Лінія оборони

Крадіжка вищого розряду

Іван ЗАЙЦЕВ

Злодійкуваті топ-менеджери розвалили тисячі компаній, і лише одиниці з них притягнуто до відповідальності.

Багато компаній припиняють своє існування аж ніяк не внаслідок підступів конкурентів чи несподіваної зміни кон’юнктури ринку. Часто причиною крахів стають навмисні дії власного топ-менеджменту. Досі пам’ятні кілька гучних справ, пов’язаних зі зловживаннями на рівні вищого керівництва компанії, наприклад, крах енергокомпанії Enron, молочного гіганта Parmalat чи оператора зв’язку WorldCom.

Банкрутства великих компаній набувають широкого розголосу, оскільки їхня неспроможність відбивається на економіці багатьох країн. З вини найманих директорів щодня гинуть сотні тисяч менш відомих підприємств. Збитки від діяльності недбалих керівників настільки великі, що уряд США потурбувався про створення окремої Міжвідомчої комісії з корпоративних злочинів (Corporate Fraud Task Force), яку очолює заступник генпрокурора США, а до її складу входять представники міністерства юстиції, ФБР і SEC.

Коріння зла

Психологи, які спеціалізуються на вивченні злочинців, визначили, що є певний відсоток людей (для України — 15-20%) які внаслідок своїх внутрішніх переконань ніколи нічого не вкрадуть. Приблизно стільки само людей, що характерно — з тих самих причин, крадуть все і завжди, незалежно від обставин і погодних умов.

Інші 60-70% — так звані середні громадяни, які можуть красти, але вважають за краще не робити це без крайньої необхідності. Фахівці з безпеки бізнесу запевняють, що люди, яких ми віднесли до середніх громадян, здатні на крадіжку лише в тому випадку, якщо збігаються три чинники: потреба в коштах, можливість здійснити крадіжку і, що важливо, самовиправдання, без якого вони не братимуть чуже.

Тобто для крадіжки у працівника має бути мотив (наприклад, фінансові негаразди), прийнятне самовиправдання (наприклад, я не краду, а компенсую свою маленьку зарплату і непомірний внесок у розвиток компанії), і можливість украсти (наприклад, відсутність системи контролю). Проектуючи цю схему на топ-менеджерів, Григорій Гавриш, керівник консалтингового бюро групи компаній «Кондор», зазначає, що саме вони, маючи високі стандарти споживання, зосереджують у своїх руках необмежені можливості для крадіжки і, за бажання, легко знаходять самовиправдання.

Підштовхують до крадіжки дорогі хобі, азартні ігри чи вередлива утриманка. Приналежність до певного кола осіб, в цьому випадку керівників, передбачає практично обов’язкові візити до різних злачних місць, і в разі, якщо власних грошей топ-менеджера не вистачає, він, цілком ймовірно, оплачуватиме свою гру грошима компанії. Взагалі, будь-яка пристрасть, за наявності грошей, може набувати найнесподіваніших форм.

Наприклад, один з керівників процвітаючої компанії, отримуючи солідну заробітну плату, почав обманювати власника підприємства і підлеглих, оскільки йому не вистачало грошей на... колекціонування марок. Під час обшуку в його квартирі в окремій кімнаті знайшли колекцію марок вартістю понад два мільйони доларів, які він фактично вкрав у компанії.

Самовиправдання

Друга сторона «трикутника крадіжки» — самовиправдання — для директорського складу також проблем не становить. Слід зазначити, що зарплати вітчизняних топ-менеджерів є вельми високими для середнього українця, але їх неможливо порівняти із зарплатами керівників західних компаній.

А працювати, на відміну від зарубіжних колег, доводиться майже в екстремальних умовах. Щоб компенсувати цю різницю та інші дрібні несправедливості, деякі директори починають потроху привласнювати гроші компанії. Психологічна схема, яку використовує нерозбірливий у засобах керівник, може виглядати приблизно так: я працюю, відповідаю за все, приймаю стратегічні рішення, компанія тримається на мені, а власник платить мені копійки порівняно з тим, що отримує він чи мій закордонний колега.

Якщо рядовий працівник, вибудувавши подібну схему, відносить додому канцелярію, готову продукцію, дрібну оргтехніку тощо, то топ-менеджер довго не може займатися дрібницями, маючи відповідну мотивацію, — він поступово направляє прибуток компанії до своєї кишені.

Слід також зазначити, що керівниками компаній стають зазвичай далеко не ординарні люди, з розвиненою уявою і високим інтелектуальним рівнем. Для такої людини обгрунтувати свій не найпристойніший вчинок — не проблема. Наприклад, один спійманий за руку топ-менеджер російської компанії на запитання, що його змусило привласнити кілька мільйонів рублів, відповів, що він лише відновлював справедливість.

Йому було відомо, що господар фірми регулярно використовує різні схеми ухиляння від сплати податків і обов’язкових платежів. Таким чином, крадучи в злодія, менеджер вважав, що виступає у ролі своєрідного Робін Гуда, оскільки певні суми з відібраного в господаря перераховував до доброчинних організацій. Щоправда, при цьому він знижував власний прибутковий податок.

Справа техніки

Щодо третього чинника, обов’язкового для здійснення крадіжки, — можливості вкрасти, — то очевидно, що в гендиректора компанії набагато більше можливостей, ніж у працівника столярного цеху. Складність у тому, що топ-менеджера зазвичай ніхто не контролює, крім власника компанії чи зборів акціонерів. Часто й служба безпеки компанії буває організована таким чином, що її глава все одно є підпорядкованим директорові підприємства, а відтак не має можливості його контролювати.

Як свідчить практика, корпоративні скандали, пов’язані зі зловживаннями провідних працівників, дуже нечасто стають надбанням громадськості. Зазвичай подібні відомості залишаються серед дуже вузького кола осіб, а топа, що крав, власник підприємства вважає за краще тихо звільнити без вихідної допомоги, не виносячи сміття з хати, оскільки можлива втрата репутації компанії виявиться набагато серйознішою, ніж вигоди від оприлюднення корпоративного скандалу (у столиці є принаймні одна велика компанія, яка нехтувала цим правилом, і, розголосивши злочин топ-менеджера, нажила великих неприємностей з податковою. — Ред.).

На Заході зловживання керівників зазвичай спливають лише у випадку краху компанії. Винятком можна вважати лише недавній скандал в автомобільній корпорації Volkswagen, коли керівники чеського підрозділу концерну, діючи у змові з начальником служби кадрів, отримували підвищені командировочні, які витрачали на особисті потреби.

Крадіжка як точна наука

Як свідчить практика, пошук шляхів вилучення грошей у компанії для творчої натури топ-менеджера багато часу не займає: надто вже великий і різноманітний спектр можливостей для зловживань (див. «Куди йдуть гроші»).

Серед найтиповіших схем обману роботодавця Григорій Гавриш виділяє таку, як використання у фінансовій діяльності компанії фірм-посередників, які перебувають під контролем топ-менеджера чи його родичів і друзів. Такі фірми отримують опціон на постачання сировини для компанії, на реалізацію виготовленої продукції, обслуговування оргтехніки компанії тощо. При цьому умови, які пропонують такі фірми, можуть бути явно невигідними для підприємства, але вигідними для топ-менеджера. З іншого боку, навіть просте введення в схему виробник — реалізатор зайвої ланки, наприклад фірми-посередника, дає можливість нечистому на руку керівнику корпорації отримувати непоганий прибуток, не докладаючи до цього жодних зусиль.

Як протидію цій схемі експерти рекомендують періодичну перевірку контрагентів компанії на предмет наявності родинних зв’язків засновників/керівника контрагентів з вищим керівництвом компанії. Добути інформацію про засновників підприємств для кваліфікованого працівника служби безпеки труднощів не становить.

Частими є випадки, коли топ-менеджер, або весь менеджмент компанії, діючи у змові, ошукують власників компанії, маніпулюючи звітністю. Наприклад, занижуючи прибуток і завищуючи понесені витрати. Для власника перевірити фінансову документацію свого підприємства без залучення експертів вельми складно: не кожен бухгалтер зможе вмить розібратися у багатосторінкових звітах.

Мабуть, єдиний спосіб виявити подібні зловживання: запросити незалежних аудиторів, які проведуть повну перевірку фінансової діяльності. При цьому експерти мають бути справді незалежними, інакше може повторитися історія Enron і аудиторської компанії Arthur Andersen, яка провела перевірку цього підприємства. Аудитори навмисно приховували фінансову неспроможність компанії, що дало власникам Enron змогу спекулювати акціями на фондовому ринку. А коли з’ясувалося, що виконати свої зобов’язання концерн не в змозі, було завдано багатомільярдних збитків економіці США і стався колапс фондового ринку.

Ще один спосіб легкого заробітку для топ-менеджера — інсайдерство, тобто продаж комерційної інформації конкурентам, які готові платити за відомості про стратегію розвитку компанії, заплановані інвестиції, стратегічних партнерів, списки контрагентів. Покласти край зливу інформації керівником підприємства доволі важко і легальними методами практично неможливо. Експерти зазначають, що для цього потрібен постійний негласний контроль за контактами топ-менеджера і регулярна перевірка його на детекторі брехні. А відшкодувати збитки, завдані продажем інформації, практично неможливо.

Обмін стільців на гроші

Трапляється, що топ-менеджер займається виведенням активів з-під юрисдикції свого роботодавця. Наприклад, передаючи їх у користування дочірнім компаніям чи іншим підприємствам на правах лізингу або довгострокової оренди. Зрозуміло, ці підприємства так чи інакше є підконтрольними або менеджеру, або афільованим з ним особам. Таким чином виходить, що, формально володіючи активами, власник компанії ними не розпоряджається: за дострокове розірвання договору оренди заповзятливий менеджер зазвичай передбачає чималу компенсацію, а дочірні компанії шляхом нескладних махінацій перетворюються на цілком самостійні підприємства, прибуток від фінансової діяльності яких надходить топ-менеджеру.

Як протиотруту подібному шахрайству Григорій Гавриш рекомендує розмежовувати повноваження, наприклад, генерального директора і ради директорів. Тобто рішення про передачу активів приймається лише після узгодження з власником підприємства чи його довіреними особами. Ухвалення рішень колегіально служить непоганим захистом від крадіжок керівного персоналу, особливо якщо відповідальність кожної особи, яка візує доленосні документи, чітко прописано в трудовій угоді. Виникає своєрідна кругова порука, і кожен з керівників, знаючи, що за свій підпис на документі він може бути відчутно фінансово покараний, пильно стежитиме за тим, на яких умовах і з ким укладаються договори.

Інший спосіб передачі прав власності на активи керованого підприємства — штучне затримання платежів і провокування банкрутства. У Росії не так давно під час корпоративної війни одна компанія зуміла заволодіти суттєвими активами (формально незалежним видобувним комбінатом) іншої, топ-менеджер якої навмисно затримав розрахунок з постачальником. Постачальник, діючи у змові із загарбником, негайно ініціював процедуру банкрутства комбінату, і після низки судових рішень контроль над цим активом перейшов до конкурента.

Траплялося, що топ-менеджер, діючи знов-таки у змові з конкурентами, не дотримувався термінів сплати податків і обов’язкових платежів. Потім проти компанії-боржника починаються податкові розслідування, судові тяжби, і вірогідність втрати контролю над рентабельними активами є доволі високою.

Протистояти такому шахрайству складно, оскільки майже неможливо відстежити виконання всіх поточних зобов’язань великої корпорації перед сотнями контрагентів. Як превентивний захід фахівці з безпеки бізнесу рекомендують ведення паралельного автоматизованого обліку термінів погашення заборгованості і впровадження принципу колегіальної відповідальності.

Навіщо платити більше

Проте згаданими способами крадіжки топ-менеджери не обмежуються. Як додаткові методики експерти відзначають штучне завищення неподаткових платежів. Наприклад, керівник компанії, домовившись з орендодавцем, або на папері збільшує площу приміщень, що знімаються, або завищує орендну плату. Прибутки від ведення такого «бізнесу» діляться порівну між власником приміщення і топ-менеджером. Крім того, можливий варіант, коли керівник компанії збільшує витрати на оплату комунальних послуг.

Інший випадок: обман працівників. Як свідчить практика, ця методика ефективна в тому випадку, якщо частина зарплати на підприємстві виплачується «чорною готівкою», тобто офіційних документів про розмір прибутку працівника немає. Докладніше схему шахрайства описано в реальній історії «Мертві душі».

Запобігти цим схемам ошукування компанії топ-менеджером можливо лише методом періодичної перевірки укладених договорів з орендодавцями і комунальними службами, опитування працівників щодо реального розміру їхньої заробітної плати. Зазвичай подібні питання належать до компетенції служби безпеки підприємства.

Банальним, але не менш популярним методом крадіжок топ-менеджера залишається отримання відкатів. На думку Миколи Дорощука, консультанта-практика, засновника компанії «Бізнес-Гармонія» (Одеса), відкат від укладених договорів отримують практично всі працівники компанії, пов’язані з постачанням чи реалізацією (докладніше див. Контракти, 2004, № 25, с. 38). І топ-менеджер не є винятком.

Запобігти зловживанням менеджменту компанії під час укладення договорів дуже важко. Маючи фактично необмежений доступ до системи надання знижок і вибору контрагентів, топ-менеджер зазвичай є непідзвітним нікому, крім власника чи його представника. А обгрунтувати, чому підприємство А отримало десятивідсоткову знижку під час купівлі продукції компанії, топ зможе майже завжди. На думку російських експертів, власник може боротися лише з наслідками, коли відкат менеджер вже отримав, але фактично не має можливості (крім безпосереднього втручання у бізнес-процеси), вплинути на укладення контракту.

Універсальний засіб

Проте фахівці з безпеки бізнесу зазначають, що для майже повного запобігання крадіжок працівниками вищої ланки компанії є засіб — можна спробувати перетворити найманих топ-менеджерів на співвласників. Тобто прив’язати рівень прибутків менеджера до прибутку компанії. Є версія, що після цього в нього зникне бажання і необхідність обдурювати свого роботодавця. На думку російських експертів, цей метод можна застосовувати лише в галузях економіки, що розвиваються. Оскільки лише при розвитку бізнесу і зростанні прибутків підприємства власник легко може перекрити свої фінансові втрати від передачі частки (паю) в своєму підприємстві топ-менеджеру. З іншого боку, збільшення кількості власників компанії може негативно позначитися на швидкості ухвалення стратегічних рішень.

Якщо гендиректор не вартий бути партнером по бізнесу, можна спробувати впровадити на підприємстві особливу систему матеріального стимулювання за підсумками року. На практиці це означає, що залежно від фінансового результату компанії за рік топ-менеджера буде або суттєво премійовано, або суттєво оштрафовано.

Григорій Гавриш зазначає, що головний превентивний захід проти крадіжки на всіх рівнях полягає в побудові такої компанії, в якій кожен працівник почувається добре і дорожить своїм місцем. Розуміючи, що злодій підставляє всіх, колектив сам відторгатиме його, як чужорідне тіло. Це найскладніший і найдорожчий спосіб зниження втрат від крадіжок управлінців.

Куди йдуть гроші
Перемогти крадіжки неможливо, однак запобіжні засоби дають змогу суттєво знизити втрати (Ймовірності вказано приблизно, на практиці вони можуть мінятися залежно від специфіки роботи підприємства)
Моніторинг партнерів компанії та їх засновників (залишкова ймовірність 10%)	Робота з контрагентами, які є власністю топ-менеджера (ймовірність зловживання 50%)	Топ-менеджер
Аудит фонду заробітної плати (залишкова ймовірність 5%)	Завищення заробітної плати (ймовірність зловживання 20%)
Перевірка укладених договорів і реальних платежів (залишкова ймовірність 10%)	Завищення платежів (імовірність зловживання 20%)
Контроль за дотриманням умов контрактів (залишкова ймовірність 10%)	Затримка розрахунків (імовірність зловживання 25%)
Контроль за проведенням корпоративних тендерів, моніторинг ринку (залишкова ймовірність 15%)	Отримання відкатів (імовірність зловживання 65%)
Періодичне проведення незалежних аудиторських перевірок (залишкова ймовірність 15%)	Маніпуляції зі звітністю (ймовірність зловживання 60%)
Обмеження повноважень менеджера, контроль власника (залишкова ймовірність 5%)	Виведення активів (імовірність зловживання 40%)
Контроль за контактами менеджера і періодична перевірка на поліграфі (залишкова ймовірність 5%)	Продаж інформації (імовірність зловживання 30%)

---

Коментарі експертів

Микола ДОРОЩУК, консультант-практик, засновник компанії «Бізнес-Гармонія»

— Найчастіше наймані директори ошукують своїх працівників. Якщо він одноосібно формує бюджети і розписує певний відсоток від виручки на виплату різноманітних винагород підлеглим, виникає можливість зловживання. Також зустрічається шахрайство з наданням знижок або відстрочкою платежів. Були випадки, коли менеджер створював за допомогою посередника фірму, давав добро на відвантаження товару цій компанії і відстрочку платежу. А через деякий час виявляється, що такої фірми за зазначеною в документах адресою не існує, або немає можливості стягнути заборгованість. Таким чином, топ-менеджер обкрадає організацію, відвантажуючи товар явно фіктивній фірмі.

Відшкодувати збитки від діяльності директора-крадія легальними методами практично нереально. Передусім, необхідно усунути такого керівника від роботи, щоб він не завдав компанії ще більших збитків. Після цього в особистій розмові власник має запропонувати варіант відшкодування збитків, скажімо, поступове погашення шляхом продажу майна. Щоб все було законно, сторони їдуть до нотаріуса і укладають договір, де зазначається, що менеджер «позичив» в організації певну суму і зобов’язується її повернути в обумовлений термін. У деяких випадках, коли стягувати нема чого, розлючені власники просто і відверто б’ють колишнього гендиректора по обличчю. Цей не дуже законний метод може служити лише моральною компенсацією: грошей екзекуція не принесе. Крім того, не слід забувати, що побиття менеджера (втім, як і будь-якої іншої людини) карається кримінально.

Григорій ГАВРИШ, керівник консалтингового бюро групи компаній «Кондор»

— Топ-менеджери належать до головної групи ризику, оскільки в них є й можливість, і причина красти. Цікаво, що в більшості випадків, коли топ завдає збитків роботодавцю, крадучи або забираючи з собою команду, він щиро вважає, що нічого поганого не робить. За своєю версією він або забирає «своє», недоплачене скнарою-господарем, або спасає «своїх» людей, відводячи їх з підприємства, що розвалюється.

Нашим клієнтам ми рекомендуємо організовувати службу безпеки таким чином, щоб начальник СБ був виключно людиною власника, і не підкорявся нікому, крім нього. Щоправда, в цьому є й проблема: начальник служби безпеки — той самий топ-менеджер, і контролювати його дуже непросто.

Крім того, є проблема притягнення топ-менеджера, що крав, до відповідальності. Застосувати легітимні методи впливу неможливо. Навіть встановлений і доведений факт крадіжки нічого не означає: зазвичай, топ-менеджер має в своєму розпорядженні великий обсяг компромату на компанію. Таким чином, «здаючи» топ-менеджера правоохоронцям, власник сам дуже сильно підставляється, оскільки той неодмінно розкриє незаконні схеми, які компанія використовує у своїй господарській діяльності.

Як буває

Мертві душі

В одній вітчизняній компанії виявлено систематичні крадіжки топ-менеджера, який привласнював частину фонду заробітної плати. У списку працюючих залишалися працівники, звільнені кілька місяців тому. Зрозуміло, що самі екс-працівники компанії не знали про те, що досі перебувають на постачанні у свого колишнього наймача, а кошти, направлені на виплату заробітної плати, осідали в кишені у топ-менеджера і в начальника відділу кадрів. Діючи таким чином, шахраї упродовж року зуміли привласнити понад мільйон гривень.

Шахрайство викрили при проведенні звірки бухгалтерських документів: з’ясувалося, що за податковими документами зарплату отримують N осіб, а за внутрішньою зарплатною відомістю гроші отримували N+30 осіб. Внутрішнє розслідування, проведене працівниками служби безпеки підприємства, розкрило факт шахрайства і змови між керівниками фінансового відділу і служби кадрів.

Другий варіант шахрайства з фондом заробітної плати: обман працівників. Наприклад, працівники фірми Х отримували на руки зарплату в 200 у. о., але власник компанії був упевнений, що ставка його працівників становить 230 у. о. Різниця між нарахованою і виплаченою зарплатою залишалася в розпорядженні директора компанії і головного бухгалтера. Те саме відбувалося і з більшістю премій, які нібито нараховуються працівникам.

Сам собі постачальник і ремонтник

Не так давно на порівняно невеликій меблевій фабриці було розкрито зловживання з сировиною і оплатою послуг підрядчиків. На виготовлення партії крісел витрачається 100 тонн деревини, але за документами виходить, що на її виготовлення було витрачено 120 тонн. 20 тонн, яких бракувало, поставила фірма А, і її постачання було справно оплачено. Крім того, внаслідок махінацій з використанням сировини утворився неврахований надлишок продукції, який топ-менеджер продав через фірму Б. Пікантності ситуації додає те, що засновником фірми А була дружина топ-менеджера, а фірми Б — його брат.

В іншому випадку фірмі регулярно надходили рахунки на оплату виконаних ремонтно-відновлювальних робіт. Роботи справді проводилися, і власник компанії на власні очі бачив їх результати. Про що він і не здогадувався, так це про те, що всі роботи виконувалися силами працівників підприємства, а не будівельної фірми. А гроші за проведений ремонт перераховувалися фірмі, яка існувала лише на папері, і була власністю нечистого на руку топ-менеджера.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар