№ 12 вiд 22-03-2004
|
|
Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 12 вiд 22-03-2004 |
Персона
Єдиним кандидатом від влади на посаду президента може стати Віктор Ющенко; справжній двигун політичної реформи — страх чиновників перед новим президентом; уряд Віктора Януковича «замилює очі» народу. Такі незвичні як для представника більшості думки висловив у інтерв’ю «Контрактам» лідер НДП Валерій Пустовойтенко.
 |
| Валерій Пустовойтенко |
Народно-Демократична партія, яку очолює екс-прем’єр Пустовойтенко, свого часу мала найбільшу фракцію в парламенті і претендувала на звання «партії влади». Часи змінилися, і сьогодні деякі оглядачі вважають, що НДП знаходиться за крок до того, щоб перейти в опозицію. Причини зрозумілі: колеги по більшості банально перекупили членів фракції НДП, з коаліційного уряду без згоди «двічі демократів» Президент відправив у відставку їхнього міністра екології Василя Шевчука, під час формування ЦВК до пропозицій НДП більшість не прислухалася. Однак Пустовойтенко не бачить себе в опозиції до діючого президента, а, навпаки, претендує на одну з головних ролей у великому переділі влади, який відбудеться цього року.
Єдиним кандидатом від влади може бути Ющенко
Які перспективи висунення єдиного кандидата від пропрезидентського табору?
— Ми пішли за схемою, напрацьованою напередодні парламентських виборів. Підписання відповідної угоди — це перший крок, який дозволяє вести переговори серед представників різних політичних партій. Однак зараз жодних консультацій не ведеться. І при цьому робляться заяви, що, мовляв, ми вже визначилися — хто обійме посаду прем’єра, яка стає ключовою. Я проти подібних заяв. Про якого єдиного кандидата, яку структуру домовленостей може йтися, коли лунають подібні висловлювання?
Наприклад, сьогодні вранці я подумав: а що нам робити, коли лідер «Нашої України» Віктор Ющенко подасть заяву на вступ до Народно-Демократичної партії? Тому я сподіваюся, що ми висунемо єдиного для всього українського народу (або принаймні для більшості українців) кандидата, а не єдиного кандидата для представників окремих політичних партій. Саме тому я не відкидаю нікого.
Тобто ви не виключаєте, що цим єдиним кандидатом може бути Віктор Ющенко?
— Чому ні? У нашій державі все може бути. Проте, перш ніж висунути будь-якого кандидата, НДП має пройти всі необхідні процедури — провести в усіх міських і районних організаціях партійні збори, обласні конференції.
Скільки, на ваш погляд, коштуватиме президентська передвиборча кампанія?
— Мене це абсолютно не цікавить. Потрібно вчитися в російського президента Володимира Путіна. Він проводив виборчу кампанію з такої позиції: є президент Путін, і його переобирають. Я нещодавно був у Москві, все місто обвішане плакатами з іншими кандидатами, а з Путіним немає. Навіщо витрачати гроші?
У нас своя система агітації. НДП нараховує близько 300 тисяч членів партії. Якщо кожен загітує по п’ять чоловік, то це вже півтора мільйона голосів.
Ваша партія готова вкладати свої фінанси у майбутню передвиборчу кампанію єдиного кандидата?
— Ми це питання не обговорювали. Під час створення блоку «За Єдину Україну!» всі суб’єкти, які до нього входили, були рівними. Потім у НДП забрали частину наших депутатів. Тому наступний крок до участі в подібних заходах ми зробимо лише після того, як буде досягнуто домовленостей щодо вирішення тих чи інших питань. За рівних умов для всіх ми згодні це робити. В протилежному випадку тому, хто хоче балотуватися від групи людей, доведеться робити це самому.
Якщо ми підписали угоду про єдиного кандидата, то потрібно вже зараз вести відповідну дискусію, кого висувати, хто і які посади обійматиме, а потім уже приймати рішення.
Більшовики постійно «кидають» один одного
Тобто НДП наполягає на розподілі посад ще до виборів?
— Нашу фракцію розірвали, незважаючи на всі домовленості. Тому рішення, які ми приймали напередодні парламентських виборів, уже не пройдуть.
Кілька днів тому я зустрівся з людиною, яка виконувала завдання з перекупки наших депутатів. Тепер її звільнили з роботи, бо члени нашої фракції виявили стійкість. У межах однієї коаліції державний службовець (людина, про яку я кажу, працювала в апараті секретаріату парламенту) за вказівкою відомих людей пропонує перейти з нашої фракції в іншу. Хіба це нормально?
І скільки пропонували?
— Мені про це гидко говорити. Люди не сприймуть такої інформації. Проте важливий сам факт, коли кажуть: «У нас є коаліція фракцій більшості, ми спільно працюємо, у нас буде єдиний кандидат» і при цьому, кажучи жаргоном, йдуть постійні «кидки». У наших політиків усі угоди, всі домовленості повинні фіксуватися документом, який підписується публічно.
Припустимо, ви підписали відповідну угоду. Які є гарантії, що після виборів ці домовленості виконуватимуться?
— Для мене гарантією є чесне слово. Якщо я щось кажу, то свого слова дотримуюся. Щодо умов угоди, то їх може затвердити лише з’їзд нашої партії. Ми вперше виступили ініціаторами об’єднавчих процесів, уперше провели міжпартійний з’їзд виборчого блоку «За Єдину Україну!» в Харкові. Усе це відбувалося нашим коштом. А?потім виявилося, що ми «десь збоку». Коли ми потрібні, нас використовують, коли знайшли контакт з іншими політичними силами, то нас відсувають.
Якщо з боку більшості йдуть постійні «кидки», то чому НДП не виходить з більшості?
— А що робити в опозиції? Ми ж не підемо в опозицію лише тому, що нас образили. Уявіть собі, що було б, якби не сформувалася більшість. Чи ми б прийняли хоч один закон? Я вчора подивився довідку і побачив, що за два роки ми фактично нічого істотного не прийняли. Тому що голосуємо або за зміни, або за третьорядні закони, або за якісь лобістські проекти. Тому НДП вбачає своє головне завдання в тому, щоб організувати роботу Верховної Ради так, аби вона була дієвою. Якщо ми відійдемо вбік, багатьох законів не буде прийнято. Якщо не ця, то інша більшість має бути.
Але, давайте подивимося на опозиційну четвірку. Де вона— Її немає. З ким тепер домовлятися? Немає з ким. Так і доходимо висновку: політична кухня нашої держави не дозволяє укладати довгострокові союзи.
Двигун політреформи — страх чиновників перед змінами
Які, на Вашу думку, шанси того, що політреформа реалізується?
— Вона близька до цього. НДП запропонувала план дій щодо підписання політичної угоди, яка б регламентувала проходження політреформи. Ця угода передбачає прийняття закону про пропорційні вибори до парламенту, про вибори до місцевих органів влади, про Кабінет Міністрів, міністерства та інші органи виконавчої влади. Ми повинні це зробити на цій сесії. Тоді в нас буде підготовлена законодавча база, яка має запрацювати відразу після обрання президента України з новими повноваженнями.
Зараз лунають звинувачення на адресу спікера Володимира Литвина, начебто він не хоче проводити політреформу. Насправді він «за», але ж існує певна процедура, порядок розгляду питань згідно з регламентом. І треба діяти згідно з цим порядком — тоді все буде гласно і розумно.
У чому причини такого наполегливого просування політичної реформи, адже вона викликає сильний спротив у значної частини суспільства?
— Більшості суспільства до лампочки політична реформа. Людям потрібно, щоб зарплата була нормальною і її платили вчасно, діти вчилися, а в державі був мир і спокій. Головна причина — у змаганні політичної еліти за владу. Як людина, яка пропрацювала у цій владі і на собі все відчула, я знаю, на що вона спроможна. Я вже казав Ющенку і повторюю знову: якщо ми йдемо до демократії, то не маємо права передавати в одні руки повноваження, які є в нинішнього Президента. Має бути громадський контроль, який здійснюватиме обраний народом парламент. Політреформа — це один з кроків у розвитку громадянського суспільства.
Хто чи що є «мотором» реформи? Адже спрямувати в одне русло таку різнорідну більшість нелегко?
— Є кілька чинників. Першою з ідеєю реформи виступила НДП, потім про неї сказав Президент Кучма. Після цього реформа почала втілюватися в життя. І можна сказати, що боротьба за зміни до Конституції самоорганізувала Верховну Раду. Оскільки новий президент з нинішніми повноваженнями означає зміну прем’єра, усіх міністрів, голів держкомітетів, голів обл- та райдерджадміністрацій. А в підпорядкуванні в цих чиновників теж працюють люди.— вони почали турбуватися за своє майбутнє. Великі повноваження президента, що дозволяють впливати на вирішення багатьох питань, — це основна причина просування реформи. Сьогодні для кожної людини в Україні головне — робота. Куди їй піти, якщо вона втратить посаду?
Опозиція стверджує, що головним лобістом політреформи є глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук. Чи це так?
— Він активно працює в цьому напрямі. Нещодавно лідер фракції есдеків Леонід Кравчук заявив, що серед кандидатів у прем’єри після виборів президента є і Віктор Медведчук. Зрозуміло, ця посада є дуже привабливою. Тому він, можливо, і лобіює реформу. Партія в них стала розгалуженою, сильною, і це його право, так само як і наше, мріяти про серйозну позицію на політичному Олімпі нашої держави.
Наскільки на хід реформи впливає Віктор Медведчук, а наскільки страх перед змінами?
— Думаю, насамперед люди не хочуть мати президента з такими великими повноваженнями.
«Наступному президентові протистояти буде складно»
Які повноваження залишаться у президента? Чи буде це формальна фігура на кшталт президента Німеччини?
— З цього приводу є багато думок. Кабінет Міністрів стає центральним органом виконавчої влади. Він і відповідатиме за результати своєї роботи.
У цілому, на мій погляд, позиції президента не послаблюються. Він є гарантом Конституції. Наприклад, Кабмін не виконує Конституцію в частині соціального захисту — і президент через свій указ елементарно зможе відправити у відставку відповідного міністра. Тому протистояти президентові буде складно, і твердження, що всі повноваження глави держави переходять до Кабміну, — хибне.
Ющенко кілька тижнів тому наводив ваше висловлювання з приводу того, що нинішня влада вас «дістала». Чи справді це так?
— Я ж не розповідаю про те, що мені Ющенко каже. Влада не тільки мене «дістає». Вона «дістає» всіх. Коли ми зустрічаємося з Віктором Андрійовичем, то ведемо досить відверті розмови. Не приховуватиму, що «Наша Україна» постійно робить кроки в напрямі консолідації зусиль наших фракцій.
Навколо якої посади розгортатиметься найзапекліша боротьба: прем’єра чи президента?
— За всі посади включно з міністерськими. Причому й серед партій більшості. Кожна політична сила використовуватиме будь-яку можливість направити своїх людей до органів виконавчої влади. Я не вірю в те, що комуністи й соціалісти не візьмуть участь у розподілі міністерських портфелів. Або навпаки: комуністи і соціалісти відійдуть, а Ющенко приєднається до більшості та братиме участь у розподілі портфелів.
Ваш прогноз: у разі успіху конституційної реформи, хто стане прем’єром після виборів?
— Керуючись поточною політичною ситуацією обрати можуть кого завгодно. Головне, щоб людина на цій посаді змогла організувати роботу виконавчої влади. Нещодавно з вуст Президента пролунала критика, що в нас ніхто не займається виробництвом сільськогосподарської техніки. Проте за час роботи уряду Пустовойтенка виробництво на цих підприємствах зросло на 180%. Кажуть, що в Росії в цій сфері справи кращі. Хоча ще кілька років тому ми гнали в ту саму Росію колони техніки завдовжки по сім кілометрів...
НДП розробила доктрину соціально-економічного розвитку України на 20 років. У кого з українських політиків є щось подібне? Цю доктрину я подарував Анатолію Кінаху, коли він став прем’єром. Потрібно, щоб була послідовність у роботі урядів. На жаль, цього немає, натомість є «дерибан» портфелів. Наші політики часто діють, не добираючи методів.
«Уряд дає необ’єктивну інформацію про стан економіки»
Ви виступали с критикою уряду, чому же НДП підтримала нову програму Кабінету Міністрів?
— Уряду потрібно дати можливість працювати. Проте мушу сказати, що уряд дає необ’єктивну інформацію про стан економіки: збільшення ВВП відбувається виключно за рахунок зростання цін, а не збільшення обсягів виробництва. У багатьох галузях, навпаки, виробництво зменшилося.— мене є всі матеріали, які доводять це твердження. При цьому зростання цін набагато випереджає доходи населення.
Ви довгий час працювали з Леонідом Кучмою. Одні політики звинувачують його в усіх бідах України, інші стверджують, що без нього нашу державу охопив би хаос. Як ви оцінюєте діяльність цього Президента?
— Леонід Кучма сказав, що після відставки створить свій фонд і говоритиме все, що думає. Якщо він колись мені дасть оцінку, то і я йому дам. Але хочу сказати, що пересічна людина не може бути президентом два терміни поспіль. Він керує тими процесами, які в нас відбуваються. Ставитися до нього спрощено неможливо. Та й з нами, тобто українськими політиками, дуже не просто знайти спільну мову. Тому нелегко працюватиметься і наступному президентові. У мене до Леоніда Кучми є багато запитань, і під час особистих зустрічей я йому щиро говорю все, що думаю. Він сприймає критику.
Досьє
Валерій Пустовойтенко народився 1947 року в Миколаївській області. Працював токарем на Одеському заводі ім. Жовтневої революції. 1975 року закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут і влаштувався на роботу майстром у трест «Дніпробудмеханізація». 1984 року став керівником цієї організації. 1986 року обраний головою Бабушкінської райради Дніпропетровська. 1987 року очолив Дніпропетровський міськвиконком. Протягом 1989-1993 років — міський голова Дніпропетровська. 1990 року його обрано народним депутатом України. 1993, 1994 роки — міністр Кабінету Міністрів. 1997-1999 роки — голова Кабінету Міністрів України. З 1996 по 2000 рік — керівник Федерації футболу України.
З 1999 року Валерій Пустовойтенко очолює Народно-Демократичну партію. 2001-2002 роки — міністр транспорту. З 2002 року — лідер фракції НДП у парламенті.
|