Український дiловий тижневик "Контракти" / № 08 вiд 25-02-2008

Зіркові заробітки

Олена СТРУК, Микола ТИМОШЕНКО

Українські співаки і спортсмени поки що інвестують лише в дрібний бізнес. Створювати масштабні проекти їм заважають економічне неуцтво і надмірна довіра некомпетентним порадникам

Своє ім’я і гроші українські знаменитості вкладають у бізнес. Створювати масштабні проекти їм заважають економічне неуцтво і надмірна довіра некомпетентним порадникам. Але передавати свій бізнес професіоналам публічні люди не готові. Як і приділяти йому весь свій час.

Спортивну кар’єру Анатолій Найда, гравець хокейного клубу «Сокіл», закінчив наприкінці 90-х, коли йому був 31 рік. «Я міг би ще грати. Один з німецьких клубів пропонував укласти контракт на 2 роки. Але в мене змінилося ставлення до гри — улюблена справа перетворилася на нецікаву роботу», — пояснює віце-президент Федерації хокею України.

Тільки-но з’явилася можливість безболісно перейти з хокеїстів у бізнесмени, Найда нею скористався. Накопичений за спортивну кар’єру капітал інвестував у компанію свого друга-хокеїста Володимира Бороденка, бізнес якого на той час уже процвітав: він був власником мережі заправок «Волна».

Успішним спортсменам, як правило, вдається заробити непоганий капітал на спорті. Коштів може не вистачити на великі інвестиції, але на створення невеликого бізнесу цілком достатньо. Приміром, українські хокеїсти, які виступають за російські клуби, йдуть зі спорту з капіталом в $1 млн. Не менш грошовиті контракти підписують і з футболістами. Щомісячні доходи гравців Динамо і Шахтаря в середньому коливаються від $10 тис. до $15 тис. Гравці класу Ібрагіма Бангуро (ФК «Динамо») і Фернандіньйо (ФК «Шахтар») заробляють понад $100 тис. на місяць.

Мільйонами доларів обчислюються призові фонди тенісних турнірів. Від початку року українські тенісистки Олена і Катерина Бондаренко, які виграли в січні фінал жіночого парного розряду Australian Open, заробили більш ніж $400 тис., а за всю свою тенісну кар’єру — $1,9 млн.

У плаванні гонорари нижчі. Приміром, за золото на чемпіонаті світу в Афінах вітчизняним спортсменам обіцяли $10 тис., а за перемогу в чемпіонаті Європи український Держкомспорт гарантував гонорар у $1,6 тис. Але імениті плавці можуть розраховувати на допомогу спонсорів. Приміром, у 2008 році перед літньою Олімпіадою в Пекіні Андрій Сердинов уклав контракт з компанією «АВТО Інтернешнл» (офіційний представник Suzuki в Україні), яка профінансує його підготовку до змагань, а в разі успішного виступу виплатить бонус.

Як розпорядитися славою й заробленими грішми? Таке питання виникає не лише у спортсменів, а й у зірок шоу-бізнесу. Серйозно про додатковий бізнес естрадні виконавці починають замислюватися на третьому-четвертому році кар’єри за умови, що вона розвивається успішно і приносить $400-800 тис. на рік.

Спортивна кар’єра, як і співоча, дохідна, доки артист виходить на сцену, а спортсмен виграє змагання. Тому зірки поспішають інвестувати свою популярність, ім’я, зв’язки і гроші в розкручування бізнесу, що стане фінансовим ресурсом після закінчення профільної кар’єри. Вони вкладають у магазини, ресторани, спортивні школи. Підприємницький максимум багатьох спортсменів — операції з нерухомістю: здача в оренду квартир, продаж офісів і котеджів. «Це простий бізнес, що не потребує спеціальних знань, а інвестиції можна примножити дуже швидко», — пояснює Анатолій Найда.

Відчайдушні купують акції. «Знаю кількох людей, які інвестували 10-20% свого капіталу в цінні папери. Але вони грали на біржі не самі, а віддавали гроші в управління банкірам. Я теж пробував інвестувати в акції. Одні інвестиції вдалися, інші принесли збитки. Поки що вирішив зачекати з грою на біржі», — розповідає переможець 11 престижних тенісних турнірів Андрій Медведєв.

По-справжньому успішних бізнесменів серед зірок одиниці. У банківському бізнесі закріпився багатократний чемпіон світу зі стрибків з жердиною Сергій Бубка. У 2004 році він прийняв пропозицію Дениса Горбуненка стати одним зі співзасновників Перкомбанку, пізніше перейменованого на Родовід Банк, й обійняти посаду президента фінустанови. І хоча банкіри з посмішкою сприйняли новину про призначення спортсмена топ-менеджером Родовіду, підвищена увага невеликому банку була забезпечена.

Слід зазначити, що на той час у Бубки накопичився солідний підприємницький досвід. Ще в середині 90-х років він відкрив свій спортивний клуб і зайнявся хлібопекарським бізнесом. Ідею спортсменові подав француз Філіпп Ламблан, який очолював французьку федерацію атлетики і до того ж був одним з керівників компанії «Лесаффр», що випускала сухі та легкорозчинні дріжджі. Легкоатлет отримав право на реалізацію французької продукції в Україні й відкрив у Донецьку пекарню.

Ділові досягнення українських зірок шоу-бізнесу вражають менше. Зазвичай знаменитості обмежуються створенням своїх звукозаписувальних студій і продюсерських центрів. Естрадних виконавців, які реалізовували б проект за проектом, як, приміром, Алла Пугачова, що випускала під своїм ім’ям чіпси, парфуми і взуття, немає.

Розгорнути масштабний бізнес зіркам передусім заважає економічне неуцтво за неабиякої впевненості у правильності своїх вчинків або надмірна довіра до некомпетентних порадників. Водночас цілковито довірити свій бізнес професіоналам публічні люди часто не готові, як і приділяти йому весь свій вільний час, контролюючи ситуацію на ринку, продаж та логістику. Управляти ж компанією, активно займаючись спортом або співочою кар’єрою, неможливо. «Я ще не зустрічав геніїв, які могли б паралельно будувати дві однаково успішні кар’єри — у бізнесі й спорті», — каже Андрій Медведєв.

Світлана Лобода, екс-учасниця гурту «ВІА Гра», торік з партнерами відкрила туристичну фірму Happy Vacations, що спеціалізується на міжнародному туризмі. Утім, як визнає співачка, головний її бізнес-проект — це бренд «Світлана Лобода». Часу на турагенцію майже не залишається через насичений гастрольний графік, в офісі вона з’являється рідко, а управління компанією довірила команді менеджерів.

Успіх бізнес-ідеї багато в чому залежить від оточення знаменитості. «Біля публічних персон крутиться надто багато людей, які постійно пропонують їм вкласти гроші в якісь проекти», — розповідає Анатолій Найда. Нерідко експерименти зірок, які спокусилися обіцянками підприємців, закінчуються плачевно. Так, невдалими виявилися інвестиції плавчихи Яни Клочкової у Дубенський ливарно-механічний завод «Ісполін», співвласницею якого вона стала у 2005-му. Вже через півроку спортсменка позбулася непривабливого активу. Так само вона вчинила і з часткою у кримському санаторії «Ясная поляна». Причина — земельний скандал, у центрі якого опинилося підприємство. Тепер олімпійська чемпіонка воліє зберігати заощадження в банку. Втім, невдачі колег по цеху не зменшують бажання зірок мати власний свічковий заводик.

Сила імені

Ім’я — найцінніше, що має зірка, бо його можна дорого продати виробникам товарів. Рекламні ролики за участю знаменитостей регулярно з’являються на телевізійних екранах, а світові компанії платять високі гонорари акторам, співакам, спортсменам. Голівудська акторка Кетрін Зета-Джонс у 2005 році уклала дворічний контракт з оператором стільникового зв’язку

T-Mobile на суму близько $20 млн. За участь у просуванні fashion-бренда St. John Анджеліна Джолі щороку одержує $4 млн. Трирічний контракт з Dior кінодіві Шарліз Терон приносить $2 млн на рік.

І українські зірки дедалі частіше отримують пропозиції стати обличчям компанії або бренда. У рекламних кампаніях брали участь брати Клички, футболісти Андрій Шевченко, Андрій Русол, плавці Яна Клочкова, Олег Лисогор, співачки Ані Лорак, Тіна Кароль, Софія Ротару, Руслана. Сам рекламний ролик — можливість нагадати про себе, а зйомка в ньому — непогані доходи. Інформацію про свої рекламні гонорари зірки воліють не розкривати. Але, за словами директора креативного бюро Sahar Олександра Родіонова, вартість контрактів більшості з них за світовими мірками досить скромні: від $30 тис. до $2 млн. «Запити в зірок різні й залежать від цінності імені», — каже він. Найбільше на продажу свого образу заробляють спортсмени, призери міжнародних змагань та олімпійські чемпіони.

«Безпрограшний варіант — ставка на зірку, відому не лише в Україні. Але таких знаменитостей небагато, і коштують їхні послуги дорого: від $500 тис. залежно від масштабу рекламної кампанії», — стверджує Родіонов. Дворічний контракт, підписаний компанією «Оболонь» з Андрієм Шевченком у 2006 році, експерти оцінили у $2 млн.

Утім, багато зірок готові працювати за значно менші гонорари — $30-70 тис. «Їхня популярність заснована не так на реальних досягненнях, як на хорошій роботі PR-агенцій», — каже Родіонов. Популярність таких зірок недовговічна, тому вони погоджуються на будь-які пропозиції.

Часто відомих діячів культури і спорту залучають як «обличчя» компаній, передаючи їм представницькі або лобістські функції. Зіркам непогано вдається налагоджувати неофіційні контакти з чиновниками та бізнесменами. Зазвичай ім’ям публічної персони прагнуть скористатися компанії не першої величини. Кілька років тому народному артисту України Павлові Зіброву дрібний підприємець запропонував відкрити торговий дім імені співака. Бізнесмен пообіцяв, що Зібров уже через місяць зможе дозволити собі останню модель Mercedes. Артист мав їздити у регіони, зустрічатися з директорами місцевих заводів і домовлятися про поставки продукції зі знижкою. Два тижні співак справді зустрічався з керівниками підприємств і мерами міст, доки не дізнався, що партнер має намір залишити Україну. На цьому історія співпраці співака і бізнесмена закінчилася.

Ближче до справи

Крім гастрольної діяльності й виступів на корпоративних заходах дохід Павлові Зіброву приносить здача в оренду звукового і світлового концертного обладнання (мінімальна вартість оренди апаратури — $300 на день, весь комплекс можна отримати на день за $2 тис.). До медіахолдингу Руслани та її чоловіка Олександра Ксенофонтова входить продакшн-компанія, що займається виробництвом радіопрограм, озвученням відеороликів, фільмів, мультфільмів, Flash-презентацій. В Олександра Пономарьова своя звукозаписувальна студія «З ранку до ночі», де вже п’ять років виробляється телепрограма «Шанс».

Зірки естради охоче інвестують у суміжні бізнеси. Одне з бізнес-захоплень співаків — продюсування нових виконавців. Наталя Могилевська розкручує проект Quest Pistols, Дизель з гурту «Грін Грей» під лейблом R’n’Planet продюсує відразу кілька груп. Утім, як вважає директор компанії «Планета М’юзик» Олег Чорний, для зірки, яка просуває на сцену новий проект, власний бренд все одно залишається на першому місці. «Розкручуванням співака або співачки вони займатимуться за залишковим принципом. Якщо до рук такого продюсера-виконавця потрапить хороша пісня, то він її забере собі. Виходить, що проекту зі старту відведена друга роль, а це зменшує шанси на успіх. І зірка-продюсер викидає гроші на вітер», — каже екс-продюсер Тіни Кароль.

Актори Анатолій Хостікоєв і Богдан Бенюк сім років тому створили театральну компанію «Бенюк і Хостікоєв». Щороку вона випускає по одному новому спектаклю. Основні доходи приносять гастролі по Україні. Спектаклі збирають повні зали, хоча вартість квитків утричі-вп’ятеро вища, ніж, приміром, у Київському театрі ім. І. Франка.

Спортсмени також намагаються інвестувати в близькі до спорту сфери. Віталію і Володимиру Кличкам належить промоутерська компанія К2 Promotions, що організовує боксерські вечори і розкручує боксерів. Анатолій Найда, пішовши з хокею, відкрив у Києві кілька магазинів хокейного екіпірування для професіоналів. За час, який він грав за кордоном, у нього з’явилося багато корисних зв’язків зі шведськими і фінськими фірмами-виробниками, продукцію яких він і продає в Україні.

З 2002 року проходить Кубок зі спортивної гімнастики олімпійської чемпіонки Стелли Захарової. Зазвичай витрати на проведення такого заходу окупаються за рахунок телетрансляції. «Але спортивна гімнастика — це не бокс і не футбол. Вона не може зібрати велику глядацьку аудиторію. Тому нам довго не вдавалося знайти спонсорів», — каже олімпійська чемпіонка.

З такими самими проблемами зіткнулася й Лілія Подкопаєва, коли організовувала фестиваль «Золота Лілія». «Від початку проект задумувався як турнір зі спортивної гімнастики, але телевізійний рейтинг продукту був надто низьким. Тому ми зробили головний акцент не на спорт, а на видовищність», — розповідає спортсменка. Проект став привабливим для спонсорів і рекламодавців тільки тоді, коли перетворився на гімнастичний фестиваль, а до його програми включили акробатику, єдиноборства, балетне мистецтво і цирк. Якщо у 2001-му бюджет заходу становив $60 тис., то торік уже близько $1 млн. За словами директора компанії «Спорт-Сервіс» Тимофія Нагорного, організація спортивних турнірів — дуже вигідний бізнес. Проведення турнірів з єдиноборств, богатирських ігор, бойових мистецтв приносить гімнастці та її чоловікові близько $6 млн.

Ще один напрям, який розвивають колишні спортсмени, — спортивні школи, які є в Катерини Серебрянської та Лілії Подкопаєвої. Приватна школа з підготовки чемпіонів зі спортивної гімнастики була і в Стелли Захарової, але проект довелося заморозити. «Нам підвищили оренду спортивного залу, й утримувати школу стало невигідно. Встановлювати ж плату за заняття вище ніж 100 грн безглуздо, оскільки не в усіх буде можливість її відвідувати», — пояснює олімпійська чемпіонка.

Модні одежинки

Серед топ-моделей, відомих акторок і співачок варіантом вдалого інвестування свого імені вважається створення ліній одягу, аксесуарів і парфумів під власним брендом. У співачки Дженіфер Лопес є торгова марка JLo by Jennifer Lopes, у Гвен Стефані — L.A.M.B. Дотримуватися моди, встановленої західними знаменитостями, намагаються й українські зірки. Поки що без особливих успіхів. Свої сили в дизайні одягу спробувала Ірина Білик, яка створила у 2002 році колекцію весільних суконь. Проект провалився, і співачка не стала продовжувати дизайнерську діяльність. А ось Світлана Лобода переконана, що її одежний бренд F*ck ‘n’ macho, очікуваний у продажу цієї осені, виявиться успішнішим.

Українська фігуристка, переможниця олімпіади Оксана Баюл випускає лінію спортивного одягу Oksana Baiul Collection. Костюми для фігурного катання колишня спортсменка розробляє сама, контролюючи весь процес створення моделей. Пошиттям форми для гімнасток під брендом L.P. Design займається Лілія Подкопаєва.

Торгова марка WAWA, створена за участі українського дизайнера Віктора Анісімова, належить Владиславу Ващуку. Як зізнається футболіст, поки що основні покупці одягу — його друзі й знайомі. Але коло потенційних клієнтів може розширитися після відкриття фірмового магазину. Футболіст Андрій Шевченко вирішив не випробовувати клієнтів своїми дизайнерськими талантами й інвестував у перевірений продукт — відкрив у столиці Будинок Armani.

Випускати парфуми під своїм ім’ям українські зірки поки що не зважуються. Ймовірно, на них не справили враження досягнення російських колег. Провальними виявилися парфуми від Алли Пугачової, Лариси Доліної, Едіти П’єхи та Анжеліки Варум, хоча на Заході цей бізнес приносить знаменитостям мільйони доларів. У 2007 році акторка та співачка Дженіфер Лопес на продажу парфумів під своїм ім’ям заробила понад $70 млн. Парфум від пари Бекхемів виявився найпопулярнішим американським подарунком на Різдво-2008. Найпродаванішим ароматом 2006 року було визнано аромат Darling Кайлі Міноуг.

Зірка на вечерю

Приваблює знаменитостей і ресторанний бізнес. Рестораном «Тампопо» володіють Владислав Ващук і його дружина Маргарита Січкар, камерний заклад «Ангел» належить Ані Лорак, «Батьківська хата» — ректорові Михайлу Поплавському. Екс-футболіст київського Арсеналу Івіца Пірич на паях з гравцем Шахтаря Даріо Срною відкрив у Києві спортивне кафе «Спорт-Крепс».

За всієї своєї уявної простоти на практиці ресторанний бізнес виявляється нелегким і дорогим заняттям. «Для пристойного закладу знадобляться інвестиції у $700-800 тис. Навіть за мірками українських зірок це солідні гроші», — каже директор компанії «Ресторанний консалтинг» Ольга Насонова.

«Успіх Тампопо принесло не ім’я Ващука, а Маргарита Січкар. Вона хороший ресторатор», — зазначає Насонова. Ще до знайомства з футболістом вона була співвласницею київського ресторану «Пантагрюель», а в Москві відкривала ресторан «Гетьман». Зараз Маргарита Січкар зайнята створенням ресторанної мережі. Разом з Віолою Кім вона відкрила Pleasure Cafe і планує будівництво ще двох ресторанів.

На думку Ольги Насонової, один з найуспішніших ресторанних проектів вийшов у братів Кличків, яких вважають співвласниками розважального комплексу «Арена» (самі спортсмени відхрещуються від цього активу). Річні обороти ресторану, що входить до комплексу, — понад $2 млн (Тампопо приносить щороку $60-100 тис.).

Розробку проекту й управління рестораном краще довірити професіоналам. «Розраховувати ж на те, що люди підуть у заклад тільки тому, що він належить знаменитості, не слід», — попереджає Ольга Насонова. Адже якщо кухня погана, а інтер’єр невдалий, такий заклад не врятує навіть ім’я зірки. Приміром, ресторан «Ангел», який торік відкрила Ані Лорак, не користується надто великою популярністю. За словами Насонової, заклад має проблеми з вентиляцією. Експерт не виключає, що вкладені $100 тис. (за оцінками експертів, $350-400 тис.) співачка поверне нескоро, хоча й довірила управління рестораном своєму нареченому і співвласнику Мурату Налкакіоглу, а також мережі «Козирна Карта».

Коментарі

Футболіст-будівельник. Хто забудує передмістя і захистить футболістів

Віктор Леоненко,
екс-форвард ФК «Динамо Київ»

Пік футбольної кар’єри Віктора Леоненка припав на початок 90-х. У 1992 році футболіст перейшов з московського Динамо до київського клубу й одразу ж став найкращим гравцем України. У матчі ліги чемпіонів 1993 року Динамо — Барселона легендарний форвард забив у ворота іспанців два голи, принісши киянам перемогу. А в груповому турнірі ліги чемпіонів 1994-го, коли Динамо програвало московському Спартаку 2:0, завдяки двом м’ячам Леоненка українцям спочатку вдалося зрівняти рахунок, а потім виграти матч.

Але вже через три роки після цієї гри через конфлікт з головним тренером Динамо Валерієм Лобановським футболіст втратив місце в основному складі. Керівництво клубу намагалося продати гравця європейським клубам, але безрезультатно. Президент ФК «Динамо» Григорій Суркіс вимагав за трансфер надто велику суму, тому покупців не знайшлося. «У свої найкращі роки я практично не грав», — згадує Леоненко.

Останній матч футболіст зіграв у 2001-му, але замість того, щоб, як і багато футболістів, думати про тренерську кар’єру, вирішив зайнятися бізнесом. «Не хотів нервувати через футболістів, що не здатні з двох метрів дати точний пас, — пояснює свій вибір Леоненко, — а інших у чемпіонаті України практично немає».

Ідея першого бізнес-проекту прийшла спонтанно. Дружина футболіста Олена Леоненко запропонувала робити ремонти у квартирах. Вона сама розробляла перепланування приміщень, дизайн і повністю керувала всім бізнесом. «А я його фінансував. Втручався, тільки якщо потрібно було знайти спільну мову з будівельниками», — каже футболіст.

Пізніше ремонт квартир переріс у невеликий будівельний бізнес. Він потребував солідних інвестицій, а коштів, зароблених на футболі, було недостатньо. Щоб купити землю біля Обухівської траси під будівництво першого котеджу, Леоненко взяв кредит у банку під заставу своєї квартири, отриманої за успішний виступ в іграх за збірну. А на гроші, взяті під заставу придбаної землі, розпочав будівництво першого котеджу. Загальна площа будинку й прибудови для обслуговуючого персоналу становила 500 кв. м.

На черзі другий котедж, для якого Леоненко підшуковує покупця. Продавати будинки підприємець воліє повністю готові. «Працювати під замовника втомливо, — каже він, — власникові постійно щось не подобається, тож доводиться переробляти. А в моєї дружини Олени гарний смак, вона знає, як потрібно побудувати для того, щоб котедж купили».

Створювати свою будівельну компанію футболіст не планує. Він працює як девелопер: купує землю, замовляє проект, погоджує його, будує, а потім продає. За словами бізнесмена, спорудження котеджів — справа прибуткова, приносить 100% рентабельності. Але в майбутньому Леоненко має намір взятися за зведення дорожчих об’єктів. «Мені надійшла пропозиція збудувати у столиці офісний центр або готель. Рахуватиму, чи вигідний мені цей проект», — каже підприємець. Керуватиме будівництвом його дружина. «Якщо проект удасться, можна буде все життя відпочивати і займатися улюбленою справою», — мріє Леоненко, який присвячує вільний час організованій ним профспілці із захисту тренерів і футболістів. «На жаль, українські клуби нерідко не виконують умов, прописаних у контрактах з футболістами. Свого часу я відчув це на собі, а тепер намагаюся допомогти вирішити проблеми іншим гравцям», — розповідає він.

Олімпійський старт. Як колишня гімнастка зробила спорт своїм бізнесом

Лілія Подкопаєва,
олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики

Світова слава прийшла до Лілії Подкопаєвої в 17 років. У 1995-му спортсменка з Донецька вперше стала чемпіонкою світу зі спортивної гімнастики, а через рік завоювала золото на Олімпіаді в Атланті. Її авторський елемент (подвійне сальто вперед з поворотом на 180 градусів) досі ніхто не повторив. Професійну кар’єру Подкопаєва завершила лише у 19 років через серйозну травму ноги.

«Уже через кілька місяців після перемоги на Олімпійських іграх багато хто навіть не пам’ятав, хто така Подкопаєва. Коли спортсмени більше не приносять медалі, їх зазвичай забувають. Адаптуватися до нормального життя дуже важко, адже на професійній арені вони втрачають не тільки здоров’я, а й час для здобуття освіти», — каже колишня гімнастка.

Влаштовувати свою кар’єру поза великим спортом їй довелося самій. Після олімпіади Подкопаєва на рік виїхала до США, де зайнялася тренерською роботою і створила свій бізнес-проект. Спеціально для виступів на Олімпійських іграх 1996 року спортсменка придумала новий дизайн свого костюма — зробила в ньому напівпрозорі вставки, інкрустувала камінням. «Купальник сподобався, і я вирішила зайнятися дизайном професійно», — згадує вона.

В Америці Лілія Подкопаєва знайшла партнерів, які погодилися вкласти близько $1 млн у проект з виробництва одягу для занять спортивною оздоровчою та художньою гімнастикою під торговою маркою L.P. Design. Підприємство виявилося успішним. І хоча екс-гімнастка вже давно виїхала із США, вона продовжує співпрацювати з фірмою, яка використовує її ім’я як бренд. Згідно з контрактом зі своїми американськими партнерами для просування продукції Подкопаєва щороку їде на місяць до США, де в спортивно-оздоровчих таборах проводить майстер-класи зі спортивної гімнастики. Там компанія також реалізує спортивний одяг під брендом L.P. Design. 50% її прибутку дістаються чемпіонці.

«На жаль, для більшості колишніх спортсменів організувати власний бізнес нереально. Є брати Клички, Сергій Бубка, Ірина Дерюгіна, Катерина Серебрянська, Стелла Захарова, які зуміли після великого спорту стати ще й успішними бізнесменами. Але це швидше виняток з правил», — вважає екс-гімнастка.

В Україні Подкопаєва разом зі своїм чоловіком Тимофієм Нагорним створила компанію «Спорт-Сервіс», філії якої розташовані в Росії, США та Європі. Підприємство займається виробництвом спортивного одягу, харчування для спортсменів, а в Україні бізнес зав’язаний на створенні спортивних шоу. Спорт-Сервіс проводить фестиваль «Золота Лілія», організовує різні турніри та конкурси краси.

«Лілія не раз брала участь у комерційних кубках в Азії, Америці, Європі й знає, як такі заходи організовують провідні світові компанії. Її досвід допоміг провести такі самі турніри в Україні», — каже Тимофій Нагорний. А завдяки зв’язкам фірмі вдалося укласти контракти з великими компаніями, знайти рекламодавців і спонсорів. Приміром, Золоту Лілію щороку спонсорують понад 30 компаній. Як зізнається колишня спортсменка, звання олімпійського чемпіона відкриває багато дверей, навіть банківські. «Я хочу зайнятися фінансами. Можливо, в майбутньому працюватиму у фінансовій установі», — розповідає Подкопаєва. Переговори з одним із банків вона вже веде.

Експерт з нерухомості. Чому успішний підприємець хоче повернутися у спорт

Олег Саленко,
екс-форвард київського Динамо, іспанських клубів «Логроньєс» і «Валенсія»

Олег Саленко був одним з найяскравіших українських форвардів. У 16 років він вийшов на поле у вищій лізі чемпіонату СРСР у складі пітерського Зеніту й відразу став автором наймолодшого м’яча в історії радянського футболу. Слава прийшла до гравця на чемпіонаті світу в 1994 році. У матчі проти збірної Камеруну він забив п’ять голів. Цей рекорд було занесено до Книги рекордів Гіннесса.

За свою кар’єру Саленко встиг відіграти в київському Динамо, іспанських клубах «Логроньєс» і «Валенсія». У 2000 році через численні травми гравцеві довелося піти зі спорту. «Я дуже рано завершив кар’єру, джерело доходів вичерпалося, тож треба було думати, що робити далі», — розповідає він. За прикладом інших футболістів Саленко вклав кошти в нерухомість. Разом з партнером він купив у центрі Києва підвальне приміщення площею 200 кв. м, де збудував лазневий комплекс Wild West.

«Розмірковувати про те, як використати приміщення, почали вже після його придбання. Думали збудувати ресторан, але під рукою виявився вже готовий проект лазневого комплексу. На ньому й зупинилися», — згадує екс-футболіст.

Інвестиції в проект становили $300 тис. Комплекс збудували за півроку, а відкрили на початку 2002-го. Єдині труднощі, з якими зіткнулися новоспечені бізнесмени, — отримання дозволу на встановлення басейну. Але й це вдалося владнати — чиновники не забули зірку футболу.

Проект вийшов успішним, оскільки, як виявилося, саме такого закладу в центрі столиці й бракувало. «У нас є клієнти, які приходять навіть в обідню перерву, але більшість відвідувачів збираються все ж таки ввечері», — розповідає Олег Саленко.

Інвестиції в проект уже давно окупилися. І в цьому футболіст не бачить нічого дивного: «Адже тоді період такий був: хоч куди вклади — все прибуткове». Але присвячувати все життя лазневому бізнесу Саленко не планує. Комплекс розташований неподалік стадіону «Олімпійський», тому, коли перед Євро-2012 ціни на нерухомість у цьому районі зростуть, футболіст-підприємець його продасть.

За свою бізнес-кар’єру Олег Саленко встиг укласти безліч угод з перепродажу нерухомості. Довгий час він перепродував офісні приміщення: купував їх у новобудовах, а продавав уже після здачі об’єктів. «Рентабельність була шаленою, але зараз ринок стабілізувався, і дешеву нерухомість знайти практично неможливо», — нарікає підприємець. Від цього бізнесу футболісту довелося відмовитися, і він переключився на земельний ринок, вчасно помітивши тенденцію зростання попиту на заміські котеджі.

Два роки тому Саленко купив півтора гектара землі під Процевом (19 км від Києва) і тепер продає її невеликими ділянками по 25 соток вартістю $100 тис. «Але це не просто спекуляція на ринку землі. Я продаю наділи вже з усіма необхідними дозволами під будівництво», — розповідає екс-футболіст. Самостійно покупцям одержати їх практично нереально, тому люди готові щедро платити за документи. Рентабельність бізнесу — від 100%.

Попри прибутковість операцій із землею, Олег Саленко, як і раніше, хоче повернутися на поле. «Бізнес не приносить мені великого задоволення. У майбутньому я збираюся займатися тренерською діяльністю», — каже він. Екс-футболіст уже оформив тренерську ліцензію і планує очолити один з футбольних клубів.

Бізнес на імені. Як реалізувати проект вартістю $100 млн

Катерина Серебрянська,
олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики

Катерина Серебрянська закінчила спортивну кар’єру через два роки після перемоги на Олімпійських іграх в Атланті: «Сиділа на трибуні на чемпіонаті Європи і раптом усвідомила всю статичність того, що відбувається. Ті самі судді, ті самі спортсменки. Змінюються тільки декорації та країни. Ти змагаєшся вже не майстерністю, а витримкою. Йти зі спорту було легко», — розповідає гімнастка.

У 1999 році, коли змагання і постійні тренування зникли з життя Серебрянської, вона хапалася за будь-які проекти, а в 1998 році створила модельну агенцію. «Мені здавалося це хорошою ідеєю. Модельний бізнес дуже схожий на гімнастику з тією лише різницею, що розкрутити модель можна значно швидше», — пояснює свій вибір Серебрянська.

Відкривши агенцію, спортсменка і не підозрювала, з якими труднощами зіткнеться. «Я не мала уявлення, що таке бізнес, навіть з людьми не вміла спілкуватися. Все життя провела на тренувальному майданчику, а тут з’явився офіс на 200 кв. м у центрі Києва і персонал, яким треба було керувати», — сміється екс-гімнастка.

Щоб заповнити прогалини в освіті, почала займатися з бізнес-тренерами. Два роки в модельному бізнесі стали хорошою школою для спортсменки. Перший проект коштував Серебрянській $200 тис., як навчання у західній бізнес-школі на МВА.

Після того як агенцію закрили (ця сфера вже не цікавила колишню спортсменку), вона випустила свій телепроект, взялася за організацію доброчинного фонду, свят для дітей, випустила книжку. Напрямів було багато, але остаточно структура бізнесу почала вимальовуватися тільки два роки тому. «Я витратила понад півроку на те, щоб визначити, що хочу робити. Зрештою зупинилася на двох основних напрямах: здоров’я жінок і розвиток дітей. І всі свої компанії об’єднала у Serebryanska Group», — розповідає спортсменка.

У межах першого напряму Серебрянська займається виробництвом і продажем DVD-дисків, книжок «Секрети від Катерини Серебрянської» і телепередач. Гімнастка випускає для телебачення програму «Будь у формі», а до вересня 2008 року планує підготувати передачу про здоровий спосіб життя. «На всіх проектах присутнє моє ім’я, тому що це допомагає продавати продукт», — зізнається гімнастка.

У телебізнесі її кар’єра почалася на каналі ICTV з передачі «Ранкова гімнастика з Катериною Серебрянською». Перший сезон спортсменка готувала її в партнерстві з каналом та продакшн-студією, потім знімала самостійно і продавала телеканалам. Не обійшлося й без проколів. Команда екс-гімнастки двічі помилялася з дизайном студії, і телеканали відмовлялися брати телепродукт. «У виробництво програми на той час було вкладено вже близько $60 тис. Щоб повернути гроші, з відзнятого матеріалу записали диски зі вправами», — розповідає Серебрянська. На продаж у роздробі особливо не розраховували. Для просування продукту вдалися до допомоги косметичної фірми Avon, з якою у Катерини було підписано контракт. Усім, хто купував продукт з каталогу, дарували диск. Зокрема, тільки торік Серебрянська реалізувала понад 100 тис. дисків.

Студія Серебрянських і компанія з організації дитячих свят Sport & Fun — друга сфера діяльності Serebryanska Group. «Спортивна школа — дітище мами, а я більше займаюся Sport & Fun. Послуги з організації свят для дітей дуже затребувані. Щомісяця ми проводимо близько 40 заходів», — каже олімпійська чемпіонка.

У планах Серебрянської до 2012 року збудувати загальноосвітню школу на 1,5 тис. осіб з дитячим садком, спортивними секціями, футбольним полем, тенісними кортами. Навчання в ній коштуватиме $200-400 на місяць. Вартість проекту екс-гімнастка оцінює у $100 млн. Інвесторів, готових вкласти в нього, Серебрянська вже знайшла. Допомогли зв’язки та ім’я.

Зірковий бізнес-олімп
Активи зірок спорту та шоу-бізнесу

Сергій Бубка
міноритарний пакет акцій Родовід Банку, пекарня, заправки і магазини в Донецьку

Брати Клички
промоутерська компанія К2 Promotions. Cпіввласники розважального комплексу «Арена», бутику Montblanc (свою участь у цих проектах Клички не підтверджують)

Лілія Подкопаєва
компанія «Спорт-Сервіс» (створення спортивних шоу, виробництво одягу та продуктів харчування для спортсменів)

Стелла Захарова
Кубок зі спортивної гімнастики

Андрій Шевченко
Будинок Armani у Києві, нерухомість

Владислав Ващук
ресторан «Тампопо», журнал «Ваше дозвілля»

Олександр Шовковський
салон хутряних виробів (належить дружині Ользі Альоновій)

Анатолій Тимощук
меблеві магазини, журнал City Life (належать дружині Надії Тимощук)

Олег Саленко
лазневий комплекс Wild West, торгівля землею

Віктор Леоненко
будівельний бізнес

Анатолій Хостікоєв і Богдан Бенюк
театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»

Руслана
звукозаписувальна студія, рекламна агенція «Люксен»

Олександр Пономарьов
звукозаписувальна студія «З ранку до ночі»

Наталя Могилевська
продюсерський центр

Ауріка Ротару
більярдний клуб, ресторан

Павло Зібров
бізнес з оренди звукової та світлової апаратури

Дизель (Грін Грей)
продюсерський центр R’n’В Planet

Катерина Серебрянська
компанія Serebryanska Group (студія Серебрянських, фірма Sport & Fun, виробництво телепрограм)

Ірина Дерюгіна
школа Дерюгіних, Міжнародний кубок з художньої гімнастики

Анатолій Найда
магазини хокейного екіпірування, співзасновник підприємства «Волна»