Український дiловий тижневик "Контракти" / № 13 вiд 31-03-2008

Рубка від нежитю

В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ

Верховна Рада скасувала закон про держзакупівлі, щоб тимчасово викорінити корупцію

Верховна Рада конституційною більшістю голосів (440 — «за») ухвалила, а президент затвердив рішення, що скасовує закон про держзакупівлі й зобов’язує Кабмін у двотижневий термін внести на розгляд парламенту новий законопроект «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». До прийняття цього документа тендерну сферу регулюватиме тимчасове положення, яке Кабмін, згідно з рішенням ВР, має розробити відповідно до законодавчих норм, що діяли до 17 листопада 2004 року. Нагадаємо, що саме тоді народні депутати почали «вдосконалювати» базовий закон, вписуючи в нього відверто корупційні статті, а зараз, як зауважив спікер ВР Арсеній Яценюк, «звільнили державу від законодавчої корупції». Йдеться передусім про скасування норм, що наділяють Тендерну палату повноваженнями, невластивими громадським організаціям, про касацію статей, які зобов’язують держустанови розміщувати оголошення про майбутні торги на платних сертифікованих сайтах тощо.

Утім, це не означає, що сфера держзакупівель (оборот — близько 100 млрд грн щороку без урахування оборонних замовлень) стане прозорішою і без корупції. По-перше, місяцем раніше фракція БЮТ, Партія регіонів і КПУ ухвалили у першому читанні законопроект про держзакупівлі, що йде врозріз не тільки за буквою, а й за духом із законом, на який запропоновано орієнтуватися Кабміну. По-друге, не факт, що новий проект, розроблений урядом, буде прийнято невідкладно і без змін: чимало членів профільного Комітету ВР з питань економічної політики, через який проходитиме документ, кровно не зацікавлені у новій процедурі держзакупівель. По-третє, за останні чотири роки лобістам інтересів громадських організацій вдалося підірвати тендерну систему держави. Вісник державних закупівель (у якому друкували тендерні оголошення) перебуває у стані ліквідації; департамент з держзакупівель у структурі Мінекономіки давно перепрофільовано, а його фахівці пішли в бізнес-структури; повноцінний підрозділ з питань держзакупівель в Антимонопольному комітеті так і не створено тощо. Нарешті, по-четверте, уряд Тимошенко вже має досвід регулювання сфери держзакупівель в умовах правового вакууму, і цей досвід є швидше негативним.

У квітні 2005 року, зокрема, було розроблено постанову, що призупиняє дію закону про держзакупівлі (до внесення до нього чергових змін). Головна фішка документа — проведення тендера на суму понад 500 тис. грн (у початковому варіанті постанови фігурувала сума 200 тис. грн) можливе тільки після узгодження з прем’єр-міністром. У решті згадана постанова цілковито відповідала нормам закону про держзакупівлі в редакції від 22 лютого 2000 року. Зокрема, уряд був орієнтований на міжвідомчу координацію держзакупівель на чолі з ДАК «Укрресурси», що мала організовувати і проводити централізовані тендери за товарними позиціями, зафіксованими у спеціальному дорученні уряду. Не виключено, що ця постанова частково або повністю стане основою тимчасового положення, яке готує Мінекономіки.

Джерела Контрактів у міністерстві стверджують, що зараз Юлія Тимошенко, як і в квітні 2005 року, тримає руку на пульсі й орієнтована не стільки на ухвалення нового закону, скільки на якнайшвидше затвердження положення — більшість тендерних контрактів, як відомо, укладаються у першому півріччі. У будь-якому разі цілком імовірно, що найближчим часом тендерні потоки центральних розпорядників бюджетних коштів буде структуровано за схемами, запропонованими урядом Тимошенко у квітні 2005-го (див. ЗАТ «Українська держава»).