Портрет компанії

Вам пакет

Вадим КульпІнов

Я просуваюся на південь Києва. Щойно закінчу розносити бандеролі по Троєщині, на мене чекає доставка на Райдужний, Воскресенку, Русанівку та Харківський. У моїй сумці сім пакетів з дисками й книжками, які замовили клієнти відомого інтернет-магазину.

Електронне табло на автобусній зупинці показує -12 за Цельсієм, а я бадьоро крокую серед новобудов і насолоджуюся адреналіном різких змін у моїй кар’єрі. Ще вчора я був редактором, а сьогодні прийнятий стажистом служби доставки.

Схоже, бути кур’єром досить перспективно. Учора на співбесіді керівник служби Ростислав зізнався, що шукає людину, здатну допомогти йому просунути бізнес. Справа в тому, що я влаштувався в організацію, яка ще кілька місяців тому була підрозділом відомого інтернет-магазину. Навесні цю кур’єрську службу відпустили у самостійне плавання, виділили офіс у центрі міста й дали молодому керівникові повну свободу дій: знаходь нових клієнтів, розширюй штат, виходь на рентабельність і можеш розраховувати на частину прибутку.

Усе це дуже спокусливо, але компаньйон з мене навряд чи вийде, бо совість моя нечиста. Влаштовуючись на роботу кур’єром, я відчайдушно брехав: мовляв, останні п’ять років працював водієм у тітчиній ріелторській компанії. Через падіння попиту на нерухомість, уявна хазяйка призупинила діяльність і розпустила працівників. Але мені не соромно за цю неправду. По-перше, я чесно виконую доручену роботу. По-друге, якби в цій компанії працівників приймали в штат як належить за законом, менеджер запитав би мою трудову книжку, і я не зміг би так натхненно вигадувати на співбесіді. У нашому випадку ми квити — компанія отримала надійного працівника в обхід вимог законодавства, а я безкарно набрехав.

Про бідного кур’єра

замовте слово

Просто дивно, що життя нічому не вчить керівництво цієї організації. Тільки сьогодні вранці я наслухався від них страшних історій про несумлінних кур’єрів, які підводили, обманювали, зникали з товаром, виручкою і навіть зі штабними мопедами. Впевнений, якби працівників оформляли за всіма правилами, багатьох неприємних подій не сталося б. Менеджерові варто запитати резюме кандидата, вивчити його трудову книжку, зателефонувати на попереднє місце роботи, подивитися, що видають пошуковики, якщо зробити запит на прізвище здобувача, його електронну адресу, номер телефону. У моєму випадку жодну зі згаданих процедур не було виконано. З тим самим успіхом на моєму місці міг опинитися професійний злодій, шахрай або вивідач конкурентів.

Ще одна вічна претензія до кур’єрів полягає в тому, що вони недостатньо пунктуальні й відповідальні. На себе подивіться, товариші організатори! Дуже показово почався мій перший робочий день. О 9.00 я мав з’явитися до офісу компанії, пройти інструктаж, отримати бандеролі, поради щодо проходження маршруту й вийти в місто. Добре, що я здогадався зателефонувати начальникові о пів на дев’яту, щоб уточнити, якого об’єму сумку взяти з собою. За голосом я зрозумів, що шеф ще спить. Деякий час він бурмотів щось невиразне, потім сказав, щоб я приходив о десятій. Як я й припускав, сам він з’явився в офіс об одинадцятій, провів інструктаж і... відпустив до третьої, оскільки замовлень для мене на цей ранок не було. Настільки погано організоване введення у спеціальність розхолоджує й підриває дисципліну новоспеченого кур’єра ще до початку співпраці. При цьому напевно мій шеф, як і сотні інших подібних керівників, за кухлем пива скаржиться своїм колегам на нестерпних кур’єрів, які вічно запізнюються, підводять і зривають строки...

Приїхавши у другій половині дня, я все ж таки отримав товари для доставки. Поки оформляли маршрут, я став свідком ще одного наклепу на роботягу-кур’єра. До офісу зателефонувала жінка й обурено поцікавилася долею покупки, яка мала бути доставлена ще вранці. Оператор Ольга взяла тайм-аут для розслідування ситуації, порилася в паперах, перерахувала решту бандеролей і побачила, що ранковий кур’єр пішов на завдання без одного пакета. Причому у відомості доставка забутої бандеролі значиться, але сам пакет залишився в офісі. Ольга не розгубилася і з удаваним обуренням почала на всі лади розпікати кур’єра перед начальником. Мовляв, він такий-сякий, пішов передчасно. «Мабуть я відволіклася на телефонний дзвінок, а він пішов без одного пакета!» — голосно обурювалася вона, звертаючись до свого керівника. З її промови випливало, наче це не вона зірвала доставку, а підлий кур’єр, немов злодюжка, втік посеред розмови. Зрозуміло, авральна ситуація лягла додатковим навантаженням на плечі посильних. Щоб виправити свій промах, оператор зірвала з маршруту найближчого кур’єра, розпорядилася прожогом мчати зі злощасною бандероллю до розсердженої покупниці. На це напевно знадобиться більше години робочого часу, а тому, швидше за все, наступні доставки буде затримано. Ані хвилини не сумніваюся, що провина за запізнення ляже на плечі того хлопця, який щойно побіг рятувати репутацію компанії.

Чому люди зникають

Наступного дня, щойно вийшовши на маршрут, я жбурнув у сміттєвий бак десяток рекламних буклетів і пачку візиток. Ще вчора на прохання керівництва я гордо вручав кожному покупцеві корпоративну візитку та флаєр зі знижками в партнерських інтернет-магазинах. Простягаючи замовникам рекламні матеріали, я говорив приблизно таке: «Тут перераховано інтернет-магазини, які ми обслуговуємо по доставці, звертаючись до них, ви отримуєте не лише чудовий сервіс від нашої організації, а й знижки на товари». Але сьогодні — дзуськи, не стану роздавати рекламу. Я розлючений: мене щойно обдурили.

Вранці, щойно я відзвітував про виконання завдання і здав учорашню касу (700 грн), менеджер повідомив мені, що порахує виконання кожного замовлення за завищеним тарифом (8 грн 50 коп. замість 6 грн 50 коп.), але обіцяну ставку (50 грн за півдня роботи) виплачено мені не буде. Бачачи, що я вкрай здивований цим повідомленням, Ростислав пустився у великі «пояснення ситуації». Як виявилося, ставку було б мені нараховано за минулий день тільки в тому випадку, якби я влаштувався на роботу не з 26 листопада, а 1 грудня. Причину я так і не зрозумів, оскільки це виявилося пов’язаним з бухгалтерією головної компанії, проти якої навіть мій начальник виявився безсилий. «Ти дуже хотів працювати, тому я й узяв тебе до початку місяця, — виправдовувався менеджер. — Вважай, що кілька днів, які залишилися до першого числа — це випробувальний термін. Доведеться працювати без ставки». Але дозвольте! Ми про це не домовлялися, мене ніхто не попередив про те, що до початку місяця ставку мені не призначено. Отже, мене покарано за те, що я хотів скоріше розпочати роботу. Важко придумати щось більш демотивуюче й неприємне.

Сильніше засмутити може тільки арифметика. Ставка за половину робочого дня становить близько 50 грн, гонорар за доставки (7 адрес по 6,50 грн) мав дорівнювати 45 грн 50 коп. Таким чином, за вчорашній день я розраховував отримати близько 100 грн. Замість цього мені порахували 7 доставок по 8,50 і видали 59 грн 50 коп. При цьому з’ясувалося, що 20 грн, які я витратив на громадський транспорт, компенсувати ніхто не збирається. Таким чином, чистий заробіток становив приблизно 40 грн замість обіцяної сотні. Якби вчора після захоплюючої співбесіди, проведеної за всіма правилами ефективної роботи з персоналом, хтось сказав би, що мене тут банально обдурять, я нізащо не повірив би.

Навіть не знаю, як би я повівся, якби моя кур’єрська робота була єдиним джерелом доходу для сім’ї. Шукати захисту в правоохоронців марно — я не оформлений на роботу, та й сума не та, щоб звертатися до органів. Тепер мені ясно, що добра половина «поганих» кур’єрів, які пропали з виручкою або з товаром, це хлопці, які вирішили в такий спосіб звести рахунки з компаніями, які їх обдурили. Хай там що, перти на рожен або «звільнятися» я не поспішаю. У понеділок — загальні збори, на яких я хочу бути присутнім. Як то кажуть, на інших подивитися й себе показати.

Собаки бувають різні

Збори працівників кур’єрської компанії тривали недовго, а ледь вони закінчилися, я взяв вихідний і вирішив «звільнятися» наступного ж дня.

«Наше головне завдання — стати самостійною та незалежною структурою, — виголосив Ростислав, щойно співробітники зайняли свої місця. — Для цього нам потрібна гарантія якості, сайт і система обліку». Сайт, як виявилося, уже з’явився (керівник сам його витворив за два тижні). Тепер справа за малим — для досягнення мети компанії необхідні найкрутіші кур’єри, найввічливіші й найточніші.

Наступним пунктом доповіді ставо публічний осуд кур’єрів Віктора та Ірини, які без попередження зникли на два тижні. Керівник заявив про те, що неадекватна поведінка згаданих працівників відкинула розвиток компанії мало не на півроку назад. Операторів і логістів довелося кинути на кур’єрську роботу, а офісні працівники, що залишилися, змушені були засиджуватися в офісі до 9 години вечора. Щоб боротися з порушеннями дисципліни, Ростислав вирішив вести особливу таблицю, у якій навпроти прізвища співробітника ставитиметься галочка за кожен промах. Після того, як працівник отримає три галочки, з ним будуть прощатися.

Судячи з настрою начальника, у компанії настали круті часи. Тепер керівник особисто контролюватиме ввічливість кур’єрів, наявність у них розмінної монети та доставку рекламних буклетів. Останнє особливо важливо. Обдзвонивши клієнтів, менеджер дізнався, що буклети практично не доставляються (мабуть, не лише мені захотілося відправити їх в утиль). Відтепер, якщо буклет не був виданий замовникові, кур’єр, який мав його вручити, відвозитиме рекламні матеріали самостійно без отримання гонорару за доставку.

Ближче до кінця наради з вуст оратора почали вилітати найнесподіваніші сентенції: «Що далі в ліс, то більше дров, — почав Ростислав зі старої приказки й розвив її серією складних алегорій. — Три роки тому я пішов у ліс, у мене був собака і були люди. Коли я поліз через кущі, усі відмовилися лізти за мною. Імовірно, це були невідповідні собаки. Можливо, у цьому є й моя провина: я не досить ясно показав, що за цими кущами багато дров. Але це не страшно для компанії. Якщо один піде — нічого, наша служба від цього не постраждає. Підуть двоє, троє, теж якось викрутимося. Повертаючись до того прикладу, з якого я почав, хочу сказати, що собаки бувають різні, є домашні, є вівчарки... деякі хворіють... Я виходжу з того, що собак можна поміняти, тому я піду в ліс, а там подивимося, які з них виявляться придатними для цього шляху».

Оратор зробив паузу і, не звертаючи уваги на похмурі обличчя присутніх, продовжив: «Мені говорять, що за нашою новою двозмінною системою кур’єрам доведеться працювати не по 50 годин на тиждень, а по 64. Я вам прямо скажу — моє основне завдання полягає аж ніяк не в дотриманні трудового законодавства. Хто не витримує такого ритму роботи — до побачення. Якщо людина від нас пішла, ми нічого не змінюємо у своїй структурі. Це масштабування: ми створюємо робочі місця, а люди на них можуть мінятися. Зрозумійте, ми повинні стати найпомітнішою кур’єрською службою в 2010 році. Я хочу, щоб ви побачили перспективу — через півроку кур’єри працюватимуть одну зміну, а зароблятимуть як зараз».

Промова керівника справила таке враження на присутніх, що після її закінчення ніхто не поставив жодного запитання. Вийшовши на балкон покурити з колегами, за уривками фраз я зрозумів, що колектив адекватно сприймає молодого керівника. «Що ж ти хочеш, — каже кур’єр Ірина у відповідь на зауваження товариша про те, що працювати, схоже, доведеться більше, — тобі ж сказали, що ти собака, який іде за дровами...»

Скориставшись тим, що замовлень у цей день було небагато, я випросив в оператора Ольги вихідний, а коли кур’єри розійшлися, запросив Ростислава поговорити на балкон. «Мені здається, що ця компанія не стане помітною кур’єрською службою ані в 2010-му, ані в наступні роки, — сказав я без зайвих вступів. — Ти неправильно ставишся до людей. По-перше, порівнюєш їх із собаками, а по-друге, прямо заявляєш, що КЗпП для тебе не указ. Так каші не звариш. Якісні послуги можуть надавати тільки високомотивовані працівники».

Начальник дещо сторопів від моєї прямоти і поспішив роз’яснити нюанси внутрішньої кадрової політики. Як виявилося, кур’єри, з якими починався розвиток цієї служби, не сприймають змін і цих працівників напевно доведеться замінити. Однак до тих, хто хоче працювати на совість, у компанії ставитимуться зовсім інакше. На думку мого начальника, через кущі в загадковому лісі з ним зможуть пролізти тільки добірні собаки. «Ті, хто намагається робити свою роботу як треба, отримають по заслугах», — з пафосом у голосі резюмував керівник.

Замість відповідної репліки я подивився на годинник, зосередившись на русі секундної стрілки. Для мене це найвірніший спосіб утриматися від сміху в такий невідповідний момент.

Замість резюме

В експертних оцінках стану ринку кур’єрських послуг є одна неточність, що спотворює всю картину. Оператори ринку стверджують, що начебто у зв’язку із кризою закрилося близько 40% кур’єрських компаній. Мій колишній начальник по кур’єрській службі підтверджує ці дані.

Не заперечуватиму правильність розрахунків кількості компаній, що зійшли з дистанції. Відзначу лише, що, на мій погляд, причиною закриття цих організацій зовсім не є криза. Справжня причина в тому, що керівники навіть не замислюються, що у сфері послуг на собаках далеко не виїдеш. Закриваються ті компанії, чиї командири були впевнені, що можна організувати роботу, роблячи ставку не на людей, а на створену ними структуру. Доки попит збільшувався щомісяця, можливо, ця омана не призводила до негайного краху підприємств, але тепер, коли грошовий потік обмілів, утопічна ідеологія губить неправильно побудовані організації.

На доказ правильності мого висновку хочу звернути увагу на те, що незважаючи на скорочення обсягу перевезень і кількості замовлень, на джоб-сайтах висить величезна кількість актуальних вакансій для кур’єрів. Плинність кадрів на ринку, що скорочується, явище більш ніж дивне. Думаю, ця обставина вказує на те, що підприємства цього профілю продовжують вести необдуману внутрішню політику.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар