Політика

«Конституційні яйця»: чи то анфас, чи то у профіль

Андрій МИСЕЛЮК, фото Сергія ДОЛЖЕНКА

Адміністрація Президента України на чолі з Віктором Медведчуком і комуністи на чолі з Петром Симоненком разом успішно подолали перший етап «облаштування» України за зразком парламентської республіки: минулого тижня законопроект про зміни до Конституції України «імені Медведчука-Симоненка» надійшов на експертизу до Конституційного Суду країни. Однак після повернення законопроекту в парламент (планують до кінця року) його перспективи можуть значно потьмяніти.

Лідери опозиційних сил уже сьогодні готові докласти всіх зусиль задля відхилення владно-комуністичного сценарію конституційної реформи. На їхню думку, за нинішніми пропозиціями переписати Основний Закон насправді приховано спробу нинішнього Президента та його оточення зберегти владу після 2004 року. Автори ж законопроекту запевняють, що головна мета пропонованих конституційних виправлень — зробити систему влади в країні ефективнішою і відповіднішою до вимог часу.

Що пропонують більшість і комуністи

Під законопроектом про внесення змін до Конституції стоять 233 підписи. Серед його авторів — координатор парламентської більшості Степан Гавриш (група «Демократичні ініціативи»), лідери фракції «Регіони України» Раїса Богатирьова, СДПУ(О) — Леонід Кравчук, КПУ — Петро Симоненко, постійний представник Президента України в парламенті Олександр Задорожний.

Лідер соціалістів Олександр Мороз, взявши активну участь у розробці законопроекту, документа не підписав, бо сприймає далеко не всі записані там пропозиції. Таким чином, авторами законопроекту виступили фракції пропрезидентської більшості та комуністи.

Це вже третій варіант переписування Конституції. У липні парламент надіслав до Конституційного Суду два схожі законопроекти: розроблений парламентською комісією під керівництвом Олександра Мороза й віце-спікера Геннадія Васильєва та підготовлений Президентом Кучмою. Президент, однак, згодом відкликав свій варіант з КС. Основна новина нинішнього законопроекту — пропозиція обирати Президента в парламенті.

Зробити свій вибір парламентарії повинні навесні 2006 року, упродовж місяця після обрання нової Верховної Ради. «Президент України вважається обраним, якщо за його обрання шляхом таємного голосування проголосувало не менше двох третин від конституційного складу Верховної Ради», — так має виглядати стаття 103 Основного Закону, в якій нині про вибори глави держави зазначено так: «Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування».

Востаннє українцям пропонують обрати президента всенародно в останній тиждень жовтня наступного року. Глава держави, обраний на тих виборах, піде у відставку з моменту вступу на посаду новообраного Верховною Радою Президента в 2006 році. Термін повноважень Президента і парламенту, починаючи з 2006 року, однаковий — п’ять років.

450 депутатів парламенту, починаючи з 2006 року, обираються за списками партій і виборчих блоків. Після виборів у ВР формується парламентська більшість, яка вносить Президенту пропозиції щодо кандидатури прем’єра, формує склад Кабміну і є відповідальною за його діяльність.

Якщо за місяць більшість не сформовано, Президент набуває права достроково розпустити парламент (це положення з’являється в усіх президентських варіантах змін Конституції, починаючи з референдуму 2000-го року). Якщо ж упродовж трьох місяців парламент не зможе обрати нового Президента, «старий» Президент також зобов’язаний розпустити ВР.

Згідно з проектом, у Президента залишається право призначати і звільняти за згоди парламенту Генпрокурора, вносити до ВР подання про призначення голів СБУ і Міноборони. Крім того, за новою Конституцією Президент «зупиняє чинність актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції та законам України, актам Президента України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності».

Натомість Кабмін дістає право призначати і звільняти голів обласних адміністрацій, прем’єр робить до парламенту подання про призначення всіх членів уряду, крім міністрів закордонних справ і оборони.

У прикінцевому розділі законопроекту зазначено, що змінена Конституція починає діяти через 4 місяці після прийняття цього законопроекту. Тобто якщо в ініціаторів реформи «все піде за планом» (до кінця року КС надає висновок, що запропонований варіант внесення змін до Конституції не порушує прав і свобод українців, як і територіальну цілісність держави — 226 голосів «за» на нинішній сесії — 300 голосів «за» на наступній), то час «Х» для нової української Конституції настане саме восени 2004 року.

Литвин: «Усе залежатиме від того, хто саме стане новим Президентом»

Однак навряд чи шлях реформи через парламент буде простим і лінійним. Це визнав і голова ВР Володимир Литвин: «Ресурс у 226 голосів для підтримки закону про внесення змін до Конституції є, ресурсу в 300 голосів поки що немає». Спікер також звертає увагу на необхідність чіткішого опрацювання окремих положень законопроекту.

Зокрема, коментуючи «Контрактам» пропоновану норму про обрання Президента в парламенті, Литвин сказав: «Легітимність Президента від факту, що його обиратимуть в парламенті, не зменшиться. Усе залежатиме від того, кого саме буде обрано Президентом. Однак слід домогтися, щоб цей процес відбувався демократично. Треба чітко виписати механізм таких виборів. Бо якщо парламент вибирає Президента тільки з-поміж народних депутатів, то це вже посягання на права людини: адже в Конституції записано, що будь-який громадянин може бути обраний президентом.

З іншого боку, якщо буде багато претендентів на посаду Президента, то Верховна Рада займатиметься тільки тим, що пропускатиме через себе претендентів на президентство. Може викликати певні сумніви і норма, що спочатку Президент обирається на два роки прямим голосуванням, а потім з тими ж повноваженнями — обирається парламентом».

В одного з авторів проекту, координатора парламентської більшості Степана Гавриша також не викликає сумнівів підтримка конституційного законопроекту 226 голосами. Що до підтримки в 300 голосів, то «в робочому порядку треба шукати компроміси з опозицією», каже лідер «більшовиків».

«У цьому пошуку найдискусійнішими питаннями, швидше за все, стануть проблеми з депутатами-мажоритарниками і забороною переходу з фракції до фракції, а також концепція виборів депутатів парламенту за партійними списками», — спрогнозував «Контрактам» Степан Гавриш. Оцінюючи перехідні положення законопроекту, Гавриш висловив думку, що «це дуже непогана модель адаптації нового державного устрою до нинішніх умов розвитку країни».

Ющенко: «Для Адміністрації Президента Конституція — це «дівчинка за викликом»

Представники опозиції своєю чергою кажуть про цілу низку протиріч і проблем, закладених у законопроекті. «Якщо, наприклад, президентські вибори наступного року виграє представник опозиційної сили, а уряд буде сформовано прихильниками Президента, то Президент здатний заблокувати всю роботу уряду, накладаючи вето на закони, що приймаються парламентом.

І треба буде знову вносити зміни в Конституцію, вказуючи, що Президент має право накладати вето тільки на законопроекти, які торкаються його безпосередніх повноважень — оборони, державної безпеки й закордонних справ. «Таких правових нюансів у законопроекті дуже багато», — зазначив лідер соціалістів Олександр Мороз в інтерв’ю «Контрактам».

Однак, підкреслив Мороз, головна проблема не в змісті законопроекту: «Ажіотаж, який сьогодні піднявся навколо законопроекту про внесення змін в Конституцію, пов’язаний з перехідними пропозиціями про процедуру, терміни і способи введення цих змін».

Цю точку зору поділяє і лідер фракції «Наша Україна» Віктор Ющенко. В інтерв’ю «Контрактам» Ющенко загалом критично охарактеризував запропонований законопроект, розцінивши його як спробу Президента Кучми зберегти владу: «Не йдеться про політичну реформу задля демократизації політичних процесів і гармонізації системи влади в країні. Задум і головна мета запропонованого законопроекту банальні: як правлячому режиму через конституційну реформу зберегти свою владу. У цьому значенні для Адміністрації Президента Конституція країни — це «дівчинка за викликом».

Перший «виклик» був тоді, коли АП запропонувала відкласти вибори до 2007 року. Але цей сценарій не вдався, і зараз зроблено нову спробу — передати левову частку повноважень Президента інституту, який може контролюватися пропрезидентськими силами, тобто прем’єру. І вибори в жовтні наступного року починаються з того, що створять майданчик для прем’єра з повноваженнями Президента.

Причому на пост прем’єра претендує знайома всім особистість. Тобто повноваження будуть передані з правої руки в ліву, але обидві руки належатимуть одній людині. У результаті отримаємо ті ж самі яйця, тільки вигляд збоку».

Опозиціонери шукають «слабку ланку»

Щоб не допустити такого сценарію, «Наша Україна» пропонує фракціям Блоку Юлії Тимошенко, комуністам і соціалістам підписати спільне комюніке. «Цей документ повинен показати наше загальне ставлення до влади й конституційної реформи, яку пропонує ця влада, і дати своє бачення конституційної реформи. Сторони задекларують свою поведінку в конституційному процесі.

І будь-кому з підписантів невигідно буде порушувати досягнуті угоди», — впевнений Ющенко. Наразі він назвав комуністів «слабкою ланкою опозиції, яка пішла на поводу у Віктора Медведчука й Адміністрації Президента».

Водночас Ющенко виступає проти висунення альтернативного варіанта конституційної реформи. «У нас є законопроект, але ми не прагнемо ставити його як одну з альтернатив, а йдемо шляхом, який дав би нашим партнерам виявитися», — пояснив позицію фракції Ющенко.

Він також зазначив, що для будь-якого з проектів конституційної реформи «Наша Україна» висуває як тест п’ять основних позицій — проведення виборів 2006 року до Верховної Ради та місцевих рад усіх рівнів на пропорційній основі; заборона на перехід депутатів з однієї фракції до іншої; внесення змін до Конституції після виборів 2006 року; збереження прямих виборів Президента і модернізація законодавства про місцеве самоврядування.

Наразі БЮТ, «Наша Україна», комуністи й соціалісти поки що обмежилися створенням робочої групи для підготовки пропозицій щодо політичної реформи.

Небажання «Нашої України» готувати альтернативний законопроект, викликало критику з боку комуністів і поставило під сумнів можливість досягнення опозиційними фракціями широкого консенсусу в питаннях конституційної реформи. «Ющенко щодо конституційної реформи нам нічого не пропонує, — повідомив «Контрактам» лідер КПУ Петро Симоненко. — Фракція КПУ почала політичну реформу і, природно, хоче дізнатися, які кроки в цьому напрямі зробить «Наша Україна».

Однак її лідер пропонує нам спочатку домовитися про загальні дії на виборах 2004 року, а потім перейти до обговорення варіантів конституційної реформи. Такий підхід для нас є неприйнятним».

Президентські ставки реформи

Таким чином, нині в Конституційному Суді два законопроекти: один підготовлено парламентською комісією Васильєва, другий — більшістю і комуністами. На думку більшості політиків, основна дискусія про шляхи реформування Основного Закону розгорнеться лише після повернення обох документів з КС до парламенту.

За майже чотирирічну історію спроб влади підправити Конституцію (починаючи з референдуму 2000-го року) щоразу щось іззовні заважало довести ці спроби до логічного завершення: «касетний скандал» в 2001-му, в 2003-му — послідовна відмова самої влади від пропозицій про двопалатний парламент, пролонгацію термінів повноважень чинного Президента, можливості третього терміну для Леоніда Кучми, відкликання президентського законопроекту з КС...

Цим відмовам передували цікаві та змістовні дискусії в політикумі та ЗМІ про реформи, бурхливі протести опозиції, гарячкові спроби останньої знайти контрзаходи проти ініціатив влади. Однак яке практичне значення мають сьогодні вагомі аргументи «за» і «проти» двопалатного парламенту, які лунали ще півроку тому? Скільки списів було зламано навколо березневих пропозицій Президента вносити зміни до Конституції прямо на референдумах? Хто пам’ятає, що лише два місяці тому колишній посол США в Україні Карлос Паскуаль як велику сенсацію наводив слова Кучми про запровадження єдиного терміну виборів Президента і парламенту не раніше 2014 року?

Куди поділися пропозиції українських «доярок і механізаторів», висловлені протягом всенародного обговорення президентського варіанта реформи? Якби енергію цих багаторічних конституційних суперечок та в мирних цілях...

Створюється враження, що влада знову і знову «обкатує» на політиках і ЗМІ різні варіанти конституційного реформування. І вивчає реакцію цих своєрідних політичних «собачок Павлова» на свої пропозиції. Тому не дивно, що представники опозиції цілком допускають можливість появи нових варіантів реформи від влади. Однак казати про те, що чотири опозиційні фракції в питаннях конституційної реформи виступатимуть спільним фронтом, навряд чи випадає.

«Наша Україна» і БЮТ, які мають своїх кандидатів на президентські вибори, категорично заперечують проведення реформи до 2004 року. Комуністи «не словом, а ділом» підтримують лінію АП на істотне скорочення повноважень президента, який прийде після Кучми. Соціалісти також за перехід до парламентської республіки, але сподіваються при цьому перешкодити Президентові Кучмі передати повноваження «з однієї руки в іншу»...

Ставки конституційної реформи дуже високі, оскільки вибори Президента фактично вже відбуваються. Країні, вочевидь, «просто не пощастило» в тому, що її, м’яко кажучи, неідеальну Конституцію влада «чомусь» наполегливо хоче змінити до президентських виборів. Причини цього наполегливого бажання один з авторів нинішнього законопроекту конституційної реформи, постійний представник Президента Кучми в парламенті Олександр Задорожний вельми прозоро пояснив ще рік тому: «У той час як Леонід Кучма не йде на третій термін президентства, я не бачу в Україні жодного громадянина, гідного того, щоб передати йому важелі правління країною.

У рамках повноважень, наявних у нинішнього глави держави. Тому ці повноваження і потребують істотної корекції». Це більш ніж зрозуміле пояснення, чому замість реальних реформ для вдосконалення політичної системи (про їх необхідність давно і вголос кажуть усі без винятку політичні сили) у керівництва країни народжуються лише нові й нові ракурси розміщення «конституційних яєць».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар