Успіхи і поразки

Нескінченна радість боротьби з небом*

Дмитро КРАПИВЕНКО

Тільки в Китаї мільйонер може мати чималі легальні статки і квиток члена компартії. Керувати величезною корпорацією і не мати вищої освіти. Нехтувати світським життям і лише зрідка дивувати громадськість своїми багатійськими вигадками.

Треті представники

Ні в багатотомнику Маркса, ані в Червоній книжечці Мао немає місця позитивному образу приватного підприємця, чи то пак буржуа. Класичний марксизм-маоїзм виключає мирне співіснування з капіталом у соціалістичному суспільстві. Але в сучасному Китаї бізнес незле почувається під червоним прапором. Партквиток і контрольний пакет акцій підприємства в одній кишені — це сьогодні не виняток, а звичайне явище для Піднебесної. Понад те, під це підведена ідеологічна база. Проголошена Цзян Цземінем на XVI з’їзді Компартії КНР (відбувся в листопаді 2002 року) концепція трьох представництв визнала бізнесменів гідними членами китайського суспільства. І навіть легітимізувала їхнє перебування при владі. У спрощеному вигляді ця концепція зводиться до наступної формули: після перемоги комуністів у Китаї 1949 року влада презентувала два прошарки — простий люд та партійних активістів, проведення економічних реформ кабінетом Ден Сяопіна призвело до виникнення третього стану — підприємців, котрі також потребують представництва у владі.

Не рахуватися з думкою нового класу підприємців у нинішньому Китаї неможливо. Після економічних реформ Ден Сяопіна, розпочатих у 80-ті роки, клас бізнесменів зріс не лише кількісно, а й якісно. Теперішній китайський підприємець — не просто дрібний ринковий торгівець, що продає товари широкого вжитку. Приватний китайський капітал контролює великі корпорації — від легкої промисловості до високих технологій. Уже 2000 року журнал Forbes рейтингував перших 50 найзаможніших китайців. Якщо тоді йшлося про мільйонні статки, то наприкінці 2004 року стало відомо про трьох китайських мільярдерів. І всі вони — легальні бізнесмени.

Ставлення до товстосумів у країні, де мешкає 900 млн бідних селян, неоднозначне. У народній пам’яті ще живуть культурна революція і нещадна боротьба з будь-якими виявами буржуазності. Однак китайські багатовікові традиції передбачають поблажливе і терпиме ставлення до багатіїв. «Бути заможним — це доля. Тільки смілива і працьовита людина може стати заможною», — пояснює даоське тлумачення матеріального добробуту майстер традиційного ушу Му Юйчунь. Утім, даосизм до бізнесу як до джерела збагачення ставиться доволі критично: підприємець часто заради надприбутку веде нечесну гру (майже за Марксом: немає такого злочину, на який не наважився б капіталіст заради прибутку в 300%). Благодійність багатіїв даоси розуміють як спробу спокути і прагнення до морального самозаспокоєння. Проте нагадують: сума, яку мільйонер може програти в казино, може бути більшою за ту, яку вони жертвують на допомогу людям, що потерпають від злиднів.

Тема мирного співіснування з мільйонерами сьогодні є провідною у китайській пресі. Справа не лише у концепції трьох представництв і традиційній оцінці заможності. Схвалення підприємництва з високої партійної трибуни не завжди означає однозначне ставлення комуністів до нового соціального прошарку. У 80-х роках найуспішніші китайські підприємці зазнавали неабияких утисків з боку влади: від банального бюрократичного саботажу до відвертих репресій, що часом закінчувалися розстрілами. Ув’язнення мільйонера — не геть яка надзвичайна подія для КНР і сьогодні.

Мільйони мов на дріжджах

Один з останніх «мільйонерських» скандалів у Китаї — засудження на 18 років позбавлення волі одного з найзаможніших підприємців Піднебесної Ян Біня. Коли бізнесмен 2003 року потрапив на гачок до китайських слідчих, він мав статки близько $900 млн. Ян Бінь на той час уже був більше голландцем, ніж китайцем — мав подвійне китайсько-нідерландське громадянство і більше часу проводив у Європі. Офіційно головним підрозділом його бізнес-імперії було підприємство з вирощування та продажу тюльпанів та рідкісних видів орхідей. Проте за версією слідства, свій капітал Ян Бінь заробив на незаконних оборудках з нерухомістю. Китайська Феміда висунула бізнесменові цілий букет звинувачень: хабарництво, використання фальшивих документів і незаконне захоплення землі.

Щоб притягнути Ян Біня до кримінальної відповідальності на території КНР, китайська влада влаштувала для нього справжню пастку. Мільйонера було офіційно запрошено до Пекіна начебто для того, щоб доручити йому очолити першу на території Північної Кореї вільну економічну зону. Ян Бінь сприйняв таке запрошення за честь і охоче вирушив експортувати китайське економічне диво до найбільш ортодоксальної комуністичної держави. Натомість опинився за гратами. Апеляцію Ян Біня китайські суди задовольнити відмовилися.

Значущість мільйонерів у Китаї переоцінити важко. Якщо взяти до уваги показники рівня життя у США та КНР, то вийде, що статки на рівні $40 млн у Китаї еквівалентні статкам $500 млн у Штатах. Як і в самого Китаю, так і в тамтешніх підприємців свій особливий шлях до збагачення та успіху. Якщо на Заході кожен мільйонер — унікальна персона, до якої прикута увага усієї громадськості і преси, то в Піднебесній багатії світитися не люблять. І більшість з них де в чому схожі один на одного. З 50 перших презентованих Forbes китайських мільйонерів близько половини не мають вищої освіти, а ті, кому поталанило отримати університетський диплом, здобували його за кордоном. Середній вік товстосума в КНР — близько сорока, тож у ті роки, коли вони мали б бути студентами, Мао Цзедун винищував «будяки ревізіонізму» і провадив культурну революцію — тоді, у другій половині 60-х, китайські ВНЗ були просто зачиненими. Замолоду майбутніх мільйонерів перегодували гаслами «великого стрибка» та тотальної індустріалізації, тож до промисловості вони мають певне упередження. Свій перший капітал китайські олігархи заробили на торгівлі та високих технологіях.

За останніми даними часопису Euromoney China, в Китаї є троє мільярдерів. Найзаможніший громадянин Піднебесної Юнь Ганжу — власник мережі супермаркетів побутової техніки Gome Electrical Appliances, що налічує 130 магазинів по всій країні. У рейтингу китайських мільйонерів журналу Forbes за 2000 рік ім’я Юнь Ганжу ще не фігурувало. Мільярдером він став лише торік: протягом року його статки зросли вшестеро — до $1,3 млрд. А починав Юнь Ганжу з роздрібної торговельної ятки на одному з пекінських ринків.

Другий за товщиною гаманця китаєць — 31-річний Чан Тяньжу, власник компанії Shanda Interactive Entertainment. Він є представником молодого «просунутого» покоління китайських бізнесменів. Shanda Interactive Entertainment спеціалізується на перекладі комп’ютерних ігор. Загалом близько третини китайський мільйонерів мають основні активи у галузі високих технологій — галузі, котра у Китаї останнім часом стрімко зростає разом з усією оновленою економікою КНР. Бронзу серед китайських мільярдерів має Ларі Янь — власник промислового конгломерату Citic Pacific (об’єднує активи у різних галузях — від телекомунікаційної до хімпрому).

З огляду на приватизацію, масштаби якої в Китаї дедалі зростають, у китайській економіці немає галузей, до яких не прицінялися б місцеві бізнесмени. Вони як члени Компартії Китаю (КПК) мають доступ до планів вищої влади країни. Напевне, вони, а не іноземні інвестори першими матимуть інформацію про те, на яких умовах буде роздержавлено підприємства аерокосмічної галузі, частково оборонно-промислового комплексу, банківські установи.

З партквитком до бізнес-імперій

Членство бізнесменів у КПК — масове явище. Сьогодні в Китаї побутує прислів’я «Хороший комуніст — заможний комуніст». Та й з погляду бізнесу вступ до партії в КНР має чимало переваг. Комуніст-підприємець має менше клопоту з реєстрацією підприємств та іншими бюрократичними заходами. Належність до правлячої партії дозволяє без проблем отримувати державні кредити, мати доступ до закритих тендерів і брати участь у масштабних проектах, що фінансуються державою. Бізнесменові, котрий дбає про свою безпеку, для більшої впевненості у завтрашньому дні також не зайве подати заяву на членство у КПК. По-перше, це мінімізує ризик бути репресованим у разі ревізії концепції трьох представництв і нового наступу на буржуазію. По-друге, про безпеку партійців правоохоронні органи дбають пильніше, аніж про безпеку рядових китайців. А зазіхання криміналітету на легальний китайський бізнес неабиякі: протягом 2003 року жертвами злочинних замахів стали троє китайських мільйонерів.

Приєднання до багатомільйонної армії китайських комуністів — це не лише привілеї у бізнесі, а й додаткові матеріальні зобов’язання. З усіх своїх прибутків, навіть якщо вони отримані за рахунок зареєстрованої в Гонконгу компанії, китайський капіталіст мусить сплачувати партійний внесок у розмірі 3%.

Для нинішнього китайського мільйонера замало бути рядовим членом партії. Багато хто з підприємців, що контролюють значні активи, прагнуть обійняти провідні посади в уряді та Національних зборах. «Сьогодні у китайській компартії зростає питома вага бізнесменів. Зокрема, й на керівних посадах. Влада у КНР, по суті, формується двома елітами — бізнесовою та партійно-номенклатурною. І не виключено, що коли представники старої партійної номенклатури відчують серйозну конкуренцію з боку підприємців, що прагнуть влади, то проти бізнесменів можуть бути застосовані репресії», — говорить професор Інституту світової економіки Владислав Сєднєв. Гасло боротьби з корупцією, котре висуває нинішній китайський лідер Ху Цзіньтао, може стати грізною зброєю в руках партійних функціонерів проти амбітних підприємців. Однак нинішні взаємини партійних чиновників та бізнесу виглядають доволі мирними. Підприємці поки що успішно лобіюють свої інтереси на регіональному рівні. Та й на рівні центральної влади КНР бізнес останнім часом також отримав значні поступки: як зазначають аналітики, саме під впливом підприємців, котрі обіймають провідні партійні посади, до китайської конституції було внесено правки, відповідно до яких у КНР визнано недоторканною приватну власність. Поки що китайські олігархи сплять спокійно.

---

Примхи багатіїв

На Заході доволі звичною є ситуація, коли людина зробила кар’єру і заробила мільйон, а з часом відчуває потяг до екзотичних релігій і вчень. Чимало європейських та американських мільйонерів учащають до Тибету та Китаю вивчати давні культури та набиратися мудрості від тамтешніх гуру. У КНР заможні люди, навпаки, не прагнуть екзотики, а підтримують місцеві традиції. Заможні китайці насолоджуються прогулянками лісом, співом птахів, багато часу проводять у саунах і вживають женьшень. «Витівками» у китайському суспільстві вважається поведінка мільйонера, котра на Заході виглядає цілком природною: гра у гольф, клубні посиденьки тощо. Один з пекінських мільйонерів приголомшив китайську та світову пресу своїм подарунком коханій. Його обраниця отримала у День кохання 99 999 троянд. Подарунок обійшовся багатієві у $12 тис.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар