Сфера впливу

Олександр Волков: Березовський — мій друг

Розмовляв Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Олександра БОРТНИЧУКА

Колишня права рука президента Кучми і давній друг російського політемігранта-олігарха Бориса Березовського нардеп Олександр Волков завжди славився своєю поінформованістю й відвертістю. Проте останнім часом Волков став набагато обережнішим у своїх висловлюваннях, що, як правило, означає: в Україні готується нова багатоходова політична комбінація.

Оскільки Борис Березовський ваш давній товариш, ви, напевне, знаєте мету його візиту до України?

— Він їде на запрошення телеканалу «1+1». «Плюси» запросили його для участі в якійсь програмі. Коли я про це дізнався (це було ще влітку), то зв’язався з ним і запропонував зупинитися в мене вдома, як це він завжди робив. З Березовським я знайомий понад десять років. У 1998-1999 роках, коли в Україні відбувалися вибори президента, він уже приїздив до Києва, щоб підтримати Леоніда Кучму. У мене з Борисом Абрамовичем дуже хороші й тісні стосунки. Ми дружимо сім’ями. Дружина Березовського приїздила на інавгурацію Віктора Ющенка і зупинялася у мене вдома.

А за яких обставин ви познайомилися з Березовським?

— У 1995 році я з офіційною делегацією відвідував Росію, й один з наших спільних знайомих нас один одному представив.

Вас із Березовським поєднують якісь бізнесові стосунки?

— Я не займаюся бізнесом з 1994 року. Березовський зараз теж займається тільки політикою, принаймні бізнесу в Україні у нього немає.

За таких тісних стосунків з Березовським ви, вочевидь, можете оцінити його роль у касетному скандалі?

— Окрім доброї волі допомогти людині, яка постраждала так само, як і він, у нього не було інших мотивів. Мельниченко, як і Березовський, отримав статус політичного біженця, і це їх об’єднує. Коли Мельниченко залишився без копійки грошей, Березовський простягнув йому руку, допоміг. Коли Борис Абрамович дізнався, що в майора є плівки, які потрібно розшифрувати і які можуть бути доказом тоталітаризму, що розвивався при Кучмі, він погодився допомогти.

Хто на кого вийшов: Мельниченко на Березовського чи навпаки?

— На це запитання зможе відповісти сам Борис Абрамович, який, я переконаний, скоро приїде в Україну.

Ви здогадуєтеся, чому виник конфлікт між Мельниченком і Березовським? Складається враження, що починається якась нова інформаційна кампанія...

— Я сказав би навіть більше — починається інформаційна війна. Між тими, хто за допомогою фрагментів записів Мельниченка займається шантажем, політичним кілерством у своїх корисливих цілях, і тими, хто на чолі з Березовським прагне передати розшифровки записів у справі Гонгадзе (і не тільки) українській владі в особі Верховної Ради України, а також Європейським правовим інститутам. Березовський прагне допомогти українському суспільству очиститися від ганебного минулого, зміцнивши таким чином паростки молодої демократії. Зі свого боку, я заявляю, що зроблю все від мене залежне, щоб пан Березовський приїхав в Україну і передав усі наявні в нього матеріали. Щоб українське суспільство нарешті дізналося, що відбувалося насправді. Це для мене справа честі.

Ви вірите в те, що Євген Марчук організував прослуховування Кучми?

— Я дуже добре знаю Євгена Кириловича. Чи міг він організувати це прослуховування? Міг. Чи робив він це? Категорично заявляю — ні. У нього було достатньо інформації за період роботи головою СБУ, яку він міг використовувати для дискредитації того чи іншого політика. Проте він цього ніколи не робив. Хоч би що про нього казали, я знаю: Євген Кирилович надзвичайно порядна людина, справжній патріот України.

Криміналу — так, матам — ні

Сьогодні активно точиться дискусія — потрібно чи не потрібно оприлюднювати усі плівки Мельниченка. Яка ваша думка?

— Оприлюднювати потрібно ті плівки, у яких йдеться про якісь кримінальні дії. Діалоги, де вони один одного посилали чи обговорювали, хто з ким спав, нехай залишаться на їхній совісті. Суспільство має знати, що відбувалося за часів правління Кучми, хто і які вказівки давав, хто кому погрожував і хто на що йшов. У цій історії ми повинні раз і назавжди поставити крапку. Якщо плівки не буде оприлюднено, то протягом багатьох років навколо них відбуватимуться різні інсинуації, які триматимуть у напруженні все суспільство.

Чи варто плівки долучати до справи Гонгадзе?

— Використати їх у суді неможливо, кажу як юрист, бо записи було отримано незаконним шляхом. Насамперед потрібно, щоб майор Мельниченко приїхав до України і розповів Генпрокуратурі, яким чином він отримав ці записи. Тоді, можливо, юристи й вирішать це питання. Проте є сенс використовувати інформацію з плівок під час слідства.

Вам відомо, чому майор не хоче повертатися в Україну?

— Його дуже схвилювала смерть екс-міністра МВС Юрія Кравченка. Ніхто з тих, з ким я спілкувався на цю тему, не вірить у самогубство генерала.

А ви вірите?

— Ні.

Тільки не Кучма

Хто міг стояти за вбивством Кравченка?

— Не знаю. Цілком можливо, що в генерала не витримали нерви. Є такий народний депутат Григорій Омельченко, який займається політичним кілерством. Він узяв на себе функції слідчого, прокурора, судді і протягом чотирьох років втовкмачував суспільству в голову, що саме Кравченко є одним із замовників убивства Гонгадзе.

Проте якщо Кравченко був ланкою, яка привела б до справжніх замовників, то, можливо, люди, які віддавали йому накази, могли вирішити прибрати такого свідка. Однак я впевнений, що такий наказ не давав Леонід Кучма. Я дуже добре знаю Кучму, і попри весь негатив, який був між нами, я не вірю, що він міг дати команду знищити Гонгадзе.

Є версія, що ви неправильно передали Кравченку побажання тодішнього президента...

— Ця версія — плід уяви Григорія Омельченка. Крім нього її ніхто ніде не згадує. Навіть сам Мельниченко заявляв, що я до зникнення журналіста не маю жодного стосунку. Про це свідчать і його записи.

Після смерті Кравченка слідство може зайти в безвихідь?

— Жодної інформації про те, як проходить слідство, у мене немає.

Як ви оцінюєте роботу генерального прокурора Святослава Піскуна? Багато хто вимагає його відставки. Це доцільно?

— Нинішній генпрокурор, на відміну від своїх попередників, вийшов на слід злочинців. Затримано виконавців злочину. Йому можна закидати все що завгодно, але говорити, що він працює непрофесійно, неможливо. Звинувачує Піскуна головним чином той самий Григорій Омельченко. Що наполегливіше він пропонує відправити генпрокурора у відставку, то на довше затягнеться справа Гонгадзе. При цьому президент Ющенко заявив, що справу найближчим часом буде розкрито. Тому заяви про відставку Піскуна лунають на замовлення тих політичних сил, які не хочуть, щоб справу Гонгадзе було доведено до кінця.

Я впевнений, що Піскун залишиться на своєму місці, а справу найближчим часом буде передано до суду.

«Ківалова я із задоволенням посадив би»

Кого з колишніх високопосадовців можуть притягти до кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборів?

— Прямих доказів того, що екс-голова Адміністрації Президента Віктор Медведчук мав відношення до фальсифікації виборів, немає. А ось голову ЦВК Сергія Ківалова я із задоволенням посадив би на лаву підсудних. Кримінальну справу вже порушено, і дай Бог, щоб її довели до логічного кінця.

Ви знаєте, де зараз перебуває колишній керівник Державного управління справами і ваш друг Ігор Бакай?

— Він стовідсотково переховується в Росії. Чи шукають його там, я не знаю. Я хотів би побачити його, оскільки він не повернув мені гроші, які позичив на один тиждень і не повертає вже півтора року.

Братська могила більшості

Ви вірите в можливість заміни спікера парламенту Володимира Литвина на Олександра Мороза?

— Ні. По-перше, Литвин на своєму місці, а по-друге, Верховна Рада не готова змінювати свого голову. Парламент працює злагоджено, і більш розсудливого політика, ніж Литвин, на цій посаді останнім часом не було.

Чи можливе формування нової більшості до парламентських виборів?

— Більшість буде тільки ситуативною, коли виноситимуться соціальні питання. У політичних питаннях існуватимуть великі розбіжності. Найвищим досягненням парламенту стала політреформа. Але в мене є стовідсоткова інформація, що деякі провладні політики хочуть скасувати конституційну реформу. Потрібно консолідувати усі парламентські сили, щоб цього не сталося.

Відкрито виступала проти політреформи прем’єр Юлія Тимошенко. Ви її маєте на увазі?

— Прем’єр розуміє, що зміни до Конституції мають набрати чинності, і підтримує політреформу так само, як і президент України. Але деякі, так би мовити, підпільні політичні структури хочуть її скасувати.

Чому депутати, виходячи з колишніх прокучмівських фракцій, не вступають до «Нашої України», адже багато хто сподівався, що саме так і буде?

— У «НУ» відбуваються незрозумілі політичні процеси. Проте я не хочу, щоб мою відповідь розцінювали як якусь підказку зі сторони. Створення партії «Народний союз» — неправильний крок. Президент прийняв рішення, і воно має бути реалізовано, але, на мою думку, потрібно було б робити інакше. Об’єднання партій відбулося не з низу, а з верху. Зібрали керівників і змусили їх познищувати свої партії заради створення якоїсь структури. Також Віктор Андрійович говорив, що ні президент, ні міністри не мають права очолювати політичні партії. Однак його обрано хоча й почесним, але головою Народного союзу. А це вже відхід від своєї позиції.

Ви назвали намір Ющенка створити на парламентських виборах єдиний блок з Народного союзу, БЮТ і партії Литвина братською могилою. Чому?

— Створити такий блок — це похвальний намір, але як людина, яка має досвід у проведенні виборчих кампаній, я завжди беру олівець і рахую, що ми отримаємо від певних дій. Можливо, доцільніше сказати, що ми разом, але йдемо на вибори окремо й об’єднуємося в парламенті. При цьому потрібно зробити спільний штаб. Пояснюю свою думку: Народний союз незалежно від того, чи буде він у коаліції з Тимошенко, асоціюватиметься тільки з прізвищем Ющенка. На Західній Україні вони наберуть максимум, але не отримають достатньої підтримки в Центрі, де зберігаються сильні позиції в соціалістів і комуністів, і не матимуть жодної підтримки на півдні і сході України. А якщо всі підуть окремо, то Ющенко візьме свої 30-35% за рахунок Західної України, Тимошенко — приблизно 20% за рахунок центру України і частково півдня і сходу. Литвин теж візьме свої 7-9 відсотків. У сумі виходить приблизно 64- 65%! Ось вам стабільна більшість, свій спікер і свій прем’єр. А якщо загонимо всіх під один дах, то вийде справді братська могила. Я впевнений: коаліція, якщо вона піде одним блоком, більше ніж 40-42% не набере. До речі, це підтверджує голова Ради партії «Народний союз» пан Безсмертний. Юлія Тимошенко задекларувала, що вона завжди буде разом з Ющенком, але з погляду створення більшості в наступному парламенті це неправильно. Віктор Андрійович повинен запросити до себе політологів, щоб вони провели відповідні дослідження й науково довели — треба чи ні йти одним блоком.

Ваш прогноз: скільки набере опозиція?

— Що більше помилок у влади, то більше голосів у опозиції. Наразі помилок достатньо, особливо у кадровій політиці на місцях, зокрема в тій же Західній Україні. Коли робилася революція, народу говорили, що в нас буде уряд народної довіри. Назвіть призначення хоча б в одному районі на Західній Україні, де голову райдержадміністрації призначено за пропозицією обговорення на загальних зборах громадян. Такої прозорості ніде не було. Люди розчаровані дуже багатьма призначеннями.

Як ви вважаєте, СДПУ(О) і Регіони України йтимуть на вибори у блоці чи окремо?

— Блок не потрібен ні тим, ні іншим. Есдеки можуть спокійно пройти в парламент і створити свою фракцію. Регіони теж мають непогану підтримку і можуть скористатися розчаруванням виборців у новій владі.

Дуже шкода, що я не можу зустрітися з Віктором Андрійовичем і розповісти йому про ситуацію на місцях. Його найближче оточення вже забуло, коли було в регіонах. Вони не можуть розповісти президенту правди, бо вони її не знають.

Спецпроект штабу Ющенка

Тривалий час ви були правою рукою Леоніда Кучми. Чому під час останніх виборів опинилися з ним по різні сторони барикад?

— Почалося з того, що я запропонував йому кандидатуру Ющенка на посаду прем’єра. Він погодився і вже через три місяці почав негативно відгукуватися про Віктора Андрійовича, коли його уряд виплатив заборгованість по пенсіях. Відтоді Кучма почав вносити хаос у роботу уряду і лаяти мене за те, що я запропонував кандидатуру Ющенка. Леоніду Даниловичу не подобалося, що популярність Ющенка зростає. Він цього не міг пережити. Я категорично не погоджувався з його пропозицією фракціям більшості, які були повністю йому підпорядковані, відправити Ющенка у відставку. Тоді ж він дав команду звільнити мене з посади радника президента. Зараз я з ним не спілкуюся, не розмовляв уже більше ніж два роки.

Подейкують, що Кучма справді не хотів балотуватися на другий термін, а ви його вмовили. Це правда?

— Ні, він вирішив, що йтиме на вибори, ще у 1998 році, й тоді в Україні було створено фонд «Соціальний захист», який я очолював.

Ви брали участь у фінансуванні виборчої кампанії Ющенка?

— Про це з мого боку говорити некоректно.

А чим ви займалися у його штабі?

— Я вів спецпроект, який був погоджений тільки з Ющенком. Його виконання контролювала Юлія Тимошенко.

У складі якої політичної сили ви плануєте балотуватися до наступного парламенту?

— Я ще думаю.

---

Досьє Контрактів

Олександр Волков народився 1948 року в Києві. Ріс в одному дворі з київським авторитетом Кисилем. Закінчив Київський торговельно-економічний інститут за спеціальністю інженер-технолог та Український фінансово-економічний інститут за спеціальністю «Правознавство». Кандидат політичних наук, автор монографії «Політична ідеологія». У 1964-1967 рр. — слюсар-ремонтник Київського поштамту. 1972-1973 рр. — служба у Збройних силах. 1973-1989 рр. — робота в системі агропромислового комплексу. 1989-1991 рр. — голова виробничого кооперативу «Декор». 1991-1992 рр. — голова виробничо-комерційного підприємства «ВГВ» та ВО «ВАМ». 1992-1994 рр. — президент телекомпанії «Гравіс». 1994-2000 рр. — помічник президента України.

Вважається одним з керівників виборчої кампанії Леоніда Кучми 1999 року. За ініціативи президента на початку 2000 року організував і провів референдум, який мав сприяти посиленню президентської влади. У ті часи через впливовість Волкова преса називала його директором парламенту. Починаючи з середини 2000 року Волков втрачає свій вплив і відсторонюється від президента Кучми, поступово зближується з опозицією. Восени 2004 року бере участь у роботі штабу кандидата у президенти Віктора Ющенка. Двічі — у 1998 та 2002 роках — обирався народним депутатом по мажоритарному округу на Чернігівщині.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар