Секрет фірми

Магістратура широкого профілю

Оксана ЛАГОДА

Вітчизняні програми МВА залучають представників найрізноманітніших професій — від священнослужителів до капітанів далекого плавання.

Здавалося б, що може бути спільного у священика, лікаря і банкіра? Як показує досвід зарубіжних і вітчизняних МВА-програм — потяг до знань. Бізнес-середовище, що динамічно розвивається, нав’язує необхідність отримання системних управлінських знань не тільки діловому істеблішменту.

Серед слухачів програм МВА дедалі частіше зустрічаються медики, спортсмени, музиканти і навіть священнослужителі. «Лікарі становлять 8-10% аудиторії. Є серед наших студентів випускники консерваторії і навіть представник адміністрації духовної академії», — розповідає проректор Міжнародного інституту менеджменту (МІМ) Макс Гольцберг. А в МІБ, за словами академічного віце-президента Міжнародного інституту бізнесу Олександра Мертенса, базову економічну освіту здобувають не тільки економісти чи банкіри, а й лікарі, капітани далекого плавання. Серед студентів програм МВА для управлінців можна зустріти кандидатів медичних і фізико-математичних наук.

На Дикому Заході представники духівництва чи, наприклад, охорони здоров’я, що скніють над підручниками з фінансів і маркетингу, — аж ніяк не екзотика. Там давно усвідомили, що управління церквою і приватною клінікою потребує не гіршої підготовки, ніж управління підприємством або банком. Приміром, той самий Гарвард дає студентам можливість здобути відразу два ступені — магістра ділового адміністрування і, скажімо, медицини.

Пропонують західні бізнес-школи і програми для церковних лідерів (Church leadership programs), за якими священиків навчають маркетингу, управлінню фінансами і конфліктними ситуаціями. У Росії дедалі більшою популярністю користуються спеціалізовані МВА-програми — МВА для банкірів, МВА для медиків і т. ін.

А ось українські бізнес-школи до спеціалізації не прагнуть. Навпаки, їхні представники пишаються тим, що готують управлінців широкого профілю, вважаючи, що різний рівень базової підготовки слухачів — не перешкода для спільного опанування ними управлінських премудростей. «Сама ідея МВА полягає в різнорідності групи: за освітою, управлінським досвідом, регіоном проживання чи віком», — наголошує Софія Опатська, директор програми МВА Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS).

Навіщо гризуть граніт

Той факт, що одні й ті самі курси МВА-програм цікаві як для бухгалтерів, так і для медиків, Макс Гольцберг пояснює так: «Бізнес-школа не готує банкірів, бухгалтерів чи торгівців цінними паперами. Щоб стати фахівцем у функціональній сфері, необхідні або університетська освіта, або спеціалізовані курси. Наприклад, є двотижневі бухгалтерські курси, міжнародні сертифікатні бухгалтерські програми, розраховані на кілька років. А ось як правильно визначити, який бухгалтер потрібен компанії (той, що закінчив двотижневі курси, чи той, що отримав міжнародний сертифікат), можна дізнатися на програмах МВА, де управлінців навчають формувати і реалізовувати стратегію підприємства».

Загалом, як ми зрозуміли, спеціалізацію МВА за галузевою (банки, промисловість, IT) чи за функціональною (фінанси, маркетинг, логістика) ознакою вітчизняні бізнес-школи не вважають необхідною. Програми МВА для фінансистів і енергетиків деякий час існували лише у МІМ, але, як відомо, інститут від цієї диференціації відмовився.

Тепер заглибитися в заздалегідь визначений функціональний напрям менеджери мають можливість лише на спеціалізованих програмах управлінського розвитку. А іноді спеціалізація МВА зводиться до того, що учасники під кінець програми можуть зосередитися на детальному вивченні однієї з улюблених дисциплін.

Провідні вітчизняні бізнес-школи дотримуються тієї позиції, що управлінцям, які навчаються на програмах MBA, потрібні не спеціалізація і поглиблене вивчення якоїсь галузі економічних знань, а систематизація нецілісного уявлення про бізнес-процеси, натхнення і розширення кругозору. За словами Софії Опатської, головна мета МВА — не лише надання учасникам теоретичних знань, а й формування розуміння бізнесу як системи, можливостей впливати на неї, а також прищеплення управлінцям лідерських якостей.

Тим часом російські школи МВА, на відміну від українських аналогів, керуються принципом, що ефективне управління можливе лише у випадку, якщо керівник добре орієнтується в конкретній сфері бізнесу. А відтак пропонують своїм клієнтам спеціальні програми з ухилом на медицину, IT, будівництво тощо. Наприклад, російська програма МВА «Управління медичним бізнесом» відрізняється від інших тим, що студентам на другому році навчання пропонують ознайомитися з нормативно-правовою базою ринку лікарських препаратів, умовами ліцензування, страхування, специфікою управління брендом медичної установи. Прихильники спеціалізації програм МВА вважають, що на курсах з ухилом є чому повчитися навіть дипломованим магістрам ділового адміністрування широкого профілю.

Слід зазначити, що не класти всі яйця в один кошик намагаються і в МІБ. Одне із завдань інституту — запропонувати кожному абітурієнту оптимальний варіант навчальної програми (залежно від рівня базової підготовки слухача, його кар’єрних цілей і спеціалізації). «Дипломованим філологам та історикам, що прагнуть знайти себе в бізнесі, ми пропонуємо програму бізнес-менеджменту канадського коледжу Гранта МакЮена.

Відмінність цієї програми від МВА в тому, що для її слухачів наявність управлінського і підприємницького досвіду необов’язкова. Канадська програма грунтовна — у ній навіть більше годин, ніж у програмі МВА», — розповів Контрактам Мертенс. За його словами, на програми МВА в інститут намагаються приймати тільки тих, хто має досвід у сфері бізнес-менеджменту. Причому топам пропонується програма Executive MBA, функціональним менеджерам — International MBA. Прагнення до більшої однорідності аудиторій пояснюється тим, що на дорогі програми МВА йдуть, щоб не лише перейняти знання у викладачів, а й поділитися досвідом з одногрупниками, налагодити нові зв’язки.

Специфіка навчання

Головна особливість аудиторій програм МВА — різний освітній рівень слухачів. Трапляється, що за однією партою бізнес-школи сидять кандидат фізико-математичних наук, філолог і музикант. У МІБ проблему «розривів у базовій підготовці» намагаються вирішувати за допомогою передпрограмної підготовки (pre-MBA). «Ми попереджаємо потенційних студентів, що підготовка до програми починається за кілька місяців до офіційного старту освітнього процесу. Проводимо спеціальну перед-МВА-сесію з базових предметів (фінансової математики, основ обліку та економіки), щоб різниця в рівні підготовки студентів не позначилася на ефективності безпосередньо процесу навчання», — говорить Мертенс.

Представник МІМу вважає, що різниця в освітньому рівні для бізнес-школи не проблема. Оскільки головними якостями, необхідними управлінцю для успішної діяльності, є здоровий глузд і досвід, які не замінять жодні академічні тонкощі. За словами Гольцберга, менеджмент — це швидше мистецтво, ніж наука, і головне для потенційного магістра ділового адміністрування — підприємницький хист. А хист у бізнесі, — як уточнив Контрактам проректор МІМу, — це передусім здоровий глузд, досвід і простота. «Студенти бізнес-шкіл — не мешканці «вежі слонової кістки», ті, хто на собі відчув усі принади реального світу. Бізнесмени, які не мають спеціальної освіти, — це не обмежені апарати з виробництва грошових знаків. І якщо уже вони пішли навчатися, то, повірте, чітко уявляють, що їм потрібно», — обгрунтовує свою думку Макс Гольцберг.

За словами одного з випускників МІМу, що прийшов в інститут з дипломом інституту фізкультури, приймальна комісія взяла його документи з великим небажанням. Однак наука далася колишньому тренеру без проблем — теоретичні дисципліни виявилися нудними, однак почуте і засвоєне в бізнес-школі стало одним із чинників успішної кар’єри генерального директора спорткомплексу.

Іноді ступінь магістра ділового адміністрування здобувається нелегкою працею. Відсутність базових знань часто призводить до постійного перескладання заліків та екзаменів. Причому відставання від одногрупників не завжди стає стимулом для роботи над собою. Зазвичай управлінці просто перекладають турботу про свою успішність на підлеглих, обізнаних у математиці, а весь сенс витрачання грошей на навчання зводиться до отримання престижного диплома. Найчастіше саме представники «неділових» професій мають високий рівень мотивації до навчання на програмах МВА. За словами опитаних викладачів, гінекологам і стоматологам гризти граніт науки доводиться з небувалим ентузіазмом, оскільки без розуміння особливостей вітчизняного бізнес-середовища і технологій управління відкривати приватну практику досить ризиковано. До речі, на Заході ступінь МВА мають близько половини керівників медичних установ.

Насамкінець зазначимо, що викладачам, які працюють з неоднорідними аудиторіями, доводиться докладати зусиль, щоб було цікаво всім слухачам. Швидше типовими є випадки, коли одна частина студентів хоче ознайомитися з просунутою теорією на зразок gorilla marketing, а іншій не відомі навіть елементарні маркетингові категорії з циклу концепції «чотирьох Пі». Виходять із ситуацій по-різному. Наприклад, у KMBS викладачі орієнтуються на сильних студентів.

При цьому в школі вважають, що роль сильного учасника є перехідною від курсу до курсу. Хоча диференціація освітнього рівня призводить до того, що одним студентам доводиться неабияк попрацювати над кількісним аналізом і фінансовими задачами, а іншим складніше дається написання есе з персональної стратегії чи філософії бізнесу. Директор програм МВА KMBS Софія Опатська зазначає, що складність роботи викладача полягає не в тому, щоб нікому не було нудно, а в тому, щоб творити курс спільно з учасниками, максимально використовуючи досвід аудиторії.

А ось за словами представника МІБу, якщо відмінності в базовій підготовці справді можуть стати проблемою, то плюралізм інтересів студентів — лише додатковий стимул для викладача. У неоднорідних групах, за словами Мертенса, працювати завжди цікаво, і часто рівень самомотивації студента до навчання виявляється важливішим за базову підготовку.

---

Екзотика МВА

Програми МВА бувають двох видів: загальні (загальний менеджмент) і спеціалізовані (вивчення управлінських нюансів конкретної сфери). Конкуренція на ринку освітніх послуг і прагнення бізнес-шкіл виділитися сприяють появі екзотичних курсів у межах загальних програм МВА. Приміром, у Гарвардській школі є елективні курси для медиків і працівників неприбуткових організацій (зокрема, церков).

А деякі школи навіть надають клієнтам можливість вигадати собі спеціалізацію. Нестандартними курсами найчастіше балуються школи локального значення, які прагнуть посилити конкурентні переваги пропозицією унікального продукту. Так, Манчестерська бізнес-школа та Університет Загреба пропонують ступені магістра ділового адміністрування для фахівців у сфері будівництва і нерухомості. В італійському університеті Bocconi існує МВА у сфері моди та дизайну. Університет Ліверпуля відзначився футбольним, а ще одна британська школа Bishop Grosseteste College — церковним менеджментом.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар