Сфера впливу

Систему треба міняти

Розмовляли Наталя ГУЗЕНКО, В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ, фото Романа ДЕВ’ЯТОВА

Перший віце-прем’єр і міністр фінансів Микола Азаров вважає, що зібрати 10,5 млрд грн приватизаційних надходжень без продажу Укртелекому проблематично

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Микола Азаров розповів про те, що:

1) уряд не віддасть ГТС Газпрому

2) бюджетних втрат від реінкарнації СЕЗ поки що немає

3) у президентського Секретаріату своя економіка

4) реформа системи держзакупівель тільки почалася

Міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявляв, що цього року в Україну імпортуватимуть виключно середньоазійський газ. Як вплинула смерть Сапармурата Ніязова на українсько-туркменські газові домовленості?

— Договірні зобов’язання Росії, України і Туркменістану на поточний рік повністю визначені, відповідають нормам міжнародного права й протягом року змінені не будуть. У нас немає жодних побоювань у зв’язку з цим. Ціна газу для нас на російсько-українському кордоні становитиме $130/тис. куб. м, а тариф на транзит — $1,6/тис. куб. м газу на 100 км території країни.

«Попередні уряди потопталися, як слони в посудній крамниці»

Собівартість транспортування газу безпосередньо залежить від його ціни — щороку на роботу перекачувальних агрегатів ГТС України витрачається 5,5-5,8 млрд куб. м енергоресурсу. У 2007-му ціна на газ для України зросте, а транзитний тариф не зміниться. Як це позначиться на фінансовому стані НАК «Нафтогаз України»?

— Повторюю: у 2007 році жодних несподіванок не буде, ми все прорахували. Зараз, зокрема, завершується розробка фінансового плану НАК, у січні його розглянуть на засіданні Кабміну. До речі, у 2006-му Нафтогаз взагалі працював без будь-якого плану. І фінансова криза, з якої ми намагаємося вивести НАК, зумовлена не лише зовнішніми чинниками, а й внутрішніми проблемами компанії.

Уточніть, якими саме?

— Зловживання в НАК були, і досить істотні, про що свідчать результати перевірки, проведеної ГоловКРУ. Відповідні матеріали, що стосуються, зокрема, і попереднього керівництва Нафтогазу, передано до Генпрокуратури. Однак поки що зарано робити остаточні висновки про причини погіршення фінансового становища НАК, перевірка тільки закінчилася. Предметніше на цю тему можна буде говорити через кілька місяців. Завдання нового керівництва Нафтогазу — не повторювати помилок попередників. Ми діятимемо чітко: найближчим часом затвердимо фінплан, гарантуємо безперебійність поставок газу в Європу та українським підприємствам, знайдемо ресурси, необхідні для розвитку власної нафтогазової галузі. Думаю, що в 2007 році ми проведемо масштабні роботи з метою збільшити обсяги видобутку газу в Україні. Не менш важливо скоротити невиробничі витрати НАК, підвищити рівень платіжної дисципліни в галузі тощо.

Голова ГоловКРУ Петро Андреєв розповів Контрактам про те, що частину газу, імпортованого в Україну в 2006 році, не було розмитнено. Відповідно ПДВ при імпорті газу не було сплачено, а підприємства, які реалізовували його всередині країни, подали заявки на відшкодування. Про яку суму йдеться і як Мінфін вирішуватиме цю проблему?

— Цю інформацію Андреєва також перевіряє Генпрокуратура. Але давайте поки що не говорити про конкретні суми. Ми робимо все від нас залежне, щоб гідно вийти із ситуації. Це ламати — не будувати, а відновлення потребує часу. Було б непогано, якби на ваші запитання відповіли ті, хто в 2005 році зруйнував договірну базу, вибудувану раніше між Росією та Україною. Однак, хоч як дивно, саме ці політики нас зараз критикують. І за комунальні тарифи, і за багато чого іншого. Тим часом проблеми в газовій галузі — це вина урядів Тимошенко та Єханурова. Їм та подібним до них краще б помовчати, а не кричати на кожному кроці про підвищення тарифів. Наші першочергові завдання — не допустити різких стрибків на ринку газу, стабілізувати відносини з РФ і Газпромом, оздоровити Нафтогаз і при всьому цьому утримати комунальні тарифи на попередньому рівні. Саме цьому були присвячені переговори Януковича з Путіним і Фрадковим, саме тому Бойко живе у відрядженнях... За 4 місяці наш уряд зробив на порядок більше від двох попередніх! І ми працюватимемо далі. Стратегічно важливо зрозуміти інтереси Росії в Україні, визначити власні пріоритети, спробувати знайти якнайбільше точок дотику й побудувати на них взаємовигідну співпрацю. Помилково і згубно ігнорувати стратегічні інтереси Росії, у всьому діяти всупереч їм.

Заступник голови Газпрому Олександр Медведєв чітко визначив одну зі стратегічних цілей Росії в Україні — контроль над ГТС...

— Пан Медведєв може заявляти все що йому заманеться. Для нас стратегічно важливо купувати енергоресурси за прийнятними цінами, Газпром зацікавлений у стабільності поставок газу до Європи. Саме на цьому потрібно вибудовувати взаємовигідну співпрацю. Звісно, Газпром зацікавлений у цілковитому контролі над українською ГТС, але цього не буде ніколи.

Чи означає це, що контроль Газпрому над ГТС України буде частковим?

— Йдеться не про контроль, а про взаємовигідну експлуатацію ГТС.

Тобто дискусія з Москвою на тему ГТС-консорціуму триває?

— Давайте не будемо забігати наперед. Попередні уряди потопталися, як слони в посудній крамниці, зробили низку нічим не підкріплених заяв... Я усвідомлюю, що чергові переговори з Росією будуть тривалими і непростими, але не готовий коментувати угоди, яких немає.

Президент ветував закон про перелік об’єктів, що підлягають приватизації у 2007 році. Чому це сталося і як це позначиться на виконанні держбюджету?

— Сталося це тому, що президентський Секретаріат бере на себе сміливість вести самостійну економічну політику, причому не найкращим чином — перешкоджаючи уряду. Мені здалося, що нам вдалося досягти компромісу при затвердженні держбюджету, але це, вочевидь, було помилковим враженням. Зрозуміло, що зібрати 10,5 млрд грн приватизаційних надходжень у 2007-му без продажу ключових об’єктів — Укртелекому та Одеського припортового заводу (включених до приватизаційного списку з ініціативи президента) — буде проблематично. На мій погляд, відповідальність за те, що відбувається, мають нести «три богатирі» із Секретаріату президента.

У скільки обійдеться держбюджету реінкарнація СЕЗ?

— Зараз «бюджетний недобір» можна тільки прогнозувати, оскільки жодна СЕЗ поки що не працює. Кабмін, на мій превеликий жаль, поки що не зареєстрував жодного проекту... А за великим рахунком тема бюджетних видатків вигадана опозицією, яка щодня шукає, яку б гидоту сказати про уряд. Про яких 12 млрд грн втрат говориться, якщо проектів немає?.. Так, можливо, втрати й будуть. Але той факт, що жоден інвестиційний проект не надійшов на розгляд Кабміну, свідчить про недовіру інвесторів до нашої держави, яка ще зберігається. Не вірять у те, що ми, надавши преференції сьогодні, не скасуємо їх завтра. А політичний галас і спекуляції опозиції тільки відлякують бізнесменів. Давайте говорити не про втрати, а про надбання України від доступу до високих технологій і світових ринків, що передусім забезпечують СЕЗ.

З 1998 по 2005 рік органи управління СЕЗ і ТПР надали бізнесу податкових, митних, валютних та інших пільг на суму близько 8,4 млрд грн. За даними Мінекономіки, цей показник втричі перевищує обсяг іноземних інвестицій, залучених суб’єктами спецзон. Понад 70% продукції пільговики реалізували всередині України, тоді як питома вага преференцій за митом і ПДВ при імпорті становила 72%. Про які надбання ви пропонуєте говорити?

— Ми не розглядаємо СЕЗ як зони, звільнені від сплати податків. Преференцій під реалізацію товарів усередині країни більше не буде. Відповідно надаватимемо пільги тільки тим інвесторам, які приведуть в Україну нові технології. І я готовий піти на тактичні, тимчасові бюджетні втрати, якщо в результаті зросте конкурентоспроможність українських підприємств, що працюють на зовнішніх ринках. Модернізація основних фондів — стратегічно важливе завдання. А мені пропонують спрямувати усі вільні ресурси на підвищення зарплат і пенсій!.. Давайте, але в такому випадку ми повинні усвідомлювати, що завтра виникнуть проблеми з водопостачанням, каналізацією, будівництвом доріг. Стимулюючи попит на внутрішньому ринку, ми у кращому разі запропонуємо пенсіонерам пляшку кефіру на день. Але скільки не пий кефіру, міст через Дніпро в результаті споруджено не буде, так само як не з’являться робочі місця.

Економічні спекуляції прирікають державу на руйнування. Типовий приклад — 2005 рік. Підвищили зарплати — знизилися темпи економічного зростання, розкрутили інфляцію. При цьому жодного великого підприємства не збудували, проблему реконструкції ЖКГ не вирішили... Так, можливо, підвищення зарплат напередодні виборів виправдане політично — це підкуповує виборців. Але якщо говорити про перспективу, то невиправдане підвищення зарплат — злочин перед громадянами. По суті, все протистояння навколо держбюджету-2007 зводиться до боротьби двох концепцій. Адепти однієї пропонували все проїсти сьогодні, а завтра — хоч трава не рости. Ми наполягали на тому, що ресурсами потрібно розпоряджатися розумно. Мудра людина Віталій Масол якось пояснив це просто: один хазяїн весь урожай картоплі з’їв, а другий пасок підтяг, але залишив посадковий матеріал. Хто розумніший? Чия родина виживе?

Зрозуміло, що зараз ніхто не задоволений рівнем зарплат і пенсійного забезпечення. І не лише громадяни, а й Кабмін, і президент, і парламент. Але ми досягли максимуму. Папірці надрукувати — багато розуму не треба, а ось підкріпити їх нашою (а не імпортною!) продукцією складніше... Я кажу, в принципі, тривіальні речі, але в умовах тотальної дезінформації мені доводиться це робити. Наш економічний курс підтримує і МВФ, і Світовий банк, і наші найбільші виробники. А нас за це засуджують деякі журналісти. На яких, перепрошую, підставах? Мені ось народний депутат каже, що політика уряду призведе до катастрофи. А я ж його прекрасно знаю ще з часів керівництва ДПАУ. Знаю, що він усе життя займався демагогією і базіканням у телеефірі. Добре, якби за його оцінками стояв великий життєвий досвід... Нещодавно, приміром, прочитав біографію одного нового губернатора, послужний список: прес-служба пивзаводу, народний депутат, деякий час міністр, тепер губернатор. Мені щиро шкода ту область, яку він очолив, його місце мала посісти людина досвідчена, яка вміє вирішувати питання, пов’язані з реальною економікою. Ні, я не проти призначення молодих, розумних і перспективних, але тільки після того, як вони пройдуть певні етапи становлення.

Переконаний, що продумана бюджетна політика у 2007 році, заплановане зростання ВВП, створення сприятливих умов для реалізації інвестиційних проектів, зокрема й завдяки СЕЗ, приведуть до того, що міжнародні рейтингові агенції підвищать рейтинги інвестиційної привабливості України.

А чому Кабмін Януковича не запровадив у 2007 році нульову ставку ПДВ на інвестиційний імпорт для всіх підприємств, а не лише для обраних? Напередодні вступу України до СОТ це сприяло б переоснащенню основних фондів.

— Ми зробили все, що могли. Зокрема, дозволили підприємствам, які імпортують виробниче обладнання, оформляти ПДВ векселями. А у випадку, приміром, з НАНУ взагалі пішли на безпрецедентний крок — дозволили ввозити обладнання для лабораторій без сплати податків. Ця практика виправдала себе у 2004 році, але чомусь була припинена урядом Тимошенко.

Ми справді зацікавлені в тому, щоб основні фонди оновлювали всі без винятку підприємства. Але об’єктивно обмежені в цьому плані, оскільки повинні вирішувати питання, пов’язані із соціальним забезпеченням. 80% соціальних видатків держбюджету — це та база, ризикувати стабільністю якої ми не маємо права. Ми шукаємо можливості для відновлення виробництва, реконструкції та модернізації, але все впирається у покриття соціальних витрат. Сподіваюся, що з кожним роком питома вага інвестиційних видатків у структурі держбюджету зростатиме. Я усвідомлюю, що така політика не дозволить досягти результатів за два-три місяці і виборці не плескатимуть у долоні. Але ми орієнтовані на перспективу. Мені завидно, коли я читаю про те, що РФ і Білорусь вийшли на рівень виробництва початку 90-х, що російський ВВП — трильйон доларів США...

Я не коментуватиму його структуру, але не можу не звернути увагу на те, що ВВП України у дев’ять разів нижчий, хоча населення менше лише втричі. Якщо ми говоримо про вступ до Євросоюзу, давайте вийдемо не лише на прийнятні темпи розвитку, а й на нормальний рівень життя, давайте наздоженемо хоча б Росію. Коли говориш про зниження вартості комунальних послуг, про підвищення зарплат і пенсій, то всі чомусь сприймають це на ура, а коли говориш про стратегію — стикаєшся з нерозумінням. Починають дорікати, підозрювати, казати, що хочуть вкрасти, повернутися до непрозорих схем. Та якби конструктивна, стабільна політика велася років п’ять, Україну було б не впізнати.

Ви задоволені останніми змінами до закону про держзакупівлі?

— Я задоволений, що ними вдалося бодай трохи виправити абсолютно абсурдну ситуацію, що склалася у цій сфері. Але, знову ж таки, не ми за неї відповідальні. При Тимошенко було прийнято зміни, що наділили громадський орган повноваженнями тих органів, які за законом справді відповідальні перед платниками податків. Притому наділили без урахування корупційних ризиків! Якщо навіть до мене приходять і кажуть, що під час проведення тендерів щось комусь потрібно дати, то це абсурд. Ми будемо цю систему ламати.

А яку систему будуватимете?

— Загалом моя позиція така: орган громадського контролю повинен мати право перевірити будь-яку оборудку, отримати інформацію про будь-який тендер. Але це не означає, що невідомо перед ким відповідальні громадські діячі можуть контролювати всі оборудки і давати згоду на проведення закупівель за спеціальними процедурами. Я цю свою позицію озвучив, думав, що мене зрозуміли, але хитрі розробники змін перегнули палицю — наділили громадську організацію повноваженнями контролюючих органів. Але ми цю систему мінятимемо. На мій погляд, нинішню редакцію змін до закону про держзакупівлі потрібно затвердити (вона однозначно краща за чинну) і реформувати систему далі.

---

Кар’єра першого віце-прем’єра

4 серпня 2006 р. — перший віце-прем’єр і міністр фінансів

Квітень 2006 р. — народний депутат України

Січень 2005 р. — в. о. прем’єр-міністра

2002 р. — перший віце-прем’єр і міністр фінансів

1996 р. — голова ДПАУ

1995 р. — народний депутат України

1984 р. — заступник директора, директор Українського державного науководослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології

1976 р. — завідувач лабораторії, заввідділом Підмосковного науководослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту

1971 р. — закінчив МГУ (за фахом геолог-геофізик), начальник ділянки, головний інженер тресту «Тулашахтоосушение»

17 грудня 1947 р. — народився в м. Калуга (Росія)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар