Персона

Арт на волосині

Тетяна КІЦЕНКО, Фото Костянтина СОЛУНСЬКОГО

Чому Володимир Тарасюк бере за стрижку $500 і вважає, що це недорого. Київський топ-стиліст очолює одну з найбільших вітчизняних мереж перукарських салонів

Стиліст Володимир Тарасюк розповів в інтерв’ю Контрактам про те, що:
1) на початку 1990-х підстригтися в нього коштувало $5
2) впорався з рекетирами сміючись
3) гарна стрижка може замінити пластичну операцію
4) починав бізнес, орендуючи двокімнатну квартиру

Ім’я Володимира Тарасюка відоме навіть тим, кому не потрібно стригтися, — київський топ-стиліст очолює одну з найбільших вітчизняних мереж перукарських салонів. У семи студіях зачісок працює близько ста майстрів: усі вони пройшли навчання в Академії «Володимир Тарасюк» — одній із небагатьох, що має ліцензію Міністерства освіти і науки України на підготовку перукарів та візажистів. «Корпорація монстрів» імені Тарасюка постійно зростає. Головне завдання корифея перукарського мистецтва сьогодні — управляти нею, щоб до п’ятдесяти років спокійно спочивати на лаврах. Зрозуміло, стрижки на замовлення, хай там скільки за них платять віддані клієнти, тільки відволікають від цієї глобальної мети.

Я вам проспіваю, а краще пострижу

Ви у юнацькі роки співали в музичному колективі. Чому не стали розвивати цей талант?

— У мене завжди було добре з музикою, малюванням і спортом. І все ж таки особливого співочого таланту я не мав. Якось проаналізував, що можу як співак і музикант: нот не знаю, пісень не пишу, належною мірою не володію ні гітарою, ні фортепіано, ні іншим інструментом. Та й голос в мене не супер-пупер. А ось передумов для того, щоб займатися перукарським мистецтвом, було більше. З малюванням і кресленням, необхідними будь-якому майстрові, у мене все складалося чудово. Я люблю працювати з лініями. Зрозумів, що стригти — це моє.

Одна справа — креслити лінії, інша — стригти.

— Якось у юності зайшов до перукарні й, очікуючи своєї черги, спостерігав за руками жінки-майстра. Не пам’ятаю вже ні її імені, ні того, як вона виглядала, але тоді на мене немов благословення зійшло: так мені раптом захотілося стригти. Прийшов додому і думаю: дай-но спробую. Підстриг молодшу сестру Люду. Зачіска вийшла, як після тифу: замість довгих локонів коротка стрижка. Результат моїх старань не вдалося виправити навіть у перукарні, довелося стригти ледве не під нуль. Це був перший забавний досвід, потім почав експериментувати на друзях. Вдосконалювався і практикувався переважно в армії: на солдатах, офіцерах, їхніх дружинах.

Як колеги по музичному колективу поставилися до вашого вибору?

— Я пішов не раптово. Просто дедалі рідше з’являвся на репетиціях. Вийшло ніби само по собі. Підтримали батьки. Для мами головне, щоб син був при ділі. Тому, хай там що я робив, вона завжди допомагала і морально, і матеріально.

У вас був учитель?

— Спочатку вчився сам. У той час закривали одну державну бібліотеку, і я купив у неї всі журнали з перукарського мистецтва: французькі, італійські. Про що в них було написано, не розумів. Однак цілими ночами роздивлявся картинки, розбираючись за ними у технології стрижок.

Чим же ви займалися вдень?

— Навчався у технікумі побутового обслуговування. Вступив туди у 23, через рік після армії: вирішив підкріпити практику теорією. Щоправда, диплом перукаря-модельєра я так і не отримав. Через два роки покинув технікум: навчання не давало мені нічого ні нового, ні корисного.

Пішли у вільне плавання?

— Спочатку працював і навчався у провідного на той час українського майстра В’ячеслава Дюденка. Але було нудно: вочевидь, я був страшенним ледарем, бо коли Дюденко починав стригти, я дивився, а коли закінчував — прокидався. Вчився погано, клієнтів до салону не приводив. Хотів бути таким самим крутим, як Славко, але нічого для цього не робив. Він побачив, що від мене жодної користі, відправив у відпустку на тиждень і сказав, що подумає, залишати мене чи ні. Я тоді чисто по-юнацьки образився, хоча ображатися треба було на себе.

Класні ножиці — фетиш перукаря

Однак цей інцидент підштовхнув мене до подальшого розвитку — зачепили моє самолюбство. Почав працювати самостійно: найняв приміщення, облаштував у ньому напівпідпільний салон. Часи були неспокійні: якось бандити у ліс завезли — хотіли, щоб платив «лаве». Не знаю, що зі мною в той момент сталося, тільки мене розібрав сміх. Рекетири, мабуть, подумали, що я несповна розуму, відчепилися і більше не турбували.

Ви на той момент уже були відомою особистістю?

— Я був особистістю, якій за стрижку платили на ті часи шалені гроші — $5. Популярність прийшла пізніше, коли я став їздити по чемпіонатах.

Як ви потрапили на свій перший чемпіонат?

— Мій салон тоді працював із косметикою Londa, і фірма-дистриб’ютор запропонувала взяти участь у змаганнях із перукарського мистецтва у Ризі.

І з першої спроби підкорили Ригу?

— Майже — посів 3-тє місце, наступного року — 2-ге, ще через рік — 1-ше. І потім ще разів чотири поспіль отримував найвищу нагороду.

Участь у чемпіонатах дає щось, окрім нагород?

— Це навчання: спостерігаєш, як працюють конкуренти, бачиш недоліки своєї роботи. Приїжджаючи на чемпіонат, я скуповував усі журнали з перукарського мистецтва, які тільки бачив. До того ж, коли став посідати перші місця, мною зацікавилися тележурналісти, почали знімати про мене сюжети. Поступово я ставав відомим майстром, до мене приходили вчитися.

Чи пам’ятаєте перших учнів?

— Звісно! Одними з перших до мене прийшли Дмитро та Олена Кузьмичови (щоправда, тоді в Олени було прізвище Шевченко). Зараз обоє вони працюють арт-директорами моїх салонів. А починалася мережа з орендованої двокімнатної квартири на Оболоні.

Як про вас дізнавалися клієнти?

— По-перше, завдяки телевізійним сюжетам, а по-друге, особисто розклеєним на стовпах оголошенням на кшталт «стрижу, голю, завиваю». Розклейкою займався вночі — вдень соромно було. З часом напрацював клієнтуру і почав віддавати замовлення Дмитрові й Олені. Невдовзі вони й самі вже залучали нових клієнтів. Так справи пішли на краще.

У мережах салонів

Свій перший салон побудували на зароблені гроші?

— Ні, що ви. Позичив $24 тис. на будівництво, причому під високий відсоток: щомісяця виплачував кредиторові $1 тис.

Як відбивали кредит?

— Працював. Штат розширили до 9 осіб: зараз практично всі вони працюють арт-директорами. Стрижка у мене тоді, до речі, коштувала вже $15. А у 1996-му за стрижку з фарбуванням платили до $100. Завантаження було повне: по 6-7 клієнтів на день, до того ж працював без вихідних.

І встигали думати про власну мережу салонів.

— Мріяти не шкідливо, а корисно. Другу студію зачісок «Володимир Тарасюк» ми відкрили в Одесі, у готелі «Кемпінські» (нині «Одеса». — Прим. ред.). Це був щасливий випадок: мені запропонували взяти участь у будівництві салону. До речі, пізніше ця студія переїхала ближче до Дерибасівської. Потім відкрили перший салон у центрі Києва — він став на той момент одним із найдорожчих перукарських закладів у місті. Витрати на його будівництво сягнули $100 тис. Це, зауважте, наприкінці 1990-х. Зараз ми затіяли в цьому салоні ремонт, і він нам обійдеться вдвічі дорожче — інфляція. На сьогодні працюють сім салонів: чотири студії зачісок «Володимир Тарасюк» і три — Xtension by Vladimir Tarasyuk.

Навіщо вам знадобилася друга мережа?

— У кожній дорогій марці одягу є демократична, молодіжна лінія. Так і Xtension by Vladimir Tarasyuk — мережа салонів з доступними цінами і якісним обслуговуванням. Так би мовити, для народу. 130 грн на місяць за стрижку не гроші. Заправити машину зараз коштує 250 грн.

Чим відрізняється клієнтура мережі Xtension і салонів «Володимир Тарасюк»?

— Першим потрібна якість, а другим ще й мистецтво.

Де знаходите персонал для ваших салонів?

— Вирощуємо самі. Для цього спеціально відкрили у Києві Академію перукарського мистецтва. Персонал салонів набираємо з числа її випускників-відмінників. Спочатку вони працюють у студіях зачісок Xtension: їхня кваліфікація хоча й висока, однак недостатня для роботи в дорогих салонах. Потім молоді майстри розвиваються у творчому і професійному плані, напрацьовують клієнтуру й переходять у мережу «Володимир Тарасюк», де, до речі, заробляють уже зовсім інші гроші.

Ви і далі розширяєте мережу?

Починаємо будівництво найбільшого перукарського салону в Україні й навіть на території пострадянського простору. Два поверхи, загальна площа — 300 кв. м. Тільки для перукарів близько 30 робочих місць. П’ять столів для манікюру, три крісла для педикюру. Впевнений, порожнім салон не буде. А до 2017 року по всій Україні має бути 50 салонів Xtension by Vladimir Tarasyuk, 20 студій зачісок «Володимир Тарасюк» і 8 академій перукарського мистецтва. Крім того, плануємо почати виробництво косметики для волосся, професійного обладнання та аксесуарів — усе під маркою Xtension by Vladimir Tarasyuk.

Навіщо вам знадобилися фени під вашою маркою?

— Це будуть не лише фени, а й мисочки, пензлики, плойки, праски, затискачі, тубуси для ножиць тощо. Коли я сам займатимуся їх випуском, зможу бути впевненим у їхній якості й адекватній ціні.

Ви збираєтеся відкривати завод в Україні?

— Звісно, ні. Ми ведемо переговори з підприємствами в Америці, Італії, Іспанії та Китаї. Вітчизняні виробники забезпечити випуск якісної продукції поки що не можуть. Уже до кінця цього року в нас буде свій інструмент, а в 2009-му плануємо почати виробництво косметики для волосся Xtension: почнемо з укладальної лінії, продовжимо фарбами і препаратами для догляду.

Збираєтеся впроваджувати нові технології?

— Навіщо ж винаходити велосипед? Нас влаштовують ті, що є. У кожному ресторані подають грецький салат, але скрізь він різний. Хочу виробляти таку косметику, якістю якої захоплюватимуться і перукарі, і клієнти.

Не стрижка, а картинка

Скільки коштує у вас підстригтися?

— $500 без фарбування.

Чому ж так дорого?

— Стрижки, які роблю я, бездоганні. Вони для людей, які не допускають компромісів. Щодо цього є притча. Одного художника попросили намалювати картину — таку, щоб душа, як то кажуть, розгорнулася і згорнулася. Він взяв пензель, вмочив його у червону фарбу, жовтогарячу, жовту, зелену... Потім мазнув по полотну — вийшла веселка. Замовник шокований: краса невимовна. «Неймовірно! — каже. — Я беру цю картину! Скільки коштує?» — «Мільйон». — Чому ж так дорого? Адже ви малювали її лише три хвилини!» — Щоб її написати, мені знадобилося три хвилини і ще тридцять років досвіду».

Ви відштовхуєтеся від традицій англійської перукарської школи?

— Школа Vidal Sassoon, від якої ми відштовхувалися, мені подобається чистотою ліній і роботи. Однак на сьогодні ми виробили власний стиль «Володимир Тарасюк», який багато в чому відрізняється від того, який пропонує Vidal Sassoon. По-перше, ми працюємо з волоссям будь-якої довжини, у той час як майстри Vidal Sassoon роблять акцент на креативі й у зв’язку з цим віддають перевагу волоссю середньої довжини. По-друге, для нас клієнт важливіший за мистецтво.

Утім, є стереотип, що всі клієнти Володимира Тарасюка ходять із короткими стрижками.

— Коли ми створюємо колекції стрижок, виступаємо на сцені, часто працюємо з коротким волоссям, тому що в салонах стрижемо переважно довге. Треба ж арт-директорам іноді «відірватися». Працюючи з клієнтами, дозволити собі це зазвичай не можемо.

Кого ви вже встигли перетворити?

— Імена політиків, чиновників, великих бізнесменів з етичних міркувань не називатиму. Зірки естради — будь ласка. Це Ірина Білик, Андрій Данилко, учасники гуртів «Океан Ельзи», «Друга Ріка», «Авіатори», «Не Ангели»...

На вашу думку, яка причина того, що на вулиці так мало доглянутих, зі смаком одягнених людей?

— Люди — раби стереотипів, вони консервативні, їм складно змінюватися. Тому купують собі дорогі машини, яхти, катери, а ходять в абичому із зачіскою «відпочивай, гребінець».

Що для вас ідеальна стрижка?

— Чисті, чіткі й водночас незвичайні лінії, які підкреслюють зовнішні достоїнства людини. Так лінією чубчика можна підкреслити красиві очі. Правильно дібрані тон і відтінок волосся підкреслять ніжний колір шкіри. Стрижка може дуже змінити людину. Тому, щоб переробити зовнішність, не потрібно відразу бігти до пластичного хірурга. Займіться спортом, зверніться до стиліста-модельєра, сходіть до хорошого перукаря. Це так змінить ваш образ, що, можливо, ніяка пластика і не знадобиться.

За яким принципом вибираєте інструменти і косметику?

— По-перше, важливою є якість. Від того, з якої сталі зроблені ножиці, яке в них заточення, залежить якість зрізу, а отже, те, як волосся лежатиме, сіктиметься чи ні. Я користуюсь японськими ножицями Kasho. Це справді інструмент класу «люкс», що коштує близько $700. По-друге, шукаємо вигідні умови співпраці.

Що означає «вигідні умови співпраці»?

— Це коли не лише пропонують нам прийнятні закупівельні ціни і регулярні поставки, а й цінують нас як партнерів. За хороший продаж ми отримуємо різні бонуси, нам допомагають оплачувати виробництво і розміщення рекламних щитів, виділяють гроші на будівництво салонів, випуск навчальних книжок, дисків, журналів...

Ви випускаєте перукарський журнал. Чи багато на ньому заробляєте?

— Ми на ньому багато заощаджуємо. Дешевше відкрити свій журнал, ніж розміщати рекламу в чужих виданнях.

Кого ви вважаєте своїм головним конкурентом?

— Відомі українські перукарі-стилісти Олексій Антонюк, В’ячеслав Дюденко, Ігор Ніколаєнко мені не конкуренти. Це мої вчителі, друзі, партнери: ми робимо одну справу. Роботи на українському ринку вистачить усім.

Цікаво, а самі ви у кого стрижетеся?

— Мене стрижуть мої майстри Андрій Кручинський, Олена Кузьмичова, Інна Янкіна.

Досьє

Володимир Тарасюк народився 23 листопада 1966 р. у Києві

Освіта: два курси Київського технікуму побутового обслуговування за спеціальністю «перукар-модельєр».

Досягнення: багаторазовий переможець Міжнародного конкурсу перукарського мистецтва у Ризі (Латвія), власник чотирьох студій зачісок «Володимир Тарасюк» і трьох салонів Xtension by Vladimir Tarasyuk, засновник авторського освітнього центру Академія перукарського мистецтва «Володимир Тарасюк», видавець спеціалізованого перукарського журналу Scissors. Є членом престижного британського клубу перукарів Alternative Hair Club

Ким міг би стати: співаком

Хобі: велоспорт

Головні події в житті: будівництво першого салону, відкриття першої Академії, випуск першого номера журналу Scissors

Остання велика грошова витрата: $300 тис. на будівництво двох салонів Xtension by Vladimir Tarasyuk на Оболоні

Остання прочитана книжка: Олександр Єрмак «Команда, яку створив Я»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар