Колонка редактора

Про користь куріння

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ, редактор розділу «Сфера впливу»

Я не курю вже років сім. Сама думка про те, що можна отак добровільно вдихати цю бридоту, викликає в мене нудоту. Утім, у цій колонці я маю намір боротися за права курців, а точніше просто за права і право як таке.

Нагадаю, що Верховна Рада нещодавно ухвалила закон, який зобов’язує власників закладів розмежовувати місця для курців та некурців і, що найстрашніше, відвести 50% місць для некурців у кожній ресторації. На очевидній корупційній спрямованості закону зараз не зупинятимемося, як і не єхидствуватимемо з приводу того, що він усе одно не виконуватиметься. У цій історії лякає інше — те, що ми стаємо на доріжку, якою прямує до своєї загибелі вільна, розвинена і процвітаюча країна — США. Називається ця доріжка політкоректність.

Мої американські друзі постійно розповідають моторошні історії про те, як у чудовій Америці не можна пити пива на вулиці (я вже не кажу курити!) або відшмагати власну дитину-паразита. Якщо через вікно до вас, боронь Боже, залізе білка і залишиться у вас жити — стережіться сусідів, адже коли вам спаде на думку повернути тварину в лоно природи, це може закінчитися сюрпризом у вигляді судового позову і подальшого ув’язнення. Те, що у в’язниці ви, поза сумнівом, розлюбите тварин і взагалі станете злочинцем та розбещувачем малолітніх, нікого не хвилює. Головне, що переможе політкоректна справедливість.

Демократія — це всього-на-всього певні правила. Процедура, а не результат є головною цінністю системи, що привела Америку до процвітання. Якщо я не курю, головне, що в мене має бути, — можливість вибору. Якщо вона є, завжди знайдеться який-небудь власник якого-небудь кафе, що зробить ставку на некурців.

А тих, хто курить, туди просто не пускатимуть. І, я думаю, ніхто не заперечуватиме. Так звані американські ліберали, яких правильніше було б назвати комуністами, нагадують людей, які, перш ніж побудувати дорогу, намагаються з’ясувати, чи не їздитимуть нею погані люди. І заздалегідь хочуть дізнатися, куди й навіщо вони зможуть цією дорогою приїхати, якщо її таки збудують. Якщо їхні побоювання хоч якось підтвердяться, вони зроблять усе, щоб дорогу не побудували.

Саддам Хусейн не воював із США. Він був просто потенційно небезпечний. Мало що могло спасти на думку такому негідникові. А щоб нічого такого йому в голову не прийшло, Хусейна вирішили заздалегідь знешкодити. А починалося все це з боротьби з курінням. Хорошого, хорошого навчайтеся в американців!

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар