Запитання Контрактів

В яких конкурсах ви перемагали?

Щоб дізнатися, які саме досягнення найдорожчі успішним людям, ми запитали: В яких конкурсах ви перемагали?

Ольга МИХАЙЛОВА, бізнес-тренер

— Я неодноразово вигравала в різних змаганнях, але однією з найбільш знакових для мене залишилася ще шкільна перемога у грі «Дебати». Правила гри: на обговорення виставлялася певна тема, наприклад, «Добро має бути з кулаками», і дві команди повинні були захищати протилежні точки зору. Тоді я навчалася у 8 класі, і команда нашої школи брала участь у міському міжшкільному турнірі. Грало багато команд, але наша була об’єктивно сильніша: ми добре володіли проблематикою теми й українською мовою, якою проводилася гра (я вчилася в Донецькій області). Як потім казали члени журі, ми вщент розбили аргументи опонентів — перевага була явна. Проте ми програли. Журі присудило нам друге місце. Перше місце дісталося протеже спонсорів турніру. Їхня команда теж була сильною, але поступалася нашій. Природно, ми були невдоволені, але все одно раділи — по суті, виграли турнір і всі це знали. Особисто мені ця перша перемога принесла впевненість у своїх силах, показала гарний приклад командної взаємодії. З’явилося відчуття: я все можу, я крута, я причетна до цікавих подій-процесів, а ще прийшло усвідомлення формальності перемоги і вміння не зациклюватися на несправедливості.

Олександр ДАНИЛОВ, депутат Київради

— Я неодноразово вигравав. У минулому — майстер спорту з плавання, на моєму рахунку є й перші, і другі місця на різних змаганнях. Кожна перемога — це неймовірний кураж, відчуваєш, що досяг всіх цілей, з якими йшов на змагання. Доводилося змагатися й у роботі — можу сказати, що ці перемоги практично не відрізнялися від спортивних. Нещодавно я зрозумів, що є перемоги, які можуть обернутися поразкою. Можна виграти вибори й одночасно програти їх, як це сталося сьогодні з нами. Неприємно, але я впевнений, що такий досвід теж у житті знадобиться.

Сергій ФЕДОРЕНКО, працівник агенції нерухомості «Квартал»

— У змаганнях я не брав участі, відтак не вигравав. Футбольні баталії шкільних років, гадаю, до уваги не беруться. Тоді, напевно, вигравав. Мої перемоги — у роботі. Зізнаюся, дуже радію, коли вдається першому, випередивши всіх суперників, знайти гарну квартиру, продаж якої дасть мені непоганий прибуток. Радію, коли вдається знайти вигідного клієнта. Але такі перемоги приносять мені задоволення не лише через прибуток — я переконуюсь у своїй спроможності й професіоналізмі. А це надалі допомагає мені укладати нові вигідні угоди.

Олена МІТІНА, голова прес-центру банку «Хрещатик»

— Коли вчилася у школі, брала участь практично в усіх шкільних олімпіадах. На жаль, майже ніколи не вигравала. Тільки раз вдалося посісти перше місце на олімпіаді з біології та другі місця на олімпіадах з права та історії. Я вважаю, що такі змагання потрібні для підтримки самооцінки учасників. Не факт, що переможець справді найрозумніший серед учасників і найкраще знає цей предмет, позаяк різним людям потрібен різний час для осмислення й підготовки завдання. Усі хочуть виграти, і на твою перемогу просто ніхто не зверне належної уваги. Це перемога для себе, а не для оточуючих. Пам’ятаю, що, коли виграла, то дуже раділа: одразу рівень самооцінки підвищився і з’явилося відчуття, що можу чогось досягти — довела собі, що не «тварь дрожащая». Я взагалі до змагань ставлюся спокійно, але коли виграю, дуже радію.

Микола ЮНАК, директор меблевої фабрики BRW Україна

— Ми в компанії часто влаштовуємо колективні футбольні змагання. Мені дуже приємно, коли команда, в якій я граю, перемагає. Кожна людина хоче посідати перші місця, особливо в спорті. Попри те що я начебто й так переміг — став директором компанії, виграш на футбольному полі для мене не менш значимий. Але це не означає, що виробничі перемоги для мене неважливі.

Лариса КАЧУР, експерт інформаційної служби Тендерної палати

— Як більшість людей, я брала участь у змаганнях і навіть перемагала. Але це для мене практично нічого не означає — приємно, але не більше. Це все через те що я не азартна людина й не лідер — коли я на виду, почуваюся невпевнено. Наприклад, нещодавно грали з друзями в настільну гру «Монополія». Мені страшенно фортунило, і коли все йшло до фінішу, мене почали валити. Я образилася на всіх і, хоч перемогла, радості не відчувала. На роботі в мене немає духу суперництва. Тут я швидше суперничаю сама з собою — щодня намагаюся зробити трохи більше, ніж до цього. Мені не хочеться знижувати темп, та й керівництво бачить мої результати. Для мене головне аж ніяк не похвала, хочеться, щоб просто цінували мою роботу.

Євген НЕЧЕПУРЕНКО, генеральний директор ТОВ «Приазовський ГЗК»

— Свого часу займався боксом, боротьбою й легкою атлетикою. Найголовнішим для мене в усіх змаганнях було подолати себе (заради цього я в них і брав участь). Виходиш на ринг, напроти тебе міцний супротивник — треба змусити себе йти напролом, боротися з ним. Уміння подолати себе для мене важливіше за будь-який приз. Усі подальші перемоги були саме такою боротьбою із самим собою. Головне, подолати свою лінь і бажання нічого не робити, відсидітися в тихому місці. Закінчення інституту — теж перемога. Я навчався на вечірньому відділенні, мені було іноді дуже складно, але я зміг, переміг. Мало хто з чоловіків збудував для своєї сім’ї дім, а я своїми руками зміг це зробити. Неважливо, що в мене руки за цей час виросли на п’ять сантиметрів, тому що робив усе сам. Головне, що моїй сім’ї було затишно в цьому будинку.

Вероніка ЖАНВІ, модельєр

— 2003 року я брала участь у Всеукраїнському конкурсі одного плаття «Кришталевий силует». Дві мої сукні боролися за право бути кращими в номінаціях «Авангард» й Pret-a-porter de luxe. Тоді головою журі був Слава Зайцев. Йому сподобалися обидві мої роботи, але українські судді вперто не хотіли давати мені перше місце. Вони вже перед початком конкурсу зробили дипломи з іменами переможців і, зрозуміло, що імені Вероніки Жанві там не було. Вибухнув справжній скандал. Зайцев заявив, якщо мені не присудять хоча б одну перемогу, ноги його в Києві більше не буде. Ось так я й увійшла в світ великої моди.

А взагалі до конкурсів ставлюся досить скептично. Після останнього купленого «10 на 10» (конкурс круїзних колекцій) я заріклася брати участь у подібних заходах.

Див. ще по темі: "Мета виправдовує засоби"

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар