|
Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 26 вiд 30-06-2008 |
Епіцентр
«У житті керуюся не законами, а принципами. З текстом Конституції України я не ознайомлений, але читав радянську»
Андрій КУРКОВ,
письменник
— У житті керуюся не законами, а принципами. Я живу за старим принципом, який вичитав ще в книжці Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ»: «Не вір, не бійся, не проси». Цією нормою керуюся і в особистому житті, і у стосунках з колегами по роботі. Тішить те, що специфіка моєї роботи дозволяє спілкуватися тільки з приємними мені людьми. Тому в мене немає розподілу: закони з особистого життя я переношу і на партнерські відносини.
Я ніколи не порушував законів, хіба що правила дорожнього руху: зупиняли, платив штрафи, іноді домовлявся. Але це вада багатьох наших громадян і системи загалом. Вважаю, що немає таких речей, які змусили б мене переступити закон і штовхнули б на злочин. Однак припускаю, що можливі ситуації, коли потрібно знаходити компроміси. Думаю, бізнесменові жити і працювати в Україні, дотримуючись закону, важко. Якщо ж людина не займається бізнесом, то легко: легко просто не знати закон і при цьому його не порушувати.
З текстом Конституції України я не ознайомлений, але читав радянську. Не думаю, що Основний Закон незалежної України дає мені більше прав або краще їх захищає, ніж норми радянської конституції. Бажання переписати Конституцію мені абсолютно зрозуміле, бо кожен великий політик так чи інакше хоче розширити коло своїх повноважень. Сьогодні в жодного з політичних борців немає достатнього плацдарму для перемоги у війні, тому кожен, отримавши можливість, намагається схопитися за Конституцію й перетягнути її положення під себе. Боротьба за повноваження, їх перетасування призвели до того, що в людей практично немає довіри до політиків: деякі політичні сили дискредитували самі себе, деякі один одного, а нова, на жаль, так і не з’явилася, не рахуючи політичних партій, які створюються штучним шляхом.
|
|