Сфера впливу

Антимонопольна перевага

Розмовляли Наталія ГУЗЕНКО, Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Голова Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв не хоче бути вивіскою, за якою прокручують 100 млрд грн на рік

10 секунд на чтитання

В інтерв’ю Контрактам Олексій Костусєв розповів про те, що

1) він не має претензій до УкрГаз-Енерго

2) у комунальні тарифи закладали спонсорську допомогу

3) АМКУ займеться авіаперевізниками

4) не може зламати опір транспортного лобі

Газовий друг

CП «УкрГаз-Енерго» (50% — НАК «Нафтогаз України», 50% — РосУкрЕнерго) монополізувало поставки газу українським підприємствам, деякі з яких вже заявляли про те, що постачальник не виконує свої зобов’язання. Чому АМКУ не вжив відповідних заходів щодо монополіста?

— Коли почалися розмови про те, що УкрГаз-Енерго відмовляється постачати газ деяким підприємствам, я отримав доручення від президента розібратися в ситуації. Коли ми взялися за розслідування, менеджери УкрГаз-Енерго, мабуть, розгубилися і не надали інформацію на наш запит у встановлений термін. У зв’язку з цим було порушено справу. Вони зрозуміли, що до чого, вибачилися, надали необхідні дані, без зволікань сплатили штраф. За результатами перевірки ми встановили, що жодне підприємство не було позбавлене поставок газу і ні на день не зупинялося. До того ж, виконуючи рекомендації АМКУ, УкрГаз-Енерго направило всім зацікавленим суб’єктам господарювання договори на поставку газу в 2007 році. Тобто СП не дискримінувало підприємства, у більшості з них були альтернативні джерела поставок газу, і вони хотіли купити дешевший у СП, щоб експортувати наявний газ до Західної Європи. Зараз у нас немає запитань до УкрГаз-Енерго.

Про які підприємства й альтернативні джерела газопостачання ви говорите?

— Низка великих українських підприємств виходили на Газпром з пропозицією купувати газ без посередників, але в Москві не з усіма хочуть розмовляти. Більше я сказати не можу.

Чому СП «УкрГаз-Енерго» офіційно не визнано монополістом?

— Підприємство працює тільки з весни минулого року, зараз ми досліджуємо усі необхідні показники, зокрема й щодо експорту-імпорту газу. Але давайте говорити відверто: у СП є газ, і його засновники в змозі доставити енергоресурс до українсько-російського кордону. Імпортувати газ в Україну нікому не заборонено, наш ринок відкритий, десятки суб’єктів мають ліцензії на поставки газу. Правда полягає в тому, що не кожен з них може домовитися з власником газу, але це проблеми не АМКУ, і в нас немає важелів для їх вирішення.

Тендерна вивіска

Як ви оцінюєте останні зміни до закону про держзакупівлі?

— Я далекий від думки, що вони ідеальні. Підписавши змінений закон, президент сказав, що його необхідно доопрацювати. Такої ж думки дотримується й перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров. На мій погляд, уже те, що на держзакупівлі звернули увагу, — позитивне явище. Ціна питання — близько 100 млрд грн на рік, які не завжди розподіляються прозоро. Існують відкати, інші зловживання.

Чому ви кажете так, ніби не АМКУ, а якесь інше відомство, відповідно до попередньої редакції закону про держзакупівлі, було уповноважене контролювати тендерну сферу?

— До березня 2006 року контролем держзакупівель займалося Міністерство економіки. У новій редакції закону уповноваженим органом визначено АМКУ, але особисто я від цього не в захваті. По-перше, мені не до душі контролювати апріорі недосконалу систему. По-друге, зараз наші функції істотно урізані порівняно з функціями не лише Міжвідомчої комісії, що мала почати працювати з 12 березня, а й усім відомої громадської організації. Я від початку був проти всього цього і не допущу, щоб під вивіскою АМКУ приймалися якісь рішення, м’яко кажучи, не завжди у правовому полі. АМКУ — це держорган, який дорожить своєю репутацією, і тому розрахунок на те, що ми будемо ніби головними, а рішення прийматиме інша структура, для мене є неприйнятним. Ні я особисто, ні мої підлеглі не покриватимуть незаконні дії.

Хто у 2007 році видаватиме дозволи на проведення тендерів «з одним учасником»?

— Відповідно до останніх змін — Міжвідомча комісія, до складу якої увійдуть 3 представники профільного комітету Верховної Ради, 3 — Тендерної палати, по одному — з Рахункової палати, Держказначейства, ГоловКРУ, Мінекономіки та АМКУ. Про те, як працюватиме ця комісія, поки що нічого сказати не можу. Сьогодні її членам ніде збиратися, у комісії немає ні секретаріату, ні технічних працівників. Якщо доручать АМКУ забезпечити роботу комісії, ми зробимо це, але тільки якщо буде надано відповідні ресурси та фінансування. Не виключаю, що координуватиме роботу комісії недержавна структура. Але в такому випадку я готовий зняти з себе відповідальність за те, що відбувається в системі держзакупівель. Не відповідатиму за те, на що не можу вплинути.

Хто, за вашою інформацією, лобіював зміни до закону про держзакупівлі, які не влаштовують ні керівництво Кабміну, ні президента?

— Можу лише констатувати, що наприкінці 2006-го (коли було прийнято відповідні зміни) у ВР зареєстрували щонайменше 20 законопроектів, альтернативних урядовому. Розумієте, якщо депутати і громадські діячі можуть давати оцінку діям виконавчої влади, то ми, чиновники, як солдати, маємо виконувати закон незалежно від того, подобається він нам чи ні. Хоча, зізнаюся, є що розповісти.

То розповідайте.

— Жодних оцінок діям депутатів я не даватиму. У системі держзакупівель крутяться колосальні гроші, і ви можете самі зробити висновки.

Чим закінчилося розслідування АМКУ щодо Європейського консалтингового агентства, яке нібито монополізувало сферу розміщення тендерних оголошень в інтернеті?

— Ми оштрафували ЄКА на 100 тис. грн і зобов’язали припинити порушення, вони, намагаючись відтягнути виконання нашого рішення, звернулися до суду.

Транспортні справи

Українські авіакомпанії звинуватили постачальників пального в картельній змові. Яка думка АМКУ щодо цього?

— Авіакомпанії нервово відреагували на підвищення цін. Зараз ми отримуємо на наші запити інформацію від Мінпаливенерго, Держмитслужби, аеропорту «Бориспіль», виробників авіапального ЛиНОСу й Укртатнафти, оптових постачальників та компаній, які безпосередньо заправляють авіалайнери, — Кребо і ЛукАвіаОйл. Висновки зробимо після того, як проаналізуємо ці дані. З одного боку, у нас є запитання: чому в Борисполі працюють тільки дві компанії і чи є можливість в інших вийти на цей ринок? Тим більше що ми давали дозвіл ТНК на створення нової компанії, яка постачала б авіапальне. Чому вона не працює?

З іншого — деякі причини підвищення ціни на авіапальне зрозумілі: Бориспіль на 30% підвищив вартість послуг з прийому пального, контролю якості. Крім того, авіакомпаніям не повернули 30 млн грн ПДВ, з них 17 млн грн — давно прострочене відшкодування. Тобто підстави для підвищення ціни начебто є, але потрібно перевірити, чи не зловживають постачальники пального своїм становищем.

До речі, за попередньою інформацією, деякі дрібні перевізники купують дорожче пальне, ніж МАУ і АероСвіт, але рейси не скасовують. Слід звернути увагу на якість та високі ціни на послуги цих компаній. Тому від постачальників пального ми перейдемо до дослідження становища самих авіакомпаній на ринку перевезень. Розберемося, чому з Києва до Лондона і назад можна злітати дешевше, ніж, наприклад, до Москви, чому авіакомпанії закривають деякі маршрути з незрозумілих причин. Ми готуємося провести спільне розслідування з антимонопольними органами країн СНД.

АМКУ домігся від Укрзалізниці обгрунтування транспортних тарифів і цін на квитки?

— Методики розрахунку тарифів ні на пасажирські, ні на вантажні перевезення поки що немає. Є підозра, що транспортники не вводять їх навмисно. Ми ж наполягаємо на тому, щоб ціни на послуги Укрзалізниці визначав не Мінтранс, а спеціально створений незалежний регулятор, як це й передбачено законом про природні монополії. Ми розробили і в грудні 2006 року передали до Кабміну проект постанови про створення Національної комісії регулювання транспорту. Цей документ був погоджений з Мін’юстом, Мінфіном, Мінекономіки, Держкомпідприємництва. Проти виступив тільки Мінтранс. Тож зламати опір сильного транспортного лобі поки що не вдається.

Міністр транспорту Микола Рудьковський — член правлячої коаліції. Чому не можете з ним домовитися?

— Якщо Миколу Миколайовича повернути до парламенту, то він, мабуть, першим наполягатиме на тому, що залізничні тарифи має встановлювати незалежний орган. Логіка людини змінюється, тільки-но вона сідає в крісло керівника відомства. Вона відразу стає захисником відвертих монополістів. Утім, з Укрзалізницею та Мінтрансом ми воюємо незалежно від того, хто керує галуззю, і кладемо край усіляким ноу-хау, як, наприклад, обов’язкове харчування.

Комунальне навантаження

Чи існує методика розрахунку комунальних тарифів?

— Проблема сфери ЖКГ полягає в тому, що місцеві органи влади надто вільні у визначенні тарифів. Нещодавно Кабмін прийняв постанови, які забороняють включати до комунальних тарифів необгрунтовані витрати, що не мають безпосереднього стосунку до самих послуг. Це крок уперед. Ми ініціювали його кілька років.

Уточніть, будь ласка, про які витрати йдеться?

— Коли ми зайнялися вивченням цього питання, то були неабияк здивовані: виявилося, що в тарифи закладали навіть... спонсорство і благодійну допомогу. Зараз комунальники обережніші.

АМКУ досліджував, чи немає монополії на столичному ринку нерухомості. Вам відомо, що 15-30% вартості квадратного метра житла становлять витрати на різні дозволи, які отримують забудовники?

— Ми детально вивчали, які інстанції потрібно пройти, щоб отримати ділянку, а потім затвердити проектну документацію. Їх нереально багато. Такі адміністративні бар’єри явно не сприяють розвитку ринку. Це, безумовно, позначається і на вартості житла. Я чудово розумію, що компанії закладають у собівартість усі офіційні та неофіційні витрати на узгодження щодо землевідведення, отримання дозволів на будівництво, але це вже компетенція правоохоронних органів.

Серед ваших однопартійців багато великих підприємців, чи є з-поміж них такі, які порушують антимонопольне законодавство?

— Якщо ми бачимо, що якийсь бізнесмен порушує конкурентне законодавство, не дивимося, до якої політичної сили він близький — ПР, СПУ, КПУ, НСНУ чи БЮТ. Хоча, якщо зачепити інтереси останніх, галасу про цькування опозиції буде багато. Загалом практично за кожним великим бізнесом стоять певні політичні сили. Приміром, у першу прем’єрську каденцію Віктора Януковича донецька група «Сармат» хотіла купити пивзавод «Оболонь», за яким стояла Наша Україна. Мені тоді телефонували зверху (не від Януковича) з проханням заплющити очі на деякі нюанси. Але ми заборонили Сармату купувати Оболонь, оскільки не мали права допустити монополізацію ринку. Свого часу були запитання до опозиційного тоді бізнесу Порошенка, Мартиненка, але я завжди вважав: якщо є можливість їх не чіпати, краще не чіпати взагалі. Я дію суворо в межах законодавства, це знають всі, і мене ніхто не звинуватить в упередженості або протекціонізмі.

Грошові перекази

Навіщо ви балотувалися в народні депутати?

— Я твердо мав намір стати народним депутатом, оскільки робота на нинішній посаді виснажує, не залишаючи вільного часу. Крім того, я як член президії політради ПР (яка була тоді в опозиції) вважав, що мені краще працювати в парламенті. Прохання звільнити мене з посади голови АМКУ направив ще спікеру Володимиру Литвину, але, вочевидь, тоді було не до мене. Коли ПР прийшла до влади, однопартійці переконали мене залишитися на обійманій посаді.

До того, як стали кандидатом у депутати від ПР, ви очолювали партію «Союз», що рекламувала себе слоганом: «З нами Бог і Росія!». Богообрана партія була готова служити Росії?

— Під «нами» ми, безумовно, мали на увазі не себе — членів партії «Союз», а всіх українців, вважаючи, що незалежність нашої країни не обговорюється. Чому Бог з Україною, пояснювати не треба. А з Росією Україну пов’язує не лише історія, а й тисячі економічних ниточок. Громадянами нашої країни є мільйони етнічних росіян. Близько 3,5 млн українців працюють у РФ і переказують сюди гроші своїм родинам (у цьому я переконався, коли ми вели справу проти Western Union).

Особисто я вважаю, що в Україні має бути дві державні мови — українська і російська. До речі, свого часу в Одесі саме я відкрив безплатні курси з вивчення української мови. Пізніше такі курси було відкрито для всіх абітурієнтів Одеського університету, очолювана мною громадська організація виділила гроші на видання книжки про історію українського театру. Для мене патріотизм — це конкретні справи, а не декларації. Нагадаю, що коли в пік протистояння АМКУ і Western Union президентом було обрано Віктора Ющенка, проти мене почалася потужна PR-кампанія. Лунали заяви, що Костусєв зриває перший візит президента до США, ображає Пентагон, псує відносини між країнами і таке інше. Але я витримав. У результаті тарифи на грошові перекази з десяти країн було знижено у 2-4 рази.

Як вам вдалося отримати прохідне місце у списку ПР?

— Я передбачав, що на виборах протистоятимуть два блоки, а партія «Союз» стане однією з цеглинок біло-блакитної сили. Склалося інакше. Я розумів, що рейтинг Союзу не виходить за межі соціологічної похибки 1,8%. Ми провели переговори з Віктором Януковичем, який запропонував нам влитися в ПР. Я погодився, а засновник Союзу Лев Миримський — ні, ми розійшлися полюбовно. У Криму Союз отримав хороший результат — став третім.

Чим займаєтеся у вільний час?

— Історією. Іноді настільки поринаю в якісь історичні періоди, що відчуваю, що міг би там жити. Симпатизую Наполеону, цікавлюся античністю, стародавнім Єгиптом і Другою світовою.

Члени вашої родини займаються бізнесом?

— Моя дружина займається морськими перевезеннями. Я багато років працював в Інституті інженерів морського флоту, де вона закінчила факультет управління морським транспортом. Мені також належать корпоративні права в одній регіональній телерадіокомпанії, але відповідно до закону про держслужбу я передав їх в управління. Як законослухняний громадянин вважаю, що коли людина зловживає своїм становищем, то вона, як безбілетний заєць, постійно боїться бути спійманою. Так жити не можна, жити потрібно за законом і совістю.

---

Кар’єра чиновника

З липня 2001 р. — голова АМКУ

1998 р. — народний депутат України

1993 р. — голова міського комітету приватизації Одеської міськради

1991 р. — начальник відділу, заступник голови з економічних питань Київського райвиконкому Одеси

1975 р. — молодший науковий співробітник, асистент, старший викладач, доцент, завідувач кафедри Одеського інституту інженерів морського флоту

1975 р. — закінчив Одеський інститут народного господарства

29 червня 1954 р. — народився в Невельську (Сахалінська обл., РФ)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар