Спецпроект

Cпецпроект «Невідома Україна». Санітар бізнесу

Олена СТРУК, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Власникові групи компаній «ТЕКТ» Вадиму Грибу захоплення й перепродаж підприємств приносить 250% прибутку

«Добрий день, я спекулянт!» З такими словами власник інвестиційної компанії «ТЕКТ» Вадим Гриб увійшов до кабінету В’ячеслава Богуслаєва, директора заводу «Мотор Січ». Зустріч червоного директора й публічного спекулянта відбулася 2000 року. Голова найбільшого на території колишнього СРСР підприємства — виробника авіаційних двигунів і газотурбінних установок на той момент консолідував акції підприємства, але ніяк не міг зібрати контрольний пакет. У ТЕКТу на той час було 10% акцій заводу. Після спільної поїздки на полювання підприємці уклали угоду. Гроші, виручені від продажу акцій Мотор Січ, Гриб пустив на будівництво офісу компанії в центрі Києва.

На подібних угодах Вадим Гриб збив пристойні статки. Вартість свого бізнесу підприємець оцінює у $100-120 млн. Аналітики оцінюють активи Вадима Гриба у $160-200 млн.

Russia goodbye

Кар’єра Вадима Гриба почалася на тольяттінському АвтоВАЗі. На завод майбутній інвестбанкір потрапив після армії — займався поставками сировини на підприємство (ліс, щебінь, керамзит, цемент). На АвтоВАЗі на Гриба очікував швидкий кар’єрний зліт, однак конфлікт із комерційним директором підприємства підштовхнув його до рішення піти у вільне плавання. Разом з партнером Гриб зайнявся торгівлею.

Але цей бізнес незабаром йому набрид. Підприємець пішов на курси з фондового ринку, організовані при Міністерстві фінансів Російської Федерації. Іспити склав із першого разу, хоча 90% претендентів на звання фахівця із цінних паперів іспит провалювали. Майбутньому бізнесменові придалися численні спеціалізовані курси під час роботи на АвтоВАЗі. Після армії за його плечима був лише Інститут марксизму-ленінізму. Класичної вищої освіти в інвестбанкіра як не було, так і немає: бізнесмен кинув інститут, вирішивши, що навчання йому ні до чого.

Після іспитів Гриб зареєстрував у Тольятті торговця цінними паперами ТЕКТ. Перші доходи принесло скуповування ваучерів у населення. Після приватизації, коли в російських заводів з’явилися міноритарні акціонери, ТЕКТ став консолідувати пакети акцій підприємств. До рук торговця потрапили акції колишнього роботодавця Гриба — АвтоВАЗу, а також підприємства «Волгатанкер» і кількох банків. У 1993 році ТЕКТ організував перший фондовий магазин: тут можна було купити цінні папери близько 100 емітентів. Цю ідею компанія зараз намагається реалізувати й в Україні.

Найуспішнішим проектом того часу Гриб називає придбання в 1993 році Жигулівського комбінату будівельних матеріалів, другого за обсягами продажу у Росії будзаводу. Інвесткомпанії вдалося зібрати 25% акцій підприємства. «Ми керували компанією два роки. Я вперше закохався в проект, а тому розставатися з ним дуже не хотілося. Саме тоді я зарікся закохуватися в проекти», — зізнається Гриб. Перепродаж заводу іноземному інвестфонду приніс бізнесменові 200% прибутку. Гроші пішли на створення бізнесу в Україні.

У 1995 році російська ТЕКТ посідала 50-й рядок у рейтингу найбільших гравців фондового ринку країни. З-поміж регіональних компаній її випереджав тільки єкатеринбурзький Промстройбанк, інші гравці з Топ-50 мали московську або пітерську прописку. За словами Гриба, до того моменту бізнес у Тольятті себе вичерпав, однак на штурм фінансових столиць Росії — Москви й Петербурга — він не зважився. Зволів освоювати український ринок. Україна — друга батьківщина бізнесмена: тут народився його батько, сам Вадим Гриб закінчив одну з маріупольських шкіл. До того ж фондовий ринок в Україні тільки зароджувався, конкуренції практично не було.

Підприємець приїхав до Києва вивчати українське законодавство й знайомитися з місцевими гравцями фондового ринку — Сергієм Оксаничем (засновником КУА «Кінто»), Романом Сазоновим (ІФГ «Сократ»), Денисом Копиловим (ІК «Інеко»). Після Тольятті, що уславилося на всю Росію корпоративними конфліктами й розбірками новоспечених російських мафіозі, Київ видався Грибу дуже спокійним: «Ми створили тут фонд. Почали збирати ваучери в обмін на інвестиційні сертифікати, займалися дрібною купівлею-продажем паперів. Але ринок тоді був ще надто слабким».

Власник ТЕКТу покладав надії на приватизацію, що стартувала в Україні. Однак заробити грошей за російським сцена-рієм, концентруючи дрібні пакети акцій держкомпаній і потім перепродаючи їх стратегічному інвесторові, не вийшло. У середині 90-х держава продавала по 5-20% акцій підприємств, однак потім перейшла на продаж контрольних пакетів стратегічним інвесторам. «Якщо стратег купував контрольний пакет, решта акцій практично нічого не коштували», — згадує Гриб. Тому інвестбанкір почав купувати контрольні або хоча б блокуючі пакети акцій.

До 1997 року 60% інвестиційного портфеля компанії займали акції підприємств-банкрутів, проданих державою в процесі приватизації. Решта 40% портфеля припадало на папери компаній, що належали стратегічним інвесторам. Причому в планах стратегів, що здобули контроль над компанією, не було покупки міноритарного пакета з портфеля Гриба. Тоді довелося сильніше затягнути пасок. За словами підприємця, його бізнес «провис» на 5 років. Однак він все одно не поспішав позбуватися активів, а чекав слушної нагоди для їх продажу. І не прогадав. На початку 2000-х років знайшлися покупці на акції Мотор Січ, Крюківського вагонобудівного заводу, Миколаївського пивзаводу «Янтар», Азовсталі, Маркохіму, Миколаївського глиноземного заводу, Укрсоцбанку. «Це ми купили акції Укрсоцбанку для Валерія Хорошковського, а він потім продав актив Віктору Пінчуку», — згадує Вадим Гриб. У 1999-2001 роках ТЕКТ консолідував 28% акцій банку.

Скуповування цінних паперів підприємств, розгорнуте бізнесменом, виявилося настільки стрімким й агресивним, що він здобув репутацію головного рейдера в Україні. У пресі його група часто фігурує як учасник чергового судового розгляду — Гриб у більшості випадків купував компанії всупереч бажанню їхнього топ-менеджменту й акціонерів. Сам Вадим Гриб себе, природно, до рейдерів не зараховує: «Так, ми професійно займаємося недружніми поглинаннями, але в межах закону. Методи залежать від правил, що існують у державі. Є правила — добре, немає правил — ще краще».

Хижак і його жертви

В Україні бізнесмен планував побудувати багатопрофільну фінансову компанію. Крім дилерських і брокерських операцій, якими займався ТЕКТ, а також управління активами й венчурним інвестуванням (спекуляція компаніями), Гриб почав розвивати операції з житловою нерухомістю. У 2000 році в групі з’явилася компанія із залучення фінансових ресурсів для будівництва житла. А після поїздки до США, де бізнесмен студіював корпоративне право, Гриб створив юридичну компанію. Одна із цілей юрфірми — створення інституту незалежних директорів, які представляли б інтереси власників у компаніях й керували підприємствами. Але ринок до цього був ще не готовий, від бізнесу довелося відмовитися. Та сама доля спіткала напрям, пов’язаний із житловою нерухомістю. «Надто вже непрозорим виявився цей сектор», — каже бізнесмен. Та хоч як намагався Гриб освоювати нові види послуг, спекулювати активами все одно виходило в нього найкраще. Зараз венчурне інвестування — найрентабельніший напрям групи. Рівень прибутковості (віддача на вкладений капітал) сягає 100-300%. Прибутковість брокерського бізнесу (компанія має свій портфель приблизно на $10 млн) скромніша — близько 60%. А ось управління активами — поки що суцільні витрати.

Купівля-продаж середніх і невеликих за українськими мірками компаній приносить Грибу близько 80% усіх доходів. «Я отримую драйв від цього бізнесу. Мені подобається, коли з’являється щось нове, за одним проектом починається інший, — каже бізнесмен, демонструючи десятки папок з рішеннями інвестиційного комітету ТЕКТу щодо придбання активів. — У кожної інвесткомпанії своя ніша. Для багатьох венчурний бізнес випадковий. А для мене це професія». Конкуренти ТЕКТу дійсно орієнтуються здебільшого на інші джерела доходів — торгівлю цінними паперами й корпоративні фінанси. «Щоб утриматися в бізнесі, на якому спеціалізується Гриб, потрібно бути хижаком. Займатися управлінням активами, розвитком фондів, девелоперського бізнесу набагато простіше», — розповідає фахівець однієї з інвесткомпаній.

Вадим Гриб запевняє, що провальних придбань у ТЕКТу, який одночасно веде по 20-25 проектів, ще не було. Мінімальна прибутковість інвестицій ніколи не опускалася нижче 60%. «Головне — знайти правильний об’єкт і визначити коло потенційних покупців ще на етапі скуповування акцій», — ділиться секретами бізнесу Вадим Гриб.

Відшукавши потенційну жертву й сконцентрувавши невеликий пакет акцій компанії, ТЕКТ виходить на одного з власників бізнесу з пропозицією продати його частку. Зазвичай акціонер відмовляється від угоди, але Гриба це не зупиняє. Корпоративна війна може тривати від півроку до півтора року. Саме стільки часу потрібно ТЕКТу, щоб переконати топ-менеджмент або акціонерів компанії-мішені сісти за стіл переговорів. Але до цього сторони конфлікту витратять чимало грошей на суди, рекламу, PR та ін. «Об’єктом для поглинання стають компанії, де панує бардак. Менеджмент неефективний, директори відстали від ринку, а між акціонерами постійні конфлікти. Така компанія — ідеальний об’єкт інвестицій», — зізнається Гриб.

На відміну від фондів прямих інвестицій, які тримають підприємства в портфелі близько 5-7 років, Гриб воліє розставатися з ними через 1,5-3 роки: «Ми приймаємо рішення увійти в якийсь бізнес й одразу ж починаємо продавати його. Не можна затягувати продаж об’єкта». Втім, подовгу тримати актив іноді змушує форс-мажор. Як це було, наприклад, з київським підприємством Медінжсервіс. Розбірки з власниками підприємства та іншими претендентами на актив розтяглися на 3,5 року.

Щось змінювати на підприємстві інвестбанкір починає, тільки ставши повноправним акціонером (після входження компанії до складу акціонерів). Якщо ж менеджмент продовжує пручатися, ТЕКТ підключає збори акціонерів, ініціює зміну керівників та ін. Потім новий акціонер зазвичай позбувається непрофільних активів. Серйозних грошових витрат на це не потрібно, але іноді компанії Гриба доводиться розщедритися. Наприклад, у Харкові інвесткомпанія придбала об’єкт у такому поганому стані, що не змогла знайти на нього покупця. Групі довелося інвестувати в будівництво офісного центру площею 16 тис. кв. м. Для фінансування проекту компанія навіть випустила облігаційну позику на 10 млн грн. Зараз центр планують продати. «Можна було б залишити цей актив собі й отримувати фіксований дохід, але це не мій профіль. Я не люблю подовгу керувати одним і тим самим бізнесом», — розповідає Гриб.

Найбільш скандальним проектом Вадима Гриба стало скуповування акцій дочірніх підприємств Київміськбуду. Інвестбанкір не зміг залишити без уваги забудовників столиці. Такі компанії — ідеальні жертви, адже холдинг «Київміськбуд» їх не контролював. Близько 70-75% акцій підприємств холдингу були розподілені серед фізичних осіб, здебільшого працівників, колишніх співробітників, членів їхніх родин або знайомих. Визначивши коло компаній-жертв, Гриб почав скуповування будівельних цінних паперів. У результаті ТЕКТ акумулював по 20-30% акцій у 8 підприємствах холдингу, витративши на їхнє придбання близько $10 млн.

Втім, заробити, здавалося б, на безпрограшному об’єкті Вадиму Грибу не вдалося. Він чимдалі більше втягувався в боротьбу за активи з менеджментом підприємств і міською владою. До того ж перепродавати компанії виявилося попросту нікому. Як об’єкт для інвестування дочірні підприємства Київміськбуду досить привабливі з огляду на те, що будівельний ринок стрімко розвивається, житло в Україні до 2007 року щороку дорожчало на 50-60%. Менеджмент підприємств не виявляє особливого бажання викупити у Гриба цінні папери. Адже вони й без того усе ще контролюють бізнес, не підпускаючи бізнесмена до управління. А інвестори не купують акції Гриба, бо не бажають уплутуватися в корпоративні війни з управлінцями Київміськбуду. Щоправда, за чутками, ТЕКТ все ж таки продав свою частку в Київміськбуді-1 дружині покійного директора підприємства.

Поза політикою

З Київміськбудом ТЕКТу не пощастило. Не біда, на ринку багато потенційних об’єктів для недружнього поглинання, впевнений Гриб: «У бізнесі конкуренти рідко тривалий час ідуть нога в ногу. Хтось відстає — і стає об’єктом для поглинання. З часом змінюється хіба що прибутковість спекулянта: сьогодні в середньому — 100-150%, а через кілька років зароблятимемо 60%».

Один із найуспішніших проектів Гриба останніх 2-3 років — угода із французькою Orangina Group. Французи придбали в інвесткомпанії виробника безалкогольних напоїв «Росинка». Угода принесла бізнесменові 230% прибутку: ТЕКТ купив підприємство за $18 млн, а перепродав за $60 млн. У ТЕКТі такий дохід називають адекватною ціною за ризики. «Купуючи частку в Росинці, ми купували повітря», — каже Вадим Гриб. Юристи компанії ще на старті давали негативну відповідь на запитання «Чи варто купувати?». Їх бентежила форма власності. Росинка — комунальне підприємство, де немає ані акцій, ані паїв, а тільки записи в бухгалтерській книзі із прізвищами людей і належними їм активами. За словами Гриба, ТЕКТ купував не підприємство, а доручення на голосування на зборах акціонерів. Однак інтуїція Гриба не підвела. У 2006 році Росинка перейшла до рук інвестбанкіра. Підготовка до продажу вимагала від Гриба мінімальних зусиль: Росинку реорганізували в акціонерне товариство й улітку 2007 року продали.

Заробляти на спекулятивних угодах Грибу допомагає не лише талант бізнесмена й досвідченого переговірника, а й просте везіння. Продати Росинку голові ТЕКТу вдалося на хвилі інтересу інвесторів до українських активів і, зокрема, до підприємств FMCG. Незадовго до цієї угоди PepsiCo придбала одного з найбільших в Україні виробників соків — компанію Sandora за $0,5 млрд.

Секрет успіху Вадима Гриба ще й в умінні знаходити нові способи ведення бізнесу й випереджати конкурентів. Донедавна інвестбанкір волів купувати ті підприємства, де панувало явне безладдя. Однак, за його словами, невдовзі буде вигідно купувати активи для формування з них виробничих ланцюжків, якими можуть зацікавитися транснаціональні корпорації. А ось політична нестабільність, за його словами, бізнесу не перешкода. «Польський мільярдер Ян Кульчик, наприклад, заробив свій капітал на 8 змінах уряду», — підморгує український бізнесмен.

Певний час бізнесмен займався політикою. У 2005 році Анатолій Матвієнко, голова Кабінету міністрів Криму, запропонував Вадиму Грибу спочатку посаду міністра фінансів, а потім віце-прем’єр-міністра з економіки АР Крим. Пропозиція не виглядала такою привабливою, щоб заради політики залишати бізнес, стверджує Гриб. Однак Матвієнко знайшов підхід до друга. «Ти багато міркуєш, критикуєш уряд, вказуєш на промахи... А спробуй сам щось зробити!» — провокував Матвієнко. Бізнесмен не втримався, зібрав валізу й полетів до Криму. У літаку прочитав Конституцію республіки. На десятій сторінці знайшов для себе приємний пункт: мовою міжнаціонального спілкування в Криму є російська. «Я подумав тоді: хоча б там, у Матвієнка, не буде підстав критикувати мене за те, що я не розмовляю українською мовою», — жартує Гриб.

Чиновництво сподобалося бізнесменові. Два місяці знадобилося на те, щоб увійти в курс справ, потім народився план із реформування економіки Криму. Взявши за основу столипінську реформу, Гриб запропонував відновити ту господарську діяльність у різних регіонах Криму, що історично характерна для кожного з них. Щоб профінансувати наполеонівські плани, Гриб запустив процес присвоєння Криму кредитного рейтингу, створив раду мільярдерів. Втім, реалізувати свої задуми підприємець не встиг. Матвієнко подав у відставку, а з ним пішов і весь Кабінет міністрів.

Повертатися в політику або на держслужбу Вадим Гриб не планує. Бізнес дорожче. Тим більше, що обсяги й кількість угод на українському ринку зростають щодня. «У майбутньому активи тільки дорожчатимуть, і відповідно виростуть обсяги угод», — прогнозує інвестиційний керуючий ІФГ «Сократ» Роман Сазонов. Шанувальник великих угод Гриб не готовий проміняти таке джерело доходів на зарплату чиновника.

---

Невідома Україна

Ключові компанії групи «Тект»

· КУА «Тект» управляє проектами (венчурне інвестування). Компанія спеціалізується на покупці й продажу бізнесу, залученні інвестицій, консолідації активів, операціях на ринку М&А (злиттів і поглинань), реструктуризації, стратегічному управлінні й вирішенні корпоративних конфліктів.

· КУА «Ефект» управляє активами — інститутами спільного інвестування й недержавних пенсійних фондів. Під управлінням компанії перебуває інвестиційний фонд «Тект-Інвест», корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) «Золотий дощ» і «Срібна Підкова», корпоративний недержавний пенсійний фонд (НПФ) «Соціум», відкритий недержавний пенсійний фонд «Профіт».

· ТОВ «Тект-Трейд» і ЗАТ «Тект-Брок» надають брокерські послуги, здійснюють дилерські операції на ринку цінних паперів.

· Кредитний союз «Володар».

---

Тут була ТЕКТ

· Миколаївський глиноземний завод

· Мотор Січ

· Крюківський вагонобудівний завод

· Миколаївський пивний завод «Янтар»

· Металургійний комбінат «Азовсталь»

· Маріупольський коксохімічний завод «Маркохім»

· Білоцерківський шинний завод «Росава»

· Укрсоцбанк

· Підприємство «Лакма», виробник лакофарбової продукції

· Завод безалкогольних напоїв «Росинка»

---

Кар’єра рейдера

4 червня 1961 р. — народився в м. Екібастуз

Казахської РСР

1982 р. — вступив до Вищого військово-будівельного командного училища (м. Тольятті)

1990 р. — звільнився з військово-будівельних військ і перейшов на підприємство «Будіндустрія» АвтоВАЗу, працював у комерційному відділі АвтоВАЗу

1992 р. — створює інвестиційний фонд «Тект» (Тольятті)

1992 р. — став головою наглядової ради Волзької асоціації професійних учасників ринку цінних паперів, член наглядової ради Самарської фондової біржі

1995 р. — переїхав до України, де створив інвестиційну компанію «Тект»

2000-2001 рр. — член ради Національного депозитарію України, голова ради директорів ПФТС

Квітень-жовтень 2004 р. — заступник голови Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України

Квітень-травень 2005 р. — в. о. міністра фінансів АР Крим в уряді Анатолія Матвієнка

2005 р. — голова наглядової ради групи компаній «ТЕКТ»

Травень-вересень 2005 р. — віце-прем’єр-міністр з економіки уряду АР Крим

---

Від редактора

У червні в рамках спецпроекту «Невідома Україна» Контракти почали знайомити читачів із другою лігою українських бізнесменів. Герої колишніх і майбутніх публікацій — українці, які нажили статки на компаніях «нової економіки». Сфера інтересів новоспечених мільйонерів — будівництво, харчопром, банківський сектор, торгівля та IT.

Вадим Гриб — представник ще однієї нової для української економіки галузі: інвестиційного бізнесу. На операціях із цінними паперами свій перший мільйон заробили чимало українських інвестбанкірів. Однак Гриб єдиний у своєму роді: він — професійний рейдер і спекулянт. Портфельний інвестор Вадим Гриб часто вдається до недружніх поглинань. У бізнес-хватці суперничати із Грибом не можуть навіть західні private equity фонди, які спеціалізуються на прямих інвестиціях в українські компанії: середня прибутковість одного з найбільших фондів в Україні Western NIS Fund (під управлінням Horizon Capital) — близько 30-40%. Угоди Гриба приносять до 250% прибутку.

Олена ШКАРПОВА, в. о. редактора відділу «Гроші»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар