№ 35 вiд 27-08-2007
|
|
Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 35 вiд 27-08-2007 |
Віктор Федорович Янукович і Партія регіонів пропонують у передвиборчій програмі поступальний, економічно виважений розвиток за збереження політичного status quo.
Документ називається «Стабільність і добробут». У програмі уточнюється, що йдеться про добробут усіх громадян, і міститься докладний кошторис урядової доброчинності. Якщо після виборів ПР виявиться ядром Кабміну, то вже через кілька місяців почне платити за новонароджених, підвищувати пенсії і видавати акти права власності на землю. Автори програми вирішили не робити ставки на результати економічних реформ, обіцяних у 2006-му (тому що їхній провал є очевидним і не має виправдань, оскільки до розпуску ВР Кабмін мав усі важелі для їх реалізації). План партії простий — оптом скупити голоси виборців, пообіцявши їм соціальну підтримку. Регіонали позиціюються як ефективні менеджери і, найімовірніше, наполягатимуть на прем’єрстві Януковича. Звісно, з прицілом на вибори президента у 2009 році
Про уряд і зростання ВВП
«Економічне зростання — результат роботи ефективного уряду і фундамент соціального добробуту»
Коментар Контрактів. Статистика — річ уперта: у 2005-му приріст ВВП становив 2,7%, у 2006-му — 7,1%, у 2007-му очікується 7,5% (за підсумками першого півріччя — 7,9%). На підставі цих цифр політтехнологи регіоналів сформулювали чіткі електоральні меседжі: «помаранчеві — криза», «регіонали — процвітання». Хоча насправді Кабмін Януковича не зробив нічого такого, що істотно вплинуло б на темпи зростання ВВП.
Ключові податкові ініціативи були або явно точковими (відновлення пільг суб’єктам СЕЗ і ТПР, введення нульової ставки ПДВ при імпорті інвестобладнання для підприємств нафтопереробки та ГМК), або непродумано глобальними (ускладнення спрощеної системи, прийняття Податкового кодексу) — і ті, й інші не були підтримані президентом. А провал приватизаційної політики (із запланованих 10,5 млрд грн надходжень зібрали трохи більш ніж 1 млрд) і параліч системи держзакупівель (ціна питання — понад 20 млрд грн) перетворили інноваційність видатків держбюджету-2007 на фікцію. Про об’єктивні передумови зростання української економіки читайте на стор. 20-24.
Про прем’єра та Євро-2012
«Проведення Євро-2012 в Україні — заслуга Віктора Януковича»
Коментар Контрактів. 28 січня 2005 року, коли деякі лідери Партії регіонів перебували за межами країни, ФФУ подала заявку до УЄФА на проведення Євро-2012 в Україні. 16 травня 2005-го президент підписав Указ про негайні заходи з підготовки до тендера на право проведення чемпіонату Європи з футболу. ВР у першому читанні прийняла спеціальний законопроект (його підтримали всі фракції), а Кабмін Тимошенко надав фінансові гарантії, підтвердивши серйозність намірів України. Комітет з підготовки до Євро-2012 очолив віце-прем’єр Микола Томенко. 8 листопада 2005 року, коли Віктор Янукович повернувся у велику політику, Україна виграла перший етап тендера УЄФА.
В уряді Єханурова робочу групу з підготовки до Євро-2012 очолив віце-прем’єр Кириленко, а 31 травня 2006-го, коли регіонали критикували помаранчеву владу, Україна і Польща подали до УЄФА друге досьє, а саме: гарантії урядів, понад 100 детальних схем реконструкції та будівництва стадіонів, медичну, транспортну і правоохоронну концепції, маркетинговий план популяризації Євро-2012. 18 квітня 2007 року спільну українсько-польську заявку було визнано найкращою. Її презентували Віктор Ющенко, Єжи Дудек, Олег Блохін, Андрій Шевченко, Віталій Кличко, Сергій Бубка і член виконкому УЄФА Григорій Суркіс — головний винуватець урочистостей. У травні цього року Янукович очолив оргкомітет з підготовки до проведення Євро-2012. Досі чиновники різних рівнів і політики усіх мастей оцінюють перспективи освоєння інвестицій в Україну — близько $20 млрд до 2012-го, хоча реальна підготовка до проведення Євро-2012 заблокована політичною невизначеністю.
Про Кабмін і добросусідство
«Помаранчеві уряди зіпсували, а Кабінет Януковича відновив хороші відносини України з Росією»
Коментар Контрактів. У хорошому міфі, як і в жарті, є частина правди. У 2005-му відносини України з РФ справді не склалися. Найвідчутнішим провалом, нагадаємо, став договір «Про врегулювання відносин у газовій сфері», підписаний Газпромом, Нафтогазом і РосУкрЕнерго 4 січня 2006 року в Москві. Зокрема, було розірвано вигідну для нашої країни зв’язку «ціна — транзит» (ставку плати за транспортування газу територією України зафіксовано до 1 січня 2011-го в розмірі $1,6/тис. куб. м на 100 км, ціну на газ встановлено тільки до 1 липня 2006 року — $95/тис. куб. м), а поставки газу в Україну монополізувала компанія, зареєстрована у швейцарському кантоні Цуг.
Пізніше Нафтогаз, що був зобов’язаний створити з РосУкрЕнерго СП для реалізації газу на внутрішньому ринку, втратив 50% надходжень від промспоживачів. Нагадаємо також, що в 2006-му ПР побудувала свою передвиборчу програму на критиці невигідної для України угоди, обіцяючи, прийшовши до влади, повернутися до договорів 2002-2004 років. Насправді регіонали виявилися надто самовпевненими. Міністр ПЕК Юрій Бойко не зміг домогтися від Газпрому навіть мінімальних поступок і капітулював: з 1 січня 2007 року ціна газу на російсько-українському кордоні — $130/тис. куб. м. Понад те, за цією ціною Укртрансгаз купує енергоресурс, який споживають компресорні станції під час транспортування російського газу (близько 7 млрд. куб. м щороку). При цьому ні плата за транзит, ні схема поставок газу в Україну не змінилися.
|