Спецпроект

Cпецпроект «Невідома Україна». Літаки будівельника

Наталія ГУЗЕНКО, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Відкривши будівельну компанію Т.М.М. для підстрахування основного бізнесу, Микола Толмачов розпочав шлях у другий ешелон українських капіталістів

Від редактора

З червня цього року Контракти у межах спецпроекту «Невідома Україна» знайомлять читачів з другою лігою українських бізнесменів. Герої колишніх і майбутніх публікацій Контрактів — власники компаній «нової економіки», створених уже за часів незалежності України.

Микола Толмачов, власник будівельної корпорації «Т.М.М.», — представник когорти саме таких бізнесменів. Колишній аспірант Харківського авіаційного інституту, кооператор, виробник ширвжитку, а нині мультимільйонер і будівельний магнат — типовий приклад self-made man. На відміну від попереднього нашого героя Олександра Кардакова, що сконцентрував зусилля на одному секторі економіки (IT), Микола Толмачов займається бізнесом відразу в кількох галузях — від будівництва і банкінгу до свинарства й туризму. Як інженер Толмачов збив мільйонні статки, читайте тут.

Євген ДУБОГРИЗ, редактор відділу «Гроші»

Микола Толмачов

«Це мої улюбленці, вони мене вважають членом своєї команди», — каже Микола Толмачов, провівши до дверей офісу екс-капітана команди КВК Харківського авіаційного інституту Андрія Чивуріна та кількох інших кавекашників. Компанія Т.М.М., якою володіє Толмачов, більш ніж десь років беззмінно спонсорує команду ХАІ. У самого Толмачова з гумором теж усе в порядку — у відповідь на жартівливу пропозицію фотографа сісти на підлогу і взяти на руки металевого собачку бізнесмен підкорився, ніжно обійнявши статуетку.

Однак зовнішня розкутість, а часом і бравада власника Т.М.М. не означають, що людина, чиї статки оцінюють у $525 млн, готова розкрити всі свої секрети. Приміром, свою частку власності у підконтрольних компаніях бізнесмен повідомляти відмовився, сказавши лише, що його пакети за розміром більші, ніж контрольні (50%).

Веселий власник будівельної компанії, агрохолдингу, банку та низки інших фірм — у бізнесі людина обережна і недовірлива. Говорячи про управління компаніями, він заявив, що безпосередньо керує тільки Т.М.М., а інші компанії контролює, щоб бути впевненим у правильності дій їхніх топ-менеджерів.

У політику за прикладом олігархів першого ешелону Толмачов не поспішає, мовляв, працювати з депутатами, які нині сидять у парламенті, нецікаво.

З космосу до бартеру

Кар’єра Миколи Толмачова почалася в ХАІ (нині Національний аерокосмічний університет) з місця в аспірантурі на кафедрі літакобудування. Про себе Толмачов розповідає як про новатора, якому не сиділося на місці й хотілося винаходити щось принципово нове і карколомно революційне. Каже, що ця якість властива йому і зараз. «Це все вплив ХАІ. В той час інститут був машиною з виробництва творчих людей. Багато хто з моїх однокашників створили й очолили безліч бізнесів: від ресторанів до будівельних компаній», — ностальгує магнат.

Утім, прагнення до наукових відкриттів не заважало Миколі Толмачову замислюватися над насущними проблемами, простіше кажучи, думати про те, як заробити гроші. Невдовзі після появи закону про кооперативи Толмачов разом з іншими працівниками інституту створив науково-виробниче підприємство «Фактор». НВП займалося впровадженням власних наукових розробок на підприємствах оборонного комплексу і навіть встигло взяти участь у реалізації кількох аерокосмічних програм. Наприклад, молоді харків’яни співпрацювали з московською фірмою «Молния» — розробником радянського космічного човна «Буран». Крім космічних технологій НВП «Фактор» займалося мікроелектронікою, автоматизованими системами управління та проектування. «У нашому НВП я міг уже не отримувати зарплату 115 крб, а намагатися продавати розробки за ринковою вартістю», — розповідає Толмачов.

Наукова кар’єра Толмачова тривала недовго: з розпадом СРСР попит на наукові розробки зник. Підприємець опинився перед вибором: продовжувати займатися винахідництвом і жити на зарплату бюджетника чи податися на «дикий ринок», розпрощавшись з мріями про наукову кар’єру. Прагматичність взяла гору: літаки з електронікою для Толмачова залишилися в минулому.

У 1992 році «кістяк» НВП став співорганізатором фірм «СИНТАЛ-Д» і «Т.М.М.», у яких Толмачов був генеральним директором. Фірми, за визнанням керівника, займалися, чим доведеться: робили радіостанції, випускали товари народного споживання (першим виробом були штучні рибки-вобблери, що використовуються для ловлі великої риби), але основним заняттям фірм стали торгові операції з металом та енергетичним обладнанням.

Причина появи відразу двох однопрофільних компаній, які дублювали одна одну, — обережність. «У ті часи будь-яку фірму могли закрити, у неї могли бути проблеми з партнерами. Т.М.М. ми відкрили для підстрахування», — пояснює бізнесмен. Проблеми справді могли виникнути в будь-який момент: працювали компанії здебільшого не з готівковими коштами, а за всілякими взаємозаліками і бартерними схемами. «Ми отоварювали борги і працювали з векселями, заліками, вибудовували виробничі ланцюжки. Перший ланцюжок вибудували для Турбоатому. Постачали запчастини для станцій Турбоатому. Останній своєю продукцією розраховувався з ГЗК за ферохром і феромарганець, що постачалися меткомбінатам, які виготовляли запчастини для Іжорського заводу, що виробляв заготовки для Турбоатому. Ми не були посередниками, просто брали папери і переміщали їх по колу. З нами також розраховувалися товаром», — розповідає бізнесмен. Грошей, за словами Толмачова, не було взагалі — статутний капітал тієї самої Т.М.М. у 1992 році становив 2000 купоно-карбованців.

Незабаром у компанії почалися проблеми, які Толмачов туманно називає «фінансовими». Але випускникові ХАІ, як це часто буває, підфартило. Незадовго до кризи один із партнерів розрахувався з Толмачовим цементом, який власники вирішили не перепродувати, а використати самостійно. У 1994 році Т.М.М. була перепрофільована на будівельну організацію.

Микола Толмачов готовий охопити київську землю й українське небо

Зроби сам

Своє бажання зайнятися новим, цього разу будівельним, бізнесом Толмачов, як завжди, пояснює... науковим інтересом. «Коли мені кажуть, мовляв, літакобудівник не зможе споруджувати будинки, я відповідаю: хочу довести будівництво за рівнем технологічності до авіації. Тільки так можна отримати прибуток», — говорить бізнесмен.

Фінансові труднощі Толмачов і Ко вирішував, використовуючи старі, ще студентсько-аспірантські зв’язки. Перше замовлення на спорудження житлового будинку (до речі, в Києві, а не рідному Харкові) Т.М.М. отримала від АНТК ім. Антонова. Хоча проект і виручив компанію, великого прибутку він не приніс — 35% квартир Т.М.М. віддала АНТК.

Чому компанія вирішила працювати в Києві, а не рідному Харкові? Толмачов відповідає туманно: «Харківська атмосфера не сприяла виходу на ринок — замовники вимагали 35% квартир, причому за 25% потрібно було заплатити гроші наперед. А в Києві нам ніхто не заважав працювати». У столиці компанія навіть не намагалася отримувати земельні ділянки. Замість цього Т.М.М. домовлялася з держпідприємствами, які володіли землею, за дозвіл на будівництво віддаючи 10-15% споруджуваних квартир. Щоправда, будівельний бізнес досить довго залишався для Т.М.М. прикриттям — компанія заробляла набагато більше, вибудовуючи бартерні ланцюжки і розраховуючись споруджуваними квартирами. Кінець такій практиці було покладено влітку 1998 року — після валютної кризи в Росії та в Україні низка компаній вирішили вийти з ланцюжка.

За неповні десять років компанія з невеликої будівельної фірмочки перетворилася на великий холдинг. Подейкують, багато в чому Толмачову допоміг екс-мер Олександр Омельченко — Т.М.М. не переходила дорогу Київміськбуду, що займався переважно масовим будівництвом, і не спекулювала земельними ділянками. Водночас розкрутитися компанії допомогло нестандартне мислення директора: ще в середині 90-х вона будувала квартири зі стовідсотковим оздобленням і самостійно обслуговувала споруджені будинки, відмовившись співпрацювати з пострадянськими ЖЕКами. «Як і більшість людей, які зуміли заробити на нове житло, я не хотів жити у квартирі, схожій на ті, що будувалися при Союзі. Тоді квартир нового зразка ніхто не споруджував і таке житло користувалося попитом, хоча й коштувало у півтора разу дорожче, ніж звичайне. Інша справа, що наше житло продавалося повільно: кілька років компанія, яка працювала виключно з банківськими коштами, не вигравала нічого, крім позиції на ринку», — розповідає Толмачов.

Т.М.М. чи не першою з українських будівельних фірм зробила ставку на нові будівельні технології. Компанія запровадила в масове будівництво фасадні системи, металопластикові трубопроводи і вікна, пластинчасті радіатори опалення (ще до того, як на них з’явилися ДСТУ та інші нормативи). Щоб так будувати, самій будівельно-девелоперській компанії довелося перетворитися на вертикально інтегровану структуру. «На ринку не було будівельних матеріалів, наприклад, цементу потрібної якості. А ми повинні знати, з чого будуємо. Іноді траплявся відвертий брак — коли ми вирішили закуповувати пластикові труби, тільки один із шести вітчизняних заводів запропонував нам бодай трохи якісну продукцію. Частину технологій купували на Заході, але, щоб вписати в бюджет, потрібно було відкривати свої підприємства», — згадує Толмачов.

Наприкінці 90-х Т.М.М. збудувала і придбала кілька профільних заводів (див. «Активи Толмачова»), а сьогодні планує спорудити ще один завод з виробництва бетону. Частину коштів на реалізацію наполеонівських планів Толмачов залучив, вивівши компанію на IPO. На Франкфуртській фондовій біржі в середині цього року було продано 13,11% акцій Т.М.М. за $105 млн (ринкова капіталізація під час розміщення — $800 млн). Сам власник називає IPO першим кроком довгострокової програми залучення інвестицій і кредитів. Однак не всі гроші підуть на розвиток будівельної вертикалі Т.М.М. Частину коштів, можливо, буде витрачено на проекти Толмачова, які не мають стосунку до будівництва.

Свині й літаки

Як і багато бізнесменів, що претендують на звання представника великого національного капіталу (тобто олігарха), Микола Толмачов працює над диверсифікованістю свого бізнесу. В активах бізнесмена — аграрний холдинг, літакобудівна фірма, банк та інвесткомпанії.

Будівництво фінансово-промислової групи почалося з придбання банку. Наприкінці 90-х Т.М.М. розміщувала кошти в севастопольському Невікон-банку, який через деякий час розорився. Компанія придбала банкрута з молотка, перемістила його в Київ, перейменувавши у ТММ-Банк. За словами Толмачова, купівля, по-перше, забезпечила компанії надійне зберігання коштів. По-друге, бізнесмен хоче створити зв’язку «будівельні компанії — банк»: ділитися прибутком від продажу квартир Толмачов не бажає.

Другим додатковим бізнесом Т.М.М. стало сільське господарство. «Компанії були потрібні живі гроші, які не міг дати будівельний бізнес. У 90-х цю потребу задовольняв експорт машинобудівної продукції. Але коли торгівля обладнанням перестала приносити прибуток, нам довелося шукати гроші в іншій сфері. Обрали цукор, торгівля яким на той час приносила не менш реальні доходи, ніж продаж горілки чи бензину», — розповідає бізнесмен. У 2000 році компанія «СИНТАЛ-Д» придбала в Харківській області два великих цукрових заводи, сформувавши таким чином замкнений цикл вирощування та переробки цукрового буряку. Другий аграрний холдинг Толмачова займається свинарством. У бізнесмена є племінний завод і м’ясопереробний комбінат у Севастополі.

За словами Толмачова, скаржитися на неприбутковість роботи на землі не варто. «Аграрний бізнес дуже вигідний. Тільки торік Україна виробила більше цукру, ніж спожила. Доходи гравців ринку, щоправда, дещо зменшилися, якщо порівнювати із ситуацією 7-10-річної давнини, але для нас це не катастрофа. Продукти харчування будуть затребувані завжди. Сучасні технології дозволяють з допомогою невеликої кількості людей обробляти величезні площі. Нарешті, аграрним компаніям держава надає податкові пільги».

Сам бізнесмен не вважає себе ні ледачим, ні недалекоглядним — побудувавши один бізнес, він з легкістю ризикує грішми, якщо відчуває можливість заробити. До наявних 25 тис. га землі він планує додати ще 75 тис. га і зайнятися вирощуванням сировини для біодизельного пального. На його думку, через кілька років в Україні воно замінить традиційні енергоресурси. «Успішна людина ловить момент і використовує будь-яку можливість заробити. Якщо ти навчився керувати одним бізнесом, вже не має значення, що ти робитимеш — вирощуватимеш свиней чи будуватимеш житло», — запевняє Толмачов.

Бізнесмен любить бравувати своїм вмінням розпізнавати перспективні ніші. Наприклад, у 2002 році Толмачов вирішив згадати молодість і зайнятися будівництвом надлегких літальних апаратів: «Ми вчасно зробили п’ять літаків — через кілька років невеликі літаки стануть популярними і їх почнуть випускати, а я буду першим на ринку». З тих самих міркувань підприємець хоче зайти на туристичний ринок — ознайомлювати іноземців з українськими красотами. «В нашої країни багатий потенціал, але поки що немає ні сервісу, ні операторів, які відповідали б вимогам європейців», — запевняє Толмачов.

У своїх силах бізнесмен упевнений. На запитання, навіщо компанії займатися торгівлею цінними паперами, коли в країні є достатньо спеціалізованих компаній, відповідає: «Вони мені не конкуренти. Ми, побудувавши свої компанії, набагато краще від них розуміємо і знаємо, як зростатиме чи падатиме вартість паперів». Виявиться інвестиційний напрям бізнесу Т.М.М. таким самим послідовним, як будівельний, чи чуття підведе Толмачова, поки що не знає, мабуть, і сам бізнесмен.

---

Активи ТолмаЧова

· ТОВ «Т.М.М.»

· ЗАТ «ТММ-Енергобуд» (виробництво енергогенеруючих підстанцій)

· ТОВ «ТММ-Банк» (Київ)

· ЗАТ «СК «Оріана»

· ЗАТ «ІФ «Соломон-Інвест» (Харків)

· ТОВ «Соломон» (Харків) (торгівля цінними паперами)

· ТОВ «Деніт» (Харків) (торгівля цінними паперами)

· ТОВ «Харківський завод будівельних сумішей»

· ТОВ «НВФ «Синтал-Д» (Харків) (аграрний холдинг)

· ЗАТ «Севастопольський м’ясопереробний завод»

· ЗАТ «Таврида-Плаза» (туристична агенція)

· ТОВ «ТММ-Будкомплект» (виробництво товарного бетону та металоконструкцій)

· ВАТ «Укрцукрізоляція» (виробництво теплоізоляційних матеріалів)

За даними Т.М.М., відкритих джерел

---

Як працювати з ТолмаЧовим

«Микола (Толмачов. — Прим. Контрактів) — надійна людина. Він на моїх очах виріс з керівника регіональної фірмочки у президента шанованої компанії», — розповідає почесний президент ВАТ «ХК «Київміськбуд» Володимир Поляченко. За словами найстаршого з київських будівельників, сильна сторона Толмачова як бізнесмена — послідовність.

«Випускник ХАІ напрочуд швидко розібрався в будівельному бізнесі як для людини, що не має профільної освіти», — розповідає про власника Т.М.М. президент ТОВ «Градобуд» Віктор Власов. Толмачов, за словами Власова, чітко знає, що робить, і вміє це пояснити. «У нашому бізнесі мало людей, які будують усвідомлено і стратегічно. З Толмачовим приємно працювати — він виконує всі домовленості й завжди шукає нові шляхи вирішення проблем», — коментує колега по ринку.

Однак стратегічність Толмачова, за словами одного з партнерів бізнесмена, іноді заважає власникові Т.М.М. «Він занадто захоплюється довгостроковим плануванням і не завжди звертає увагу на тактичні, поточні питання». Ще однією слабкою стороною Толмачова є індивідуалізм і гіпертрофоване прагнення до лідерства, вважає будівельник, який з ним працював: «Партнерам такі якості не заважають, але підлеглим з Толмачовим складно — він не дає їм необхідної свободи дій».

---

Невідома Україна

Кар’єра будівельника

8 липня 1961 р. — народився в Торезі (Донецька обл.)

1989 р. — став одним із співзасновників НТП «Фактор»

1984 р. — закінчив Харківський авіаційний інститут

1992 р. — заснував компанії «Синтал-Д» і «Т.М.М.»

1997 р. — Т.М.М. спорудила перший будинок у Києві

2001 р. — зайнявся виробництвом цукру

2003 р. — розпочав будівництво першого в Україні «інтелектуального» житлового комплексу «Тріумф»

2003 р. — розпочав будівництво першого в Україні «інтелектуального» житлового комплексу «Тріумф»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар