№ 29 вiд 21-07-2008
|
|
Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 29 вiд 21-07-2008 |
Гроші
Щоб повернути видані кредити, банки набридають несумлінним позичальникам дзвінками, скаржаться на них роботодавцям, однак дуже рідко звертаються до суду
«Ви забули внести черговий платіж за кредитом. Якщо протягом тижня суму не буде погашено, банк звернеться до суду». Незабаром такі телефонні дзвінки лунатимуть в оселях більшості українців. У 2007 році обсяг заборгованості населення перед банками зріс майже удвічі, з’явилася велика кількість колекторських контор, які стягують борги. Проблема повернення боргів стає дедалі серйознішою. Однак, як свідчить практика, змусити позичальника платити за кредитом досить складно.
Без суду і слідства
Стандартна процедура повернення банківського кредиту виглядає приблизно так. Якщо позичальник вчасно не погасив черговий платіж за кредитом, банк або колектор нагадує йому про це листом чи sms-повідомленням. Приблизно через 10 днів після прострочення вмикається лічильник: нараховується штраф за кожен прострочений день (у середньому 0,5-1% суми позики). Про несвоєчасне погашення кредиту також повідомляють поручителям боржника. Якщо ще через 5 днів позичальник не погашає необхідний платіж і нараховану пеню, банк або колекторська компанія звертається до суду.
Про цю схему стягнення боргів розповідають більшість банкірів і колекторів, однак насправді жодна фінустанова не звернеться до суду через 15 днів після прострочення виплати за кредитом. «Якщо клієнт уперше затримує кредитний платіж, наприклад, у зв’язку з хворобою, відрядженням, тимчасовими фінансовими труднощами (внаслідок зміни роботи, затримки зарплати), банк просто нагадує боржникові про прострочення, намагається з’ясувати, чому він не погашає кредит», — розповідає Надія Ремізовська, начальник управління з роботи із проблемними активами роздрібного бізнесу Родовід Банку. Розсилання листів і спілкування з позичальником у колекторському бізнесі називають soft collection (м’яке вибивання боргу). На цьому етапі менеджери банку або колекторської контори набридають позичальникам листами і дзвінками, подовгу пояснюють їм негативні наслідки неповернення кредиту. Загалом на етапі soft collection вдається повернути до 60% прострочених кредитів. Причому на українському ринку ця стадія повернення боргу триває в середньому до 3 місяців.
— Не стріляйте! Він поверне кредит...
«Деякі люди просто забувають регулярно погашати позику. Вимагати борг із таких позичальників досить легко — достатньо нагадати про прострочення. Однак забудькуватих клієнтів близько 10% усіх боржників. Левова частка позичальників свідомо не платить, тому банк може досить довго переконувати їх продовжити погашати кредит», — каже Олександр Ільчук, директор колекторської компанії «Європейське агентство з повернення боргів».
Утім, професійний борговий «вибивала» не лише вимагає погашення прострочення за кредитом, а й допомагає такому позичальникові укласти договір перекредитування (взяти позику в іншому банку і погасити поточний кредит) або реструктурувати борг (розробити нову схему погашення). Колектори і банківські фахівці з повернення боргів також можуть допомогти позичальникові знайти додаткові джерела коштів на платежі за позикою, наприклад, оптимізувати структуру його доходів і витрат.
Деякі банки погоджуються надати позичальникові кредитні канікули. Їх зазвичай отримують боржники, які захворіли або зазнали фінансових проблем. «Середній термін кредитних канікул — 2-3 місяці. Увесь цей час банк не нараховує штраф за несплату позики. Однак для отримання кредитних канікул позичальник має заздалегідь попередити фінустанову про проблеми (бажано до того, як настав черговий термін погашення позики): надати лікарняний, копію наказу про звільнення, довідку про смерть опікуна або близького родича тощо», — розповідає Олег Малкін.
Борг платежем
Кредит переходить до розряду проблемних після 90 днів прострочення (утім, Нацбанк має намір зменшити термін визнання кредиту проблемним до 31 дня). У цей час починається стадія hard collection (жорстке вибивання боргу). У soft collection, як правило, бере участь або банк, або колектор (іноді обидві установи), а ось у hard collection у більшості випадків несумлінними боржниками займаються колекторські агенції.
На цьому етапі колектор зустрічається з позичальником, направляє до нього юристів, підключає до процесу повернення боргу «агентів впливу» — родичів, сусідів, друзів. Якщо в боржника труднощі з грішми, агенти допоможуть розплатитися, якщо не сплачує позику свідомо, вони, за розрахунками колекторів, переконають неплатника внести до банку необхідний платіж. Крім того, колектори пишуть скарги роботодавцеві несумлінного позичальника, таким чином дискредитуючи його в очах начальства (контакти роботодавця і родичів позичальник сам надає банку ще під час отримання кредиту).
Основна відмінність soft collection від hard collection — жорсткий психологічний пресинг на другому етапі повернення боргу. Цільова аудиторія так званих хардів — злісні неплатники і відверті шахраї, оскільки інші категорії позичальників (наприклад, забудькуваті боржники чи ті, що раптово захворіли) полюбовно розходяться з банком або колектором ще на стадії soft collection. Злісні неплатники намагаються уникнути контакту з колекторською службою, змінюють телефонні номери, місце проживання.
Більшість банків починають судові розгляди не раніше ніж через півроку після прострочення платежу за кредитом. Звернення фінустанови або колектора до суду означає початок третьої стадії вибивання боргу — legal collection (повернення кредиту в судовому порядку). Зазвичай колектори вдаються до неї, якщо надії на добровільне повернення грошей позичальником немає.
Повернути банківський кредит через суд непросто: згідно із законом банк або колектор повинен довести, що позичальник має гроші (банківський або зарплатний рахунок, рухоме або нерухоме майно), однак навмисно не погашає кредит. Інакше (немає застави, немає банківських рахунків або позичальник може довести, що не спеціально не платив за кредитом) повернути гроші через суд вельми проблематично. Тобто із простроченням за споживчими кредитами (беззаставними) банки дуже рідко звертаються до суду, а частіше списують такі позики як збитки.
Колектори погоджуються на участь у судових баталіях неохоче: «Основна мета
колекторської компанії — вирішити проблему в досудовому порядку. Зараз у нас у
роботі 30 тис. справ, але тільки 100 з них передано до суду», — каже Олександр
Ільчук. Банкіри погоджуються з тим, що іноді дешевше списати кредит, ніж
витрачати великі гроші на юристів і судовий процес. «Стягувати заставне майно
невигідно (доводиться платити юристові, виконавчій службі, оплачувати інші
судові витрати). До того ж судовий процес зазвичай триває від одного року. При
цьому багато банківських неплатників мають хороших адвокатів, які часто
знаходять лазівки у кредитних договорах і допомагають боржникам уникнути
покарання за невиплату позики», — стверджує Олег Малкін.
Теоретично банк може забрати майно в несумлінного позичальника не лише через суд. Перший метод — арешт майна боржника банком. Якщо предметом застави є квартира, банк звертається до Бюро технічної інвентаризації (БТІ) й перереєструє на себе право власності на закладену квартиру. Однак отримати квартиру таким методом непросто. БТІ переоформить право власності на квартиру, тільки якщо банк надасть відповідний договір із позичальником про те, що той добровільно передає нерухомість банку в рахунок погашення боргу. Тобто реально без згоди самого боржника забрати квартиру не вийде.
Другий метод повернути непогашений борг — продати закладене майно з дозволу і від імені позичальника. У цьому випадку позичальник визнає, що не може розплатитися за кредитом, і пропонує банку вирішити проблему: продати належне боржникові майно й погасити кредит. Гроші, що залишилися після продажу, банк повертає горе-позичальникові. Однак і цей спосіб повернути кредит мало поширений: небагато боржників погоджуються передати банку право продажу майна, оскільки банк, щоб якнайшвидше повернути кредит, може продати заставу дешевше від її ринкової вартості.
Ще один спосіб вибити гроші з боржника — стягнути майно шляхом «вчинення виконавчого напису нотаріусом». Це означає, що повернути кредит позичальника примушує нотаріус, який підписав відповідний папір. Нотаріальний документ із виконавчим написом банк пред’являє виконавчій службі (займається відчуженням майна), за своїм статусом папір прирівнюється до судового рішення. Однак небагато нотаріусів ідуть на це — позичальник може оскаржити дії нотаріуса і банку в суді. «Боржник може, наприклад, заявити про помилку в розрахунку заборгованості або звинуватити банк у підкупі нотаріуса. У результаті дія нотаріального документа з виконавчим написом затягується на невизначений термін, доки суд не розв’яже спір. Тому банк має бути впевнений у нотаріусі: якщо позичальник спробує оскаржити виконавчий напис, нотаріус буде на боці банку й не свідчитиме проти фінустанови», — каже Юрій Краснолюдський, юрист одного з великих українських банків. Тож фінустанови, що практикують повернення боргів шляхом виконавчого напису, зазвичай співпрацюють зі «своїми» нотаріусами. При цьому стягнення майна через виконавчий напис обійдеться банку досить дорого: за словами юристів, розмір винагороди нотаріусові може сягати 10% вартості відчужуваного майна.
На думку Юрія Краснолюдського, більш зручний спосіб стягнення боргів з позичальника, ніж виконавчий напис, — звернення до третейського суду, створеного при Асоціації українських банків. У такому суді справи розглядаються у найкоротший термін і в 90% випадків на користь банку. Однак звернення до третейського суду можливе лише у випадку, якщо такий крок прописаний у кредитному договорі. До того ж рішення третейського суду знову ж таки може бути оскаржене позичальником у суді.
Якщо банк звернувся до суду і виграв процес, позичальник може подати апеляцію й повернути своє майно. Однак якщо все ж таки боржникові виграти справу не вдалося, державна виконавча служба арештує, оцінить і продасть отримане від боржника майно на публічних торгах. Законодавчо продаж майна боржників виглядає приблизно так: спеціалізована державна організація з продажу заставного майна (в Україні їх п’ять) дає оголошення у пресі про продаж, наприклад, квартири. Якщо покупця не знайдено, вона оголошує торги такими, що не відбулися. Вдруге квартиру виставляють на публічний продаж з 25% дисконтом (автомобілям зазвичай присвоюють 30% дисконт). Ціну майна знижують доти, доки його не куплять.
— Куди гроші подів?!
За словами юристів, на практиці продаж заставного майна, отриманого банком у судовому порядку, виглядає дещо інакше. Оголошення про продаж квартири, ділянки землі або машини, отриманої банком у судовому порядку, зазвичай публікують на останніх сторінках районної газети дрібними літерами. Цілком природно, що на оголошення ніхто не відгукується. При цьому оцінка заставного майна від початку може бути занижена. У результаті державна організація з продажу заставного майна продає квартиру або машину боржника за безцінь, причому не виключено, що зацікавленим особам. Якщо квартиру продали зовсім дешево, банку залишається тільки списати у збитки кредит і витрати на судові розгляди.
Банкіри кажуть, що фінустановам значно простіше запобігти видачі кредиту несумлінним позичальникам, ніж потім вибивати борги. Однак поки що єдиної бази даних поганих позичальників немає, а кредитні бюро працюють упівсили, тому знизити ризик неповернення кредитів ще на етапі надання позик банкам досить складно. Фахівці вважають, що єдиний вихід із цієї ситуації — посилити умови кредитування.
Портфель проблем
На українському фінансовому ринку діє близько 50 колекторських компаній, хоча ще чотири роки тому професійним вибиванням боргів займалася лише Credit Collection Group. Зараз найвідоміші фірми-колектори: «Ультимо. Український центр грошових вимог», Credit Collection Group, «Європейське агентство з повернення боргів», «УкрБорг», «Авеста-Україна», «ВЕРУС». Решта компаній намагаються не афішувати свою діяльність, оскільки можуть, наприклад, використовувати нелегальні методи повернення боргів (аж до погроз фізичної розправи над позичальником).
За оцінками Національного банку України, частка прострочених кредитів на початку червня 2008 року становила 1,49% усіх виданих позик. Західні аналітики (зокрема, Standard & Poor’s) стверджують, що насправді 75% кредитів, виданих українськими фінустановами, можна назвати проблемними. Вітчизняні банкіри вважають цей відсоток завищеним, однак і цифри НБУ, на їхню думку, не зовсім відповідають дійсності.
За оцінками Олега Малкіна, голови правління Першого інвестиційного банку, частка неповернень в українській банківській системі становить 5%: «У першому кварталі 2008-го загальний обсяг виданих кредитів сягнув $95 млрд. З них, за нашими розрахунками, близько $4,8 млрд — прострочені позики». Представники колекторських компаній вважають, що рівень прострочення сягає 15% наданих кредитів. Зокрема, Олександр Ільчук, директор колекторської компанії «Європейське агентство з повернення боргів», проблемними вважає 15% готівкових (тобто на споживчі потреби) і близько 3-5% забезпечених кредитів (під заставу майна). Особливо високий обсяг неповернень у банках, що спеціалізуються на споживчому кредитуванні: у деяких гравців фінансового ринку проблемна заборгованість перевищує 30% виданих позик.
Поки що не всі банки користуються послугами колекторів, оскільки покладають надії на власні служби безпеки. Із забезпеченими позиками (іпотека, автокредити) багато фінустанов воліють працювати самостійно, не залучаючи сторонніх фахівців. Натомість послуги колекторів мають великий попит серед банкірів, що спеціалізуються на споживкредитуванні, оскільки такі банки не встигають самостійно обробляти масив даних про прострочені кредити. Агенції з повернення боргів працюють із фінустановами за двома схемами. Банк може попросити колектора представляти його в судових та інших інстанціях у процесі повернення боргу або продати колектору портфель проблемних боргів. У першому випадку він платить колекторській компанії 10-40% комісійних від поверненої суми боргу, у другому — продає борги з дисконтом, зазвичай на рівні 40-50% заборгованості. Безнадійні кредити банки продають колекторам лише за 10% суми позики. При цьому навіть такі угоди вигідні фінустановам: ще років три-чотири тому банки просто списували безнадійні кредити.
За прогнозами банкірів, обсяг проблемних кредитів в українській банківській системі лише збільшуватиметься. У 2008-му високий рівень інфляції з’їсть частину доходів населення, тому позичальникам стане важче погашати кредити. До того ж знизяться темпи зростання кредитування дефіциту коштів на банківському ринку. За прогнозами аналітиків, приріст кредитів за 2008-й становитиме 45-50% — удвічі менше, ніж роком раніше (у 2007-му обсяг кредитів зріс майже удвічі). Тобто «втопити» проблемні кредити у великому обсязі виданих позик банкам буде досить складно.
Акуратно, але сильно
Щоб повернути непогашений кредит, українські банки досить часто
користуються виконавчим написом, тобто відчужують заставне майно за допомогою
нотаріуса, не звертаючись при цьому до суду. Такі процедури особливо вигідні
фінустановам, коли застава — дорога ділянка землі, елітна квартира або ціле
підприємство (для юросіб). За законом позичальник може оскаржити в суді
виконавчий напис, подавши позов на нотаріуса, який підписав відповідний
документ. Однак, щоб 
уникнути судових розглядів з боку позичальників, більшість
банків звертаються до нотаріусів із глибинки, які найчастіше після такої
процедури змінюють місце проживання і паспорт (тобто позичальник уже не може
подати позов на нотаріуса й оскаржити виконавчий напис у суді). Стандартна
винагорода нотаріуса, який оформив виконавчий напис, — 10% вартості відчуженого
у позичальника майна. Якщо заставою за кредитом є промпідприємство балансовою
вартістю 10 млн грн (і ще більшою ринковою), то тариф нотаріуса — 1 млн грн.
Деякі фінустанови надають кредити юрособам лише за умови переоформлення заставного майна у свою власність. У цьому випадку позичальник переписує на банк акції підприємства, що закладається, а в кредитному договорі прописується: якщо позичальник вчасно повертає кредит, банк віддає йому акції заводу. Проте в реальності він може «кинути» позичальника: той виплатить кредит і залишиться без компанії.
Якщо позичальник є фізособою і сума кредиту невелика, фінустанова впливає на боржника переважно психологічно. На роботу до такого позичальника може прийти колектор або представник банку і довго скаржитися роботодавцеві на працівника. Неприємності на роботі цьому боржникові забезпечені. Крім того, банк обов’язково сповістить інші фінустанови про те, що боржник не погашає кредит. Наступного разу взяти банківський кредит такій фізособі буде вкрай складно.
Обережно, колектор!
Інформацію про позичальників (обсяг боргу, відсоткова ставка, застава, персональні дані боржника) банк не має права розголошувати, оскільки такі дані вважаються таємницею. Він може надати інформацію про несумлінного боржника колекторській компанії, тільки якщо в кредитному договорі є відповідний пункт. Якщо в контракті такого пункту немає, однак позичальникові телефонує представник колекторської компанії, боржник може сміливо подавати на банк до суду. Підстава — статті Кримінального кодексу України № 182 «Порушення недоторканності приватного життя» і № 189 «Вимагання».
Утім, небагато позичальників знають свої права, тому на ринку постійно з’являються колектори-шахраї. «Були випадки, коли банк нагадував позичальникові про прострочений кредит, а той стверджував, що вже віддав гроші колекторській компанії, і пред’являв розписки про виплату. При цьому фінустанова до колекторів не зверталася... На жаль, розшукати колекторів-шахраїв було нереально, тому позичальникові доводилося платити за кредитом удруге», — розповідає Олександр Ільчук, директор колекторської компанії «Європейське агентство з повернення боргів». За словами фахівця, справжній колектор пред’явить позичальникові документи, що підтверджують його місце роботи, покаже договір з банком про переуступку боргу або ведення конкретної кредитної справи і попросить оплатити борг через банк. Шахрай жодних документів не пред’явить і запропонує погасити кредит готівкою, взамін надавши боргові розписки.
Категорії проблемних позичальників (класифікація банків)
Неощадливі позичальники, що не вміють планувати свій бюджет. Вони
часто-густо невчасно погашають кредит. До цієї категорії можна також зарахувати
від початку неспроможних позичальників, фінансове становище яких банк оцінив
неправильно ще на етапі надання кредиту.
Позичальники з фінансовими чи іншими труднощами. Не можуть своєчасно
погасити черговий платіж за кредитом, оскільки раптово занедужали, втратили
роботу тощо.
Непорядні позичальники. Зазвичай беруть кредит, не збираючись його
повертати. Ховаються від фахівців із повернення боргів, змінюють місце
проживання і телефон. Переважно беруть споживчі кредити, які не вимагають
застави.
Організовані злочинні групи. Одержують великі суми позик відразу в кількох
банках (нерідко за підробленими документами). Зазвичай заздалегідь готуються до
судових розглядів й інколи навіть першими подають на банк до суду, щоб затягти
розгляд у справі про неповернення кредиту.
Як вибивають борги
Soft collection («м’яке» повернення боргу). Фахівець із повернення боргів
по телефону або письмово інформує боржника про прострочення за кредитом. На
цьому етапі він з’ясовує, чому позичальник вчасно не вніс платіж за кредитом і
чи готовий боржник далі розраховуватися з банком. Позичальникові з фінансовими
чи іншими труднощами можуть надати кредитні канікули. Стадія soft collection
зазвичай триває до 3 місяців
Hard collection («жорстке» вибивання боргу). Фахівець із повернення боргів
особисто зустрічається з боржником, що проштрафився, докладно пояснює йому
наслідки невиплати за кредитом (занесення до чорного списку «поганих» клієнтів
банку, звернення останнього до суду тощо — докладніше див. «Чому кредити краще
повертати»). На цій стадії банк звертається до родичів, друзів, роботодавця
несумлінного позичальника — просить їх переконати боржника погасити кредит.
Стадія hard collection триває ще 3 місяці
Legal collection (повернення боргу в судовому порядку). Банк подає на боржника в суд або арештує заставне майно. Судовий розгляд може затягтися на кілька років
Право наліво
Що банкам і колекторам дозволено робити під час стягнення боргів і що не можна
Мають право:
1. Нагадувати неплатникам про прострочення за кредитом і штрафні санкції відповідно до кредитного договору, проводити
роз’яснювальну роботу (наприклад, чим неповернення кредиту загрожує позичальникові)
2. Виїжджати на місце проживання або роботи неплатника, щоб вручити йому офіційного листа про прострочення позики та штрафні санкції, а також платіжну квитанцію з вимогою погасити кредит. Банк і колектор також можуть попросити позичальника розписатись у спеціальній книзі про отримання листа про прострочення
3. У разі несплати банк або колектор може подати на несумлінного позичальника до суду
4. Банк може стати власником заставного майна, якщо позичальник згоден передати йому право володіння об’єктом або є відповідне рішення суду
Не мають права:
1. Передавати відомості про позичальника та його родичів третім особам, зокрема й колекторській компанії, без згоди боржника
2. Загрожувати неплатникові розправою й тюремним ув’язненням
3. Вимагати сплатити борг негайно, привселюдно звинувачувати боржника у шахрайстві
4. Арештовувати майно позичальника без рішення суду, переоформляти право власності на заставне майно без згоди неплатника
5. Арештовувати майно позичальника, якщо воно належить не тільки боржникові, а й, наприклад, його дітям чи іншим родичам
6. Банк не може продати кредит позичальника колектору, якщо боржник не дав на це згоди (наприклад, не підписав кредитної угоди з відповідним пунктом)
7. Запитувати дані про зарплату та інші доходи боржника у податковій інспекції та інших держорганізаціях без дозволу суду або самого позичальника
|