№ 12 вiд 24-03-2008
|
|
Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 12 вiд 24-03-2008 |
Тестуємо бренд Infiniti. Ми провели тест не окремого автомобіля, а всього
сімейства: вивчили три моделі з чотирьох пропонованих офіційним дилером і поїздили
на них по Україні
Останнім часом Infiniti була джерелом новин: з весни 2007-го пішли прем’єри нових моделей, у травні в Києві презентували сам бренд — запрацювало офіційне представництво, а наприкінці листопада з’явився довгоочікуваний салон.
Поява нового бренда на цілком заповненому, сформованому ринку України — подія нечаста. Та й сам бренд Infiniti, довгий час представлений лише однією машиною, яку постачали хитромудрими сірими каналами, навряд чи має для українського покупця упізнавані риси.
А знання марки — річ важлива. Адже коли ми чуємо Volkswagen, BMW, Audi або Toyota, виникає чітке уявлення про певні «фамільні» якості: від одних ми очікуємо чудової керованості, від інших — виняткового комфорту, від третіх — авангардних технологічних рішень, від четвертих — оптимального співвідношення ціна/якість. І для цього навіть не треба сідати за кермо! Неважливо, реальні це якості чи маркетингові легенди з минулого, але вони десятиліттями вбивалися в голову автолюбителя, і ці «знання» продають автомобіль сьогодні.
В Україні Infiniti явно не може похвалитися таким шлейфом. Напіввідсутність на нехай молодому, але різноманітному українському автомобільному ринку робить бренд дивовижним, екзотичним.
Тим часом в решті світу Infiniti — нормальна, шанована марка зі своїми впізнаваними рисами і чіткою нішею. Які вони?
Щоб визначитися, ми провели тест не окремого автомобіля, а всього сімейства: вивчили три моделі з чотирьох пропонованих офіційним дилером і поїздили на них по Україні.
Для повноти та системності картини нагадаємо, як виглядає вся загальносвітова модельна лінійка Infiniti:
З них в Україні поки що відсутні спортивне купе G37 (продаж розпочнеться у квітні), новий міський кросовер ЕХ (продаж обіцяють улітку, Контракти вже тестували цю машину, № 45, 2007 р.). Єдиною з представлених у салоні, що не потрапила до нас на тестування, була QX56 — машина велика і специфічна.
У підсумку протестували автомобілі, на яких, як на трьох китах, буде вибудувано продаж: FX, G і M. І зробили це в такому порядку: на українських дорогах, не менш ніж тиждень, по 1000 км пробігу на кожну (за винятком М-класу).
Модельний ряд
Орієнтири і козирі
Ровесник перебудови, бренд Infiniti свого часу визначив прагнення Nissan усерйоз вторгнутися у преміум-сегмент на північноамериканському ринку. Виділити топ-моделі у самостійний бренд, відокремити їх у сприйнятті ринку від масових, утилітарних машин, створити ореол виняткової технічної досконалості та якості — шлях, який успішно пройшла Toyota зі своїм люкс-брендом Lexus.
Власне, одним із завдань Infiniti й було успішне суперництво з Lexus. Другим брендом — суперником для Infiniti є BMW.
Рівень конкурентів диктує і вимоги до продукції. Стрімкі машини з потужними двигунами, яскравим дизайном і багатим салоном — ось що створюють під маркою Infiniti. Жодної утилітарності, універсалів для бідних із великими багажниками, економічними двигунами та іншою нудьгою... «Шик, блиск, краса», як співали в одній старій пісні.
Звісно, щоб змагатися в елітному дивізіоні, компанія повинна мати свої козирі. Які аргументи Infiniti? Якщо запитати самих ідеологів бренда Infiniti, вони нададуть перелік на багатьох сторінках. Мій неповний і суперечливий список такий:
1. Потужні, класні ніссанівські двигуни.
2. Сучасне компонування, коли центр ваги двигуна зміщений усередину бази.
3. Повний привід з переважною передачею обертального моменту на задні колеса.
4. Винятковий самобутній дизайн.
5. Ціна.
Останній аргумент для преміум-класу видається дивним, але часто, порівнюючи конкурентів в аналогічній комплектації, ви виявите, що, купуючи Infiniti, виграєте тисяч десять доларів.
Машини зазвичай доступні у двох комплектаціях: до першої входить «усе», до другої — «плюс ще трохи». Це рятує вас від кропіткої роботи з прайсом. У будь-якому разі ви отримаєте автомобіль, оснащений усілякими сучасними опціями, з яких я виокремив би багатокамерну систему паркування, яка є вже на двох моделях, а в міру модернізації буде на всіх.
Іміджмейкер (Останній тест)
FX — це і є Infiniti в автомобільній українській підсвідомості. Саме цю машину завдяки сірим дилерам увозилося в країну багато років поспіль і купувалося — й купується — буквально «за гарні очі».
Народжена красунею, ця машина й сьогодні виглядає сучасною. Саме Infiniti вдалося знайти пропорції, за яких величезний автомобіль видається добре скроєним, а габаритний позашляховик набув рис легкового купе.
Ніщо не видає у вигляді FX кандидата на заміну. Понад те, це той випадок, коли поліпшення здається неможливим. Останній рік існування? Ви жартуєте? Це авто народжене stopcar’ом і ним назавжди залишиться. Якщо більшість таких машин починають і закінчують кар’єру у виставкових павільйонах, то ця одного разу вирвалася на вулицю, де автомобілів такої краси більше не водиться.
У полі можна. Але не треба
Можна як завгодно описувати дизайн. Видовищна. Вражаюча. Завжди цю машину проводжатимуть поглядом.
Тут забарвлення — бойова зброя, як колір вечірньої сукні. Блікує, проходить повз вас, хвилює запахами — насправді ця машина як жінка, і створювалася вона для спокуси. Тут можливий тільки роман — навіть не думайте створювати з нею сім’ю, закінчите рогатим ревнивцем.
Міський позашляховик? Не міський — столичний! Столичний позашляховик.
Погляд з водійського місця: половину видимого простору займає кришка капота. З водійського місця здається, що ви сидите на біцепсі, похилому лискучому м’язі.
Панель керування: крім великої вертикальної площини звертає на себе увагу горизонтальна поверхня під великим монітором. Цибулина аналогового годинника. Поза сумнівом, багате оздоблення водночас справляє враження стриманості. На маленькому кермі клавіші управління музичною системою.
Довершеність описаного зовнішнього образу така, що створюється враження,
ніби ви маєте справу швидше з моделлю, ніж з реальною машиною, і нібито все в
ній має бути іграшковим. Навряд чи така красуня призначена для їзди, навряд чи
це машина для повсякденного використання — ось які сумніви можна буде прочитати
в погляді № 2.
Щоб чесно відповісти на це запитання, треба поганяти машину нашими, а не каліфорнійськими дорогами, що ми і зробили. Враження такі.
На вибоїнах машина легко, одним махом з’їдає запас просвіту, між колесами і вами натягнута пружна коротка струна; потрапляючи на тріщини, машина ніби відпускає короткі американські прокльони. Подолання водно-грязьових перешкод теж не надихає: шар бруду на сліпучих (у чистому вигляді) боковинах не виглядає чужорідним, як на вечірньому костюмі. З машиною нічого не відбувається, однак бажання заганяти її на бездоріжжя не виникає.
Дорога FX на південь (а здається, що така машина завжди їде до моря і сонця) має бути: а) асфальтовою; б) рівною. Не те що FX не поїде (і поїде, і проїде), але вам за кермом буде соромно, ніби ви купили арабського скакуна і замість перегонів запрягли його орати. Тому ями позначаються не так на комфорті п’ятої точки, як на комфорті моральному. Щоб не виглядати такою автомобільною сволотою, визначтеся заздалегідь, що це машина не для поїздки на полювання і перетину орних земель. Не псуйте собі свята — кожен день буде для вас таким.
На подив, колір виявився практичним, немарким. Просто, побувавши по вуха в бруді, глянсова машина стала матовою, відобразивши, як кажуть, майбутні тенденції у світовому дизайні.
Доводилося чути (від власників FX45), що FX35 бракує потужності. Не можу з цим погодитися. Ніякого дефіциту потужності та прийомистості. Однак поведінка машини чітко залежить від показань тахометра.
Я сказав би, що у вас дві машини: до 4000 оборотів і після. І оцінювати їх хочеться як два окремі світи. Якщо двигун розкручений, ніхто не ризикує зайняти ліву смугу перед вами, та й порожня вона лише на мить — ліниве натискання педалі — й стрімка тінь впирається в тихохід, що рухається попереду.
Очікуване зіткнення: кермове колесо, відрегульоване на чутливе, ретельне
спортивне водіння, нервує на 
українських дорогах. А загалом биття керма —
неминуча плата за експлуатацію спортивної машини на неправильних дорогах, а у
нас усі такими і є. Мабуть, із цього правила немає винятків. Українські
автошляховики відіб’ють кермо у чого завгодно: і в BMWХ5, і в RR Sport.
Регулювання педалей в Infiniti — забігаючи наперед, узагальню: в усіх Infiniti — окрема пісня, яку я зараз проспіваю. Педалі легкі, ніжні, чутливі, чіткі, без натяку на люфт або якусь порожнечу, провали. Вони такі, якими мають бути педалі будь-якого автомобіля, але чомусь майже ніколи такими не є. Тут же ви почуватиметеся в автомобільному раю.
А в раю ви... розслабитеся і перестанете бути учасником нескінченних вуличних перегонів. Усвідомлюючи те, що будь-яка машина досяжна, що будь-якому водієві можете втерти ніс, ви розлучитеся з останнім автомобільним комплексом, перестанете звертати увагу на автохамство й поїдете самі по собі, в окремому, вилизаному для вас Infiniti-світі.
Ще один забобон — маленький багажник. Так, він менший, ніж, приміром, у Tuareg. Але це за мірками повнорозмірних позашляховиків. Якщо ж оцінювати багажник як такий, ви побачите, що в ньому легко вмістяться, наприклад, дитяча коляска і кілька ваших валіз.
Якщо їх не закріпити, швидкі розгін і гальмування розкидають речі, тому в тайничку багажника ви знайдете кріпильну сітку — спасибі конструкторам.
Під час швидкісної їзди комфорт задніх пасажирів буде неідеальним — їм доведеться пристебнутися (як заднім пасажирам Cayenne). Ось тут рятівними виявляться закріплений на стелі перед заднім рядом DVD-програвач і пара навушників до нього. Керування просте і зрозуміле, якість відтворення звуку чудова.
Автор ніколи не належав до любителів слухати музику: десяток динаміків, сабвуфер в авто завжди здавалися йому дитячими іграшками. Ще непотрібнішими вважав DVD-програвачі та вбудовані екрани для перегляду кіно.
FX мене перевиховав. Пасажир, який на задньому кріслі зазвичай приречений заглядати через плече водія у лобове скло, а частіше годинами розглядати потилицю того, хто сидить спереду, тепер зайнятий справою: з насолодою дивиться кіно. Він перестає бути пасажиром, якого везуть, а стає мандрівником і кіноглядачем. Тепер у нього там просто мобільний кіносеанс, а подорож вимірюється не в сотнях км, а в переглянутих детективах. І я із задоволенням посидів би години чотири позаду. У мене вдома звук гірший.
Новий за незабутнього старого
І все ж таки модернізація настала. Друге покоління FX представлене на автосалоні в Женеві цього березня. Замінити шедевр — смертельний номер. Пам’ятаєте, така проблема була в Аudi, коли міняли першу ТТ. І шедевр із ТТ № 2 не вийшов.
На прем’єрі в Женеві я не був, оскільки брав активну участь у загальнонаціональній акції епідемії грипу, обговорювати екстер’єр новинки поза очі не маю права. На знімках тішить те, що фірмовий інтер’єр, перетворений еволюційно, зберіг типово інфінітіївську ергономіку з чітким розподілом зон, наявністю не лише вертикальних, а й горизонтальних площин.
Принципові технічні новації FX2008:
1. Активна підвіска з двома режимами жорсткості (як на мене, швидше відповідь на аналогічні системи у конкурентів, ніж нагальна потреба).
2. Система огляду в 360 градусів (унікальна, чудова система для водія, на великогабаритній FX ще доречніша, ніж на маленькій EX).
3. 5-літровий (машина тепер маркується як FX50) двигун у 390 к. с. Додаткові 62 к. с. (ризикований крок в епоху енергетичної кризи, але цілком у дусі стратегії «максимальної потужності»).
4. 7-ступінчастий автомат (цікаво, але пригадується, що запуск такої коробки у Mercedes був ускладнений проблемами з надійністю).
Гонча
Пересівши з F-класу в G, ви звернете увагу на кілька речей. Перше — маркування містить ту саму літеру Х, що у випадку Infiniti означає привід на всі чотири колеса.
Екстер’єр зовсім інший, не яскраво авангардний, а швидше вкрадливий, котячий. Світлотехніка спочатку здавалася мені чужорідною, але, забігаючи наперед, скажу: в міру того, як я закохувався в машину, її обтічні лінії ставали гармонійними й ефектними. Зауважимо, що маємо справу з класом, де автомобіль є тим, чим він повинен бути: не маленьким, але й не величезним, спортивним, але не на шкоду комфорту на догоду швидкості.
Божевільна машина для нормальних людей
В інтер’єрі ті самі принципи, що й у FX: легко зчитувані прилади, органи керування розділені на чіткі зони за висотою, яскравий, з великими літерами дисплей.
Рукоятки приладів, природно, дрібніші, панель з огляду на відносну компактність щільніше всіяна кнопками, збережено фірмову горизонтальну поличку. Як належить сприймаєш якість аудіосистеми і біксенон.
Інші, але такі самі комфортабельні ковшоподібні крісла. Як і раніше, всі регулювання. Знову камера заднього виду, і позаяк з електроніки є практично все, помічаєш відсутність переднього парктроніка. Щоправда, до габаритів швидко звикаєш.
Камера заднього виду порівняно з F-класом вдосконалена: є друга динамічна крива, що супроводжує поворот кермового колеса. Тут ще немає чотирьох камер, як в ЕХ, але їздити заднім ходом, орієнтуючись лише на картинку монітора, можна спокійно.
Відзначимо швидкість роботи електроприводів — миттєвий відгук, швидкі переміщення будь-якого допоміжного пристрою: від крісел до аудіосистеми. Утім, електронна скорострільність — це знову ж таки властивість усіх Infiniti.
Особливість спортивної машини — занижена лінія даху, над головою зовсім небагато простору. Коефіцієнт опору — 0,29. Нерухомий автомобіль виглядає спокійним, незадирливим. Мабуть, у потоці його можна й не помітити. Але це якщо він стоїть.
Вперше сідаючи за кермо цієї машини, переконайтеся, що за кілька метрів від вас немає жодних перешкод. Тому що, коли ви через незнання надто сильно натиснете на газ, вона зробить спробу полетіти, не відриваючись від землі.
Я — вже знайомий з американською думкою, що GX є реальним опонентом BMW 3-ї
серії, — був морально готовий до того, що зустрінуся з хорошим авто, але...
Перше — стійке — враження можна описати просто: захват! Шлях від професійної
цікавості до «а чи не купити мені таку?» проходиш приблизно за 6,2 с. На
спідометрі буде рівно 100 км. А машина продовжуватиме розганятися й нарощувати
обертальний момент.
Як вона їздить! Усі принади інфінітіївської конструкції: зміщений всередину бази двигун (315 к. с.!), повний привід, задні колеса, що підрулюють, створюють цілісний ракетний комплекс цивільного призначення. Враховуючи безкомпромісний за спорядженням салон, легка, як пір’їнка, завдяки алюмінієвим підвісці, колесам, двигуну і капоту автомобіля. Максимальна споряджена маса — 1812 кг. Запуск ракети вручну здійснюється серпоподібними перемикачами на кермовому колесі. Особливий кайф у тому, що інтелектуальна система повного приводу налаштована так, що автомобіль, якщо це дозволяють дорожні умови, стає максимально задньопривідним. Тепер ви не їздите, а робите гіперстрибки з точки А в точку Б. Напевно в очах оточуючих ви виглядаєте дещо божевільним.
Цілком несподіваними якостями виявилася наділена підвіска G-шки (давайте просто «жешки»). У надшвидкій, за визначенням жорсткій машині насправді дуже комфортно, м’яко їздити. Перед калюжею, яку на FX форсував елементарно, але при цьому забризкуючи автомобіль по вуха, напружуюся, але «жешка» проходить неприємну водну перешкоду несподівано легко. Просвіт авто здається більшим, ніж у «трійки», що змусило мене присвятити деякий час вивченню окремо кліренсу (насправді 14 см). Єдине «але»: комфортабельна підвіска на нерівній дорозі допускає вертикальне розгойдування — високий водій ризикує дістати головою дах салону.
Натхненний поїздкою по Києву, я відразу почав збиратися в автокруїз країною і протягом наступних кількох днів подолав більш ніж 1000 км. Отямився десь під Житомиром, на об’їзній: уже кількасот кілометрів я спокійно і зручно їхав за якимось психом, що квапився на свої похорони, поки вантажівка, поступившись йому дорогою, зненацька не повернулася в ліву смугу перед моїм носом. Зробивши маневр право-руч-ліворуч, відчуваю, що корма досі бездоганної машини намагається вильнути; з подивом нарешті звертаю увагу на спідометр — понад 200 км! Це я захопився їздою як такою, перестав дивитися на прилади, насолоджуючись швидкісним комфортом. На іншій машині з такою безтурботністю й таким позамежним для зазвичай заповненої автомобілями дороги маневруванням давно б уже був у кюветі. Феноменальний апарат. Для водія зі стабільно здоровим глуздом.
Отже, згадаємо, про який клас автомобілів ми говоримо.
«Трійка» BMW, «четвірка» Audi, Mercedes C-класу — перерахування тільки цих трьох автомобільних шедеврів із граничними показниками керованості, швидкості, якості й комфорту показує, з якою конкуренцією доводиться мати справу «жешці». Якому з цих автомобілів віддати перевагу — справа смаку, але вважаю, що зробити свідомий вибір автомобіля в цьому класі, не випробувавши на ходу Infiniti G-класу, вже не можна.
Ватажок
Удосталь наїздившись на G-класі, я попросив М-клас... на один день. Бо діагноз був мені зрозумілий заздалегідь як відповідь у кінці задачника.
Машина азартного боса
Бізнес-клас, преміум-клас... У випадку Infiniti, в якому, власне кажучи, будь-яка машина — це преміум-класс, ці слова втрачають точність.
Спробуємо так: це найбільший салон (Q-клас до уваги не береться). Начебто за статусом для цієї машини потрібен водій, але, як і всі Infiniti, це дуже швидкий і керований автомобіль, тож мені здається, що власник «емки» завжди прагнутиме опинитися на місці водія.
Машина важча, спокійніша, солідніша за G-клас. За тієї самої легкості
органів керування водіння менш азартне.
Характерно, що порівняно з «жешкою»
3,5-літровий двигун дефорсовано до 280 к. с. Якщо ви захочете більше конячок,
то є 4,2 л 32-клапанний двигун V8 з 339 к. с.
У нашому видавництві службовими машинами є Toyota Camry і Nissan Teana, які продаються дилерами як моделі бізнес-класу. Обидві дешевші за Infiniti М тисяч на 30 американських доларів. На вихідних регулярно доводиться сідати за кермо обох, і роблю я це без задоволення. Мляві педалі, посередня керованість великих м’яких машин — ось що означають ці «мінус 30». Можливо, тисячі власників цих популярних і не найдешевших авто зараз обурено стрепенуться, але для того, щоб відчути «недоробленість» бюджетного бізнес-класу, їм треба спробувати інфінітіївську «емку».
Зауважте, розкіш Infiniti — зовсім не того типу, коли що більше золота й діамантів на квадратний сантиметр виробу, то краще. Якщо до Infiniti і можна вжити слово «раціональний», то в словосполученні «раціональна розкіш». Жодної вигадливості, поганого смаку, показухи.
Адже палісандр й алюміній — це практично. А кермо й крісло, що від’їжджають під час виходу з машини, чип-ключ, світлодіодні ліхтарі — це зручно. Те, що в автомобілі бізнес-класу, як і раніше, передбачене спортивне ручне перемикання передач, свідчить про те, що цією машиною шеф захоче керувати сам. Це багате авто людини, яка витрачає гроші на себе. Якщо ви прагнете зробити приємність на всі гроші саме собі, а не просто піжонити перед оточуючими, то це ваш бренд.
Післясмак
Від’їздивши намічену тестову програму, помічаю, що досі відловлюю в міському потоці знайомі японо-американські риси. Одного разу, у якогось сірого дилера застав покупця, який прискіпливо оглядав «жешку», і прийнявся його палко агітувати, не викликавши, по-моєму, нічого, крім підозр у підставі. Не приховую, Infiniti, особливо GX-35, вдалося завоювати шматочок мого серця. Розважливий розум, щоправда, періодично нагадує про відсутність у моторній гамі дизеля — але не все коту масляна.
Внутрішній світ
FX35 G35
M35
Дилер Infiniti на всю країну один. Щоб виграти у конкурентів, які давно і зручно розташувалися на нашому авторинку, він пропонує покупцеві неабиякі умови: від цілодобової програми допомоги на дорозі до подання замінного автомобіля на строк гарантійного ремонту. Як Infiniti триматиме своє круте слово? Перевірити це можна буде єдиним способом — купити автомобіль.
Офіційно
З часу відкриття концептуального дилерського центру Infiniti у Києві, з листопада-2007 по лютий-2008, в Україні реалізовано 186 автомобілів люксової марки компанії Nissan. Причому тільки за лютий було продано 63 авто. Найпродаванiша модель Infiniti в Україні — позашляховик FX: за січень-лютий 2008 року реалізовано 41 машину. Друга за популярністю модель Infiniti серед українців — спортивний седан класу «люкс» G35: продано 28 автомобілів. Третє місце посідає представницька модель M (21 авто).
|