Запитання Контрактів

Який приклад ви подаєте?

Щоб дізнатися, як краще виховувати підлеглих, ми запитали: Який приклад ви подаєте?

Геннадій ВРУБЕЛЬ, директор з маркетингу компанії «Томас»

— Керівник повинен уміти встановити правильну дистанцію між собою та підлеглими і, хоча це не завжди легко, стримувати свої емоції, а навчаючи чогось, не звеличуватися. Якщо начальник не в змозі себе стримати і переходить допустиму межу, це, на жаль, б’є по його іміджу. І добре, якщо підлеглі — люди тямущі, інакше навіть незначна проблема може перерости у цілий внутрішньокорпоративний конфлікт. Переконаний також, що хороший керівник не вирішуватиме побутових питань у робочий час (за винятком невідкладних), тому що це може підірвати робочий процес. Я вимагаю від підлеглих, щоб вони не обговорювали свого особистого життя на роботі, для цього є обідня перерва. Якщо дратуюся через особисті проблеми, намагаюся вибудувати свій робочий графік так, щоб емоції загасила рутина, а не зрив на комусь із колег.

Анатолій НАУМЕНКО, комерційний директор агенції «Квадро»

— Керівники — теж люди, і в нас часом також виникають особисті проблеми. У складних ситуаціях поведінка менеджера (і приклад, який він подає) залежить від характеру тієї або іншої людини, від того, що в ній переважає — розум чи емоції. Емоційний управлінець, переживаючи кризу, мимоволі зривається на підлеглих. Тоді як менеджер, що зумів вгамувати емоції, навряд чи кричатиме на працівників. Зриви на підлеглих, як показує досвід, іноді призводять до незворотних наслідків. Керівник, який зганяє злість або розчарування на інших, не може бути авторитетом і провокує людей на звільнення. Хоч би якою високою була зарплата і хорошими умови праці в компанії, людина не зможе довго витримати психологічного пресу у вигляді постійно незадоволеного і крикливого начальника. Коли мене вибивають із колії особисті проблеми, намагаюся мінімізувати спілкування з працівниками та клієнтами. За можливості переношу наради, бо вважаю, що краще не проводити їх взагалі, ніж кричати на інших, заражати їх своїм настроєм, вичитуючи за найменші недоробки і промахи. Про неприємності в особистому житті на роботі не розповідаю. Впевнений, що підлеглі не повинні бути в курсі проблем начальства.

Марина КУКШИНА, керівник відділу збуту компанії «Фаворит Плюс»

— Справжній керівник не повинен допускати ситуацій, у яких його лінь чи особисті проблеми домінували б над роботою, не варто афішувати перед підлеглими труднощі, з якими він стикається. Але це не означає, що начальник — це робот. Особисто я з розумінням ставлюся до того, що підлеглі іноді відпрошуються, аби вирішити свої питання, але не допускаю, щоб це перетворилося на систему. Чесно кажучи, це ціле мистецтво — подати правильний приклад, уміти зрозуміти, вчасно підтримати і водночас не дати підлеглим розслабитися. Мої працівники засвоїли просте правило: через їхні проблеми не повинна знижуватися продуктивність праці. Приклади боротьби з власними лінощами намагаюся перед підлеглими не афішувати, бо трохи побоююся, що це може обернутися проти мене. Не факт, що в колективі не з’явиться персона, яка захоче використати мої слабкі сторони у власнх цілях. Будучи живою людиною, не завжди можу стримати в собі негативні емоції (хоча намагаюся), коли чаша невдоволення переповнена, а я на роботі стримуюся, іноді дістається моїй родині, а це ненормально. Потрібно вчитися володіти собою.

Дмитро РИЛЬОВ, директор компанії «Нью Арт Трейдинг»

— Подавати приклад підлеглим краще мовчки — справами, а не словами. Якщо ж все-таки треба когось поправити (а таке трапляється часто), то це необхідно робити спокійно, без істерик, ставлячи в приклад не самого себе, а інших. Інакше оком моргнути не встигнеш, як не приклад подаватимеш, а говоритимеш про самого себе. Причому важливо відчувати, чи є зворотний зв’язок з тим, кому ти намагаєшся подати позитивний приклад. Якщо такого зв’язку немає, педагогічний процес буде марним.

Олександра КОВАЛЕВСЬКА, директор ТОВ «Літіон»

— Кодекси етики великих корпорацій забороняють керівникам подавати поганий приклад підлеглим і переносити своє его на виробничий процес. У нашій компанії немає корпоративного кодексу, але я намагаюся створити умови, в яких діяли б не посадові інструкції, а неписані правила. Буває вкрай важко переключитися з особистих проблем на роботу, особливо восени, під час сезонної депресії. Щоб не влаштовувати в офісі базару, я обговорюю проблеми вдома, з подругами... До речі, за кілька років роботи на керівній посаді зрозуміла, що потрібно обов’язково ходити у відпустку. Деякі власники, звісно, вважають, що тимчасова відсутність директора — це недоотриманий прибуток. Але чи замислювалися вони, наскільки ефективною є робота загнаного менеджера, який втомився і не просто не подає підлеглим позитивного прикладу, а зривається на них без причини?!

Дмитро НАРИНСЬКИЙ, директор АН «Зелений дім»

— Роботу потрібно любити, тоді будуть і сили подавати підлеглим правильний приклад. Хоча кілька разів я, намагаючись навчити підлеглих деяких нюансів, був, скажімо так, не зовсім справедливий. Заспокоївшись, аналізував ситуацію і розумів, що діяв надто емоційно, вибачався... Треба вміти визнавати свої помилки і слабкості.

Володимир ПОКАЛЬЧУК, заступник директора поліграфічної компанії Alfa Paper

— Справжній керівник повинен не тільки сам вміти не привносити особистого в робочий процес, а й навчити це робити підлеглих. Найкращий спосіб — подати їм приклад. У цьому сенсі чоловіки вважаються успішнішими педагогами-практиками, ніж жінки. Адже якщо цілу годину пояснювати людям те, як їм треба працювати, а потім, пославшись, наприклад, на хворобу дитини, втекти в аптеку, вас, м’яко кажучи, не всі зрозуміють. Розбіжність у словах і справах керівництва демотивує навіть найстаранніших працівників... І взагалі потрібно вміти дистанціюватися від підлеглих, не навантажувати їх своїми проблемами, а себе — їхніми труднощами. Мені в цьому допомагає окремий кабінет.

Див. ще по темі: "Скрутні часи"

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар