Колонка редактора

Щастя є

Вадим КульпІнов, редактор відділу «Лінія оборони»

Багато століть тому слово «щастя» буквально означало з частиною, тобто щасливими людьми вважалися власники родючих земель.

Відтоді багато що змінилося, і щастя, втративши лінгвістичну прив’язку до землі, стало абстрактною і недосяжною примарою, яка віддаляється від людей тим швидше, чим активніше вони до неї прагнуть. Тепер вже ні наявність власної землі, ні корпоративні права нікому не гарантують щастя. У колись рівних шеренгах шукачів щастя спостерігається розбрід і хитання: одні його ловлять, інші дожидаються, треті, зневірившись, шукають його в пивних пляшках та інших атрибутах земних задоволень.

Уся ця чехарда і болісне самокопання — через утрату точного визначення, яким користувалися наші щасливі предки. Втративши надію сформулювати щастя словами, я просто намагаюся зберегти і примножити відчуття щасливих митей, які мені довелося пережити.

До речі, був щасливий буквально днями. Їхав на своєму автомобілі широкою і не дуже пожвавленою вулицею. А назустріч мені... колесо. Я бачив, як воно відірвалося від синіх «жигулів», які рухалися назустріч. Пам’ятаю, немов в уповільненій зйомці: заднє колесо «жигулів» раптом підвертається, на секунду провалюється під крило, а потім вискакує звідти і, підстрибуючи, мчить моєю смугою.

Автомобіль-дискобол оре асфальт гальмовим барабаном, відірване колесо швидко випереджає його, підстрибує і летить мені прямо в лоба. Я інстинктивно пригнувся, вильнув кермом і різко додав газу. Щойно здичавіле колесо промайнуло повз борт моєї машини, я пригальмував і став спостерігати за його польотом у дзеркала заднього виду. За кілька метрів воно знов ударилося об асфальт, підстрибнуло і, перескочивши через відчайдушно гальмуючий Опель, покотилося газоном і застрягло в кущах...

Побачивши, що жертв і руйнувань немає, я зупинився на узбіччі і подивився на годинника. Неділя, 10.25. Щастя є.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар