Розбір польотів

Пірати Чорного моря

Андрій ЛАВРИК

Біля берегів України небезпечно. Іноземне судно може безслідно зникнути. Принаймні для його власників. Адвокати судновласників говорять, що йдеться про місцевих корсарів у сучасному інтерпретуванні, які полюють за чужим майном.

Дельфін і Олімпії

Рік тому Контракти писали про арешт вітчизняною митницею пасажирського теплоходу на підводних крилах Delfini XXX (Дельфін-30), що належить грецькій судноплавній компанії «Актоплоїкес Граммес Тірас Н. Е.» (Каботажні Рейси Тіра, судноплавне товариство). 2001 року Дельфін на буксирі увійшов до Балаклавської бухти під Севастополем і був переданий ВАТ «Приморець» для ремонту на севастопольському заводі «Металіст». Відремонтувати судно мали за рік, але чомусь не склалося. 17 січня 2002 року корабель мав залишити митну територію України, інакше на нього чекав арешт і продаж з аукціону. Екіпаж став готуватися до переходу в румунську Варну, однак складні погодні умови не дозволили невідремонтованому судну вийти в море. Тож Delfini XXX був арештований (Контракти, № 39, 2003). Грецькі власники розпочали судову війну, яка врешті решт закінчилася їхнім програшем. Коли ця справа перебувала вже у Вищому господарському суді, один з представників Каботажних рейсів Тіра висловив думку, що Дельфін навмисне було загнано у правову пастку, щоб певні впливові структури могли придбати його за мізерну суму. «Схоже, за тим, що відбувається, стоять люди, зацікавлені в конфіскації судна, щоб заволодіти ним», — сказав Контрактам кримський адвокат греків Володимир Папакін.

Автор цих рядків з поінформованих джерел дізнався, що виконавча служба продала Delfini XXХ на публічному аукціоні, про дату й місце проведення якого, втім, знало вельми обмежене коло потенційних покупців. Переможцем аукціону стала науково-виробнича компанія «Альянс-Інвест», зареєстрована в Києві. Через кілька днів Альянс-Інвест перепродала теплохід російському державному науково-виробничому підприємству «Інмортранс».

Рік тому історія з грецьким теплоходом здавалася чимось унікальним, оскільки Delfini XXХ став першим іноземним кораблем, конфіскованим вітчизняною митницею і проданим з молотка. Зазвичай українські кораблі стають жертвами іноземних портових властей. Тепер же виявилося, що схожа доля чекає на два судна на підводних крилах (СПК) класу «Олімпія», що належать компанії Stoninton Ltd., зареєстрованій у Великій Британії. Однак тепер, схоже, історія судовим розглядом не обмежиться.

Початок війни

Історія з Олімпіями бере початок 2002 року, коли компанія Stoninton Ltd. придбала корпуси суден у ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» за $830 тис. Ці теплоходи було закладено на початку 90-х і доведено до 70% готовності. Від початку планувалося, що добудову Олімпій здійснить ФСК «Море», однак британців запевнили, що вигідніше це зробити на ВАТ «Приморець», яке свого часу було структурним підрозділом феодосійської компанії. Вартість контракту сягала $1,704 млн, потім її було збільшено до $ 2,06 млн. Згідно з контрактом, Приморець мав завершити будівництво корпусів суден, установити навігаційне, протипожежне та інше обладнання. В рахунок авансу британці перерахували українцям майже $1,965 млн. Роботи почалися.

Конфлікт між замовником і підрядчиком окреслився влітку 2003 року. Приморець заявив, що готовий завершити роботи завчасно — в період з 1 по 20 листопада. Stoninton Ltd. ця звістка потішила, і компанія направила двох представників для прийому виконаних робіт. Утім, далі заяв справа не пішла. Як стверджують адвокати британської компанії, представникам Stoninton Ltd. жодних якісно виконаних робіт не пред’явили.

Водночас виникли проблеми з митницею — спливав термін тимчасового ввезення корпусів на митну територію України. Адже після придбання суден компанією-нерезидентом вони мали декларуватися на митниці. Потрібно було продовжити термін тимчасово ввезення, але з митницею якось не складалось. У зв’язку з невизначеністю цього питання Stoninton Ltd. припинила постачання Приморцю комплектуючих і перерахування коштів. Утім, до початку конфлікту на рахунки української компанії надійшло 95,4% коштів, передбачених контрактом за добудову Олімпій.

Як розповів Контрактам представник фірми Stoninton Ltd. в Україні, під час детального ознайомлення із ситуацією з’ясувалося кілька доволі підозрілих фактів. Зокрема, те, що ДП «Галс-Юг», через яке ВАТ «Приморець» закуповувало велику кількість матеріалів і устаткування для Олімпій, було підконтрольне московському ТОВ «Галс-ВА», засновником та керівником якого був акціонер Приморця. Також Stoninton Ltd. звинувачує підрядчиків у махінаціях при встановленні електророзподільних щитів — замість нового устаткування, передбаченого проектом, підрядчик буцімто встановив ненове, перекуплене у дружньої фірми «Галс-Юг».

Власне, представники замовника стверджують: жодних передбачених домовленостями робіт підрядчик якісно не виконав, незважаючи на те, що вже отримав майже всі передбачені контрактом гроші. Водночас використовував придбані на ці кошти матеріали для власних проектів.

Натомість 11 серпня 2004 року Приморець подає до Керченського міського суду позов проти Stoninton Ltd. та її представника Ігоря Гудіна. ВАТ «Приморець» вимагає стягнути з відповідачів $185,5 тис., з яких майже $150 тис. — борг за нібито виконані роботи, решта — витрати на зберігання корпусів суден. Як захід забезпечення позову було накладено арешт на Олімпії. Втім, особливого успіху на судовому фронті Приморець не мав, оскільки суд дійшов висновку, що такі конфлікти не можуть розглядатися в цивільних судах. До того ж, згідно з контрактом між Stoninton Ltd. і Приморцем, вирішення можливих конфліктів учасники поклали на Міжнародний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Росії.

Митниця не дає добро

З початку 2004 року градус конфлікту між Stoninton Ltd і Приморцем значно підвищився, і його учасники перейшли до взаємних звинувачень. «Змушений повідомити вам, — пише представник британської компанії у РФ Ігор Гудін в офіційному листі до голови правління Приморця Валерія Півньова, — що в нас складається враження, ніби імітація активної діяльності з боку ВАТ «Приморець» має лише одну причину: позбавити нашу компанію майна, як це було зроблено стосовно грецької компанії, що втратила СПК «Циклон» (Дельфін-30) за участю вашого підприємства».

З липня 2003 року, незважаючи на численні звернення, митниця не продовжувала строку тимчасового ввезення, через що замовник повністю припинив постачати обладнання. Така невизначеність спостерігалася аж до лютого 2004 року, коли з’явилася вказівка митних органів негайно вивезти кораблі з території України, бо нова редакція Митного кодексу в той час не передбачала можливості тимчасового ввезення таких суден з метою ремонту і добудови.

Однак керівництво Приморця повідомило, що доки не буде підписано акта виконаних робіт, жодного митного оформлення вивозу суден ними здійснено не буде. Зважаючи на те, що замовники до якості та обсягу виконаних робіт мали серйозні претензії і «всліпу»: без дійсної прийомки робіт акт підписувати не бажали, митного оформлення вивозу суден Приморцем не здійснювалось.

Втім, у травні 2004 року попередні митні декларації на вивіз суден все-таки було подано до митниці. Як стверджують свідки подій, загальна маса кожного із суден була задекларована для вивозу Приморцем більше ніж по 150 тонн. Сумніви щодо справжньої ваги суден (а отже, й кількості використаних на їхню добудову матеріалів) змусили працівників Феодосійського митного посту скласти акт огляду суден, у якому було зафіксовано неправдивість декларації Приморця. Зі слів спеціалістів, якби судна справді стільки важили, то вони відразу пішли б на дно.

Восени 2004 року, коли Stoninton Ltd. хотіла перевезти Олімпії в зону митного контролю на території одного з Феодосійських підприємств і звернулася за офіційним дозволом до митників, ті знову відповіли відмовою. «Кримська регіональна митниця вважає, що переміщення вказаних вище корпусів суден в інше місце без повідомлення ВАТ «Приморець» та його згоди на таке переміщення не повною мірою відповідатимуть чинному законодавству», — писав у відповіді на запит компанії заступник начальника кримської митниці А. А. Іванченко. Зазначимо, що за митними документами саме Приморець є відповідальним за ввезення/вивезення на митну територію України корпусів суден, хоча й не є їхнім власником.

Інший бік справи

В адвокатському бюро «Адлер і партнери», яке представляє інтереси британців в Україні, говорять, що одним з аргументів, який змусив їх бити на сполох, стала згадана вище стаття у Контрактах. З теплоходами компанії Stoninton Ltd. відбулося те саме, що й з Дельфіном: затягування ремонту, проблеми з митницею, загроза арешту й продажу з аукціону. Крім того, фігурують ті ж самі структури — митниця, ВАТ «Приморець», компанія «Альянс-Інвест»... Як стверджують у московському представництві Stoninton Ltd., з пропозицією перепродати Олімпії до них звертався генеральний директор компанії «Інмортранс» Володимир Пащенко, а згодом представники Альянс-Інвесту. Як згадувалося вище, ці компанії стали власниками теплоходу на підводних крилах Delfini XXX після його втрати грецькими судновласниками.

За останні півроку компанія Stoninton Ltd. не раз зверталася до органів прокуратури та СБУ з проханням дати правову оцінку того, що відбувається навколо Олімпій. До речі, стаття Контрактів річної давнини фігурує в одній із заяв до прокуратури як доказ. Натомість представник Приморця (прізвище якого дізнатися не вдалось) у телефонній розмові з Контрактами назвав претензії адвокатів «бредом собачьим».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар