Епіцентр

Тимчасовий уряд

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

Український уряд буде корисним суспільству тоді, коли зможе щось спрощувати або скасовувати власні рішення. Улюблена ж справа урядів — створення нових корупційних схем або модифікація старих — нестерпна для легальних підприємців, а отже, й для економіки. Відтак що менше працює уряд, то, на жаль, краще.

Якщо сповідувати таку ідеологію, то нічого страшного в непростому формуванні нового уряду немає. Юрій Єхануров став прем’єром з другої спроби (в перший раз — його кандитатурі не вистачило трьох голосів). Політичним уроком голосувань стало усвідомлення: долю ініціатив адміністрації тепер прогнозувати доволі складно.

Якщо депутату не викручувати руки і не лякати податковою, з’ясувати, як він голосуватиме, непросто. Щоправда, цей ефект жодним чином не пов’язаний, так би мовити, з особливостями демократії. Навпаки, те, що сталося, — краща ілюстрація тієї вольниці (прямо протилежної демократії), в якій перебувають наші депутати, без проблем створюючи і розпускаючи фракції, які не мають жодного стосунку до результатів парламентських виборів. Напередодні нових виборів, особливо в ситуації урядової кризи, з’являється шанс що-небудь виторгувати, і це може непередбачено вплинути на результат голосування.

Коли парламентарій від самого початку своєї служби є членом фракції партії, яка виграла вибори, і може залишити її тільки разом з мандатом, це вносить ясність у процес і ставить його у політичні (а не будь-які інші) рамки. Коли ж депутат може блукати Верховною Радою, немов вільний митець, говорити про те, що він керується у своїх діях тільки політичними міркуваннями, неможливо. Візьмімо, приміром, фракцію з несподіваною назвою «За єдину Україну».

Чому більшість цієї фракції, де ми зустрінемо чимало знайомих імен, що траплялися нам раніше в інших фракціях, не голосувала за уряд? А хто його знає... До речі, особливої пікантності ситуації додає той факт, що не хто інший, як «Наша Україна», виступає за збереження існуючого безладу. Щоправда, навряд чи історія з Єхануровим чогось навчить цю, мабуть, найбільш безтолкову українську партію.

З інших моментів, пов’язаних з невдачею першої спроби президента затвердити прем’єра, зауважимо такі. По-перше, ніякої трагедії в тому, що сталося, немає. Відмова парламенту — такий самий елемент демократичного процесу, як і його згода. По-друге, ніякої катастрофи в тому, що наш уряд буде «в. о.», також немає.

Навпаки, для звичайного українського підприємця це навіть краще. Загалом український уряд здатний приносити користь тільки тоді, коли його примусять щось спрощувати або скасовувати власні рішення. В усіх інших випадках рішення уряду призводять або до появи нових корупційних схем, або до модифікації старих. І те, й інше лягає тягарем на підприємців, а відтак і на економіку. Тому що менше працює уряд, то, на жаль, краще.

По-третє, немає ніякої катастрофи і в тому, що у разі незатвердження урядом не буде прийнято державний бюджет. Гроші все одно відбиратимуть, ділитимуть і роздаватимуть. А те, що це відбуватиметься в ручному режимі, — знову-таки, не новина. Бюджет цього року, як і багатьох попередніх, є яскравим свідченням цього.

Особливо хочеться зупинитися на, говорячи словами Остапа Бендера, «плідних дебютних ідеях», що виникли в деяких гарячих головах. А саме на чудовій думці про те, щоб увести в дію політреформу (саме тут і саме зараз) і сформувати Кабінет, так би мовити, на нових засадах. Зрозуміло, що, найімовірніше, ми маємо справу з політичною «лякалкою», але, знаючи наших політиків, треба бути готовими до всього. Зокрема, й до того, що хтось кинеться реалізовувати цю божевільну ідею.

На випадок, якщо раптом доведеться з нею боротися, підкажу простий контраргумент: навіть якщо формальні зміни набудуть чинності завтра, поширюватися вони можуть лише на депутатів нового скликання. Поясню чому. Народний, з дозволу сказати, депутат обирається для здійснення певного набору повноважень, які делегують йому виборці. Це передбачено традиціями і навіть нашою Конституцією. Тобто саме характер і обсяг цих повноважень визначають вибір виборця.

А якщо впровадити політреформу, то вийде, що ці повноваження раптом зміняться, та ще й радикально. Але ж виборці не делегували таких повноважень цим людям. Напевно, якби ці повноваження існували на виборах 2002-го, виборці проголосували б інакше. Тому мати чудове право формувати Кабінет можуть тільки депутати наступного парламенту, вибори до якого не за горами.

---

Від самого початку своєї служби парламентарій має бути членом якоїсь однієї фракції, якоїсь однієї партії і може залишити її тільки разом з мандатом. Такий підхід вносить ясність у процес і ставить депутата у політичні (а не якісь інші) рамки.

Затримка проходження проекту держбюджету-2006 — не катастрофа. Вчасно приймуть бюджет чи невчасно — не має значення, адже гроші все одно відбиратимуть, ділитимуть і роздаватимуть

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар