Запитання Контрактів

Чи подобається вам судитися?

"Контракти" з'ясовують ставлення українських політиків, бізнесменів, журналістів до практики вирішення суперечок у суді

В’ячеслав ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ, президент СК «Веста»:

— Час від часу нам доводиться звертатися до суду. Будь-який судовий розгляд, коли сторони не можуть домовитися полюбовно, нормальній людині подобатися не може. Але сьогодні це звичайна ситуація. Хоча частіше нам все-таки вдається вирішити питання в досудовому порядку. Звісно ж, вигравати в судах нам подобається.

Юрій КОСТЕНКО, народний депутат:

— Я у своєму житті судився лише раз — коли Мороз намагався позбавити мене депутатського мандата. Більше цю процедуру проходити не хотів би. Вважаю, що тоді саме ставлення до мене з боку Верховного Суду порушувало мої права депутата і конституційні права громадянина. Дуже неприємно, коли в залі суду зачитують текст, кимось надиктований до судового засідання по телефону. З жахом думаю, що ж відбувається зі звичайними людьми в судах, якщо врахувати, що на сьогодні більшість з них керуються не законами, а телефонними вказівками. Співчуваю всім, хто намагається через суд захистити свої права.

Володимир ДЕМЧАК, виконавчий директор асоціації «СОВАТ»:

— Так, подобається, це захопливий процес. Під час будь-кого судового розгляду спливає безліч правових невизначеностей, існування яких навіть передбачити було складно. У повсякденному житті ми думаємо про щось головне й замало уваги приділяємо дрібницям. А судові розгляди примушують думати про дрібниці. І тоді переоцінюєш багато речей...

Тетяна ПОПОВА, директор РА «Медіа Експерт»:

— Не дуже. Одного разу відомий видавець зареєстрував журнал, який називався так само, як і наша фірма. І це зважаючи на те, що ми існували на ринку вже близько двох років. Ми звернулися спочатку до Антимонопольного комітету, а коли треба було подавати позов до суду, журнал закрився. Тож до суду тоді не дійшло. Але про це не шкодую, як я вже говорила, мені зовсім не подобається судитися. Хоча бувають люди, які на судових спорах непогано заробляють.

Олег СКРИПКА, лідер гурту «ВВ»:

— Приємного в цьому мало. Відчутних виграшів у суді в нас ніколи не було, хоча судимося постійно. З фінансового погляду це лише збитки. Але ми обстоюємо свою позицію, оберігаємо імідж. Людей, які порушують права інших, треба карати.

Тарас ЧОРНОВІЛ, народний депутат:

— Я ні з ким не судився. Свого часу я зарікся звертатися до суду, якщо ситуація при цьому не виходитиме за всі допустимі межі. Судитися з пресою не збираюся за жодних обставин. Щодо моєї участі в судах, то мені довелося бути присутнім на процесі у середині 80-х років, коли обікрали квартиру. Хоч украли небагато, але тоді для мене це було суттєво. Я разом з іншими потерпілими просто був присутній на виголошенні вироку. Здається, це вся моя судова практика, якщо не враховувати, що зараз я просто присутній на справі Колесникова. Сам я ніколи позовів не подавав.

Сергій ГУЗЬ, голова незалежної медіапрофспілки України:

— Мені не подобатися, але я це роблю. Головний мій мотив — у мене і моїх колег є права, і я не збираюся закривати очі на те, що вони грубо порушуються. Вважаю, що кожна людина має обстоювати свої інтереси. Якщо ми цього не робитимемо, наші права будуть пустими деклараціями. Закон є закон, і він має бути однаковим для всіх.

Сергій ТИХИЙ, шеф-редактор «Газеты по-киевски»:

— Не подобається. Не люблю перебувати в цьому тривожному стані. Були прецеденти, коли справі, якою я займався, діставалося від судів, причому несправедливо, тому судитися я не люблю. Тим більше якщо врахувати реалії нинішньої судової системи.

Олександр МАРТИНЕНКО, генеральний директор ІА «Інтерфакс-Україна»:

— Ми взагалі не судимося. Звичайно, відстежуємо факти неправомірного надання наших інформаційних продуктів третім особам, але до суду справа не доходить. На жаль, зараз наша законодавча база є настільки слабкою, що не дає можливості ефективно вирішувати такі спори.

Анатолій ЖУКОВ, заступник голови правління банку «Мрія»:

— Швидше не подобається, ми просто змушені. На сьогодні в нас близько 20 справ у роботі. Ці справи можуть бути майновими, немайновими, поточними, перехідними. Нам часто доводиться судитися.

Вадим Мазур, голова представництва «1С» в Україні:

— Судитися не подобається, але ми вважаємо, що це необхідно. Якщо людину вдарити, вона дасть здачу або подасть до суду. Оскільки давати здачу — це свавілля, доводиться вибирати суд, адже образа не повинна залишатися безкарною. Природно, ми судимося, коли виявляється, що нас обікрали.

Борис БЕСПАЛИЙ, народний депутат:

— Вигравати суд мені, звісно, подобається, а ось бути учасником судового процесу — ні.

Микола САВЕЛЬЄВ, журналіст:

— Не думаю, що комусь може подобатися судитися. Мені це подобалося б лише в тому випадку, якби я був головою суду і отримував за це якісь гроші. Я, наприклад, судився з газетою «Молода Галичина» понад півтора року. У результаті я домігся спростування і 500 гривень моральної компенсації. Не думаю, що це коштувало часу, витраченого на 27 судових засідань.

Докладніше про сучасну практику судових тяжб в Україні читайте в статі "Джазове виконання"

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар