№ 48 вiд 28-11-2005
|
|
Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 48 вiд 28-11-2005 |
Ринки та Компанії
Гучні заяви світових роздрібних мереж про вихід на український ринок часто виявляються не більш ніж рекламним галасом. Успішних зарубіжних проектів одиниці, а провали йдуть один за одним. Контракти з’ясували, коли ж насправді очікувати експансії міжнародних мереж
Одна з найбільш авторитетних консалтингових агенцій світу — A. T. Kearney — в своєму рейтингу «Індекс розвитку світової роздрібної торгівлі» за 2005 рік поставила Україну на третє місце серед тридцяти країн, що розвиваються, за привабливістю інвестицій у роздрібну торгівлю (услід за Індією та Росією). А за темпами зростання привабливості Україна взагалі посідає перше місце — стрибок з 20-го (за підсумками 2003 року) на 3-тє місце. Цей рейтинг у середовищі топ-менеджерів найбільших корпорацій використовується як своєрідне керівництво до дії під час планування інвестицій. Зрозуміло, що термін «привабливість» ні про що не каже.
Динаміка торговельних
площ у столичних ТЦ, тис. кв. м
За даними Colliers International
Наприклад, тонкощі роботи на ринку тієї чи іншої країни він не визначає. Фахівці пояснюють, що на місце країни в рейтингу на практиці впливає лише швидкість прийняття рішення про інвестування в туземний ритейл. Наприклад, за розрахунками фахівців Української торгової гільдії, період первинного насичення українського роздрібного ринку навіть за нинішніх темпів інвестування настане на межі 2007-2008 років. Якщо ж зарубіжні торговельні мережі і вітчизняні ритейлери виконають бодай половину своїх інвестиційних обіцянок, місця новачкам на ринку не залишиться вже через рік. Після цього розвиток ритейлу піде еволюційним шляхом: розширення вже існуючих мереж, злиття і поглинання, спільні інвестиційні проекти тощо.
Офіційний роздрібний
товарообіг в Україні
(з урахуванням HoReCa)
За даними Colliers International
Є й інша точка зору. Дослідження компанії Gfk-USM свідчать, що з 42% всіх роздрібних покупок в Україні, що припадають на стаціонарну торгівлю, тільки 7% здійснюються в торговельних мережах. Винятком є лише столичний ринок, що реально наблизився до средньоєвропейського показника, який становить близько 60% (у Києві — близько 50%). У містах-мільйонниках цей показник ледве дотягує до 15-20%, в інших становить в середньому 9%. На підставі цих цифр деякі аналітики роблять висновок, що раніше ніж у 2009-2010 роках первинного насичення ринку не відбудеться.
Проте незалежно від того, якого погляду дотримуватися, висновок однозначний: інвестування в український ритейл виглядає вельми привабливо. Важливим є і той факт, що, як свідчать консалтингові дослідження, постійних відвідувачів мережевих магазинів уже не влаштовують асортимент і рівень сервісу. Неминучий повний перехід на світові торговельні стандарти, які й може запропонувати міжнародний ритейл.
Скільки чекають обіцяного
Іноземці, особливо росіяни, з року в рік лякають український ритейл своєю експансією. «Але насправді вони щонайменше не вміють правильно оцінити наш ринок, розв’язувати проблеми з нашим законодавством і владою. У результаті всі їхні плани діляться на 333», — вважає директор Національної асоціації розвитку торгівлі і сервісу (НАРТС) Андрій Близнюк.
Прикладів, що підтверджують слова Андрія Близнюка, більш ніж достатньо. У 2004 році російський «Патэрсон» заявив про плани щодо відкриття в Україні 30 магазинів протягом двох років. Про причини невиконання планів ніколи не говорилося, зате навесні 2005 року керівництво «Патэрсона» повідомило про наміри відкрити в столиці України три супермаркети. У середині листопада директор зі зв’язків з громадськістю «Патэрсона» Надія Сенюк знову озвучила амбітні плани компанії — до кінця 2009 року «Патэрсон» відкриє в Україні 20 супермаркетів. Але наразі наполеонівські плани щодо завоювання українського роздробу ознаменувалися лише відкриттям одного супермаркету в столичному районі Оболонь. Не дивно, що учасники ринку поставилися до чергової заяви росіян скептично.
8 листопада Олександр Панас, голова спостережної ради компанії «Перекресток Україна» (входить до російської Альфа-груп), недвозначно дав зрозуміти про наміри компанії купити другу за величиною в Україні мережу продовольчих супермаркетів «Фуршет». Називався і нібито конкретний термін укладення угоди — після закінчення аудиту мережі, який проводила компанія Ernst&Young (наприкінці листопада). Але майже одразу Олександр Панас спростував свою заяву. Після такого демаршу несерйозними виглядають озвучені плани «Перекрестка» про відкриття в 2006 році 4-5 супермаркетів в регіонах України і запуску в 2007 році гіпермаркету у Києві. При цьому фахівці звертають увагу на те, що росіяни вже обпеклися на першій українській інвестиції — один з п’яти куплених «Перекрестком» супермаркетів «Spar Україна» був закритий через збитковість.
На початку листопада провалився ще один задум з виходом зарубіжної мережі на український ринок — московський холдинг «Марта» відмовився від відкриття українських Grossmart (про такі плани повідомлялося в серпні). Досі не реалізовані експансійні плани VP Market (Литва), Jeronimo Martins (Португалія), CBA (Угорщина). Як зізнався Контрактам представник одного із зарубіжних ритейлерів, «український ринок досить складний, проекти тут набагато ризикованіші, ніж, наприклад, в Росії. І це при тому, що середній чек в Україні менший». В нашому регіональному магазині середній чек оцінюється у $7, у російському — в $15 і вище.
Пригоди іноземців в Україні
Однак до планів зарубіжного ритейлу не варто ставитися як до вочевидь нереалізовуваних. Слід зауважити, що всі згадані невдачі стосуються лише продуктових мереж. Українські споживачі дуже консервативні щодо звичок і набагато охочіше купують продукти харчування українського походження. І варто вітчизняним виробникам освоїти новий для себе вид товару, покупці з легкістю відмовляються від придбання імпортних аналогів. Не дивно, що на прилавках супермаркетів дуже рідко зустрічається продуктовий імпорт. Практика свідчить, що асортимент зарубіжних продовольчих мереж, що закріпилися в Україні, на 80-90% складається з товару українських виробників. Але, віддаючи перевагу місцевому виробнику, іноземці втрачають основний козир — великі знижки у постачальників. На відміну від мереж-аборигенів їм важко домовитися з виробником на свою користь. Вітчизняних постачальників мало хвилює, скільки всього магазинів входить до транснаціональної мережі. для нього важливо, скільки з них працює в Україні. Гучні заяви про те, що у разі постачання до міжнародної мережі перед українськими виробниками «відкривається весь світ», на ділі нічого не означають.
Наразі можна назвати лише два справді успішних проекти входження в Україну — це мережі Billa і Metro Cash & Carry. Але Billa прийшла, коли вітчизняні мережі тільки-но зароджувалися, зняла вершки і практично зупинилася в розвитку. А Metro для того, щоб закріпиться на ринку України, довелося вирішувати проблеми аж на президентському рівні. в успішних іноземців постійно виникали тертя з українською владою. Наприклад, в середині 2005 року Metro не змогла вчасно домовитися з владою Запоріжжя, внаслідок чого було зірвано термін здачі нового торговельного центру. Керівник відділу зв’язків з громадськістю ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» Тетяна Бабенко, коментуючи ситуацію, заявила тоді, що компанія вперше зіткнулася з такою невдачею, ставши «жертвою боротьби місцевих політичних течій». Схоже, на ті самі граблі компанія наступила у Львові — Метро вже пережила чотири судових розгляди, що оскаржують законність відведення земельної ділянки під гіпермаркет.
Як показала практика, не враховують іноземці і форматні особливості українського ринку. Найбільш стійким виявився формат відносно невеликого супермаркету. Водночас гіпермаркети, на які зазвичай роблять ставку міжнародні мережі, в українців поки що не користуються підвищеним попитом. Не прижились у нас і дисконтні магазини: українці просто не сприйняли європейський формат, що економить на всьому: від широти асортименту до оздоблення приміщення і кількості касових апаратів. Надмірна прихильність зарубіжного ритейлу до власних стандартів призвела до того, що найбільш запитаний споживачем формат — невеликі супермаркети — залишається парафією українських мереж.
Данина традиціям заважає іноземним мережам навіть у дрібницях. Наприклад, дослідження мерчандайзерів свідчать про те, що українцям не подобаються торговельні зали, де овочі розташовані праворуч, а алкогольні напої знаходяться в кінці маршруту покупця. Однак навіть у таких дрібницях зарубіжні ритейлери поступатися не збираються. Стандарт — і крапка!
У своїй тарілці
Кращі перспективи відкриваються для іноземних ритейлерів, що представляють товари непродовольчої і змішаної груп. Тут у іноземців на руках усі козирі: і великі знижки виробників (непродовольчий асортимент вітчизняних ритейлорів на 70-80% складається з імпортного товару), і досвід роботи за новими торговельними технологіями, і вміння організувати грамотну сервісну підтримку.
Найбільша європейська мережа з продажу будматеріалів Praktiker AG, що є підрозділом німецької корпорації Metro, вже заявила про намір відкрити у Києві до середини наступного року супермаркет формату DIY («зроби сам»). У першочергові плани компанії входить створення до 2008 року в Україні мережі з семи магазинів, на будівництво яких, на думку експертів, треба близько $100-140 млн. Конкретні деталі проекту поки що не розголошуються. Менеджер мережі «Олді» В’ячеслав Бондаренко вважає, що на столичному ринку Praktiker AG буде зводити великі об’єкти — по 25-30 тис. кв. м (60-70 тис. найменувань продукції), незважаючи на те що середня площа супермаркетів такого формату в Європі становить 5-6 тис. кв. м. Погоджується з цим припущенням і заступник генерального директора Української торгової гільдії Віталій Бойко. «У Києві вже функціонують супермаркети аналогічного формату, але великої площі, тому європейці, швидше за все, будуть орієнтуватися на них», — зазначив експерт.
Звістка про прихід такого серйозного конкурента шокувала українські компанії, що торгують будматеріалами. Praktiker AG (більш ніж 300 магазинів у Німеччині, Люксембурзі, Греції, Австрії, Польщі, Румунії, Туреччині, Угорщині та Болгарії) працює за прямими міжнародними контрактами, що передбачають пріоритет у постачанні і суттєві знижки. Побоювання є цілком зрозумілими, враховуючи, що асортимент київських будівельних супермаркетів, найбільшими з яких є Олді, Нова Лінія, Епіцентр і Домострой, на 80% складається з імпортної продукції. Директор із ЗЕД мережі «Нова Лінія» Юрій Михайленко не виключає демпінгу з боку новачка. У такому разі деякі дрібні торговельні компанії будуть змушені піти з цього бізнесу, багатьом доведеться або трансформуватися під західні стандарти, або стати франчайзинговою мережею.
У Praktiker AG є вагомі причини виходу на український ринок саме зараз. І справа навіть не в тому, що за останній рік ємність тільки столичного роздрібного ринку будівельних матеріалів зросла майже до $400 млн, а насиченість ринку пропозицією будівельних супермаркетів оцінюється лише у 40%. За словами експертів, у самій Німеччині мережа Praktiker AG зазнає збитків. Зате в сусідній Польщі її магазини показали непогані результати, і подальше освоєння ринку Східної Європи дає компанії можливість покрити втрати.
Високо оцінюються також перспективи зарубіжних мереж електроніки і побутової техніки. Вітчизняні ритейлери з побоюванням очікують анонсованого виходу на ринок наступного року німецької Media Markt (входить до групи компаній Metro). Можливий прихід і британської Dixons Group, що вже підписала угоду про придбання до 2011 року контрольного пакета російської компанії «Ельдорадо» (контролює 18,3% київського ринку побутової техніки). Як вважає комерційний директор мережі «Домотехніка» Сергій Ігнатенко, прихід іноземних мережевиків супроводжуватиметься агресивною ціновою політикою: компанії з великими оборотами можуть дозволити собі протягом тривалого часу зберігати мінімальну торговельну націнку.
З року в рік мережевики з острахом очікують виходу на український ринок світового лідера ритейлу — американської корпорації Wal-Mart. Як свідчить практика, після входу Wal-Mart в локальний ритейл нові серйозні інвестиції в ринок позбавлені будь-якого сенсу. Щоправда, компанія вже двічі заявляла про початок експансії і стільки ж спростовувала свої заяви. Але навіть від прихованої загрози не відмахнешся. Wal-Mart, звісно, може не знатися на особливостях національного попиту, місцевому законодавстві тощо. Проте ресурси компанії дали їй змогу перевиховати і американський уряд, і американського споживача.
Центральний вихід
В оцінках перспективності того чи іншого роздрібного проекту фахівці не акцентують увагу на тому, що частина ритейлерів планують входити в Україну не самостійно, а в рамках ТЦ (як якірні орендарі). За останній рік вітчизняні споживачі доросли до розуміння ідеї концептуального торговельного центру, який є не просто великим сараєм чи підвалом, відданим на поталу дрібним орендарям. А девелопери, своєю чергою, зрозуміли, що світові наробітки концепцій ТЦ цілком застосовні й запитані в Україні.
Основна перевага входження через ТЦ для ритейлера — економія капітальних витрат. Торговельний центр створюється зазвичай на акціонерній основі, до розробки концепції і будівництва залучаються місцеві фахівці, що орієнтуються в національних особливостях смаків, законодавства тощо. Фінансуються такі об’єкти здебільшого під невеликі відсотки через іноземні банки.
У найближчі роки через торговельні центри очікується вихід на ринок іспанської ZARA, французьких Carrefour і Auchane, німецьких Kaufhoff і OBI. Ці мережі віддають перевагу роботі через підрядчиків і девелоперів. До вже здійснюваних планів можна віднести відкриття у Києві шведською компанією IKEA торговельного центру «Мега». Як якірний орендар ТЦ в Україну входить мережа «Рамстор». Гіпермаркет «Рамстор» стане найбільшим продовольчим магазином в Україні — 12 тис. кв. м.
За що боролися?
Експерти вважають, що в Україні може бути реалізований будь-який з трьох сценаріїв розвитку світового ритейлу. По-перше, ймовірним є повторення польського або чеського досвіду, коли внутрішні мережі в результаті виявилися неспроможними конкурувати зі світовими гігантами. Такий сценарій можливий, якщо інтернаціональні ритейлери скуплять провідні вітчизняні мережі (тому чи не першочерговим завданням українських мережевиків є максимальне збільшення вартості бізнесу).
По-друге, ритейл може розвиватися за китайсько-індійським сценарієм, коли за участі держави національні мережі були консолідовані й успішно протистояли зарубіжній експансії.
Не виключений розвиток подій і по-російському — до провідної п’ятірки ритейлерів належать як національні, так і зарубіжні мережі. Вони на рівних беруть участь у тендерах з оренди і забудови площ. Місцеві гравці об’єднуються у спілки, щоб протистояти іноземцям.
Проте є й четвертий, виключно український сценарій, який прогнозує Андрій Близнюк: «Якщо великі іноземні оператори не з’являться в Україні в найближчі півтора року, потім вони можуть вже не приходити — ринок буде щільно охоплений національними мережами».
| Торговельна | 3-5 | 12-15 |
| Офісна | 5-8 | 12-15 |
| Готельна | 7-12 | 14-16 |
| Складська | 8-15 | 15-17 |
| За даними Castle Development | ||
магазинів мережі на 1 січня 2005 року | у 2004 році, млн USD | |
| Сiльпо, Фора, Фоззі, Дніпрянка (Fozzy Group) | 92 | 290 |
| Фуршет (ЗАТ «Фуршет») | 30 | 210 |
| АТБ (ТОВ «АТБ-маркет») | 106 | 180 |
| Метро (ТОВ «Метро кеш енд керрі Україна») | 4 | 143 |
| «Велика кишеня» (Квіза-Трейд) | 17 | 136 |
| Арсен, Барвінок (ТОВ «Торговельна компанія «Інтермаркет») | 21 | 86 |
| Billa (REWE) | 8 | 80 |
| Rainford, магазини мережі мають власні назви (ТПГ Rainford) | 33 | 80 |
| Вопак, Пакко (корпорація «Пакко») | 23 | 73 |
| Таврія-В (ТОВ «Таврія-В») | 7 | 65 |
| За даними перехресного опитування власників мереж | ||
(прогноз) | |||
| Супер- і гіпермаркети, дискаунтери | 39 | 43 | 49 |
| Торговельні центри | 13 | 18 | 22 |
| Бутики | 7 | 9 | 9 |
| Ринки | 6 | 5 | 4 |
| Кіоски та намети | 11 | 9 | 3 |
| Універсами радянського зразка | 3 | 1 | 0,5 |
| Магазини самообслуговування | 16 | 11 | 10 |
| Універмаги | 5 | 4 | 2,5 |
| За даними ЗАТ «Квадрат-Україна» | |||
Сухий залишок
За даними Української торговельної гільдії, в Україні працює 25 роздрібних мереж супермаркетів, які об’єднують близько 600 торговельних об’єктів (на початку 2004 року в Україні працювало близько 50 мережевих супермаркетів). Близько 70% супермаркетів розташовані у Києві. У 2004 році 40-50% всіх торгових точок України були розташовані на відкритих ринках, до 2014 року їх частка має поменшати до 10-15%.
|