Cпецпроект «Невідома Україна». Пригоди Eлектроніка

Наталія ГУЗЕНКО, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Власники холдингу AVentures Group Володимир і Андрій Колодюки, заробивши $325-350 млн, можуть дозволити собі заморозити кілька мільйонів доларів у «проектах майбутнього»

Президент холдингу AVentures Group Володимир Колодюк не любить витрачати гроші марно, а тому не літає в українські міста бізнес-класом і завжди уважно вивчає меню в ресторанах. Ощадливість Колодюка позначається на його стилі ведення бізнесу. 34-річний бізнесмен самостійно вибирає місце розташування майбутніх магазинів, хоча б раз на рік відвідує торговельні точки по всій Україні. Разом з тим бізнес

Колодюка нецентралізований — компаніями холдингу керують топ-менеджери, кожному з яких надана певна свобода дій. Компаній у складі холдингу чимало — роздрібні мережі Unitrade, City.com, melofon, «CамоБыт», Service Master, консалтингова компанія B.zone, дистриб’юторська АV Distribution і девелоперська TREnD. Оборот компаній холдингу AVentures у 2006 році становив $733 млн. Володимирові Колодюку належить 45% акцій холдингової компанії. Таким самим пакетом володіє його старший брат Андрій. Статки бізнесменів інвестиційні аналітики оцінюють у $325-350 млн.

Володимир Колодюк тримається осторонь політики: вважає, що не потребує депутатського лобі. Андрій, навпаки, навіть створив невелику партію «Невідома Україна», у 2004 році балотувався в депутати ВР, щоправда, до парламенту не пройшов. Старший брат впевнений: напередодні вступу України до СОТ у парламенті має бути потужне лобі IT-ринку.

Рецепт успіху бізнесмена Володимира Колодюка — не боятися ризику, не поступатися позиціями і не спочивати на лаврах після досягнення певних цілей. Усі свої успіхи вважає підготовчим етапом до чогось більшого.

Жадібність не згубила

Власну справу Володимир Колодюк розпочав у 14 років. Юний підприємець зайнявся човниковим бізнесом. Батьки бажання піонера заробляти не схвалювали, але й заважати синові не стали. «Хотілося грошей і незалежності, — пояснює Колодюк такий ранній початок професійної діяльності. — Перші гроші заробив у 13 років — у селі влітку на елеваторі зерно кидав. Щоправда, мене тоді обдурили — замість 100-120 карбованців заплатили близько 50».

Щоб зайнятися торгівлею, Володимирові Колодюку довелося переконати матір вписати його у закордонний паспорт. Юний бізнесмен за товаром їздив до Польщі та Китаю, який потім продавав на київських ринках. «Такий стиль життя мене дуже загартував: спробуйте в 16 років вистояти довгу чергу на митниці взимку в Хабаровській області. Це не був повноцінний бізнес, але саме тоді я навчився робити гроші», — каже Колодюк.

Коли днювати на митницях підприємцю-початківцю набридло, Колодюк вирішив зайнятися «нечовниковою» торгівлею. Самостійно або в тандемі з випадковими партнерами він продавав імпортне взуття, шампанське, продукти харчування. «Однак хотілося займатися чимось стабільнішим, — згадує Колодюк. — Разом із братом Андрієм і другом Володимиром Добровольським ми заснували компанію Unitrade. Орендували кімнатку на вулиці Лютеранська у Києві й почали торгувати імпортною електронікою. Андрій тоді навчався в США, надсилав нам партії товару, а ми його реалізовували».

Американські комп’ютери, телефони і магнітофони в Україні йшли на ура. Першу партію рідкісних на той час фотоапаратів Polaroid миттєво розкупили фотографи з Майдану. Наступна — 100 чорних телефонів Panasonic (загальною вартістю близько $5 тис.) — розійшлася за кілька тижнів. Справи в компанії йшли непогано, і невдовзі з кімнатки в центрі міста бізнесмени переїхали в офіс у Жовтневому палаці.

Рекету Володимир Колодюк ніколи не платив. Він виріс і мешкав на Оболоні, у 90-х це був один з найкримінальніших районів Києва. За словами джерела в компанії, Колодюк співпрацював з місцевими вишибалами — постачав їм бронежилети.

Розвитку компанії Володимира Колодюка посприяли закордонні бізнес-контакти старшого брата, що закінчив один з ВНЗ США. Зв’язки Андрія допомогли фірмі залишитися на плаву після кризи 1998-го. У 1998-2001 роках Unitrade уклала низку угод з найбільшими світовими виробниками електроніки — Samsung, Siemens, Alcatel, Toshiba, Fujitsu тощо. Одним з ключових контрактів для підприємства став договір зі шведською компанією Nokia. Угоду про співпрацю Unitrade і Nokia підписали саме напередодні серпневої кризи-1998.

Тоді ж компанія відкрила перший магазин у центрі Києва, який коштував партнерам усіх їхніх заощаджень — близько $100 тис. «Проект був дуже ризикованим — комп’ютери та інша оргтехніка тоді продавалися виключно в підвальних магазинчиках і салонах-офісах. Ідея магазину, в якому продавали тільки техніку, була незвичною для українського ринку, однак ми вирішили спробувати продавати ноутбуки з вітрини. Клієнту це сподобалося — він міг ближче розглянути товар, помацати його. Обороти компанії зросли вдвічі. Пізніше, у 2000-му, ми взяли кредит і вклали чимало грошей у рекламу наших магазинів і бренда. Не прогадали: клієнтів стало більше. Однак якби той проект з розкручення бренда виявився невдалим, компанія давно б збанкрутувала», — згадує Колодюк.

Людина ризику

У 2001 році компанія Колодюка пішла в регіони. До цього вона працювала з регіональними операторами — постачала техніку оптом. Перший регіональний магазин — торговельна точка в Дніпропетровську. На той момент місцевий ринок електроніки був одним з найдинамічніших. Керівник відділу регіонального розвитку Unitrade був дніпропетровцем, а тому міг безпомилково визначити вдалу дислокацію магазину. «Ми намагалися зрозуміти специфіку регіонів, не дивилися на провінцію звисока, враховували особливості кожного міста. Я їздив містами, оцінював, як розвивається ритейл загалом і ринок техніки зокрема», — згадує бізнесмен.

Успіх компанії Колодюк пов’язує з постійним упровадженням нових бізнес-технологій. «Нестандартні пропозиції — наш коник, — хвалиться бізнесмен. — Нововведення не завжди були вдалими, але часто вони спрацьовували, оскільки були цікавими клієнтам. Наприклад, саме ми додумалися продавати телефони з підключенням за 1 гривню, таким чином привернувши увагу до своїх магазинів й отримуючи солідні комісійні від операторів». Утім, цю схему продажу Колодюки явно запозичили у західних ритейлерів.

Інше ноу-хау Володимира Колодюка — створення мереж магазинів електроніки, орієнтованих на різні категорії споживачів: мережа City.com — на масового покупця, Unitrade — на забезпеченішого та вимогливішого клієнта, melofon — на молодіжну аудиторію. «Ціни, обслуговування, товар, якість, асортимент, місце розташування у цих мереж різні. Диверсифікація дозволила нам захопити велику частку ринку. Поки що така бізнес-стратегія обходиться вельми дорого, але років через п’ять, коли конкуренти також вирішать диверсифікувати бізнес, у нас буде кілька брендів для різних аудиторій», — впевнений підприємець. За його словами, реальної конкуренції на роздрібному ринку IT-продукції наразі немає. Але з появою нових сильних гравців виживуть не всі магазини. «Ми припускаємо, що здатні протистояти напливу конкурентів», — сподівається Колодюк.

Компанія братів Колодюків пережила кілька структурних змін. Володимир Колодюк вважає, що потрібно перебувати в постійному пошуку оптимальної структури для холдингу. В 2002 році було побудовано функціональну структуру компанії — створено основні напрями бізнесу. В 2004-му роздрібний, дистриб’юторський, оптовий і сервісний підрозділи стали самостійними компаніями. З’явилися дистриб’юторська фірма DirectLine, оптова Udicom і сервісна Serviсe Master. Усі ці компанії та існуючі торговельні мережі було об’єднано в групу, що дістала назву AVentures Group. За словами Колодюка, холдинг вирішили не називати Unitrade, щоб «клієнт не асоціював окрему мережу магазинів з усім холдингом».

Уявлення про вигоду та перспективність ринків у компанії часто змінюються. В 2001-му топ-менджмент вирішив, що найприбутковішим бізнесом є ритейл. Unitrade відмовилася від складання комп’ютерів і зосередилася на розвитку роздрібного напряму. В 2004 році компанія зайнялася девелопментом комерційної нерухомості, вирішивши, що за цим напрямом бізнесу велике майбутнє. Роком пізніше холдинг AVentures розпочав проект зі створення мережі комп’ютерних клубів «Сектор». Перший клуб з’явився знову-таки в Дніпропетровську. Тоді ж було відкрито магазин «СамоБыт», що спеціалізується виключно на побутовій техніці.

2006-й почався для холдингу зі створення чергової вузькопрофільної мережі — спеціалізованих салонів цифрової фототехніки Megapixel. Зараз проекти Megapixel і «Сектор» заморожені. Витрачені на них гроші Колодюк вважає швидше інвестицією в майбутнє, ніж реальними втратами.

У середині 2007 року Колодюки заснували керуючу компанію AVentures Group BV, зареєстровану в Голландії. «Створення іноземних структур має подвійну користь, — зізнається Володимир Колодюк. — Холдинг готується до IPO, а розміщуватися вигідніше на іноземній біржі. Крім того, в Україні відсутнє адекватне податкове законодавство про холдинги, тому багато компаній давно вивели свої активи за кордон».

На IPO AVentures планує виходити у 2008-2009 роках. Мета — отримати інвестиції на розвиток і залучити фінансових партнерів. Крім того, публічне розміщення поліпшить імідж компанії, впевнений Володимир Колодюк. Хоча, можливо, цієї мети компанія досягне й іншим способом: випустить євробонди або проведе приватне розміщення. Що вигідніше і куди йти далі, Колодюк і Ко ще не вирішили.

---

Належить

· Роздрібні мережі: Unitrade, City.com, melofon, «СамоБыт», Service Master, Megapixel

· B.zone (консалтингова компанія)

· Сектор (комп’ютерні клуби)

· TRE’n’D (девелопмент комерційної нерухомості)

· AV Distribution (дистрибуція)

---

Як вести справи з Володимиром Колодюком

«Брати Колодюки — надійні партнери. AVentures є однією з ключових компаній українського ритейлу», — каже директор з продажу представництва Asus в Україні Валерій Базиленко. «Майбутнє в компанії, поза сумнівом, є. Тільки поки що важко сказати, яке конкретно», — обережний в оцінках регіональний представник Toshiba в Україні Олександр Мельниченко. За його словами, AVentures занадто часто і дуже швидко змінюється: «Складно передбачити, який напрям бізнесу вони стануть розвивати найближчим часом, як це позначиться на партнерах і клієнтах, як планувати роботу з ними в майбутньому. Не впевнений, що такі видозміни економічно виправдані». Водночас Мельниченко зазначає, що з Володимиром Колодюком досить легко працювати і знаходити компроміси. «Йому завжди можна зателефонувати і вирішити поточні проблеми. Він дуже добре розуміє бізнес, у якому працює, порядний і завжди досягає поставлених цілей», — резюмує менеджер.

---

Кар’єра IT-ритейлера

1975 р. — народився у Києві

1994 р. — став президентом компанії Unitrade

1996 р. — закінчив Київський економічний інститут

1998 р. — відкрив перший магазин у центрі Києва

2001 р. — розпочав експансію в регіони

2004 р. — після реструктуризації компанії (роздрібний, дистриб’юторський, оптовий та сервісний підрозділи виокремили у самостійні бізнеси) створює холдинг AVentures Group

2004 р. — зайнявся девелопментом комерційної нерухомості

2006 р. — створив мережу цифрової фототехніки Megapixel. Проект заморожено

---

Від редактора

У червні нинішнього року в межах спецпроекту «Невідома Україна» Контракти почали знайомити читачів з другою лігою українських капіталістів. Герої колишніх і майбутніх публікацій — бізнесмени, що збили статки на компаніях «нової економіки». Сфера інтересів новоспечених мільйонерів — будівництво, харчопром, банківський сектор, IT.

Брати Володимир та Андрій Колодюки — яскраві представники плеяди буржуа післяперебудовної формації. Незважаючи на молодість, 34-річний Володимир Колодюк — бізнесмен з великим досвідом: власну справу розпочав у 14 років. Перші великі гроші підприємці заробили на торгівлі імпортними товарами: Володимир Колодюк продавав на Хрещатику мобільні телефони і фотоапарати, Андрій постачав братові електроніку з Америки.

У компанії AVentures Group, що є найбільшим українським ритейлером електроніки, брати ділять сфери впливу: старший Андрій займається політикою, лобіює IT-інтереси у вищих ешелонах влади, веде переговори із західними партнерами; Володимир розширює мережі магазинів.

Як два колишніх човники побудували бізнес вартістю $350 млн, читайте в цьому номері.

Олена ШКАРПОВА, редактор відділу «Гроші»

---

У попередніх випусках спецпроекту «Невідома Україна»:

Про Василя Горбаля читайте в Контрактах № 27, Наталію Королевську — № 29, Олександра Кардакова — № 31, Миколу Толмачова — № 35, Вадима Гриба — № 36, Ігоря Єремєєва — № 37 , Льва Парцхаладзе — № 39, Анатолія Гіршфельда — № 41, Юрія Косюка — №43

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар