Сфера впливу

Ринковий фундаменталіст

Розмовляли Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, Дмитро ГОНГАЛЬСЬКИЙ. Фото Свiтлани СКРЯБIНОЇ

Міністр фінансів Віктор Пинзеник — знахідка для лікаря: він щодня випиває 15 чашок кави і викурює три пачки цигарок. Напередодні розмови з Контрактами останню чашечку він випив о 2-й годині ночі. Віктор Михайлович взагалі багато чого робить всупереч попередженням Мінздоров’я.

Долар падає вже п’ять років

Наскільки серйозні розбіжності між Мінфіном, Мінекономіки та НБУ, адже після падіння долара керівники цих відомств виступали з різними позиціями?

— Між НБУ і Мінфіном існує об’єктива і традиційна суперечність. У будь-якого уряду виникають проблеми з фінансуванням, а Нацбанк відповідає за стабільність валюти. Тому Нацбанк в усіх країнах є незалежним органом. В Україні ж у більшості випадків до наших розбіжностей причетні не так ми, як ЗМІ.

Уряд, розраховуючи бюджет, говорив про те, що є всі підстави для ревальвації гривні, й прогнозував курс долара до гривні на рівні 5,1, адже голова НБУ під час свого призначення сказав, що розраховувати на курс 5,3 UAH/USD немає підстав. Існували різні погляди щодо темпів ревальвації. Я ось що скажу: якщо метою політики НБУ стає утримання курсу іноземної валюти, то в заручниках опиняється монетарна політика. А ключовим елементом утримання цін є певні елементи монетарної політики.

Невже ви, Терьохін, Стельмах і президент не консультувалися один з одним перед тим, як НБУ різко зміцнив гривню?

— Курсова політика належить виключно до компетенції НБУ. Зниження курсу долара відбувалося протягом останніх п’яти років. В бюджеті до того, як ми внесли зміни, планувався курс на рівні 5,3 UAH/USD й інфляція 10%. Тобто за $100 в Україні ви змогли б купити товарів на 10% менше. Це не що інше, як зниження курсу: 5,3 на початку року і 5,3 наприкінці року — різні речі. Ми зробили все, щоб знецінення долара не відбувалося варварськими методами, щоб разом з доларом не впала і гривня.

Якщо ревальвація відбувається природним шляхом, так як зараз, то гривня зміцнюється. Якщо всі зусилля спрямовувати на утримання курсу долара, то НБУ втрачає інструментарій впливу на ситуацію. На ринку з’являються надлишкові долари, і їх потрібно купувати, викидаючи в обіг масу гривень, тобто проводити емісію, яка породжує інфляцію. Цього року ми купили доларів на 4,631 млрд грн.

Від зміни курсу втратили представники середнього класу, виграла держава, не зачепило курсове коливання тих, хто отримує доходи з бюджету. Виникає підозра, що через зміну ціни валюти влада намагається перерозподілити багатства в країні.

— Протягом останніх п’яти років усі втрачали, бо реально курс долара постійно знижувався. Політика збереження курсу за зменшення цінності долара вела у прірву. З 2001 року долар втратив щодо євро 25%. У нас мали б хреститися вже від слова «емісія», а ми проводили емісію тільки для того, щоб підтримати іноземну валюту. Якщо долар — святая святих нашої економіки, то потрібно приймати рішення про виведення гривні з обігу, користуватися тільки доларом і залежати тільки від рішень Федеральної резервної системи США.

Зменшення курсу долара вдарило по експортерах. Ви прораховували наслідки?

— Нічого особливого з експортом цього року не відбулося. Торік курс долара для експортерів знецінився на 20%, хоча долар продовжував коштувати 5,3 грн. Але оптові ціни 2004 року зросли на 24%: експортер продав продукцію за $100, отримав в Україні 530 гривень і прийшов купувати сировину для свого експорту, а вона на 24% дорожча. Звичайно, ефективність експорту знизилася, але все одно він зріс на 37%. Хоча ця цифра є сумнівною. Я вже заявляв, що декларовані експорт та імпорт є фікцією. З метою повернення ПДВ експорт завищувався, а імпорт занижувався з метою здешевлення розмитнення.

Логічно зміцнення гривні мало б привести до здешевлення імпортних товарів. Цього не сталося. Чому?

— Інфляцію ніхто не рахує по імпорту. Коли ми говоримо про інфляцію, для нас важливо втримати її параметри. Не на курсі долара рахується бюджет. Але бюджет неможливо порахувати, якщо невідомий індекс інфляції. А як планувати бюджет, якщо індекс інфляції стає заручником стабільного курсу долара? Якщо основою політики стає утримання курсу іноземної валюти, бюджет можна взагалі не затверджувати, тому що невідомо, яка інфляція буде наприкінці року.

Торік уряд планував інфляцію на рівні 12%, але отримав значно більшу. Багато крику було з приводу соціального бюджету, мовляв, він є причиною інфляції. Але в першому кварталі жодних додаткових соціальних виплат не було, а інфляція в березні становила 1,6%. У квітні з’явилися перші підвищені соціальні виплати, інфляція — 0,7%. Зміна курсу дозволила зменшити параметри емісії.

Але ж на інфляцію впливає не тільки утримання курсу долара через емісію.

— У нас інфляцію люблять пояснювати порами року, Росією, чим завгодно, але тільки не працюючим друкарським верстатом. Зараз уряд не має потреби в емісійному друкуванні. Сьогодні у мене є підстави говорити, що на момент інавгурації країна була на межі фінансової кризи, тому що дефіцит бюджету становив близько 10% ВВП, тобто 40 млрд грн.

Такий дефіцит покрити неемісійними джерелами неможливо. Якби ми не переламали ситуацію, то мали б інфляцію набагато більшу, ніж зараз. За чотири місяці цього року після змін до бюджету у нас немає дефіциту взагалі. Хоча на кінець травня невеличкий з’явиться. Зараз ми маємо не проблему наявності ресурсів, а проблему управління ними. Сьогодні ми даємо позики Пенсійному фонду, причому робимо це щодня. Після 20-х чисел місяця Пенсійний фонд повертає нам кошти. Це сприяє великим коливанням нашого рахунка в НБУ. А будь-які дії з нашим рахунком рівнозначні емісійним діям НБУ.

Зараз ми можемо без позики покрити всі витрати. Але ми повинні бути прогнозованими партнерами НБУ і не робити йому сюрпризів. Коли я знаю, що наш рахунок має зменшитися, я попереджаю голову НБУ, що в такий-то період ми очікуємо зменшення нашого рахунка на таку-то суму. Це робиться для того, щоб НБУ міг нас підстрахувати. Щоденний розпис руху коштів по рахунку Казначейства ми відправляємо в НБУ.

Як ви переламали ситуацію?

— За п’ять місяців цього року порівняно з 2004-м доходи бюджету зросли на 71%. Почали сплачувати податки ті, хто їх ніколи не платив.

Ви рахували, наскільки збільшилися доходи населення, враховуючи інфляцію?

— Не рахували, я не бачу в цьому проблеми. Підрахувати можна легко. Інфляцію до грудня ми очікуємо в розмірі 9%, а зарплату до грудня ми піднімемо на 57%. Давайте розглянемо статті витрат бюджету. Ми можемо дати гроші на зарплату або на будівництво, приміром, дороги. Звідки думка, що одне призводить до інфляції, а інше — ні?

Якщо в нас є ресурс, то немає значення, куди ми його спрямуємо — чи на зарплату, чи на дороги, тому що будівництво дороги передбачає виплату зарплат. З погляду макроекономіки обидва шляхи приводять гроші до людей. Але в нашому випадку гроші підуть на споживчий ринок відразу, а в другому — через певний час.

Ми не допустили емісії, здійснивши соціальні виплати. На сайті Мінфіну після прийняття бюджету ці соціальні 25 млрд грн ми розклали в товарній структурі і сказали бізнесу, куди люди віддаватимуть ці гроші. Зокрема, на продукти харчування, за нашими прогнозами, піде 12,8 млрд грн. Ми розписали прогноз по житлу, одягу тощо. Так ми дали сигнал бізнесу — сказали, у виробництво яких товарів вкладати гроші. Ми хочемо, щоб кожну гривню соціальних виплат на ринку вже чекав бізнесмен з додатковим товаром. Ми закликаємо бізнес бути партнерами у цій справі. Адже пенсіонер не винен у тому, що він отримав більше і тепер хоче купити м’яса. Це національний виробник не справляється з попитом, а імпорт фактично заборонений.

Який ваш прогноз зростання цін?

— Наступного року ми хотіли б знизити темпи інфляції хоча б удвічі. З початку року темпи інфляції становили 5,1%. До кінця року маємо вийти на заплановані 9,8%, тобто середньомісячна допустима інфляція на решту сім місяців має становити 0,5%. Я не бачу проблеми в тому, щоб утримати цінову стабільність на цьому рівні.

Спрощенців використовували великі компанії

Все частіше уряд публічно сперечається з приводу урядових рішень. Хто ж їх приймає?

— Процедура прийняття рішень стандартна, її започаткував Ющенко ще будучи прем’єром. Усі постанови приймаються на засіданнях уряду. Жодного рішення не було прийнято поза засіданнями. Практики збирання підписів і випуску постанов без публічного обговорення не існує. Звичайно, між міністрами бувають розбіжності, але кінцеве рішення приймається на засіданні Кабміну.

Чому прем’єр і президент озвучують різні позиції з одного й того самого питання? Наприклад, Тимошенко говорить, що списку підприємств, які підлягають реприватизації, немає, а президент стверджує, що є.

— Немає жодних різних позицій. Просто президент отримав таку інформацію не від уряду, тобто йому надали інформацію звідси, але це не був офіційний урядовий документ. Для мене теж було несподіванкою почути про список з 29 підприємств. Я й гадки не маю, які підприємства потрапили до цього переліку, і дізнався про нього з преси.

Перший віце-прем’єр Анатолій Кінах в інтерв’ю Контрактам сказав, що зараз робоча група працює над відновленням деяких СЕЗів. Навіщо тоді їх ліквідували?

— Я нічого не знаю про таку робочу групу. Мінфін провів у спеціальних економічних зонах сотні перевірок. Практично ніде не були виконані інвестиційні зобов’язання. Тільки у двох випадках все було більш-менш нормально, і то якщо вірити звітам адміністрацій зон. Ми перевіряли не тільки те, що записано у плані підприємств, а ще й початковий план, під який надавалися пільги. Виявилося, що це два різні плани.

В Україні дотування імпорту вважається ознакою національного геройства. СЕЗи — це інструмент знищення національної економіки, тому що в зони імпорт надходить без ПДВ, а український товар завжди продається з 20% надбавкою. Такої політики немає ніде у світі. Розмови про те, що СЕЗи створювалися для інвестицій, — красива казочка. Уявіть, що ви інвестували мільярд гривень в український завод і раптом аналогічний завод відкривається у нещодавно створеній спеціальній зоні, але він не платить податків. Ваша мільярдна інвестиція пропала, тому що вас поставили в нерівні умови.

І уряд, і вас особисто звинувачують у знищенні малого і середнього бізнесу через урізання спрощеної системи оподаткування. Навіщо ви це робите?

— Філософія спрощеної системи полягає в тому, що прості правила оподаткування поширюються на дуже простий бізнес, який не має бухгалтерії. Але є межа, коли простий бізнес перестає бути простим. Спрощенці платили 200 грн плюс внески до Пенсійного фонду. Ми пішли на компроміс, і сплату до Пенсійного фонду скасували. Хоча залишається питання, яку пенсію отримуватимуть ці люди, — їх чекає мінімальна соціальна пенсія.

Проблема в тому, що спрощену систему використовували великі компанії. Наприклад, компанія Х купує в суб’єкта Y, який не є платником податків, попільничку за 1 млн грн. В Х затрати збільшилися на мільйон гривень, база оподаткування зникла, а в Y не виникла. Або інша схема. У нас є аналітик, який заробляє 15 тис. грн за контрактом. Людина постійно працює, але не є працівником Мінфіну. Він платить 200 грн податку, а я 13% зарплати. Де справедливість?

В усьому світі є перелік видів діяльності, якими мають право займатися спрощенці, у нас же на спрощеній системі перебувають торгівці підакцизними товарами, заправки тощо. Я знаю підприємства, де працює по 500 осіб, а вони сплачують податки за спрощеною системою. Працівники банків, які отримують дуже високі зарплати, теж є спрощенцями. І 13% ставка на доходи цих фізичних осіб не діє. Країна повинна прийти до стандартних умов оподаткування, і суспільство має це зрозуміти.

Мінфін тиснутиме на ФДМУ

Сьогодні дефіциту бюджету не існує, але він з’явиться в другому півріччі, коли дадуть про себе знати уповільнення темпів зростання ВВП і проблеми з продажем держмайна. Як ви виходитимете з цієї ситуації?

— З чого ви взяли, що ці проблеми виникнуть у другому півріччі? Вони вже є. Проблеми існують з початку року. 7,1 млрд грн ми планували отримати від приватизації. ФДМУ рапортує нам, що він і не збирається виконувати це рішення. Сьогодні маємо надходження від приватизації 610 млн грн. Слава Богу, цей дефіцит можна перекрити іншими інструментами. Ця частина доходів нас турбує не менше, ніж питання відшкодування ПДВ.

І все ж таки, як вирішуватимете проблему з наповненням бюджету?

— Цей бюджет не дасть спокійно жити до кінця року. Хоча 6,5 млрд грн можливого дефіциту не йдуть ні в яке порівняння із дефіцитом 40 млрд грн, які існували на початку року. Але ми все одно писатимемо доповідні записки по Фонду держмайна — він має виконувати закон так само, як і інші інститути влади. Є багато об’єктів, які Фонд може продати. У нас лишилася купа акцій, купа об’єктів. Не варто думати лише про стратегічні підприємства. Нехай ФДМУ працює, розгалужує структуру по Україні. У цьому питанні Мінфін чинитиме на ФДМУ тиск. Сьогодні (17.05. — Ред.) я підписав лист на ім’я прем’єра з пропозицією дати доручення всім міністерствам і Фонду держмайна перевірити договори оренди приміщень. Дірок у нашій країні, крізь які течуть гроші, дуже багато.

Мінфін за кордоном не позичатиме

Ви заявляли, що найближчим часом запустите в дію інструмент, що дозволить обійтися без випуску облігацій?

— Йдеться про технічну річ, і я ще не знаю, чи ми її запровадимо. Ми розглядаємо різні інструменти для отримання дешевшої позики.

Як змінилася політика управління держборгом? Чи повертатиметеся ви до практики отримання кредитів у міжнародних організацій?

— Якщо у вас є можливість позичити під 5%, то чому ви не позичаєте під 15%? Бувають випадки, коли потрібно йти на зовнішні позики незважаючи на те, що внутрішні дешевші. У нас сьогодні доларів вистачає, точніше спостерігається їх надлишок. І нарешті, ми позичаємо за пристойними відсотками. Остання позика була під 6,3% річних — трирічна облігація. Дворічні облігації ми розмістили під 4,5%.

Виникає дивна ситуація: держава позичає на внутрішньому ринку, а українські банки за кордоном. Чим це пояснюється?

— Ми не можемо давати оцінку поведінки банків, не можемо ними керувати, бо це не наша функція. Яка мотивація має вивести Мінфін на зовнішні ринки, де нас чекають 7% у євро?

Але ж зовнішні запозичення необхідні для підтримання кредитного рейтингу...

— Ми нічого не позичали за кордоном, а наш кредитний рейтинг поліпшився. Рейтинг залежить не так від того, чи вийдемо ми на зовнішні ринки, як від того, що робиться в країні. Країна уникла кризи, і більшість експертів, які не є політиками, відзначають, що сьогодні в Україні значно краща макроекономічна ситуація, ніж чотири місяці тому.

Українські облігації активно скуповують нерезиденти. Ви не боїтеся, що вони через певні обставини захочуть одночасно продати свої акції і обвалять ринок?

— Наша заборгованість за облігаціями становить 13,3 млрд грн. З них 6,7 млрд грн тримають нерезиденти. Тільки за цей рік НБУ скупив близько $4,6 млрд. Але потрібно розуміти мотивацію поведінки нерезидентів. Вони активно йшли на наш ринок, тому що, на відміну від частини українців, добре розуміли — гривня зміцнюватиметься, і з цього можна отримати ревальваційний дохід. Це стало причиною спекулятивних операцій.

Курсова позиція була приманкою для нерезидентів. Тут закладався ризик фінансових криз на кшталт 1998 року. Після зміцнення гривні нерезиденти перестали цікавитися нашими облігаціями. Коли ви намагаєтеся якимось інструментом обмежити нерезидентів, але є курсова приманка, то ви нічого не вдієте. Ми з НБУ намагалися обмежити продаж наших облігацій іноземцям, але сьогодні облігацію купує резидент, а завтра вона опиняється в нерезидента. Якщо не усунути причину, то ситуацію неможливо виправити жодним способом.

Чи планується скасування обмежень, запроваджених на діяльність Ощадбанку, адже він є одним з найбільших держателів ОВДП?

— Говорити про те, що цей банк контролюється урядом, можна досить умовно. Керівництво Ощадбанку призначає спостережна рада. Тут є питання, і згодом, сподіваюся, їх буде вирішено — банк великий і здатний виконувати серйозні завдання.

Курс на зниження податків ще не визначено

Ви вже працюєте над бюджетом 2006 року?

— І так, і ні. Зараз перед суспільством стоїть багато завдань, і всі відразу їх виконати неможливо. Потрібно прийняти непрості політичні рішення, і на їх основі ми готуватимемо бюджетні пропозиції.

Які зміни в податковому законодавстві ви пропонували б прийняти для формування наступного бюджету?

— Хотілося б вийти зі стратегією зниження податків для бізнесу. Нарахування на фонд зарплати становить 32%. Ми розуміємо проблемність цієї цифри. Тут постає непросте політичне питання: наступного року ми вийдемо на бездефіцитність Пенсійного фонду чи підемо на скорочення податків. Наш план такий: у 2006-му навантаження на фонд зарплати знизити до 30%, у 2007-му — до 25%, у 2008-му — до 20%. Але це умовно, тому що цифри потребують детального прорахунку.

Чи буде податкова адміністрація підпорядкована Мінфіну?

— Уже зроблено перший крок. Я хочу, щоб митниця, податкова, Мінфін і казначейство створили спільну базу даних. Це ненормально, коли податкова і митники — два фіскальних органи — не мають доступу до баз даних один одного. Попередня система створювалася так, щоб не було взаємного контролю.

А він потрібний не для того, щоб садити чиновників, а для запобігання злочинам. Ми зараз контролюємо митниці в ручному режимі. І по звітностях чітко видно, де є зловживання. База даних митниці — це чудовий інструмент контролю. Звичайно, її не можна оприлюднювати, бо вона містить комерційну таємницю, але деякі органи державної влади повинні мати до неї доступ.

Нещодавно голова СБУ Турчинов заявив, що корупцію у сфері відшкодування ПДВ побороти неможливо. Ви згодні з такою думкою?

— Повного переліку тих, кому ми заборгували ПДВ, досі не існує. Ми працюємо над створенням системи, але до мети ще далеко. Носимося з ідеєю реєстру паспортів на експортні контракти. Тут працюватиме запобіжний принцип, тому що сумнівні договори легко вираховуються.

Нещодавно я зустрічався з міністром фінансів Словаччини, і ми домовилися про плани запровадити на наших митницях обмін митними деклараціями. Це інструмент запобігання фіктивному експорту, коли штамп ставиться, а перетину кордону немає. Багато чому можна запобігти за допомогою інструментів непрямого контролю за сплатою податку.

---

Досьє Контрактів

Віктор Пинзеник народився у 1954 р. на Закарпатті. У 1975 р. закінчив економічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка, 1989 р. — докторантуру Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. З 1975 по 1992 р. працював у Львівському державному університеті ім. І. Франка.

Починав асистентом, закінчив завідувачем кафедри економіки та управління народним господарством економічного факультету. З 1992 по 1993 р. — міністр економіки України. З вересня 1993 р. — голова Українського фонду підтримки реформ. З 1994 по 1997 р. — віце-прем’єр-міністр України.

Обирався народним депутатом у 1991, 1994 та 1998 рр. по мажоритарному округу у Львові, у 2002 р. — за списком блоку «Наша Україна». Почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» і Тернопільської академії народного господарства. Заслужений економіст України.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар