Лінія оборони

Слідство ведуть колобки-2

Вадим КУЛЬПІНОВ, Іван ЗАЙЦЕВ

Будь-яке внутрішнє розслідування приречене на невдачу, якщо працівники підприємства звільняються або просто мовчать.

— Пал Андреич, вы шпион?..
— Видишь ли, Юра...

з к/ф «Адъютант
Его Превосходительства»

Ми вже описували перші етапи внутрішнього розслідування, яке нині проводиться на одному з київських підприємств (Контракти, № 38). Причиною суперечки став витік інформації про новий проект, яку хтось передав конкурентам. Щойно це сталося, подальша реалізація бізнес-ідеї втратила сенс. Власник підприємства (він же автор проекту) не на жарт розлютувався і вирішив ініціювати внутрішнє розслідування, в результаті якого сподівається дізнатися, хто продав інформацію, за скільки і чи можна притягнути винного до відповідальності.

Певна річ, великий бос не розраховує повернути втрати і компенсувати недоотриманий прибуток, він лише сподівається, що компаньйони, рядові працівники та інші нероби на його підприємстві надовго запам’ятають цей урок і серйозніше ставитимуться до секретної інформації. Щоб навіяти острах перед таємницями корпорації не тільки нинішнім працівникам, а й усім, хто в майбутньому подасть резюме до його компанії, він вирішив розголосити те, що відбувається в компанії.

До речі, днями натрапив на хорошу фразу про крадіжку ідей. Вона належить найбільшому медіамагнату світового масштабу Руперту Мердоку: «Єдиний вихід — приймати рішення і діяти швидше, ніж це зроблять ваші конкуренти».

Провал операції?

У цьому випадку проект перетримали на старті, зате розслідування не стоїть на місці. Робота кипить, консультанти з безпеки не сидять склавши руки (старшого з них ми називаємо розслідувачем, а не слідчим, оскільки слідчий — представник силового відомства). Вони сповнені почуття власної значущості, однак винного у поширенні важливої комерційної інформації поки що не названо.

Атмосфера в колективі напружена. Подейкують, п’ятеро-шестеро осіб (не тільки з числа підозрюваних) готові подати заяви на звільнення. До речі, через день після виходу першої публікації один з фігурантів — секретар директора — звільнився, відмовившись давати будь-які пояснення розслідувачу і керівництву. Зате під підозру потрапив директор компанії, вочевидь, вельми своєрідна особа (див. «Новий фігурант», с. 44).

Спеціалісти з безпеки розгублені. Річ у тім, що в таких справах доведення провини — процес непростий, який вимагає від розслідувача винахідливості, делікатності і, якщо хочете, уяви. За великим рахунком, єдиний спосіб викрити інсайдера — підвести його до щиросердого зізнання. Тим часом працівники фірми вибирають один з трьох стандартних шаблонів поведінки: одні мовчать, інші звільняються, а треті в напівжартівливій істериці беруть усе на себе. Цілком можливо, цю тактику використовують ті, у кого залізне алібі. По-справжньому досі ще ніхто не зізнався, і, схоже, розраховувати на бажану розв’язку марно. Однак власник підприємства не втрачає оптимізму і підтверджує карт-бланш спеціаліста. Нехай куражиться.

Колобки захоплюються

Тим часом обстановка на підприємстві погіршується з кожним днем: задушевні бесіди із сек’юриті, взаємні підозри і дедалі вище напруження не сприяють робочому настрою в колективі. Крім того, добрі люди показали фігурантам справи нашу минулу публікацію. Хоча ми не вказували назви підприємства та прізвищ, підозрювані себе впізнали і... образилися. Надруковані фотошаржі, жартівливі, але цілком правдиві характеристики наштовхнули героїв цієї історії на думку, що журналісти — люди не дуже хороші, а автори цієї публікації і поготів.

Менеджер проекту, бухгалтер і маркетолог надіслали до редакції гнівні листи, що містять два основні пункти: обвинувачення в порушенні певних етичних норм і клятвену обіцянку подати на нас до суду. Порушили ми етичні норми чи ні — питання спірне, оскільки у статті не названо ні підприємство, ні прізвищ учасників справи. А відтак поки самі фігуранти не розкажуть оточуючим про те, що публікація стосується саме їх, їхній репутації нічого не загрожує. У будь-якому разі просимо вибачення у всіх, чиє самолюбство було вражене нашою публікацією. Справді, ми розмістили надто уїдливі характеристики героїв. Надалі намагатимемося працювати м’якше.

Як компенсацію кожному з підозрюваних ми надали можливість висловитися на наших шпальтах. Крім витягів з монологів підозрюваних, як і обіцяли, наводимо уривки з листів читачів, які надіслали найцікавіші обгрунтування причетності того чи іншого працівника до витоку інформації. Також ми склали рейтинг читацьких підозр. Сподіваємося, розслідувач не братиме ці дані за основу.

---

Слово надається

Маркетолог 17 голосів

Слово підозрюваному

— Давати таку особисту інформацію про людей на сторінках журналу просто непристойно. Тим більше в такому ракурсі. Кожна самотня жінка — пліткарка, і цілком природно, що дві самотні жінки на керівних посадах прагнуть спілкування одна з одною, тож моя дружба з головбухом цілком зрозуміла. Та й бажання побути в чоловічій компанії не є вадою і тим більше не може вважатися злочином. Мені не зрозуміло, чому не викликає підозри любов до чоловіків директора, та й менеджер проекту зі своїми запитами і проблемами довіри викликати не повинен, адже він всю інформацію знав!

Версія читача

— Найвірогідніше, інформацію поширив маркетолог.

Ось мої аргументи: товаришує з головним бухгалтером, яка не терпить чоловічу стать, і є амбітною особою. Цілком можливі її інтимні стосунки з маркетологом. І допомога в продумуванні операції передачі інформації конкурентам. Враховуючи, що головний бухгалтер має пропозицію перейти до конкурентів на бажану посаду фінансового директора, цілком можлива змова двох жінок з метою помститися чоловікам — керівникам підприємства і забезпечити собі бонус при прийомі на нову роботу.

Олексій ЛАВРИНЕНКО

Секретар 12 голосів

Слово підозрюваному

Секретар виявився єдиним з підозрюваних, хто не надіслав до редакції відповіді. Поспілкуватися з кореспондентом Контрактів він також відмовився.

Версія читача

— Я впевнена, що витік інформації стався через секретаря. По-перше, його роль у фірмі категорично не відповідає внутрішнім потребам. По-друге, неприродні стосунки з директором. Люди, подібні до секретаря, внутрішньо накопичуватимуть ненависть до кривдника і обов’язково спробують йому помститися.

Євгенія СОКОЛОВА

Головний бухгалтер 15 голосів

Слово підозрюваному

— Не бачу сенсу виправдовуватися. Я невинна і крапка. І взагалі, в цій організації я одна працюю, веду всю бухгалтерію, а тепер мене ще й підозрюють незрозуміло в чому. З таким ставленням до працівників у будь-якої компанії виникнуть проблеми. Тож хай там хто продав інформацію — він молодець, так цим жлобам і треба. А я на місці «слідопита» б зайнялася розведенням бджіл чи будь-якою іншою заспокійливою справою, а не заважала людям працювати.

Версія читача

— Якщо розподіляти за групами ризику, на перше місце я поставив би головного бухгалтера. З наданої інформації зрозумів, що вона бездітна, черства, егоїстична. А хочеться дружби, любові і взаєморозуміння. У неї спостерігається невідповідність природних позивів реаліям життя. Відчувається агресія, що стримується правилами пристойності, поведінки в суспільстві. Вона амбітна і честолюбна, професіонал, тобто впевнена, що в будь-якому разі не пропаде. Чоловіконенависниця. Комплекс-проблема як захисна реакція на потенційні невдачі з протилежною статтю. Отримала пропозицію від конкурента. Можливо, міркує так: «Йду (на підвищення, вони мене цінують), напаскуджу «козлові», зароблю ще. Викриють — не страшно (пішли вони...)». Вагається. Постійно перебуває у стані прийняття рішення. Почувається, немов черствий буханець, погризений мишею.

Сергій ХОМ’ЯКОВ

Менеджер проекту 8 голосів

Слово підозрюваному

— Хочу наголосити, що продавати інформацію про свій же проект мені невигідно передусім економічно: попрацювавши два роки керівником проекту, я заробив би значно більше, ніж мені могли б запропонувати конкуренти. Крім того, я сподівався створити імідж класного керівника і таким чином забезпечити собі участь у подальших проектах.

Щодо моєї особи, яку так яскраво описали добродії журналісти, хочу зазначити, що я зовсім не такий буркотун, яким мене змалювали. Життям загалом задоволений: отримав відповідальну посаду, якої довго прагнув, маю пристойну зарплату, розлучився з дружиною і почав нарешті вести нормальний спосіб життя — витрачати час і гроші на свої захоплення, а не надприродні потреби дружини.

Версія читача

— У 46 років стати керівником проекту, звичайно, престижно. Особливо, коли тільки-но розлучився з дружиною й залишив їй двох дітей і телевізор. Однак, як свідчить практика, чоловіки, які залишають дружин з дітьми, довіри не викликають. Так само як відмовився від своїх зобов’язань перед сім’єю, він може відмовитися від зобов’язань перед фірмою. Крім того, щойно розведені чоловіки зазвичай ведуть не просто нескромний, а розпусний спосіб життя, на який потрібно багато грошей. Звичайно, 7 тис. грн — зарплата немаленька. Але! Щонайменше третину треба віддавати дружині. Житло в хорошому районі також коштує чимало. Залишається не так вже й багато для людини, яка хоче надолужити згаяне за роки шлюбу. А гроші за продаж інформації йдуть тільки йому, ніхто про них нічого не знає. Тож принаймні матеріальний мотив у нього був.

Олена КОРНІЄНКО

Розслідувач

«Відхідняк» неминучий

Розслідувач поділився враженнями від поточного розслідування:

— Звичайно, хотілося б досягнути результату вже на цій стадії і відразу ж відновити нормальну атмосферу в колективі. Хоча, як показує мій досвід, внутрішнє розслідування — процес завжди тривалий і болісний для підприємства. Я нічого не скажу про свої підозри і припущення, лише зазначу: на мою думку, мотиви і можливість продати інформацію були у кожного з підозрюваних. До речі, звільнення секретаря не знімає з нього підозр. Таким чином він міг спробувати уникнути відповідальності.

Після закінчення розслідування керівництву доведеться наймати консультантів, щоб відновити нормальний ритм роботи в компанії. Напруження і колотнеча на підприємстві починають дратувати навіть мене.

Новий фігурант

56 років. Одружений не був, але вважається батьком трьох дітей від двох жінок. Освіта незакінчена середня плюс два тренінги для підприємців. Має квартиру, дві машини, дачу і щеня бультер’єра. Полюбляє випити і робить це вміючи, маскуючи застарілий алкоголізм аристократичними манерами. Вважає себе намісником господа Бога на одному окремо взятому підприємстві. Інтимного зв’язку із секретарем не заперечує.

Зарплата: 11 000 грн + відсотки, бонуси, відкати та інші приємності.

Чому він: Володіє всією інформацією про діяльність фірми, нікому не підконтрольний, багато часу приділяє особистим справам, постійно веде розмови про необхідність збільшення зарплати.

Директор компанії

Досьє розслідувача

Як опинився на посаді керівника, незрозуміло. Необхідними навичками і досвідом управлінської роботи не володіє. Підтримує зв’язки з керівниками аналогічних фірм. Зустрічі часто проходять у саунах, ресторанах або на малозаселених островах Тихого океану.

Роботі приділяє дуже мало уваги. Схильний до службових зловживань: потроху краде, промишляє відкатами, сторонніми замовленнями і преміями працівників. Робота просувається значно краще, коли він вирушає у чергове відрядження до Фінляндії.

Особисте спілкування

Упевнений у власній винятковості і непогрішності. Вельми цілісна особистість. Захоплюється боулінгом. Із співробітниками лагідний, з власником скромний і соромливий. Ніколи не виконує обіцянок, інтриган і нероба. Щодо безпеки — безтурботний. Розслідування вважає безглуздою витратою грошей. Боїться розкриття власних махінацій. Сексуально стурбований і вічно невдоволений. Подейкують про його зв’язок з маркетологом. За іншими відомостями, намагався спокусити головбуха, дістав відмову і задовольнявся секретарем.

Від перевірки на поліграфі категорично відмовився.

---

Слово власника

— Коли я починав свій бізнес і формував команду, то був упевнений, наголошую, упевнений у тому, що запрошена мною команда буде професійною, чесною. Я був переконаний, що вона вдень і вночі, рік у рік працюватиме на благо фірми і себе. Для цього я зібрав людей, яких знав не один рік і які пройшли зі мною непрості для пересічних громадян 90-ті. На мою думку, вони могли привнести новий струмінь у бізнес, пропонувати і реалізовувати успішні проекти. Хтось прийшов раніше, хтось пізніше, але всі вони — професіонали, і я не сумнівався у їхній чесності і лояльності до компанії, надав їм великі повноваження. Фактично вони мали цілковиту свободу дій.

Проте через деякий час у колективі виникли перші непорозуміння. На жаль, деякі люди, посівши керівні посади, почали поводитися незрозуміло і неправильно. Апогеєм цих непорозумінь став недавній витік відомостей до конкурентів. На жаль, я не можу виключати, що до цього можуть бути причетні ті, кого я вважав своїми друзями. Ситуація змушує мене піти на крайні заходи. Винного буде показово покарано, і я впевнений, що коли він буде названий, атмосфера в колективі відновиться і все стане на свої місця.

Це непросте випробування для нашої компанії. Але я переконаний, що ми з честю його пройдемо і зможемо відновити корпоративний дух та колишню продуктивність праці. Наша команда повинна пережити ці проблеми і стати сильнішою і згуртованішою. Я радий, що завдяки кризі ми змогли пізнати себе краще, і сподіваюся, що для нашої фірми такий розвиток ситуації — крок до нового, вищого рівня корпоративної культури.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар