№ 11 вiд 15-03-2004
|
|
Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 11 вiд 15-03-2004 |
Колонка редактора
Фільм «Москва сльозам не вірить» — безперечний шедевр кіномистецтва і водночас невичерпна криниця крилатих фраз.
 |
— Стабільності немає. Терористи знову захопили літак.
Останню фразу можна повторювати хоч кожного дня, і вона не втратить актуальності. Під час написання цієї замітки у приміських електропоїздах Мадрида прогриміло десять вибухів. За попередніми даними, загинуло понад 180 осіб. Іспанська влада вважає, що теракти напередодні парламентських виборів проведені баскськими сепаратистами. Як тут не пригадати аналогічні теракти в московському метро і обвал даху аквапарку. До речі, інциденти в Росії також сталися напередодні виборів, тільки президентських.
Якщо мені зараз, як, власне, й будь-якому іншому українцеві, запропонують на вибір три міста, в яких я хотів би жити, — Мадрид, Москву чи Київ, вибір залишиться за останнім. Нехай Україна програє Іспанії за рівнем життя, а Росії — за кількістю нафти на душу населення, зате миролюбнішу країну знайти складно. Ми ніколи ні з ким не воюємо. У Росії, наприклад, майже кожне покоління брало участь у війнах. У нас ніхто не висаджує в повітря поїзди і житлові будинки, немає етнічних чи національних конфліктів. А якщо й з’являються терористи, то лише проїздом. Рівно два роки тому український генерал затримав трьох німців, що пограбували банк і захопили заручників. Причому ставлення до них влади було також цілком лояльним — знешкодили без стрілянини, нагодували й відправили відбувати строк на батьківщину.
Вочевидь, ментальність українця не терпить насильства. Хоч як би проходили президентські вибори — з підтасовуванням бюлетенів, підкупом виборців чи іншими атрибутами політичної боротьби, — ніхто не стрілятиме. Агресивний політик ніколи не буде президентом. Найбільше, на що він може розраховувати, — міністерський портфель чи посада в адміністрації, бо ці посади від волевиявлення народу не залежать.
|