Успіхи і поразки

Заробити на руїнах

Дмитро КРАПИВЕНКО

Попри численні корпоративні скандали, американська компанія Halliburton залишається будівничим № 1 в Іраку

Ліквідовувати пожежі на нафтових свердловинах Halliburton вчилася у Кувейті 1991 р.

З Білим домом назавжди

Услід за бомбардувальниками В-52 та мотопіхотою до країни має увійти компанія Halliburton — розбудовувати знищену війною промислову інфраструктуру Іраку. Такий сценарій військового конфлікту та його розв’язання Вашингтон використовував неодноразово. Товариськими відносини між Білим домом та Halliburton стали в роки Другої світової війни: тоді компанія побудувала базу для морської авіації США, а також випустила серію військових кораблів.

Перспективна інноваційна компанія завжди була в полі зору американських чиновників найвищого рангу. Власне, нинішня Halliburton виросла з альянсу багатьох компаній. 1919 року Ерл Халлібартон в Оклахомі почав упроваджувати новаторський метод цементування нафтових свердловин, чим здобув визнання в колах американської технічної інтелігенції. Свою ринкову вагу Halliburton значно збільшила після поглинання інженерно-будівельної компанії Brown & Root 1962 року. Brown & Root, заснована ще у ХІХ столітті, була відома передусім як генеральний підрядник і будівельник першої у світі морської платформи. Тоді ж для Halliburton відкрився новий напрям співпраці з американським урядом: з 1961 року Brown & Root бере участь у космічних програмах NASA. Згодом компанію було нагороджено Медаллю Свободи за винахід оригінальної системи очищення повітря від вуглекислого газу. Ця система, між іншим, відіграла не останню роль у порятунку екіпажу космічного корабля «Аполлон-13» 1970 року.

Halliburton лишає незмінними вектори своєї комерційної діяльності: сервіс та устаткування для нафтовидобування, а також будівельна галузь. Розвитку компанії сприяє дружба з Пентагоном. 1991 року після «Бурі в пустелі» компанія отримала підряд на ліквідацію наслідків пожеж на 320 нафтових свердловинах і на відбудову житлових будівель у Кувейті. Надалі — де б не з’являлася американська армія, в її кільватері йшла Halliburton: під час югославських кампаній в ролі постачальника предметів першої необхідності для війська — від паливно-мастильних матеріалів до харчування; в Афганістані — знову ж таки в ролі будівельної компанії.

Близькість компанії до американських силовиків серйозно непокоїла російське військове командування під час катастрофи підводного човна «Курск» 2001 року — росіяни довго вагалися, чи допускати до рятувальних робіт таку відверто «натівську» компанію, — із запізненням погодилися.

Правила існують для того, щоб їх порушували

Сьогодні Halliburton у багатьох асоціюється з ім’ям Діка Чейні. Американський віце-президент упродовж п’яти років (1995—2000) очолював компанію. Під його патронатом 1998-го відбулося вельми значуще злиття з Dresser Industries — провідним постачальникам інтегрованих послуг та послуг з адміністрування проектів для нафтової промисловості. Таким чином, Halliburton стала другою у світі компанією в галузі нафтогазового сервісу.

Водночас Чейні згадують у контексті кількох досить брудних корпоративних скандалів довкола Halliburton. Скандал перший — типовий для 2001 року. 1998 року менеджмент Halliburton змінив систему обліку доходів у великих будівельних проектах, витрати на які перевищували заплановані. Якщо раніше компанія не враховувала потенційний дохід, доки не досягне домовленості з клієнтом щодо проведення платежів, то 1998 року Halliburton поспішила щодо оцінки будівництва кількох хімічних та нафтопереробних заводів, які робилися в умовах тимчасового зниження цін на енергоносії. Як повідомляла New York Times, у такий спосіб компанія Діка Чейні завищила доходи більш як на $100 млн. Пристрасті, роздмухувані американською пресою, швидко стихли б, якби не дві обставини. По-перше, інвестори не знали про нову систему обліку в Halliburton; по-друге, аудитором компанії виступила сумнозвісна Arthur Andersen, чия репутація була остаточно спаплюжена під час скандалу довкола корпорації Enron. Аби врегулювати відносини з інвесторами, які миттєво подали 20 судових позовів проти Halliburton, компанія сплатила $6 млн компенсації.

Другий скандал стався, коли Чейні залишив компанію і повернувся у політику. Навесні минулого року впливові американські видання почали звинувачувати Halliburton у хабарництві: мовляв, компанія дала нігерійським чиновникам хабар в обмін на податкові пільги. Досить скоро менеджери Halliburton визнали це: аби збудувати завод зі зрідження природного газу та розбудувати інфраструктуру на нафтогазовому шельфі у Нігерії у «м’якому» кліматі, компанія упродовж 2001-2002 років дала «на лапу» нігерійським податківцям $2,4 млн. Механізм сплати хабара був такий: гроші перераховувалися на рахунок компанії, яка належить громадянину Нігерії, що вів переговори з американцями як податковий консультант і обіцяв сприяти у наданні податкових пільг, хоча сам цей консультант виявився податківцем. Американський віце-президент не мав жодного стосунку до цієї оборудки, але вона завдала удару по його політичному іміджу: Чейні пропрацював п’ять років у компанії, яка нехтує нормами бізнес-етики, відтак, мовляв, за цей час він міг і сам долучитися до корупційних справ.

Іракська карта

Допустити Halliburton до розбудови Іраку після минулорічної військової кампанії було б «доброю американською традицією». І Вашингтон, зрештою, так і зробив. Щоправда, процес допуску супроводжувався численними скандалами. Ще задовго до війни Washington Post звинуватила дочірні компанії Halliburton у продажу Іраку устаткування для розробки нафтових свердловин в обхід санкцій на суму $73 млн. Дік Чейні з високої трибуни заявив, що його компанія жодною мірою не співпрацювала з режимом Хусейна, але на тлі кількох доведених зловживань з боку менеджмента Halliburton його виступ виглядав не вельми переконливим.

Попри всі негаразди, Halliburton навесні минулого року була названа будівничим № 1 в Іраку. Американські компанії для робіт в Іраку добиралися на безконкурсній основі. За традицією, Halliburton дісталися досить вигідні контракти. За попередніми оцінками, підряд на відновлення роботи нафтових свердловин мав становити близько $1 млрд, будівельні роботи оцінюються в $600 млн.

Та під Новий рік Halliburton ледь не втратила усі іракські контракти. Цього разу на компанію образилися її одвічні союзники — військові. Як з’ясувалося, під час бойових дій в Іраку Halliburton постачала американській армії паливо за завищеними цінами. Всього за час війни Kellogg Brown and Root (дочірня структура Halliburton) продала військовим частинам 57 млн галонів палива за ціною $2,27 за галон замість обумовленої ціни $1,18. Цей випадок розлютив самого Джорджа Буша: він в імперативному тоні наказав перевірити цю інформацію і в разі, якщо вона підтвердиться, змусити Halliburton сплатити $ 61 млн компенсації інженерним військам США.

Після цього скандалу американські аналітики, значною мірою під впливом критики з боку демократів на адресу республіканця і лобіста Діка Чейні, поставили жирний хрест на іракських контрактах Halliburton. Утім, даремно: паливні махінації треба ще довести в суді, а тим часом треба негайно провести тендер на відродження нафтової інфраструктури Іраку. Минулого понеділка стали відомі результати цього тендера: несподівано для багатьох контракт на $2 млрд на відновлення іракської нафтової галузі разом з Parsons Iraqi Joint Venture та Worley Group отримала Kellogg Brown and Root — та сама «донька» Halliburton, що начебто спекулювала паливом та сплачувала хабарі нігерійським податківцям.

---

Halliburton сьогодні

• 85 тис. працівників у 100 країнах світу

• Капіталізація — $9,3 млрд

• У рейтингу Financial Times Тор-500 — № 391

• Прибуток за II кв. 2003 р. — $26 млн

---

Річард (Дік) Чейні

Народився у штаті Небраска 30 січня 1941 року в родині дрібного чиновника. Навчався у трьох університетах: Йель, Вайомінзький та Вісконсинський, в якому захистив докторську дисертацію. До 1969 року займався наукою, потім пішов у політику. Почав з роботи в апараті конгресмена-республіканця Вільяма Стейгера. Згодом переходить на роботу в Білий дім — помічником Доналда Рамсфельда, який у ті часи був радником президента Ніксона. Форд, наступний президент США, призначив Чейні на посаду керівника апарата Білого дому. 1977 року повертається до Вайомінга, де вступає у виборчу кампанію на боці республіканців. 1978 року обраний до Конгресу США, потім п’ять разів був переобраний. 1989 року Джордж Буш-старший призначає Чейні міністром оборони. Організатор і натхненник «Бурі в пустелі» (чи не тоді зав’язалася дружба з Halliburton?), 1995 року відмовляється брати участь у президентських перегонах як кандидат, цього ж року переходить на роботу до Halliburton. До політики повертається 2000 року «другим номером» у команді Буша-молодшого. Одружений, має двох доньок та трьох онучок. Переконаний фаталіст.

За інформацією Washington ProFile

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар