№ 39 вiд 24-09-2007
|
|
Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 39 вiд 24-09-2007 |
Зв’язки в Київраді допомогли Льву Парцхаладзе створити бізнес вартістю $400 млн
З 2003 року колишнього торгівця шкіряними куртками Льва Парцхаладзе включають практично в усі рейтинги найвпливовіших і найбагатших українців. Йому належить 55,3% акцій одного з найбільших у Києві забудовників — компанії «XXI Століття» (в інвестиційному портфелі налічується близько 6 млн кв. м комерційної та житлової нерухомості).
Він володіє кількома ресторанами, автосалонами, охоронною агенцією і заводом з випуску ліфтів. Його статки оцінюють у $340-400 млн, а самого Парцхаладзе називають найбільш пробивним київським бізнесменом: свого часу йому вдалося зруйнувати монополію Київміськбуду на будівництво нерухомості в столиці. Без дружби з владою йому навряд чи це вдалося б, упевнені конкуренти.
Кредит за оголошенням
36-річний Лев Парцхаладзе здобув вищу освіту тільки у 2003 році, закінчивши Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу в Києві. У випускника СПТУ № 8 раніше бракувало часу на навчання. «Власну справу я почав обмірковувати приблизно в 1989-1991 роках у Підмосков’ї, де проходив строкову службу в армії, — згадує підприємець. — Після армії спробував вступити до Наргоспу (Київський національний економічний університет. — Прим. Контрактів), не склалося.
Пішов до платного інституту, але через півтора року занять кинув навчання. Не хотілося гаяти часу». Півтора року на студентській лаві йому вистачило, щоб засвоїти ази менеджменту. $130 стартового капіталу дали батьки, які збирали гроші на поїздку сина за кордон. Батьківські гроші майбутній будівельний магнат вклав на паях із друзями в купівлю шкіри для пошиття одягу. Куртки продали, виручивши $400.
Торгівля шкіряними куртками й костюмами на той час була прибутковим бізнесом, але тиснули конкуренти з дешевим турецьким ширвжитком. Парцхаладзе зайнявся пошуком вільних ніш. Дав два оголошення в газету: «Візьму кредит» і «Є можливість взяти кредит. Потрібні ідеї». Пропозицій було безліч аж до розведення кроликів. Вибір припав на торгівлю вантажівками ГАЗ. У 1994 році Парцхаладзе реєструє фірму «Континент», бере банківський кредит й укладає першу велику угоду — перепродує 30 вантажівок. Незабаром він став власником кількох автосалонів. Ті, хто був знайомий з 25-річним Парцхаладзе, стверджують, що бізнесмен-початківець скористався зв’язками з міською владою.
Смачного!
У 1995 році в спортивному клубі «Водоканал» Парцхаладзе знайомиться зі столичним архітектором Андрієм Миргородським, сином директора Головного архітектурно-планувального управління України. Миргородський-старший деякий час був безпосереднім начальником першого заступника голови Київської міської держадміністрації Олександра Омельченка. Андрій Миргородський, закінчивши Київський будівельний інститут, спочатку спробував зробити кар’єру в Москві, потім у Мадриді, але незабаром повернувся до Києва.
Підприємець і зодчий вирішили разом зайнятися ресторанною справою. «Ідея відкрити ресторан «Корона» належала Андрію, — розповідає Парцхаладзе. — У мене був стартовий капітал, у нього — дизайнерські рішення і приміщення, в якому розташовувалася комісіонка його дядька. У 1995 році ми реконструювали магазин, отримали свідоцтво про торговельну точку, дозволи на продаж алкоголю й тютюну. Так з’явилася Корона. Виручені гроші вкладали у розвиток». Пізніше компаньйони відкрили ресторани «Динамо-люкс», «Царське село», «СРСР», «Первак», «Тарас», побудували мережу ресторанів швидкого харчування «Швидко». Тоді ж партнери почали торгувати столичною нерухомістю.
У 1996-му Парцхаладзе доходить висновку, що торгівля автомобілями вже не така прибуткова справа, як раніше: посилюються процедури митного контролю при імпорті авто, на ринку з’являються демпінгуючі конкуренти. Парцхаладзе закриває автомобільний напрям і зосереджується на розвитку ресторанів: «Ми вирішили не займатися контрабандою.
Хоча проблем вистачало і в ресторанному бізнесі. У середині 90-х у Києві було багато бандитів. Часто «бригада» займала всі столики в нашому ресторані. Формально не придерешся. Та і як придерешся до борців-чемпіонів! Щоб не накликати біду, в таких ситуаціях ми поводилися гранично коректно». Але даху, як запевняє бізнесмен, у компанії Парцхаладзе — Миргородського не було.
Багато хто вважає, що покровителем Льва Парцхаладзе в той час був мер Києва Олександр Омельченко. Як приклад наводять конфлікт народного депутата Григорія Суркіса і Парцхаладзе. Після реєстрації групи компаній «ХХІ Століття» клуб Парцхаладзе «Динамо-люкс» нібито став об’єктом домагань народного депутата Григорія Суркіса. Однак київський мер відмовився «вирішувати проблеми» депутата, клуб залишився за Парцхаладзе.
Омельченко сприяв і розвитку компанії. Наприкінці 90-х компанія Парцхаладзе отримує пропозицію від Київської міськадміністрації взяти участь у тендерах з освоєння підземних територій під торговельні площі. «Омельченко запропонував нашій компанії впорядкувати підземні переходи в центрі міста. Викупили чотири приміщення, де вирішили розвивати ресторани «Швидко» і підземні торгові центри», — розповідає Парцхаладзе. Майже в усіх тендерах мерії на будівництво підземних торгових центрів вигравала компанія Парцхаладзе: «Міська влада бачила результати нашої роботи й була задоволена змінами», — натякає бізнесмен на дружні стосунки з екс-мером столиці.
 |
«З появою мережі «Швидко» труднощі з отриманням земельних ділянок почалися навіть у МакДональдсу, що раніше без проблем отримував землю під забудову», — писало інтернет-видання «Україна кримінальна» на початку 2000-х. «Компанія Парцхаладзе могла отримати відразу дев’ять ділянок, в той час як інші одержували одну!», — обурюється президент однієї з провідних столичних будівельних компаній.
У 2003 році співзасновника XXI Століття Андрія Миргородського призначили першим заступником голови Головного управління архітектури Києва. Конкуренти XXI Століття на будівельному ринку кажуть, що призначення Миргородського заступником головного архітектора столиці лобіював особисто Олександр Омельченко. Прихід до Київголовархітектури людини Омельченка послаблював позиції головного архітектора Сергія Бабушкіна, з яким у мера були розбіжності.
«Капітолій, Тріумфальну арку, більшість Квадратів та інших об’єктів ми реалізували до того, як стали депутатами міськради. Спорудити будівлю в Києві непросто: потрібно зібрати близько 180 підписів чиновників. Підпис Миргородського — лише один із них. І цей підпис, по суті, нічого не вирішував. Андрій не впливав на земельні управління», — виправдовується Лев Парцхаладзе. Конкуренти стверджують інше: підпис заступника головного архітектора значно полегшував процес узгодження землевідведення.
У 2005 році Парцхаладзе виводить XXI Століття на IPO — акції компанії розміщують на альтернативному майданчику Лондонської фондової біржі (AIM). За 35,7% акцій інвестори заплатили $139 млн (капіталізація при IPO — $390 млн). Після IPO компанію реструктурували — XXI Століття, Житло XXI Століття і ЗАТ «Квадрат-Україна» об’єднали в одну девелоперську компанію «ХХІ Століття». Парцхаладзе робить ставку на девелопмент. Ресторанний та інші напрями його бізнесу залишилися поза корпорацією. За словами бізнесмена, ці компанії необхідні для диверсифікації джерел прибутку і бізнес-ризиків.
Багато хто вважав, що зі зміною київської влади у Парцхаладзе почнуться проблеми — Леонід Черновецький з приходом до мерії почав створювати проблеми друзям Олександра Омельченка. До останнього часу очевидних проблем у бізнесі Парцхаладзе не спостерігалося. Однак у серпні Державна санітарно-епідеміологічна служба за порушення санітарних норм тимчасово заборонила роботу ресторану швидкого харчування «Швидко» у підземному переході на майдані Незалежності.
Утім, сам Парцхаладзе стверджує, що на діяльності ХХІ Століття зміна мера жодним чином не позначилася: «Система землевідведення не може змінитися миттєво. Це процес не одного року», натякаючи, що при Черновецькому справи XXI Століття йдуть не гірше, ніж при Омельченку. Парцхаладзе вміє себе подати — його компанії брали участь у доброчинних проектах під патронатом нового мера.
XXI Століття продовжує освоювати зовнішні ринки капіталу. У травні 2007 року компанія випустила євробонди на $175 млн під розвиток проектів нерухомості по всій Україні. Крім експансії в регіони XXI Століття розраховує взяти участь в аукціоні з продажу Київміськбуду, 80% якого належить місту. «Такій компанії краще потрапити до рук вітчизняних, ніж іноземних девелоперів. Думаю, іноземці довго розбиратимуться, що робити з таким активом», — впевнений у своїх силах бізнесмен. Почесний президент Київміськбуду Володимир Поляченко переконаний, що XXI Століттю не вдасться купити найбільшу містобудівну компанію: «Парцхаладзе девелопер, а не будівельник. Навіть не знаю, чи є в нього робітники».
Не відмовляючись від основного напряму — комерційна нерухомість, XXI Століття поступово освоює житловий сегмент зі ставкою на елітну нерухомість. Перший такий проект — Тріумфальну арку — компанія завершила у вересні 2005 року. Зараз XXI Століття будує ще два елітні житлові комплекси — Капітолій і Парус. У найближчих планах компанії спорудження 11 комплексів житлової нерухомості.
Свободу містобудівникам
У політику Парцхаладзе пішов під гаслом «Наведемо порядок у процедурі землевідведення». Про лобіювання бізнес-інтересів, звісно, жодного слова. «Щоб просувати бізнес або тиснути на конкурентів, необов’язково бути при владі. Для цього необхідний не депутатський мандат, а зв’язки. Моя мета в політиці — зробити процеси прийняття рішень, зокрема щодо землевідведення, прозорими. На жаль, в Україні дуже мало кваліфікованих лобістів, тому доводиться самим займатися питаннями, які нас цікавлять. Зауважте, йдеться виключно про представницьку владу, а не виконавчу. Ми представляємо інтереси народу на муніципальному рівні», — пояснює бізнесмен своє рішення зайнятися політикою.
У 2002 році Парцхаладзе до парламенту не потрапив: програв конкурентам по мажоритарному округу. Але пройшов до Київської міськради. «Потрапити до Київради було складно. Щодо мене як кандидата в депутати чинилися незаконні дії, були фальсифікації», — скаржиться бізнесмен.
Парцхаладзе досить швидко став одним з найвпливовіших депутатів Київради. Працює в комісії з містобудування, входить до складу координаційної ради при КМДА з питань підприємництва. За словами депутата Київради Дмитра Андрієвського, саме Парцхаладзе активно лобіював створення детальних планів для кожного району Києва, які можуть істотно спростити й прискорити землевідведення. «Це професіонал, тому не бачу нічого поганого в тому, що в Київраді він займався питаннями містобудування. Можна, звісно, припустити, що Парцхаладзе просував інтереси своїх компаній», — вважає депутат.
Напередодні виборів до Верховної Ради та місцевих рад у 2006 році навколо Олександра Омельченка формується група великих київських бізнесменів, які розраховують залишитися депутатами Київради. Більшість з них входять до фракції Народної партії Литвина, що протегує об’єднання бізнесменів. Серед представників київського бізнесу і Лев Парцхаладзе. Однак на вибори він вирушив не з Блоком Литвина (блок пройшов до Київради), а на чолі власної партії «Європейська столиця», створеної незадовго до виборів.
Кияни Європейської столиці не захотіли — партія Парцхаладзе на виборах провалилася. Після цієї невдачі бізнесмен вирішив піти з політики: «Можливо, для політичної діяльності зараз не найкращий час. Сьогодні виграють ті, хто обіцяє нездійсненне. Тому я цілковито зосередився на управлінні компанією. Втім, політичний досвід для мене корисний, я ні про що не шкодую». Витрати на передвиборчу кампанію, за його словами, для нього некритичні: «Це не позичені кошти, їх не потрібно віддавати. Насправді інвестиції в політику заважають бізнесу».
Проте навіть без політичного статусу Парцхаладзе залишається одним з найвпливовіших людей у Києві, передусім за рахунок знайомств. Про його політичні зв’язки складають легенди. Парцхаладзе дружить з Віталієм Кличком, Анатолієм Кінахом, екс-міністром економіки Валерієм Хорошковським. Співвласником мережі «Квадрат» є БЮТівець і автомобілебудівник Таріел Васадзе. Серед відвідувачів ресторанів Льови (так Парцхаладзе називають у політичних колах), як і раніше, можна зустріти депутатів і високопосадовців. Але сам Лев Ревазович відмовляється афішувати свої знайомства: «Щоб нікого не образити».
Належить
Кар’єра будівельника
26 жовтня 1971 р. —народився у Тбілісі (Грузія)
1994 р. — у Києві відкриває фірму з торгівлі автомобілями
1995 р. — після знайомства з Андрієм Миргородським створює мережу ресторанів
1998 р. — засновує компанію «XXI Століття»
1999 р. — починає будувати підземні торгово-розважальні центри «Квадрат»
2002 р. — обраний депутатом Київської міськради
2005 р. — виводить XXI Століття на Лондонську фондову біржу
2006 р. — програє вибори до Київради
2006 р. — починає розвивати будівельні проекти в регіонах
Як працювати з Парцхаладзе«Парцхаладзе хороший менеджер. Але його складно назвати будівельником, він швидше девелопер. XXI Століття займається переважно фінансуванням проектів. І це в компанії виходить непогано», — каже почесний президент ХК «Київміськбуд» Володимир Поляченко.
Багато хто з тих, хто знає Парцхаладзе, відзначають його менеджерські здібності: мовляв, без неабиякого таланту керівника складно було б налагодити роботу такої багатопрофільної компанії, як «ХХІ Століття». «Він дуже відданий своєму бізнесу й приділяє йому багато уваги і сил, — говорить депутат Київради Микола Бойчук. — Лев дуже принципова людина. Він завжди дотримується своєї думки і не змінює її під впливом обставин. Разом з тим з ним легко знайти спільну мову».
«Підприємець будує бізнес за західними стандартами», — характеристика більшості інвестаналітиків. XXI Століття — одна з перших з-поміж невеликих українських компаній стала залучати іноземні інвестиції. Згідно з дослідженням ІК «Конкорд Капітал», компанія Парцхаладзе входить до п’ятірки найпрозоріших активів на українському фондовому ринку.
Колеги Парцхаладзе з депутатського корпусу ставляться до нього з підозрілістю. «Не виключаю, що, будучи депутатом, Парцхаладзе міг обстоювати інтереси своїх підприємств. У Київраді він здебільшого займався питаннями містобудування», — каже депутат Київради Дмитро Андрієвський. Політичну діяльність Парцхаладзе багато хто вважає невдалою. «Європейська столиця — не найуспішніший проект. Даремно Парцхаладзе зайнявся створенням своєї партії, зробив її лідерами керівників бізнес-підрозділів XXI Століття», — категоричний Андрієвський.
Від редактора
У червні нинішнього року в межах спецпроекту «Невідома Україна» Контракти почали знайомити читачів з другою лігою українських капіталістів. Герої минулих і майбутніх публікацій — бізнесмени, що збили статки на компаніях «нової економіки». Сфера інтересів новоспечених мільйонерів — будівництво, харчопром, банківський сектор, IT.
Лев Парцхаладзе — представник київської бізнес-еліти. Його називають одним з найуспішніших столичних девелоперів: він першим зайнявся будівництвом підземних торгових центрів. На відміну від конкурента Миколи Толмачова (див. Контракти, № 35) Парцхаладзе розвивав будівельний бізнес цілеспрямовано: для нього цей напрям завжди був ключовим. Однак перші великі гроші він заробив на ресторанній справі. Ресторани для Парцхаладзе — це не просто бізнес, а інструмент досягнення мети. Адже без підтримки впливових персон столичної влади, що є постійними клієнтами його закладів, будівельний бізнес Парцхаладзе навряд чи відбувся б. Про те, як Лев Парцхаладзе став будівельним магнатом і ресторатором, читайте в цьому номері.
Олена ШКАРПОВА, в. о. редактора відділу «Гроші»
У попередніх випусках спецпроект «Невідома Україна»:
Про Василя Горбаля читайте в Контрактах № 27, Наталію Королевську — № 29, Олександра Кардакова — № 31, Миколу Толмачова — № 35, Вадима Гриба — № 36, Ігоря Єремєєва — № 37
|