Лінія оборони

«Як умру, то поховайте...»

Іван ЗАЙЦЕВ

Щоб залишитися без спадщини, достатньо дотримати хоча б два з трьох правил: ніколи не цікавтеся своїми правами, вважайте формальності дрібницями і регулярно сваріться з родичами.

Якщо багатий дядечко не залишив чіткої вказівки, кому хоче передати свою колекцію сірникових коробок і дві транснаціональні корпорації, очікуй сюрпризів. Найімовірніше, боротьба за спадщину буде довгою, запеклою і закінчиться несподіванкою. У таких справах дружба перемагає рідко.

Навіть якщо дядечко урочисто вручив заповіт спадкоємцеві, радіти зарано. По закінченні його життєвого шляху може виявитися, що він так само подав надію й іншим родичам, а в останній версії заповіту згадав тільки місцеве антивоєнне товариство. Тепер залишається лише стримувати емоції, дивлячись на задоволені обличчя пацифістів.

Акції та корпорації

Коли померлий залишає по собі процвітаючу бізнес-імперію, це, безперечно, додає проблем спадкоємцям і співвласникам підприємства, які залишилися в живих. Адвокатам і суддям також додасться роботи. На жаль, судова практика у таких справах поки що не напрацьована, та й досвідчених юристів у сфері успадкування корпоративних прав не дуже багато.

Передусім справа ускладнюється через непрозорість структури активів більшості вітчизняних підприємств. За нагромадженням перехресних власників, офшорних компаній буває вкрай складно виявити справжнього власника фірми і встановити вартість її активів. Навіть з’ясувавши суть, існує імовірність, що право власності на законних підставах уже перейшло до менеджменту компанії (див. «А чи був тато?», с. 46).

Крім того, завжди є можливість успадкувати менш ніж нічого. Згідно із законодавством, успадковуються не тільки права (активи, дебіторська заборгованість підприємств), а й зобов’язання спадкодавця (пасиви, кредиторська заборгованість фірми). Добре, якщо померлий був засновником товариства з обмеженою відповідальністю або акціонером якоїсь компанії, тобто відповідає перед кредиторами тільки своїм внеском до статутного фонду.

А якщо він був учасником повного товариства? У такому разі спадкоємець відповідатиме за борги фірми (якщо прийме такий заповіт) усім своїм майном. Тому адвокат правової групи «Домініон» Михайло Гончарук радить, якщо дозволяє час, провести аудиторську перевірку успадкованого підприємства, встановити розмір його активів і реальну вартість.

Не можна не врахувати, що в більшості статутів закладено норму, згідно з якою прийняття нового учасника можливе лише за згоди інших засновників. А відтак партнери померлого бізнесмена цілком можуть відмовитися приймати спадкоємця до свого колективу — або запропонують виплатити його частку грішми, або виділять деякі матцінності з майна ТОВ. В обох випадках виникають певні проблеми зі сплатою податку на спадщину: не так просто визначити об’єкт оподаткування, особливо якщо справа стосується успадкування цінних паперів, передусім акцій.

Податок зі спадщини

Певна частина спадщини неминуче дістанеться державі. Швидше за все, не як подарунок від бізнесмена, який раптово помер, а у вигляді податку зі спадщини. Теоретично родичі першої черги успадкування податку зі спадщини не сплачують. Однак, як стверджує Олеся Ковальчук, начальник юридичного департаменту фінансово-аналітичної групи «Про-консалтинг», це не стосується успадкування корпоративних прав. За словами експерта, отримання акцій, часток у ТОВ та інших фінансових активів спадкодавця обкладається податком на доходи фізичних осіб за повною ставкою — 13%, оскільки ця група активів належить до об’єктів комерційної власності (п. 13.1 ст. 13 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Михайло Гончарук додає, що сума податку з успадкованих об’єктів комерційної власності, який підлягає сплаті, визначається дуже складно. Якщо спадкоємець прийнятий як учасник ТОВ, то податок має стягуватися з отриманої ним частки у статутному фонді підприємства. У цьому випадку юрист не бачить підстав вважати об’єктом оподаткування реальну ринкову вартість активів фірми.

Водночас, якщо власники підприємства ухвалять рішення виплатити спадкоємцю його частку грішми або виділити її в натурі, податок треба буде сплачувати з отриманих грошей або з встановленої вартості переданого майна. Причому в цьому разі ціною власності вважатиметься передавальна вартість, тобто сума, в яку сторони оцінили таке майно. Відповідно й при успадкуванні акцій або інших цінних паперів об’єктом оподаткування може вважатися їхня номінальна, а не ринкова вартість.

Такий фіскальний підхід має і позитивні, і негативні сторони. Якщо номінальна вартість отриманих від померлого акцій перевищує ціну, пропоновану за них на фондовому ринку, податок доведеться сплатити сповна. З іншого боку, якщо ціна акцій перевищує номінальну, внески до держбюджету все одно мають нараховуватися з номіналу.

Dura lex sed lex*

Розібравшись з об’єктом оподаткування, саме час перейти до розподілу майна. Цей непростий процес непогано врегульований Цивільним кодексом (Шоста книга, ст. 1216-1308). Передбачаються два основні варіанти передачі спадщини: згідно із заповітом, а якщо його немає, то за законом. Щоб усе було справедливо, законодавець ділить родичів на п’ять черг успадкування (в Росії — 8) і встановлює, що в разі успадкування, згідно із законом, спадщина ділиться порівну між усіма родичами однієї черги.

Крім того, ЦК містить цілу низку правил і додаткових умов, які слід урахувати для успішного успадкування. Наприклад, якщо протягом року після смерті спадкодавця ніхто не подав заяви на отримання належного йому майна, воно переходить у власність територіальної громади. Щоправда, якщо родич, спохватившись, заявить про своє бажання отримати спадщину, громада зобов’язана буде або повернути йому майно покійного, або, якщо повернути в натурі неможливо, виплатити спадкоємцеві грошову компенсацію. При цьому будуть вираховані витрати на утримання нічийного майна.

Також слід звернути увагу на те, що порядок розподілу власності спадкоємці в будь-який момент можуть змінити. Або за усної домовленості — щодо рухомого майна, або за письмової — щодо нерухомого. Якщо ж хтось зі спадкоємців вважає, що його права при розподілі майна були обмежені, нехай сміливо звертається до суду: існує ймовірність, що там зважать на його претензії і судовим рішенням збільшать його частку у спадщині.

Підставою ж для звернення за допомогою до слуг Феміди може бути, приміром, те, що спадкоємець тривалий час доглядав за хворим або немолодим спадкодавцем. Юристи вважають, що активна участь одного з родичів у підприємницькій діяльності померлого в окремих випадках також може бути взята до уваги судом.

Не варто забувати, що суд може зменшити частку у спадщині або навіть зовсім позбавити родича права брати участь у розподілі майна. Для цього іншим спадкоємцям або зацікавленим особам треба довести, що дії одного з претендентів на майно призвели до раптової смерті спадкодавця або значно зашкодили його здоров’ю. До речі, ці самі підстави можуть бути причинами і для спростування порядку розподілу майна, зазначеного в заповіті.

Правила розподілу

У випадку, якщо гіпотетичний дядечко вирішив залишити все своє майно садівникові сусіда, про що й повідомив у заповіті, сперечатися з його останньою волею не має сенсу. Як приклад можна навести знаменитий заповіт Альфреда Нобеля: родичі шведського винахідника довгий час намагалися оскаржити передачу практично всього його багатства у фонд для заснування однойменної премії.

Наше законодавство містить досить чіткий перелік причин, з яких заповіт може бути визнано недійсним або таким, що втратив силу. Передусім це смерть людини, вказаної в документі як спадкоємець, до моменту відкриття спадщини. Якщо все майно спадкодавця мало відійти до такої людини, заповіт втрачає силу, а розподіл власності відбуватиметься згідно із законом. Якщо ж людина мала успадкувати лише частину надбання покійного, а решта мала відійти до інших осіб, то заповіт втрачає силу тільки щодо неї. А відтак частку, що не дочекалася такого спадкоємця, буде розподілено між родичами згідно із законом.

Існує цілий перелік підстав, які дозволяють у судовому порядку визнати документи недійсними. Наприклад, якщо під час складання заповіту було порушено форму або порядок нотаріального засвідчення підпису заповідача, якщо спадкодавець написав текст, будучи не «при здоровому глузді і тверезій пам’яті», приміром, у стані сильного душевного потрясіння, якщо волевиявлення заповідача не було вільним і здійснювалося під примусом. Визнати заповіт недійсним має право тільки суд, і якщо він ухвалить таке рішення, то власність покійного ділитиметься між його родичами згідно із законом.

До речі, жодних обмежень у виборі спадкоємця за заповітом чинне законодавство не містить: це може бути юридична або фізична особа будь-якої статі, віку, раси, віросповідання, місця проживання тощо. Однак слід звернути увагу на те, що в окремих випадках, незалежно від волі покійного, його найближчі родичі матимуть право на обов’язкову частину спадщини. Згідно зі ст. 1241 ЦК, таким правом володіють непрацездатні з будь-яких причин (зокрема, й за віком) діти, батьки і дружина (чоловік) спадкодавця. Розмір частини встановлюється як половина частки в майні, яка їм належала б, якби розподіл власності відбувався згідно із законом.

Нескладно порахувати, що незалежно від волі покійного наявність непрацездатних дружин, чоловіків і дітей, причому їхня кількість неважлива, позбавить спадкоємця від чверті до половини залишеного йому майна. Утім, законодавець застерігає: беручи до уваги стосунки спадкодавця і родичів, суд може зменшити (але не повністю ліквідувати!) обов’язкову частку у спадщині. Збільшувати її служителі Феміди не мають права.

---

Процедура

Чотири кроки до спадщини

1. Відкриття спадщини (день смерті спадкодавця або день, коли його було визнано померлим) здійснюється державною нотаріальною конторою за останнім місцем проживання спадкодавця або, якщо воно невідоме, за місцезнаходженням нерухомого майна.

2. Подання заяви про прийняття спадщини. Подається особисто спадкоємцем до нотаріальної контори, де спадщину відкрито. Термін подання заяви — шість місяців з моменту відкриття заповіту.

3. Досягнення домовленостей або ж рішення суду про розподіл майна між спадкоємцями.

4. Отримання свідоцтва про право на спадщину через шість місяців після відкриття спадщини. Свідоцтво є обов’язковим для успадкування нерухомого майна і не є обов’язковим для будь-якого іншого.

ЕКСПЕРТиза

Спочатку аудит, потім спадщина

Михайло ГОНЧАРУК, адвокат, правова група «Домініон»

— Своїм клієнтам ми рекомендуємо заздалегідь, ще на стадії створення підприємства і затвердження статуту, прописувати питання успадкування їхніх часток у товаристві. Зазвичай закріплюється норма, що спадкоємець померлого учасника має право на виділення його частки в майні ТОВ грішми або натурою, але не на входження в товариство. Наявність такого пункту в статуті дає можливість уникнути багатьох проблем. По-перше, судової тяганини зі спадкоємцями партнерів, які хочуть увійти до складу засновників. По-друге, це допомагає запобігти ускладненню процедури прийняття рішень, що пов’язано зі збільшенням кількості учасників товариства.

Якщо товариство запропонує спадкоємцю компенсувати частку грішми, він має право наполягати на незалежній оцінці вартості активів компанії і не погоджуватися на просту виплату внеску померлого до статутного фонду. Водночас така експертиза може показати убуток активів, а отже, і зменшення вартості підприємства до рівня, або навіть нижче, статутного капіталу. У такому випадку спадкоємець може отримати менше, ніж внесок спадкодавця при вступі в товариство.

Якщо успадковане майно перебуває за межами України, порядок отримання спадщини визначається законодавством країни його місцезнаходження. Однак податок зі спадщини українець сплачуватиме в Україні. Також у разі успадкування корпоративних прав спадкоємцю доведеться задекларувати їхню вартість і сплатити відповідний податок. Сам же прибуток компанії-нерезидента оподатковуватиметься за законодавством тієї країни, де вона знаходиться.

Чуже щастя

Олеся КОВАЛЬЧУК, начальник юридичного департаменту фінансово-аналітичної групи «Про-консалтинг»

— У Російській Федерації для оформлення спадщини на цінні папери в нотаріуса треба заздалегідь отримати експертний висновок щодо їхньої ринкової вартості. На підставі цієї оцінки нотаріус, виконуючи функцію податкового агента, визначає розмір податку на спадщину, який має бути стягнуто. Однак бувають випадки, коли вартість залишених померлим акцій значно менша, ніж плата за послуги організації-оцінювача, яка може сягати $1000. У таких ситуаціях спадкоємці змушені відмовлятися від успадкування акцій.

«В очередь, сукины дети!»**

Законодавець розсортував родичів на підвиди й вишикував у чергу. Кожній з них — своє місце і права.

Перша черга. Дружина, батьки, діти (онуки, правнуки, але тільки якщо їхні батьки — діти спадкодавця — померли до відкриття спадщини).

Друга черга. Рідні брати, сестри та їхні діти (якщо брати й сестри не дожили), баба й дід.

Третя черга. Брати та сестри батьків або двоюрідні брати й сестри спадкодавця.

Четверта черга. Особи, що проживали однією сім’єю зі спадкодавцем не менш ніж п’ять років до часу відкриття спадщини.

П’ята черга. Решта родичів до шостого ступеня спорідненості, а також непрацездатні особи, які перебували на утриманні спадкодавця.

*Закон суворий, але це закон — лат.
**М. Булгаков. «Собаче серце».

Заповіт, Яким він є

У заповіті обов’язково зазначити:

1. Місце і час його складання.

2. Повні імена спадкоємця або спадкоємців.

3. За бажанням заповідача — другого спадкоємця або спадкоємців, до яких відійде майно у разі смерті перших.

4. Перелік власності, що передається у спадщину, із зазначенням порядку її розподілу між спадкоємцями.

5. За бажанням спадкодавця — умови отримання спадщини.

6. Власноручний підпис заповідача.

7. Підписи і паспортні дані двох свідків.

8. Підпис і печатка нотаріуса або іншої службової особи, яка має право засвідчувати заповіти, номер реєстрації документа.

Як буває

КолишнІх дружин не буває

Літній чоловік, будучи інвалідом, найняв доглядальницю, якій пообіцяв залишити свою квартиру, про що й написав у заповіті. Невдовзі після його смерті колишня дружина, яка давно з ним не жила, звернулася до суду з позовом про визнання цього заповіту недійсним.

Свою вимогу вона підтвердила, надавши заповіт, складений на свою користь. Оскільки несподіваний документ було написано пізніше, ніж пред’явлений доглядальницею, майно померлого має перейти колишній дружині. Друга сторона спору засумнівалася в автентичності нового заповіту, оскільки він був засвідчений не нотаріусом, а головою сільради, що знаходиться більш ніж за двісті кілометрів від Києва.

Коли суд зажадав надати журнал реєстрації документів сільради, колишня дружина пред’явила довідку МВС про пограбування сільради і зникнення журналу. Захисник доглядальниці намагався довести, що для тяжкохворої людини їхати з незрозумілої причини за двісті кілометрів практично неможливо, крім того, він зажадав проведення експертизи підпису на заповіті (текст документа надрукував на комп’ютері).

Однозначної відповіді експертиза не дала, підпис міг належати покійному, а міг бути й підроблений. Утім, враховуючи беззаперечність першого заповіту і неочевидність, скажімо так, другого, суд залишив у силі перший заповіт.

А Чи був тато?

Після смерті співзасновника ТОВ його батько як найближчий родич і єдиний спадкоємець захотів отримати частку сина в цьому підприємстві. Однак інші власники — партнери бізнесмена — відмовилися виплачувати частку сина в підприємстві, а тим більше приймати пенсіонера у свій дружний колектив. Обурений спадкоємець подав до суду, вимагаючи зобов’язати нехороших людей виконати його вимоги. Підставою для позову став заповіт померлого, де він як спадкоємця вписав саме батька, а в списку майна, що йому передається, була й частка в ТОВ.

Однак під час судового розгляду справи власники підприємства пред’явили статут товариства, де було зафіксовано, що в разі смерті одного з учасників його частка переходить до самого товариства. Юрист позивача спробував довести, що протокол про збори власників, на яких було внесено зміни до статуту, підроблений. Однак суд доводи не прийняв, навпаки, своїм рішенням він підтвердив правомочність зборів учасників ТОВ, рішення про внесення змін до статуту і про перехід частки померлого співвласника самому товариству. Таким чином, він вирішив, що частина заповіту, згідно з якою батькові спадкодавця відходить його частка у ТОВ, недійсна, оскільки фактично померлий розпорядився майном, яке йому не належало.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар