Колонка редактора

Людський фактор

Костянтин СИМОНЕНКО, редактор розділу «Правила гри»

Телевізор мені сказав, що в даішників з’являться пристрої самоконтролю. Передбачається, що це чудо техніки саме виміряє й зафіксує всі перевищення швидкості автомобілів.

І одразу здасть інформацію в комп’ютер. Тоді, мовляв, буде видно, скільки разів інспектор протокол писав, а скількох гонщиків «не помітив» зовсім. До того ж у службовий екіпаж даішника, крім маячка на даху, поставлять тихий датчик, що дасть змогу вищому начальству знати, де знаходиться патруль — на завданні чи на «хлібному місці». Усі ці заходи ДАІ називає боротьбою з корупцією.

Одне лише мені незрозуміло: навіщо їм людина, якій вони не довіряють? Комп’ютер упорається й сам — ось фото, дата — штрафи в касу. Усе, як у Європі. А людина завжди прилад підправити зможе, щоб по-людськи домовитися з людиною. І кого, до речі поставлять біля екрана — звіряти координати екіпажів з картою? Таких самих людей.

Я думаю, що логічніше з них і почати. Контроль витрат, рівень життя. Є підозри? Перевірка, висновки, неминучість покарання. Без сантиментів: всі ми люди, є діти, немає перспектив... Не можна цілком покладатися на прилади — завжди врешті все вирішує людина. Їй лише важливо знати, що вона втратить і що отримає. Законом можна лише віддалити її від грошей, підвищивши ставку ризику, але вирішувати однаково їй — людині. Є інший шлях.

Встановити розмір винагороди, що не вважатиметься хабаром, а, скажімо, платою за спокійну їзду. Тоді карати з усією суворістю закону буде легше — з’явиться межа, переступати яку наважаться одиниці, які вирішили піти ва-банк. А поки немає ясних перспектив у боротьбі за чистоту кишень, водій чемно поцікавиться, чи немає пекельної машинки, і тихенько запропонує грошенят — на правильні показання приладу.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар