Великі гроші

Содовий Титан

Розмовляв Роман СТАРОВОЙТ

Керівник німецької компанії RSJ Erste Роберт Шетлер-Джонс звинувачує росіянина Віктора Вексельберга в атаках на активи RSJ і сподівається на допомогу британського і німецького посольств.

Прихід англійця

Подейкують про можливу реприватизацію активів, що належать RSJ, — Кримсоди і Кримського Титану. Як ви вважаєте, з чим це пов’язано?

— Можу запевнити, що підприємство створювалося відповідно до законів України. Ми отримали листа від прем’єр-міністра Криму Сергія Куніцина, який запропонував нам стати інвестором ДАК «Титан», потім була постанова Кабміну, яка дозволила створення СП, і на підставі цих документів було підписано указ президента. Це не була приватизація. Держава залучила у свій актив інвестиції і залишила за собою управління підприємством. 50% +1 акція ЗАТ «Кримський Титан» нині належать державі в особі ФДМ, 50% -1 акція — RSJ. До статутного фонду спільного підприємства ФДМ вніс активи ДАК «Титан», ми — гроші. Крім того, СП отримало в оренду на п’ять років Вільногірський та Іршанський ГЗК.

Судячи з публікацій, великий інтерес до заводу мають російські бізнес-групи, зокрема російська компанія «Ренова», що належить Віктору Вексельбергу. Для нас важливим є не те, хто претендує на наші активи, а позиція уряду України.

А якщо завтра Вексельберг звернеться до вас і запропонує продати вашу частку в СП?

— Усі наші дії узгоджуватимуться насамперед з урядом України. Можу сказати, що наразі ні пан Вексельберг, ні його офіційні представники не зверталися до мене з жодними пропозиціями.

Ми нині спілкуємося з багатьма організаціями — посольством Великої Британії, посольством Німеччини, Європейською бізнес-асоціацією. Вони підтримуватимуть нас в обстоюванні прав на законно придбану власність.

Чи має RSJ плани на подальшу купівлю українських активів?

— По закінченні терміну чинності угоди про оренду Іршанського та Вільногірського ГЗК, які сьогодні Кримський Титан орендує у держави, ми зацікавлені взяти участь у конкурсі з приватизації цих ГЗК. Ми хочемо й надалі спільно з державою розвивати титановий бізнес. Проте мені не хотілося б називати активи, які нас цікавлять, тому що знову почнеться хвиля зумисних обвинувачень на адресу компанії з боку конкурентів.

У жовтні минулого року Леонід Кучма підписав розпорядження про передачу в оренду Кримському Титану Запорізького титаномагнієвого комбінату. Чи планує Кримський Титан завершити цей процес?

— У нас в оренді поки що зазначені тільки ГЗК. Ми призупинили процес оренди стратегічних підприємств, зокрема, через президентські вибори. Тоді вирішили, що знову почнемо розмову на цю тему, щойно оберуть нового президента. Але, як бачите, у нас тепер інша проблема.

Who is Mr. Johnes?

Що являє собою компанія RSJ?

— Компанію було створено півтора року тому, і створювали її для того, щоб займатися бізнесом, пов’язаним з хімією. RSJ володіє 75% акцій німецької хімічної компанії ACI AG і 89% Кримсоди, а також часткою в ЗАТ СП «Кримський Титан». Ми сподіваємося, що й надалі зможемо розвивати хімічний бізнес не тільки за рахунок активів і заводів, які на сьогодні маємо, а й з іншими проектами в Україні та інших країнах.

RSJ зареєстрована в Німеччині, а ви згадуєте про англо-німецького інвестора. До чого тут англійці?

— По-перше, я сам громадянин Великої Британії. По-друге, компанія є холдинговою — це було зроблено для того, щоб акції RSJ могли котируватися на європейських біржах.

Чи маєте ви конкретні плани щодо термінів виходу на ринок зовнішніх запозичень, наприклад, шляхом проведення IPO?

— Для виходу на ці ринки нам потрібно створити працюючу структуру. Треба провести реорганізацію системи управління. Компанія повинна мати щонайменше три роки кредитної історії, пройти міжнародний аудит. Необхідно враховувати всі тонкощі європейського податкового законодавства, наприклад, перевести всю документацію підприємств, що нам належать, на європейські стандарти.

Хто виходитиме на ринки зовнішніх запозичень — сама RSJ чи контрольовані компанією підприємства, наприклад, Кримсода?

— Ми ще не вирішили остаточно — спочатку треба розібратися з нинішніми проблемами навколо наших заводів й надалі розвивати цей бізнес. Коли нам роз’яснять, за якими правилами гри існуватиме бізнес в Україні через півтора-два роки, тоді ми зможемо формувати конкретну стратегію розвитку наших активів.

Для нас головне — вибудувати партнерські відносини з українським урядом. Розумієте, будь-які ускладнення з такими великими інвестиціями, як наша, є не просто питанням бізнесу, а предметом міжурядових відносин. Сьогодні дуже багато компаній у Німеччині та Великій Британії стежать за нашою ситуацією. Від долі RSJ безпосередньо залежать щонайменше десяток уже запланованих інвестицій з цих країн.

Претендентів на активи ДАК «Титан» ще рік тому було чимало — і група Масловського, і та сама Ренова. Як так вийшло, що отримати контроль над заводом вдалося RSJ?

— Я не знаю деталей, але вважаю, що умови, які висував Фонд держмайна до потенційних інвесторів, інших претендентів не влаштували. Я звернувся до ФДМ лише після того, як отримав листа від уряду Криму. На той час ми показали конкретні результати, поліпшивши виробничі й фінансові показники Кримсоди.

Бізнес вашої компанії в Україні розпочався з купівлі Кримського содового заводу. RSJ від початку хотіла купити саме содовий завод чи вас влаштовувала приватизація будь-якого великого об’єкта?

— Випадковим вибір не був. Два-три роки тому, коли я ще працював у Москві, я мав низку пропозицій від європейських інвесторів, переважно з Великої Британії, спільно вкладати гроші у різні проекти. Здебільшого це було пов’язано з приватизацією в Україні. Ми ретельно розглянули кілька варіантів, включаючи підприємства хімічної промисловості, і одним із кращих об’єктів на той момент був Кримський содовий завод.

Гроші без криміналу

Буквально відразу після того, як RSJ стала інвестором Кримсоди, низка інтернет-сайтів поширили інформацію про непрозорість компанії, про те, що RSJ може бути пов’язана з кримінальним бізнесом. Як ви прокоментуєте такі заяви?

— З приводу того, що пишуть, мовляв, незрозуміло, хто за цією структурою стоїть, відповім просто: все зрозуміло — це моя компанія, я тут. Конкуренти хочуть заплямувати RSJ, бо, ймовірно, самі претендують на наші підприємства.

Але ж піар-атаки на RSJ почалися ще з моменту приватизації Кримсоди...

— Вексельберг теж був зацікавлений у купівлі Кримсоди, мені відомо, що одна з 14 структур, які подали заявки для участі в конкурсі, працювала на нього. Але, мабуть, він не міг заплатити ті гроші, які готові були дати ми, — $66 млн за 89% акцій заводу. Російські бізнесмени ніколи не хотіли платити реальну ціну за підприємства, вони завжди намагаються взяти якнайдешевше. А ми готові вкладати великі гроші — це не тільки придбання акцій заводів, які нас цікавлять, а й виконання інвестиційних зобов’язань. Які у Весельберга плани, я не знаю, він не говорить, скільки грошей готовий вкласти.

Звідки у RSJ кошти на купівлю Кримського содового заводу та створення Кримського Титану?

— Левову частку вкладених коштів і при купівлі заводів, і при подальшому інвестуванні в їхній розвиток становили запозичення у європейських інвестиційних фондів і банків. Частково це мої власні гроші.

А яку частку становлять ваші особисті кошти?

— Це комерційна таємниця.

Ви можете докладніше розповісти про кредиторів, які дали гроші на купівлю содового заводу?

— Я не хотів би зараз їх називати, можу лише запевнити, що всі банки та організації, які беруть участь у фінансуванні, знаходяться в Євросоюзі і працюють за європейським законодавством. RSJ зазнала атаки у ЗМІ, і це завдає шкоди репутації не тільки нашої компанії, а й наших кредиторів. Наприклад, нещодавно в Україні було опубліковано статтю, в якій стверджувалося, що за австрійським Райффайзенбанком стоїть якийсь кримінальний авторитет, а вихід матеріалу збігся з участю структур Райффайзена у приватизації низки об’єктів. Природно, зв’язку з криміналом немає — західні банки просто не можуть собі такого дозволити. У нас це виключено за визначенням ще й через жорсткий фінансовий моніторинг. Але я впевнений: якщо почну розповідати про кредиторів, може статися так, що голослівно, без будь-яких підстав можуть потім сказати: мовляв, і я, і вони пов’язані з кримінальними організаціями.

Чи позначились останні події навколо власності RSJ на ваших відносинах з кредиторами?

— Ні. Але я впевнений: це одна з цілей дискредитації.

---

Досьє

Роберт Шетлер-Джонс, громадянин Великої Британії. 1991 року закінчив спеціальне відділення сучасних мов і міжнародних відносин в університеті Surrey, Велика Британія. Під час навчання двічі відвідав Київ — у 1989 і 1990 роках.

Закінчивши університет, в 1991-му заснував у Києві консалтингову компанію, що переважно допомагала британським компаніям, які бажали працювати в Україні. Пізніше зайнявся інвестиціями в нерухомість.

1996 року переїхав до Москви і працював у відділенні американського інвестиційного фонду у сфері торгівлі нерухомістю, курируючи розвиток проекту. Після російської фінансової кризи 1998 року повернувся до Києва і очолив компанію «Дніпровська пристань», яка працювала над організацією спорудження розважального комплексу на Рибальському півострові у столиці.

2000 року повернувся до Москви і став співзасновником британської компанії Sabre, яка працювала над розбудовою мережі тризіркових готелів у Росії коштом ЄБРР. Паралельно розвивав в Україні проекти, пов’язані з приватизацією.

Є керівником і єдиним власником зареєстрованої в Німеччині компанії RSJ Erste Beteiligungs GmbH. Через цю компанію британець володіє 75% акцій публічної хімічної компанії ACI AG (Німеччина).

У лютому 2004 року RSJ придбала 89,48% акцій Кримського содового заводу — найбільшого в Україні виробника кальцинованої соди. У вересні 2004 року за указом президента України компанія стала власником 50%-1 акція у статутному фонді спільного підприємства «Кримський Титан», створеного на базі ДАК «Титан».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар