Післязавтра

Тегеран-2005

Дмитро КРАПИВЕНКО

Багатий на нафту і газ, бажаний для багатьох економічний партнер Іран невдовзі може опинитися в міжнародній ізоляції. З наслідками для українського бізнесу

На Заході в іранському мирному атомі схильні вбачати спробу створення власного ядерного арсеналу. Підвищений інтерес до своєї країни та її ядерної програми посилює президент республіки. Наприкінці жовтня Махмуд Ахмадинежад згадав заклик батька Ісламської революції Аятоли Хомейні про те, що Ізраїль треба знищити. Тель-Авів миттю розтлумачив заяву як намір нанести ядерний удар по єврейській державі й запропонував виключити Іран з ООН.

Іранські мас-медіа говорять про те, що промова Махмуда Ахмадинежада прозвучала напередодні свята аль-Кудс — дня солідарності з Палестиною. Звідси й тональність вислову, який до того ж є цитатою іранського духовного лідера. Але звертає на себе увагу той факт, що нечуваної зухвалості демарш дозволив собі саме політичний світський лідер.

На думку російського політолога, головного наукового співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин Георгія Мірського, заява Махмуда Ахмадинежада є своєрідною репетицією прийдешньої міжнародної ізоляції країни і запровадження масштабних санкцій проти країни. На листопад МАГАТЕ має розглянути так зване ядерне досьє Ірану й передати ці документи до Ради Безпеки ООН, і радше за все висновок буде не на користь іранців.

Щоб підтримати бойовий дух співгромадян, Махмуд Ахмадинежад, мовляв, і зробив скандальну заяву. Напередодні засідання МАГАТЕ країни Заходу підвищили голос на Тегеран за антисемітські висловлювання — цього достатньо для того, щоб подальші дії так званого цивілізованого світу в Ірані сприймали ворожо. На думку Мірського, Тегеран у жодному разі не відмовиться від намірів створити ядерний арсенал.

Перевірити миролюбність іранської ядерної програми досить складно: Тегеран офіційно заявив, що у випадку потрапляння досьє до Радбезу ООН не дозволить інспекторам МАГАТЕ здійснювати перевірки всередині країни. З подібних прецедентів кілька років тому зав’язувався іракський вузол. Але експерти вважають малоймовірним початок воєнних дій на території Ірану. «Нинішній іранський президент, на відміну від Саддама Хусейна, доволі популярний у народі. Тому діяти по відношенню до цієї країни, як свого часу до Іраку, не просто небезпечно, а злочинно», — говорить виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Та й самотність консервативного, керованого теократичною диктатурою Ірану на міжнародній арені підлягає сумніву. Союзництво із Сирією — документально підтверджений факт. Допоки існуватимуть сумніви щодо мілітарного забарвлення іранської ядерної програми, Тегеран може розраховувати на підтримку Пекіна та Москви (з 2002 року в Ірані працює російський «Атомстройэкспорт»). Віднедавна на захист Ірану став і лідер Венесуели (країна посідає 4-те місце у світі за обсягами видобутку нафти) Уго Чавес. З таким союзником Ісламська республіка має ще більше інструментів для нафтового шантажу в разі запровадження проти неї економічних санкцій.

Закаспійський гарант незалежності

Санкції проти Ірану можуть дорого коштувати Україні. За останній місяць відбулося три українсько-іранські зустрічі на різних рівнях, починаючи від президентського. Щоразу згадувалася необхідність «активізувати співпрацю у нафтогазовій галузі». Іран, що є другою після Росії державою за обсягами розвіданих покладів блакитного палива, Україна давно розглядає як альтернативне джерело постачання енергоносіїв, і передовсім газу. Сьогодні вже існують домовленості між Києвом і Тегераном про імпорт іранського газу — 30 млрд куб. м для внутрішнього споживання та 20 млрд куб. м для транзиту до Європи.

Угоди є, труби немає. Сьогодні розглядаються два маршрути постачання іранського газу на Захід: Іран — Вірменія — Грузія — Росія — Україна — Європа або без північного сусіда — Іран — Вірменія — Грузія — Чорне море — Україна — Європа. За попередніми підрахунками української сторони, реалізація кожного проекту коштуватиме близько $10 млрд. Схід вже зробив перші кроки назустріч Україні: навесні цього року Іран розпочав будівництво газопроводу до Вірменії.

Власне, іранська енергетична експансія є відчутною в усьому закавказькому регіоні. Приміром, торік було підписано угоду про транзит іранського газу через грузинську територію до Азербайджану. Поступ іранців на Захід пояснюється намаганням обзавестися альтернативним маршрутом постачання енергоносіїв до Європи — наразі цей шлях лежить через Туреччину. Іран чекає, поки в Україні та інших європейських країнах знайдеться політична і фінансова воля для будівництва нового газопроводу. Сьогодні ж українсько-іранська нафтогазова співпраця обмежується постачанням українського устаткування для видобувної промисловості закаспійської Ісламської республіки.

Ціна демаршу

Товарообіг між Україною та Іраном 2004 року становив $443 млн, а за 9 місяців поточного року цей показник зріс до $493 млн. При цьому обсяги українського експорту до Ірану в 40 разів перевищують показники імпорту з цієї країни. Найбільше досягнення українського бізнесу на іранському ринку — налагодження Харківським авіаційним державним виробничим підприємством (ХАДВП) спільного будівництва літаків АН-140, перська модифікація яких отримала назву IrAn-140. За оцінками західних аналітиків, вартість українського авіаційного проекту в Ірані сягає $4 млрд. Іранський клон харківського пасажирського літака коштує близько $8,5 млн.

Ринок збуту — весь Близький Схід, де до 2010 року авіаційний дефіцит сягне 1 тис. машин. З літа цього року, коли іранський Центробанк виділив $56 млн на придбання українських комплектуючих, робота над IrAn-140 пожвавилася. Як повідомили Контрактам у ХАДВП, два АН-140, зібрані в Ірані, вже перебувають в експлуатації місцевої авіакомпанії SAFIRAN, ще одна машина проходить заводські випробування. Харківські авіабудівники стверджують, що станом на 1 жовтня цього року за іранським контрактом підприємство отримало $44 млн.

---

Як це було

Харків — Тегеран — Харків

— Наприкінці 90-х харківський Турбоатом отримав вигідний контракт на побудову турбіни для атомного реактора на Бушерській АЕС (Іран), будівництво якої Тегеран вирішив відновити. Вартість контракту, за різними оцінками, становила $45-50 млн. Але Вашингтон, який з політичних міркувань 1995 року запровадив економічні санкції проти Ірану, переконав українську владу не брати участь в іранській ядерній програмі, натомість запропонувавши як компенсацію програму залучення інвестицій у Харківську область. Після шести років проїдання американських грантів з’ясувалося, що американські бізнесмени не мають ані найменшого уявлення про інфраструктуру Харківщини і реальні обіцяні інвестиції до регіону не потрапили. Місце ж харківчан на Бушерській АЕС 2002 року посів російський «Атомстройэкспорт».

---

ЕКСПЕРТиза

Блокада обійдеться дорого

Ігор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень

— Запровадження економічних санкцій проти Ірану я оцінюю як малоймовірне. Західні бізнесмени охоче працюють у цій країні, здійснюють чималі інвестиції. Тут через треті фірми працюють навіть американські компанії. Думаю, що бізнесове лобі стримуватиме політиків від запровадження санкцій. До того ж економічний тиск на Іран неодмінно призведе до зростання цін на нафту (на Іран припадає 9% світових запасів нафти) й масштабної енергетичної кризи.

Специфіка партнерства

Сергій АРАСЛАНОВ,керівник департаменту зв’язків з громадськістю ХАДВП

— Робота наших колег в Ірані дуже специфічна. По-перше, треба враховувати той факт, що авіаційна промисловість у цій країні перебуває на початковому етапі становлення. По-друге, надзвичайно важливими тут є політично-релігійні чинники. Одне необережно сказане слово може дуже зашкодити співпраці з іранськими партнерами. Тому ми дуже детально інструктуємо працівників, як поводитися в Ірані.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар