Запитання Контрактів

У вас доносять?

З’ясувавши, що стукацтво є інструментом управління, ми запитали: У вас доносять?

Руслан ВАСЮТИН, голова правління Jupiter Life Insurance Company

— Я категорично не сприймаю стукацтва, так само як і нашіптування, пліток та наклепів. Якщо, безумовно, не йдеться, приміром, про показання свідків у суді. На роботі подібні явища поширені, тому вкрай важливо системно запобігати їх появі й виважено нейтралізувати. Як керівник, я віддаю перевагу відкритому обміну думками (навіть у тому випадку, якщо люди відверто висловлюють претензії одне до одного) і дискусії. Явних стукачів намагаюся коректно осаджувати, пояснюючи неприйнятність їхньої поведінки та її шкоду для внутрішньокорпоративних комунікацій. А найкращі засоби від пліток — регулярне ініціативне спілкування, що охоплює всі рівні управління організації, а також своєчасне інформування колективу (що передбачає відповіді на найнепопулярніші й найпікантніші запитання). Неофіційну інформацію завжди намагаюся перевіряти.

Олександра МОЗАЛОВА, бухгалтер-експерт компанії «Галич Телеком»

— Моя робота безпосередньо не впливає на виробничий процес, але одного разу начальству доповіли, що я нібито повільно працюю... Я мала виконати роботу за чотири години й зробила це вчасно! Чесно кажучи, дивуюся людям, яким нічим зайнятися та які мають час на те, щоб стежити за іншими й скаржитися. Я теж бачу, як, хто і що робить, але вважаю неприпустимим нашіптувати про те, хто скільки часу проводить в інтернеті або в курилці. До речі, одна моя знайома років десять тому виїхала на ПМЖ до США й дотепер не звикла до посадового обов’язку — доносити на колег-лікарів. Вона була просто шокована від того, що стукацтво може бути легальним інструментом підсиджування. Понад те, в її клініці передбачене покарання для тих, хто свідомо не доносить на колег. На мій погляд, це взагалі межує з маразмом.

Анатолій РАДЧЕНКО, керівник HR-відділу ТОВ «Т. Д. К.»

— Стукацтво поширене тільки в тих компаніях, де керівництво не хоче або не може налагодити системи внутрішніх комунікацій, що передбачає конструктивну критику, спрямовану не на викриття провин співробітників, а на пошук шляхів вирішення проблем. Дефіцит кваліфікованих кадрів на ринку праці просто зобов’язує керівників довіряти підлеглим, не боятися розширювати їхню сферу відповідальності, вислуховувати й чути їх. Така побудова відносин просто не залишить місця стукацтву. Мені відомі компанії, що практикують системи доносів, але я не є їх прихильником. Інформатори, справді, можуть надати керівництву корисну інформацію про ситуацію в колективі, але це ж може сильно знизити рівень лояльності до компанії нормальних й адекватних співробітників. Їхня мотивація точно впаде — непросто виконувати завдання, знаючи, що за тобою постійно стежать і намагаються закласти. А очікувати від підлеглих ініціативності в такій ситуації й поготів безглуздо.

Михайло БЕЛЕЦЬКИЙ, директор агенції «Небесний шлях»

— Вважаю, що система інформування керівника про стан справ у колективі може бути корисною, але вибудовувати такий механізм потрібно дуже ретельно й тонко. Нерозумно викликати підлеглого на килим і після прочуханки ставити перед фактом: мовляв, від завтрашнього дня працюватимеш ще й донощиком. А ось почати розмову з кимось із недосвідчених підлеглих, щоб інтелігентно, між іншим отримати відповіді на цікаві тобі запитання, іноді має сенс. Однак для цього потрібно бути хорошим психологом, співрозмовник жодним чином не повинен здогадатися, що здає своїх. До речі, я неодноразово замислювався над тим, щоб здобути ще й психологічну освіту... Адже, усвідомивши реальний стан справ у колективі, можна використати інформацію не на шкоду підлеглим, а на благо. Приміром, допомогти комусь вийти з важкої життєвої ситуації, когось розвантажити, комусь вчасно підвищити зарплату або заохотити. Таким чином керівник може бути захищений від різноманітних брудних інсинуацій. Адже співробітники часто скаржаться на начальників і навпаки. А для того щоб перевірити чутки й відокремити зерна від полови, потрібен час, який є не завжди.

Володимир ДОБРИН, менеджер відділу збуту ТОВ «Паркет плюс»

— Західна система доносів для українців ментально неприйнятна. Робота внутрішніх служб контролю за персоналом часто буває ускладнена тим, що люди «дружать проти» начальства, а якщо й здають, то стукачів. У невеликих колективах кляузництво завжди виявлять і, найімовірніше, припинять: із донощиками ніхто не спілкуватиметься. Проте я намагаюся не забувати про запобіжні заходи й сім разів думаю, перш ніж щось розповісти колезі, особливо курцеві (на перекурах люди схильні обговорювати свої й чужі проблеми, спотворюючи реальний стан справ). Виявити стукача дозволяє використання правдоподібної дезінформації. Наприклад, ніщо не заважає шепнути комусь про свій намір на дві години раніше піти з роботи (випити 50 грамів під час обіду або зірвати підготовку звіту) і зачекати, поки легенда спливе.

Валерій ЖИХАРЄВ, директор ТОВ «Хелс-фарм»

— Нормальний начальник бачить ситуацію в колективі, як на долоні. А кляузництво, на мій погляд, тільки псує нормальну робочу атмосферу. Отримавши інформацію про когось зі співробітників, я, звісно, візьму її до відома, але і врахую, хто тиражує чутки. Такі люди в мене довго не затримуються, радує, що невиліковних ябед небагато. Хоча в одного мого знайомого стукацтво в офісі процвітає, доносять всі й на всіх. Почасти тому співробітники працюють мовчки, втупившись у монітори. Навряд чи потрібно пояснювати, що люди, позбавлені можливості нормально спілкуватися не лише з колегами, а й із близькими по телефону, вкрай демотивовані. Не хотів би я працювати в таких умовах.

Рената КРИМОВА, маркетолог компанії «IТ-Трейд»

— На попередній роботі був просто жах: власник-американець одружився з однією моєю колегою, якій завжди потрібно було все про всіх знати. Мало того, що всі ми сиділи в одному приміщенні, розмежовані невисокими перегородками, так в нашого відділу ще й поштова скринька була одна на всіх. Ініціатор — наша мадам, на яку неможливо було знайти управи. Якось до нас на стажування влаштувалася студентка, а шеф із дружиною від’їхав на місяць до США. Дівчинка начебто працювала, усім допомагала, а виявилося це наймиліше створіння «засланим козачком». Щодня вона відсилала звіт дружині шефа: хто й на скільки запізнився або затримався на обіді, хто сидів в інтернеті в робочий час тощо. Ось тоді я не витримала й звільнилася. На новому місці виявила в себе звичку — бути обережною у висловлюваннях.

Див. ще по темі: "Прийшов, побачив, настукав"

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар