Епіцентр

OILі

Юлія БЕРЕЗОВСЬКА

Ціни на заправках стабілізувалися до кінця травня. Однак з червня можливе чергове подорожчання, але вже за наявності пального.

Нафтовий дефолт

Ситуація на ринку пального загострилася відразу після оприлюднення змісту указу Міністерства економіки № 127, яким підвищено граничні відпускні ціни на нафтопродукти. До кінця травня уряд дозволив АЗС заправляти дизпальним і бензином А-76 (80) за 2,85 грн/л, високооктановими А-92 і А-95 — відповідно за 2,99 і 3,2 грн/л.

Поява інформації про очікуване подорожчання нафтопродуктів викликала адекватну реакцію споживачів: високооктановий бензин з київських заправок зник у лічені години. А за вихідні автомобілісти підібрали практично всі залишки 95-го і 98-го. Цього разу вже практично по всій Україні.

Різке збільшення (у 3-4 рази порівняно з аналогічним періодом минулого року) обсягів споживання високооктанових бензинів зумовлене скороченням цінової різниці між бензинами А-95 і А-92, яка раніше становила 0,04 грн на літрі. У результаті значна частина автомобілістів, які використовували бензин А-92, перейшли на споживання бензину А-95. На сьогодні різниця становить 0,21 грн на літр.

Останнім часом також різко зросло споживання високооктанових бензинів в областях України, що межують з країнами Євросоюзу (Словаччина, Польща, Угорщина). Мешканці цих країн спеціально приїжджають в Україну, щоб придбати нафтопродукти на українських АЗС, оскільки їхня вартість у країнах Євросоюзу значно вища. Утім, основні причини паливної кризи лежать в іншій площині.

Те, що відбувається на ринку, цілковито відповідає традиційному для російських нафтових компаній сценарію ціноутворення, згідно з яким у разі підвищення світових цін на нафту НК різко піднімають відпускні ціни на нафтопродукти. При цьому чергове підвищення компанії зазвичай супроводжують висловлюваннями про низьку рентабельність продажу. Зокрема, за таким алгоритмом з початку 2005 року зросли на 25% паливні ціни в Росії: у нафтових компаній був залізний аргумент — рекордні світові ціни на нафту.

Природно, на Україні, чия залежність від російської сировини становить понад 85% загального балансу нафти, не могли не позначитися події на сусідніх ринках. Зокрема, попередню PR-кампанію про наслідки посилення світової кон’юнктури нафти для українського ринку нафтопродуктів нафтовики розпочали ще в лютому.

Водночас нічого протиприродного в діях учасників ринку немає — ціни на нафтопродукти зростають, оскільки дорожчає сировинна база. Сьогодні практично вся Європа прив’язана до світових котирувань. Наприклад, у Латвії ціни на заправках коливаються услід за зміною динаміки Platt’s, тобто рівня цін на світовому ринку. Тому ситуація, коли вранці ціни на АЗС одні, а ввечері інші, для латишів — явище цілком звичне. Свого часу про такий підхід до ціноутворення позитивно відгукнувся міністр економіки Сергій Терьохін, який не виключає, що вартість нафтопродуктів в Україні у перспективі також визначатиметься на основі динаміки Platt’s.

У Росії у процес ціноутворення, попри серйозний стрибок цін на нафтопродукти, держава вважає за краще не втручатися. Звичайно, були попереджувальні для окремих роздрібних мереж антимонопольні справи, однак до встановлення граничних цін на пальне справа не дійшла.

Тому можна зрозуміти реакцію російських нафтовиків на дії українського уряду, який у жорсткій формі вказав розмір рентабельності та рівень відпускних цін. Бюджети і баланси в компаніях сформовано, завдання акціонерами поставлені, тому порушувати їх ніхто не збирається. Тим більше що адміністративний вплив Кабміну на ринок нафтопродуктів розпочався у зв’язці з іншими діями, які в сукупності з граничними цінами дезорієнтували учасників ринку в існуючих правилах гри.

Зокрема, підписавши в лютому меморандум з НПЗ про забезпечення аграріїв пільговим дизпальним, держава взяла на себе зобов’язання тісно співпрацювати з учасниками ринку передусім при внесенні змін до законодавства. Однак через тиждень НПЗ було поставлено перед фактом, що з 1 березня вони мають платити ПДВ з імпортованої нафти живими грішми. Не встигли переробники пристосуватися до нових умов оподаткування, як Кабмін, знову «забувши» попередньо, хоча б для проформи, порадитися з нафтовиками, запровадив з 1 квітня нові ставки акцизного збору на нафтопродукти.

Відсутність механізму нарахування нового акцизу фактично паралізувала на два тижні постачання в Україну імпортних нафтопродуктів. Крапку в конструктивності відносин нафтовиків та уряду поставило впровадження 14 квітня граничних цін на нафтопродукти. Нафтовики були категорично проти, як завжди, спекулюючи збитковістю свого бізнесу (навіть після підвищення граничних цін стверджуючи, що в таких умовах вони не можуть переступити поріг нульової рентабельності).

1:0 не на користь Юлі

В умовах зниження економічної привабливості українського напряму російські компанії були змушені змінити свої бізнес-стратегії, підготувавши контрудар. Насамперед перерозподіливши нафтові потоки на користь вигідніших ринків, зокрема Європи. Першим про це дав зрозуміти президент ЛУКОЙЛу Вагіт Алекперов після переговорів з Юлією Тимошенко. По суті, те саме під час позапланового візиту в Україну наприкінці квітня сказав і віце-президент ТНК-ВР Ентоні Консидайн. Як результат — постачання в Україну російської нафти різко скоротилося.

В умовах традиційного зростання попиту на нафтопродукти зупиняються Лисичанський і Херсонський НПЗ, що належать російським компаніям. Постачання нафти на заводи, що залишилися в строю, суттєво скоротилося. У результаті замість традиційної для галузі результативності у 1,9-2,0 млн тонн нафти на місяць заводи перероблять у травні лише 1 млн тонн (на 200 тис. тонн менше, ніж у травні 2004 року). У квітні переробка нафти в Україні порівняно з березнем скоротилася на 25%.

До середини травня через збої в постачанні нафти суттєво скоротив переробку навіть Кременчуцький НПЗ, який є основною ударною силою уряду в стабілізації ринку. Зазначимо, що НПЗ хоч і контролюється державою, проте все-таки залежить від постачання російської нафти, точніше татарської.

Такий збіг обставин дав прем’єру привід заявити про змову російських нафтових магнатів і штучне припинення постачання нафти російською стороною. Справді, коли після збільшення постачання нафти спостерігається обвал, виключати наявність скоординованих дій нафтової профспілки щонайменше наївно.

Що далі

Власне, «російський слід» у дефіциті нафтопродуктів фактично підтвердив Віктор Ющенко, який після дзвінка Путіну вже точно знає, звідки дме вітер. «Ространзит» готовий здійснювати прокачування, це прокачування регламентоване, але конфлікт лежить в іншій площині: втручання в ціноутворення і тиск неринковими методами призвели до того, що значна частина учасників ринку не розуміють логіку уряду, зокрема перспективи цієї поведінки», — зазначив президент, коментуючи телефонну розмову з Путіним.

У цьому випадку загасити бензинову кризу уряд може, лише знайшовши компроміс з російськими компаніями. Однак поки що Юлія Тимошенко категорично налаштована примусити російські компанії працювати за її правилами. З останніх пожежних рішень уряду росіянам на руку лише повернення до старих, фіксованих ставок акцизу на нафтопродукти (відповідний закон минулого тижня прийнято парламентом). Всі інші — антиросійські.

Зокрема, Верховна Рада 17 травня з подачі Кабміну ухвалила закон про скасування ввізного мита на імпортні високооктанові бензини і дизельне пальне. Кабмін також скасував додатковий збір за оформлення імпортних нафтопродуктів у розмірі 0,2% їхньої митної вартості. Таким чином уряд намагається стимулювати ввезення в країну нафтопродуктів, але не російських. Кабмін почав активно працювати над диверсифікацією постачання нафти і нафтопродуктів в Україну, щоб зменшити залежність від російської нафти.

В уряді вважають, що після насичення ринку пальним і підготовки грунту для розвитку конкурентного ринку нафтопродуктів ціни на бензин і дизпальне залишаться на тому рівні, на якому вони були до кризи. Мовляв, зменшення податкового навантаження на імпортне пальне забезпечить роздрібним мережам прийнятний рівень рентабельності для торгівлі за встановленими Кабінетом Міністрів цінами, зокрема 3,2 грн за бензин марки А-95.

Нафтогаз України на сьогодні вже уклав контракти з Білоруссю на постачання бензину в обсязі 30 тис. тонн. Вже відправлено перші партії бензину марки А-95 в обсязі 30 тис. тонн з країн Балтії, а також укладено контракт на постачання 100 тис. тонн бензину А-95 із Сербії. В Хорватії Україна закуповує 50 тис. тонн бензину марки А-92.

Однак в умовах бойкоту російських компаній насичувати ринок європейськими нафтопродуктами довгий час навряд чи вдасться. За даними Мінпаливенерго, в Україні споживається в середньому 750 тис. тонн світлих нафтопродуктів на місяць. Експерти вважають, що дефіцит нафтопродуктів на сьогоднішній день становить близько 150 тис. тонн.

Якщо в Україну таки поставлять близько 200 тис. тонн європейського пального, травневий дефіцит справді можна буде перекрити. Однак навряд чи постачання європейців буде масштабним і тривалим. Наприклад, білоруським і литовським бізнесменам вигідніше реалізовувати бензин у себе на батьківщині — в Литві і Білорусі ціни на пальне вищі за українські.

Решта ініціатив уряду — на далеку перспективу. Постачання неросійської нафти — лівійської, азербайджанської, казахської, на які сподівається уряд, можливо, справді стабілізують ринок, але не зараз. Потужностей НПЗ, які контролюються державою, сьогодні явно недостатньо, щоб переробляти обсяги, що гарантують паливну безпеку країни.

Створення резервного фонду нафтопродуктів (в обсязі запасу на 90 днів), за рахунок якого уряд міг би здійснювати інтервенцію на ринку в моменти пікового зростання цін, — також питання не одного року. Так само як і будівництво в Одесі нового нафтопереробного заводу (потужністю близько 10 млн тонн нафти на рік).

Тож заходи, до яких вдається уряд, найімовірніше, позитивно позначаться на ціновій ситуації на ринку лише в короткостроковій перспективі. Тому, вважають експерти, уряду в будь-якому випадку колись доведеться йти на поступки російським компаніям. Всі запаси вимиті, і навіть активне виробництво не в змозі швидко наситити ринок.

Експерти не виключають, що з початку літа ситуація на ринку нафтопродуктів знову погіршиться. Росія, як очікується, з 1 червня підвищить експортне мито на нафту до рекордного рівня — $136,2 за тонну. На тлі адміністративного регулювання цін це призведе до збитковості і, найвірогідніше, до зупинки українських НПЗ, що контролюються російськими компаніями. Уряду протягом місяця навряд чи вдасться забезпечити ринок необхідним обсягом альтернативної нафти, тому він буде змушений поступитися своїм принципам, відпустивши ціни до рівня, який влаштовує росіян.

Для заспокоєння

Вартість нафтопродуктів на АЗС в низці країн (станом на 18 травня)

Німеччина

• бензин Super (аналог нашого А-95) — EUR1,17/л, або 7,5 грн/л

США

• бензин Regular (аналог нашого А-92) — $2,4/галон, або 3,2 грн/л

Фінляндія

• бензин Super (аналог нашого А-95) — EUR1,15 /л, або 7,4 грн/л

Росія

• бензин А-95 — 18 руб./л, або 3,20 грн/л
• бензин А-92 — 17,7 руб./л, або 3 грн/л

Білорусь

• бензин А-92 — 1400 руб./л, або 3,30 грн/л
• бензин А-95 — 1600 руб./л, або 3,80 грн/л

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар