Продавець повітря

Інна ЗВЯГІНЦЕВА

Перший інвестбанкір Джон Пірпонт Морган заробив ім’я і $80 млн на недружніх поглинаннях

«Він навіть не був багатим», — з подивом вимовив Джон Рокфеллер, дізнавшись, що статки американського банкіра й залізничного магната Джона Пірпонта Моргана ледве перевищували $80 млн. Сам Рокфеллер, найбагатша людина планети всіх часів (за версією Forbes), мав статки в $1 млрд.

Джон Пірпонт Морган

Утім, Моргану вдалося побудувати міжнародну банківську імперію, яку за міццю та впізнаваністю бренда можна порівняти з банківськими домами Ротшильдів і Барингів. Удачливий банкір Морган перетворив невелику залізничну компанію Federal Steel на гігантське об’єднання залізничних і сталеливарних компаній. Він був проти ринкової конкуренції: суперництво за частку ринку, на думку бізнесмена, знекровлювало підприємства. А тому масово скуповував компанії в конкурентів і славився акулою ринку злиттів і поглинань.

На війні як на війні

Джон Пірпонт Морган народився в сім’ї американського фінансиста Джуніуса Моргана, власника великого банківського дому G.S. Morgan & Co. Закінчивши Геттінгенський університет (Німеччина), Морган-молодший вирушив на пошуки щастя до Нью-Йорка. На той час Джуніус Морган став компаньйоном відомого фінансиста Джорджа Пібоді й на його запрошення переїхав до Лондона. За рекомендацією батька молодий Пірпонт отримав місце в англійському представництві респектабельного нью-йоркського банку Duncan, Schermann & Co.

Тоді, у 1850-х, Джон Морган зробив перші самостійні кроки в бізнесі, придбавши п’ять акцій Тихоокеанської поштово-пароплавної компанії по $63 кожна. Батько не схвалив угоду: мовляв, судна компанії не раз потрапляли в аварії, а акціями підприємства спекулювали всі, кому ні лінь. Пірпонт не послухав його і незабаром придбав ще акції Тихоокеанської поштової. На жаль, через рік Моргану довелося продати пакет акцій із загальним збитком майже $1,5 тис. Однак молодий інвестор не впадав у відчай: на позичені в батька гроші купив одну акцію Центральної мічиганської залізничної компанії. Через місяць спекулянт продав папір зі 100% прибутком.

Під час Громадянської війни у США (1861-1865 роки) Джон Морган продовжив кар’єру спекулянта. Щоправда, тепер торгував не цінними паперами, а зброєю. На початку війни він разом з компаньйонами придбав у мешканців півдня зброю, що вийшла з ладу, і продав її мешканцям півночі, заробивши на цій угоді 25% чистого прибутку. Пізніше справу про спекуляції зі зброєю розслідувала комісія американського Конгресу, однак до відповідальності Пірпонта Моргана не притягнули — його виручили зв’язки в уряді.

Незабаром заробітки Пірпонта подвоїлися за рахунок махінацій на державних банківських білетах, особливих засобах платежу. З уведенням білетів на півночі країни виник подвійний грошовий стандарт — паперовий і золотий, не існувало й фіксованої ціни на дві валюти. При цьому золото було дорожчим за паперові гроші, а співвідношення один до одного безпосередньо залежало від політичних подій у країні. Якщо армія Півночі зазнавала поразки, інвестори переводили кошти в золото і таким чином підвищували його ціну. Коли з’являлася надія на встановлення миру між Північчю та Півднем, комерсанти продавали золото, ціни на нього падали.

Пірпонт зайнявся операціями з валютою: відкрив спільний банківський рахунок з фінансистом Едвардом Кетчумом (через кілька років був заарештований за численні махінації на валютному ринку) і почав скуповування золота. Компаньйони позичали гроші й купували злитки. Накопичивши достатню кількість золота (на $2 млн), Морган і Кетчум продали $1,15 млн на валютному ринку Англії. У Нью-Йорку почався ажіотаж: стало катастрофічно не вистачати золота, вартість унції істотно зросла. Коли ціна золота сягнула піка, Морган і Кетчум продали все, що залишалося в них (на $850 тис.), заробивши на цій операції $132,4 тис. чистого прибутку.

Репутація Пірпонта й цього разу не постраждала. Конкуренти і колеги Моргана з Волл-стріт вважали угоду виявом надзвичайної кмітливості. Однак батько Пірпонта Джуніус Морган шаленів від люті, вважаючи спекуляції на золоті під час кризи валютної системи у США неетичними. Він пригрозив синові розривом професійних відносин і розділом банківського майна. Утім, свої погрози у життя не втілив, натомість підшукав неслухняному синові компаньйона-наставника. Ним став досвідчений фінансист Чарльз Дебні з банку Duncan, Schermann & Co. Тепер нью-йоркське відділення банку Морганів називалося Debny Morgan & Cо. Утім, підкорятися наставникові молодий Морган не став, а реорганізував банк — відправив Дебні у відставку, а в партнери взяв давнього соратника і друга Тоні Дрексела.

З невеликого банку батька Джон Морган створив фінансову імперію. Офіс J.P. Morgan Chase у Нью-Йорку

На всі руки

Пірпонт Морган прославився не лише як талановитий спекулянт, а й як фахівець з розв’язання корпоративних конфліктів. Після Громадянської війни в США почався залізничний бум, по всій країні будували мережу залізниць. Новий вид бізнесу зацікавив Пірпонта. Будівництво в ті часи істотно залежало від банківських установ, які кредитували залізничні компанії. Численні акціонери і власники облігацій залізничних компаній не могли ефективно контролювати діяльність менеджерів. А тому замість акціонерів такими підприємствами часто керували банкіри.

Банк Моргана спонсорував випуск облігацій на $700 тис. для іллінойської залізничної компанії Keiro & Vincens. Рік по тому компанія опинилася на межі банкрутства. Пірпонт не розгубився — взяв управляння Keiro & Vincens у свої руки. Він повністю реорганізував компанію: ввів у раду директорів дружніх Моргану банкірів.

1869 року великий американський бізнесмен Джей Гоулд спробував відібрати в Пірпонта контроль над невеликою залізничною фірмою Olbany & Sasсuehanna. Гоулд хотів приєднати компанію Моргана до своєї Ерійської залізниці. Коли Пірпонт вирушив у подорож, той разом з компаньйоном Джеймсом Фіском почав скуповувати акції Olbany, останній навіть намагався силоміць захопити залізницю. Але Морган повернувся до Нью-Йорка, докупив 600 акцій і пішов до суду подавати позов на Гоулда та Фіска. Суд банкір виграв і... здав залізницю Гоулду в оренду терміном на 99 років.

Моргана вважали однією з найвпливовіших осіб у фінансовому світі. На початку 1870-х керівництво акціонерного товариства Chicago & Olton вирішило розширити й удосконалити дорогу, випустивши 3 млн нових акцій. Пірпонт не мав прямого стосунку до компанії — його банк лише допоміг фірмі випустити облігації на кількасот тисяч доларів. Однак менеджери Chicago & Olton прийшли до банкіра за порадою. Пірпонт розсудив, що потреби в новій дорозі немає, і заборонив проводити додемісію. Для надійності він пригрозив Chicago & Olton тим, що припинить надавати послуги компанії на фінансовому ринку, якщо її керівництво зважиться на цей «самогубний план». Рада директорів вважала за краще не суперечити банкірові, додемісію скасували.

Крім залізниць Морган цікавився й іншими галузями, наприклад, електроенергетикою. Коли Томас Едісон винайшов лампу розжарювання і запропонував місцевій владі за її допомогою освітити центр Манхеттена, банківський дім Моргана взявся профінансувати проект. Пірпонт настільки захопився ідеями Едісона, що навіть обладнав свій особняк системою електричного освітлення. Пізніше разом з Едісоном банкір збирався електрифікувати великі міста Америки.

Однак той увесь свій час і сили присвячував науці, а не спільному бізнесу. Замість реалізації грандіозних бізнес-планів Моргана Едісон займався розробкою фонографа і машини для збагачення руди. Довелося Пірпонту об’єднати зусилля з конкуруючою компанією: його Edison Electric злилася з Thomson & Huston. Утім, від необхідності працювати з конкурентами Джон Морган не страждав, адже таким чином знижувався рівень конкуренції на ринку. Нова фірма отримала назву General Electric.

Пірпонту Моргану довелося мати справу і з друкарським бізнесом. Відомий американський видавничий дім Haarper’s & Brothers звернувся до фінансиста по допомогу. Продукція видавців користувалася популярністю, однак ВД зазнавав збитків, компанія перебувала на межі банкрутства. Вердикт Пірпонта Моргана — акціонування компанії. Під керівництвом Моргана видавничий дім випустив акцій на $2 млн, а також облігацій на $3 млн. За допомогою його зв’язків усі папери було продано, а компанія швидко вийшла зі стану дефолту.

Проте через три роки видавці знову звернулися до Пірпонта — цього разу за кредитом. Джон Морган протягом кількох років надавав компанії безвідсотковий кредит (загалом на $2,5 млн), вважаючи ці інвестиції своєрідною доброчинністю.

Морган був проти ринкової конкуренції

Як гартувалася сталь

На початку XX ст. у США з’явилася нова галузь промисловості — виробництво сталі. Сталеливарні компанії приносили своїм власникам колосальні прибутки нарівні із залізничним бізнесом. Наприкінці XIX ст. Морган вирішив зайнятися металургією: взяв активну участь у формуванні холдингу Federal Steel. Під крилом цієї компанії він об’єднав сталеливарні виробництва Federal Steel, Lorein та Minnesota Iron Company. Компанія стала другим у США сталеливарним концерном за обсягами виробництва і була головним конкурентом Carnegie Steel Company, що належала сталевому королю Ендрю Карнегі.

Карнегі ніяк не очікував, що Моргану вдасться об’єднати три сталеплавильні заводи. Утім, навіть після того, як холдинг було створено, магнат скептично зауважив: «Думаю, що Federal — це найбільший у світі концерн з виробництва цінних паперів, але що стосується сталі, то вони проваляться зі скандалом».

Карнегі не врахував, що динамічна компанія Моргана здатна поглинути Carnegie Steel. Ідея придбати металургійний бізнес Карнегі належала президенту Federal Steel Альберту Гері. А купівлі посприяв президент Carnegie Steel Company Чарльз Шваб. Топ-менеджер вважав, що Карнегі вже старий і одного чудового дня закине справу, якій так довго служив Чарльз Шваб.

Морган збирався електрифікувати Америку. Офіс Edison Еlectric

Наприкінці 1900 року Морган і Шваб зустрілися на світському прийомі. Шваб виголосив палку промову про майбутнє сталеливарної промисловості. «Якщо сталеві магнати організують величезне об’єднання виробництв, до якого увійдуть трубні заводи, підприємство з виробництва дроту тощо, то вони зможуть необмежено розширювати і завойовувати ринки сталі», — натхненно розповідав президент Carnegie Steel. Заводи необхідно розташовувати недалеко від споживачів — це допомогло б корпораціям знизити транспортні витрати, міркував Шваб. Промова президента Carnegie Steel дуже сподобалася Моргану. Він розпочав переговори зі Швабом про створення величезної сталеливарної корпорації, основою якої мала стати Carnegie Steel. Власник компанії Ендрю Карнегі про підготовку продажу не знав.

Через кілька місяців після початку переговорів Шваб розповів Карнегі про бажання Моргана купити у сталеливарного магната його компанію. Ціну угоди Пірпонт запропонував визначити самому Карнегі. Ендрю погодився на угоду й повідомив Швабу свої умови: $480 млн за корпорацію ($100 млрд за нинішніми мірками). Морган погодився з ціною, не торгуючись. Пізніше Карнегі казав, що Пірпонт міг спокійно заплатити за компанію й $580 млн — інвестбанкіру і спекулянту зі стажем Джону Пірпонту Моргану не важко було залучити синдикати для купівлі Carnegie Steel. Незабаром після оборудки компанію перейменували на US Steel (нині найбільший в США металургійний концерн), її президентом став Чарльз Шваб.

Інтенсивна діяльність Пірпонта на ринку M&A привернула увагу політиків і чиновників лише наприкінці життя інвестбанкіра. 1912 року Моргану довелося виступати на засіданні державної комісії, що розслідувала діяльність банківських домів. Через три з половиною місяці після виступу Пірпонт помер, справу проти фінансового дому Морганів закрили. Банківський бізнес продовжив його син Джон Пірпонт Морган-молодший, який, утім, не успадкував ділової хватки і таким впливовим банкіром, як його батько, не став.

---

Найбільша угода Моргана

Після смерті промислового магната і мільярдера Корнеліуса Вандербільта у 1877 році його син Вільям успадкував 75% акцій найбільшої в Америці залізничної компанії New York Central. Через два роки після смерті батька Вільям вирішив продати компанію. Причина продажу — намір влади штату Нью-Йорк заборонити одноосібне володіння великими транспортними лініями і бажання Вандербільта-молодшого перевести свою спадщину в готівку. При цьому він хотів зберегти угоду в секреті: чутки про те, що легендарне сімейство Вандербільтів відходить від керування компанією, могли негативно вплинути на ціну акцій. Організувати продаж компанії Вільям Вандербільт доручив знаменитому інвестбанкіру Джону Пірпонту Моргану.

План Пірпонта був простий. Папери Вандербільта викуповував синдикат банків і фінансових компаній, а потім акції продавали на фондовому ринку невеликими пакетами. Угода була вигідна і банкам, що брали участь у синдикаті, і самому Моргану: викуповували акції по $120 за штуку, продавали — по $131. Вандербільт при цьому в накладі не залишався: за компанію він отримував величезні на ті часи гроші — $30 млн. Однак під час реалізації дрібних пакетів акцій на біржах з’ясувалося, що чутки про продаж бізнесу Вандербільтів та організацію синдикату просочилися на ринок, тому заробити на угоді мільйони доларів Моргану не вдасться. Поступово синдикат розпродав усі 250 тис. акцій New York Central, куплені у Вандербільта.

Прибуток Моргана на цій операції виявився незначним, однак продаж New York Central охрестили найбільшою угодою інвестбанкіра. Крім того, Пірпонт за допомогою продажу цієї компанії примирив двох давніх ворогів: сімейство Вандербільтів і відомого бізнесмена Джея Гоулда. До ради директорів проданої New York Central увійшли двоє союзників Гоулда. Після оборудки Гоулд залишив компанії клану Вандербільтів у спокої.

---

Кар’єра інвестбанкіра

1837 р. — народився у Хартфорді, штат Коннектикут (США)

1854 р. — батько Джона, знаменитий банкір Джуніус Морган, став компаньйоном банкіра Джорджа Пібоді й переїхав до Лондона, а разом з ним і Джон Пірпонт

1857 р. — пішов на службу в нью-йоркський банк Duncan, Schermann & Co

1862 р. — разом з кузеном Джимом Гудвіном заснував у Нью-Йорку банк J.P. Morgan & Co

1863 р. — на спекуляціях із золотом разом з компаньйоном Едвардом Кетчумом заробив $132 тис. прибутку

1869 р. — брав участь у корпоративному конфлікті — боровся за контроль над залізницею Olbany & Sascuehanna з великим промисловцем Джеєм Гоулдом. Після низки судових розглядів отримав контроль над компанією і став її віце-президентом

1872 р. — спонсорував випуск облігацій на $700 тис. іллінойської залізничної компанії Keiro & Vincens; невдовзі дістав контроль над компанією

1878 р. — банк Джон П. Моргана фінансував проект Томаса Едісона. Мета проекту — побудувати освітлювальну систему в Манхеттені

1880 р. — організував синдикат для продажу облігацій залізниці Northern Pacific на рекордну для фондового ринку суму — $40 млн

1890 р. — помер батько Пірпонта Джуніус Морган. Його лондонський банк перейшов до Моргана-молодшого

1892 р. — об’єднав свою електричну компанію Edison Еlectric з конкуруючою Thomson Huston. Нова назва компанії — General Electric

1901 р. — придбав Carnegie Steel у сталеливарного магната Ендрю Карнегі. Докупив кілька дрібних сталеливарних заводів і об’єднав свої металургійні активи в компанію US Steel

1912 р. — комісія Конгресу США розслідувала діяльність «грошового трасту» Джона Пірпонта Моргана. Відомому інвестбанкіру довелося давати показання в суді

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар