Український дiловий тижневик "Контракти" / № 09 вiд 03-03-2008

Громадянином бути зобов’язаний

Олена ЄВЛАНЧИК, керівник Міжнародного департаменту компанії BPT Offshore Fortress, Коллажі Сергія ГЕТУНА

Як використати офшори і друге громадянство для збільшення прибутку компанії

Секрет Полішинеля
Цілковиту конфіденційність не може гарантувати жоден «податковий рай»

У межах спецоперації з боротьби з ухилянням від сплати податків спецслужби Німеччини купили в колишнього працівника банку LGT Treuhand, зареєстрованого в князівстві Ліхтенштейн, диск із даними про клієнтів банку. Шпигунська операція обернулася грандіозним скандалом — після вивчення куплених відомостей податкова поліція порушила близько 1000 кримінальних справ проти впливових громадян Німеччини — власників і топ-менеджерів великих компаній.

Усі вони звинувачуються в ухилянні від сплати податків. Причому оцінки збитків, завданих економіці Німеччини, кардинально різняться. Податкова служба наполягає на цифрі у EUR3,5 млрд, натомість німецькі профспілки стверджують, що йдеться про суму в EUR30 млрд.

Першою жертвою проведеної операції став Клаус Цумвінкель, голова поштового гіганта Deutsche Post. Його підозрюють у приховуванні доходу на суму близько EUR1 млн, нібито розміщеного на банківському рахунку в Ліхтенштейні. Хоча сам факт ухиляння від сплати податків поки що не доведено, свою посаду топ-менеджер уже втратив: під тиском профспілок та акціонерів компанії Клаус Цумвінкель був змушений подати у відставку.

Відомості про злісних неплатників німецьким розвідникам дісталися лише за EUR4 млн — дрібниця порівняно з мільярдами несплачених податків.

Водночас влада Ліхтенштейну обурена діями німецьких правоохоронців. Наслідний принц князівства Алоїс заявив, що дії спецслужб Німеччини порушують конституцію Ліхтенштейну. Він звинуватив Німеччину в замаху на державний суверенітет князівства і порекомендував змінити німецькі податкові закони. Відносини між країнами-сусідами різко охолонули внаслідок того, що німецька влада, своєю чергою, вимагала від уряду Ліхтенштейну змінити закони і спростити доступ іноземних фіскальних органів до конфіденційної інформації в банківських установах князівства.

З часом історія дістала продовження. Зокрема, німецька влада оголосила, що заради фінансового благополуччя планети готова поділитися ексклюзивним матеріалом безплатно. Згідно із заявою LGT, приблизно половина даних, що стали надбанням громадськості, стосуються громадян Німеччини. Однак свій інтерес до податкових таємниць уже виявили Фінляндія, Швеція, Норвегія, Голландія. США і Велика Британія також зацікавилися інформацією про рахунки своїх співвітчизників у Ліхтенштейні.

Як зазначає телеканал «НТВ», два роки тому у Великої Британії був шанс купити цей диск, але оборудка не відбулася, й інформація дісталася Німеччині. Тепер Лондон виплатив тому самому інформатору 100 тис. фунтів і планує повернути до скарбниці щонайменше 100 млн фунтів.

Тим часом кронпринц Алоїс і віце-прем’єр князівства, міністр юстиції Клаус Чучер звинуватили Німеччину в беззаконні та порушенні суверенітету. За словами Алоїса, проведена німецькими податківцями масштабна операція та її висвітлення в німецьких ЗМІ — це «кампанія із залякування» Ліхтенштейну, а їхні методи є «драконівськими і ворожими правовій державі».

Подвійні стандарти

Нерідко підприємці плутають подвійне і друге громадянство, вважаючи, що це одне й те саме. А позаяк подвійного громадянства Україна не визнає, то й ставати підданим іншої держави безглуздо, мовляв, все одно жодних переваг це не принесе. Насправді між подвійним і другим громадянством є значна різниця. Особливо для українських підприємців.

Інститут подвійного громадянства передбачає наявність певних домовленостей між державами. Основна мета міжнародних договорів — урегулювання правового боку питання і рятування «подвійних» громадян від багатьох неприємностей. Наприклад, від служби у двох арміях замість однієї, сплати подвійних податків у разі отримання спадщини або купівлі корпоративних прав тощо.

Водночас наявність другого і третього громадянства означає лише те, що між державами відсутні домовленості в питаннях подвійного громадянства. Відповідно «подвійний громадянин» зобов’язаний дотримуватися законів усіх країн, підданим яких він є. Понад те, йому доведеться виконувати всі зобов’язання, які передбачає законодавство кожної з країн, приміром, служити в армії. Разом з тим багато держав визнають за своїми підданими право на володіння і подвійним, і додатковим громадянством якщо не де-юре, то де-факто. Виходить своєрідне визнання подвійного громадянства в односторонньому порядку. Наприклад, в Україні неважливо, що бізнесмен є, скажімо, ще й громадянином Кіпру, — влада країни розглядає його виключно як громадянина України. З усіма обов’язками і правами, що з цього випливають. Водночас кіпріоти до такого підприємця ставляться як до особи з подвійним громадянством і звільняють його від частини зобов’язань перед державою Кіпр.

Також потрібно враховувати, що небагато країн офіційно інформують Україну про те, що її підданий отримав нове громадянство. Якщо такий «подвійний» громадянин сам не повідомить компетентні органи України про отримання іншого підданства (а зробити це він не зобов’язаний), вітчизняні держоргани про це так і не знатимуть.

У цьому випадку бізнесмен матиме подвійне підданство, причому на абсолютно законних підставах. Відповідно до Загальної декларації прав людини (прийнятої в 1948 році, до якої Україна приєдналася), кожен має право на громадянство. Крім того, ніхто не може бути довільно позбавлений громадянства чи права його змінити. Висновок: друге громадянство не визнається Україною, однак прямо й не забороняється. Ця прогалина в законодавстві надає великі можливості для тих вітчизняних підприємців, які зацікавлені у зменшенні податкового навантаження.

Зовнішній капітал

Основним мотивом отримання другого громадянства українськими бізнесменами залишається реєстрація офшорних компаній для оптимізації оподаткування. За останні п’ять років багато підприємців зареєстрували власну компанію в «податковому раю» — одній із країн, які прийнято називати офшорними. На мою думку, зараз це вже перестало бути екзотикою або якимось ноу-хау бізнесу, а цілком укладається у схему звичайного ведення підприємницької діяльності.

Понад те, попри численні заяви українських політиків та чиновників про неприпустимість використання офшорних компаній у бізнесі, потреба в послугах офшорів залишається. У країнах з великим податковим навантаженням на бізнес підприємці безупинно шукають можливість зменшити витрати на сплату різних податків, зборів та обов’язкових платежів.

Самі офшорні країни також відчувають потребу в постійному збільшенні кількості компаній, зареєстрованих іноземними підприємцями. Зовнішньополітичний тиск на офшори з боку розвинених держав поступово зменшується. У результаті країни, які змогли протриматися у несприятливій політичній обстановці, зберегли оптимальне в сьогоднішніх умовах законодавство.

Своєю чергою, в Україні також окреслилася цікава тенденція: дедалі більше вітчизняних підприємців зацікавлені у використанні чистих, бездоганних з юридичного погляду схем ведення бізнесу та оптимізації оподаткування. Традиційна схема використання офшорів як проміжної ланки в різних проектах уже довела свою ефективність. Найпростіший приклад — коли компанію використовують як посередника між українським та англійським підприємствами. Розрахунки між трьома фірмами здійснюють таким чином, щоб найбільший прибуток від операції отримувала офшорна компанія, зареєстрована у країні з мінімальною (або взагалі нульовою) ставкою податку на прибуток. А дві інші, змушені сплачувати від 40 до 70% прибутку до бюджету та цільових фондів, виводяться «в нуль». Або (щоб не привертати зайвої уваги податкових органів) отримують невеликий прибуток.

Сам собі режисер
Одна зі схем використання другого громадянства для бізнесу

Пояснення: У цьому випадку підприємець є громадянином двох держав. На Кіпрі реєструється компанія на інше прізвище бізнесмена (отримане під час оформлення громадянства Співдружності Домініки). Для України ж бізнесмен — звичайний громадянин, у якого немає ніякого іншого громадянства, фірм на Кіпрі й рахунків, він просто є партнером кіпрської компанії, з якою в нього стабільні торгові відносини. Це дозволяє уникнути ризиків, пов’язаних з використанням номінальних акціонерів.

Разом з тим існує безліч інших комбінацій і схем із застосуванням офшорних компаній — конкретні методики залежать тільки від спритності та компетентності бізнесмена і його консультантів. Приміром, реєстрація або придбання офшорного підприємства замість відкриття власного представництва в іншій країні. Куплена або зареєстрована компанія отримує статус «ексклюзивного торговельного партнера» або «офіційного представника» — варіантів може бути багато. Річ у тому, що відкриття представництва зазвичай не звільняє від сплати податків. Тоді як використання офшорної «прокладки» дозволяє зменшити витрати на сплату основних податків і внески до соцфондів.

Утім, було б помилковим вважати, що оптимізація податків є єдиною перевагою офшорного бізнесу. За даними деяких досліджень, половина світового грошового обігу так чи інакше пов’язана з використанням переваг офшорних держав. Найпоширеніші — реєстрація судів під прапорами офшорних країн, операції з нерухомістю (будівлі продаються через компанії, зареєстровані в країнах з нульовою ставкою податку на нерухомість), кептивне страхування (коли дочірня страхова компанія, зареєстрована в офшорі, страхує ризики материнського холдингу) тощо.

Для багатьох підприємців, зокрема й українських, цінність офшору полягає в можливості абсолютно законного переміщення капіталу в політично та економічно стабільні та безпечні країни. Наприклад, використання офшорної компанії є найефективнішим способом акумуляції капіталу та конфіденційного інвестування коштів у новий проект. Причому неважливо, проект реалізовуватиметься в Україні чи в одній із західних країн (див. «Туди й назад»). У першому випадку кошти просто «прокачуються» через офшорну фірму і повертаються в українську компанію у вигляді інвестицій у новий проект. У другому офшорна компанія також виконує роль анонімного інвестора з тією лише різницею, що кошти вкладаються в іноземний бізнес-проект. Вагомим аргументом на користь таких схем є можливість конфіденційно розпочати новий проект, оптимізувавши оподаткування в ході його реалізації.

Що дає друге громадянство

Однак крім оптимізації оподаткування отримання додаткового громадянства відкриває перед бізнесменом чимало інших можливостей. Причому не тільки для ведення бізнесу, а й для забезпечення особистої безпеки, спрощення подорожей за кордон, підвищення довіри іноземних партнерів.

Як показує досвід, вітчизняні підприємці оформляють друге громадянство з кількох причин. Як уже згадувалося, найпоширенішою з них є оптимізація податкового навантаження на доходи, рухоме і нерухоме майно, оборотний капітал, інструменти інвестування. Сюди ж можна віднести й отримання другого підданства, щоб обійти деякі обмеження, пов’язані з інвестуванням або відкриттям представництва. Наприклад, у деякі країни простіше інвестувати громадянину держави — члена Британської Співдружності, ніж українцю, росіянину чи китайцю, — ставки податків на інвестиції та виведення капіталу різняться у кілька разів. Звісно, можна вибудувати складну систему афільованих офшорних компаній і таким чином розвивати бізнес у «закритій» країні. Простіший шлях — отримати громадянство якоїсь «малої» країни і в такий спосіб отримати можливість вийти на ринок. До речі, нерідко навіть торговельне представництво української компанії легше відкрити, будучи громадянином іншої країни, — імідж нашої держави в очах суворих чиновників розвинених країн неабияк зіпсований.

Інша популярна причина отримання другого громадянства, наприклад, Домініки — можливість безвізового відвідування близько 100 країн, при цьому на отримання Шенгенської візи знадобиться один-два дні. Водночас українець або росіянин може тижнями очікувати візи в країни Європейського Союзу або США. Крім того, громадяни деяких країн з побоюванням подорожують з «рідними» паспортами через вороже ставлення з боку державних органів або агресивно налаштованих націоналістичних угруповань. Отримання другого громадянства значно знижує такі ризики.

До того ж другий паспорт може виявитися своєрідною страховкою у разі політичних, економічних або податкових змін у країні основного громадянства. Приміром, у випадку виникнення форс-мажорних обставин бізнесмен і його сім’я отримують змогу оперативно залишити нестабільну зону за другим паспортом або за дипломатичними каналами звернутися по допомогу чи захист.

Заради справедливості слід зазначити, що останніми роками окреслилася тенденція посилення умов одержання другого громадянства. Розвинені країни — лідери світової економіки, досягнувши певних успіхів у боротьбі з офшорами, поступово збільшують тиск на уряди держав, що надають можливість швидко отримати їхнє підданство.

4 причини отримати друге громадянство

1 Наявність другого громадянства дозволяє оптимізувати податкове навантаження на доходи, рухоме і нерухоме майно.

2 Отримання другого підданства дає можливість обійти деякі обмеження, пов’язані з інвестуванням або відкриттям представництва.

3 Наявність паспорта іншої країни зазвичай дає можливість безвізового відвідування країн Євросоюзу та США.

4 У разі політичних, економічних або податкових змін у країні основного громадянства другий паспорт може допомогти швидко залишити нестабільну зону або за дипломатичними каналами звернутися по допомогу і захист.

Меч правосуддя

Згідно зі статтею 212 Кримінального кодексу України, за ухиляння від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів винному загрожують штраф (від 5100 до 34 тис. грн), виправні роботи строком до двох років або ув’язнення від 5 до 10 років (можливо, з конфіскацією майна) залежно від розміру суми, недоплаченої в бюджет, і тяжкості скоєного.

Паспорт-контроль

За інформацією Олени Євланчик, керівника міжнародного департаменту BPT Offshore Fortress, найбільшою популярністю у громадян України користуються паспорти Домініки і Панами. Решта юрисдикцій користуються меншим попитом серед підприємців.

Хоча у наших громадян найбільше других російських паспортів. Але за кордоном вони не мають переваг порівняно з українськими й використовуються здебільшого для поїздок до РФ.

Обережно, підробка!

У 1980 році уряд Белізу вирішив надати всім охочим своє громадянство. Наслідком активної реклами «Програми паспорта Белізу» став тиск Лондона і Вашингтона. Програму довелося згорнути. У результаті звичайні громадяни Белізу зіткнулися з труднощами під час перетину кордонів і підвищеними візовими вимогами. Паспорт цієї країни перетворився на чорну мітку. Програму надання громадянства реанімували тільки в 1995 році, коли пристрасті вщухли. Але власники цього паспорта усе ще час від часу потерпають від репутації чорної мітки.

Своєю чергою, шахраї, користуючись недостатньою поінформованістю бізнесменів, не соромлячись, пропонують послуги з отримання другого громадянства й обіцяють майбутнім власникам екзотичних паспортів пільги, про які не можуть мріяти навіть справжні резиденти цих країн. Фахівцям-практикам відомо, що паспорти багатьох країн Британської Співдружності є предметом усіляких махінацій.

Наприклад, у 2003 році на сайті з пафосною назвою «Ваш другий паспорт — увесь світ без кордонів і віз» відвідувачам пропонувалися паспорти та інші документи 20 країн світу. Сайт навіть не намагався маскуватися під фірму, що надає законні послуги. На вибір клієнта пропонувалися нові або вкрадені у власників паспорти. Нові паспорти — копії реальних документів, «якість яких коливається в межах 80-99% до оригіналу».

Крім того, можна було замовити оригінальний документ, отриманий офіційним шляхом: фото замовника обіцяли вклеїти в паспорт з іншим прізвищем. Найдорожче коштував паспорт Бахрейну — $6 тис.; по $1,3 тис. продавали документи Іспанії, Франції, Греції.