Що ви робите в заторах?

Вивчивши європейський досвід оптимізації міського трафіку, ми запитали: Що ви робите в заторах?

Микола БОГУСЛАВСЬКИЙ, співзасновник компанії «Промкомплектобладнання»

— Стоячи в заторі, починаєш мимоволі заздрити жінкам, у яких в аналогічній ситуації з’являється хвилина-друга потріщати з подругою по телефону, нафарбувати нігті, підправити макіяж... Я ж зазвичай курю, нервово перемикаю радіо з однієї хвилі на іншу, вивчаючи марки автомобілів, знайомлюся з сусідами по нещастю й убиваю час, справно відповідаючи на робочі дзвінки... Не розумію, чому досі не розвинена заторна фаст-фуд-індустрія! До речі, можливо, варто цим зайнятися: набрати молоденьких дівчат, які продавали б чай, каву, бутерброди, карти об’їзних доріг.

Тетяна ЖЕЛТОМИРСЬКА, генеральний менеджер компанії Touchpoll

— Мені доводитьсяся проводити в заторах щонайбільше чотири години на тиждень. Методом спроб і помилок я навчилася планувати свій час і маршрути таким чином, щоб їздити, а не стояти. Якщо все ж таки потрапляю в затор, то насамперед телефоную всім, кому потрібно, а потім вмикаю аудіокниги (з маркетингу, французької мови тощо). Хороше запитання ви поставили, адже затори справді привчають нас до певних видів активності... Обов’язково запропоную колегам вивчити, скільки часу люди з доходами вищими за середній рівень проводять у заторах, чим займаються і що втрачають. Думаю, цікава психографіка може вийти.

Олександр МЕЛЬНИКОВ, керуючий директор SAP Ukraine

— У заторах втрачаю не лише час (відповідно і гроші), а й нерви. Сумарні збитки оцінити складно. Можу лише сказати, що практично щоразу, вирушаючи на ділову зустріч, потрапляю в затор. Тому виїжджаю завчасно і планую, що робитиму під час вимушеного простою. Зазвичай вирішую бізнес-питання в польових умовах, телефонуючи співробітникам, партнерам, листуючись із ними по e-mail.

Роман БАБЕЦЬ, національний менеджер компанії «АВК»

— Оскільки автомобільні затори — це практично невідворотне лихо, намагаюся якось планувати ділові зустрічі: обираю місце і час таким чином, щоб мінімізувати простій. Відповідно затори не так заважають працювати, як забирають особистий час. Приміром, щоб уранці вчасно встигнути на роботу, доводиться недосипати й виїжджати з дому о 7.30.

Роман КУЗЬМІН, генеральний менеджер компанії «Тойота-Україна»

— У заторах читаю свіжу пресу, бо час на це заняття є не завжди. Також не втрачаю можливості зателефонувати друзям і близьким, з якими часто не вдається зв’язатися через напружений робочий графік. Загалом машина стає вже не другим домом, а другим офісом. Відповідно вона має бути обладнана автоматичною трансмісією та Bluetooth. Загалом, попри те що трафік — це бич XXI століття, до заторів можна адаптуватися. Адже ніщо, крім лінощів, не заважає виїжджати на роботу раніше, а повертатися додому трохи пізніше.

Олексій МИХАЙЛОВ, керівник відділу ТОВ «Байєр»

— Дві-три зустрічі за межами офісу тільки на переїзд забирають близько трьох годин, плюс на дорогу дім—офіс—дім від 30 хвилин до двох годин. Таким чином, близько чотирьох з половиною годин щодня працівник компанії простоює в заторі. Якщо зарплата співробітника становить, приміром, близько 5 тис. грн на місяць, це означає, що тільки на одній особі, яка щодня потрапляє в затори, компанія може втратити до 2 тис. грн на рік! Цілком очевидно, що потрібно розумно використовувати час простою, наприклад:

· усі можливі телефонні переговори та листування проводити не в офісі, а в авто;

· спілкуватися з колегами на неформальні теми;

· готувати рішення зі злободенних питань;

· нагадувати рідним про своє існування;

· учитися, учитися і ще раз учитися.

Приміром, зараз опановую «7 навичок» Стівена Кові, вдосконалюю мови, вивчаю рецепти м’ясних страв. Затори — найкращий час для всього цього.

Ігор МІРОШНИЧЕНКО, ведучий ICTV

— Мій офіс розташований у центрі, тож я постійно спізнююся на роботу через затори, зазвичай півтори-дві години щодня йдуть коту під хвіст. Іноді спізнююся і на важливі зустрічі, адже вкрай складно розрахувати, скільки часу витратиш на дорогу в Києві. Доводиться вибачатися, однак зараз вибачення з посиланням на затори не приймаються. Відповідно скорочую кількість зустрічей, плануючи робочий день... Якось повинні були виїхати до Моршина на футбольний турнір на честь річниці міста. Прибути мали вчасно, щоб не зірвати культурну програму. А через затори, які зруйнували весь робочий графік, виїхали на п’ять годин пізніше. Як наслідок — я не виспався і був страшенно знервований... Стоячи в заторах, слухаю музику, нервую, лаюся з водіями, спілкуюся з друзями, веду переговори (завжди під рукою ручка і записник) тощо. Вважаю, що займатися самоосвітою в цей час недоречно, оскільки в таких умовах постійно відволікаєшся. Інша справа — тривалі поїздки.

Ірина ДІДКОВСЬКА, юрисконсульт компанії «Консалтинг Груп»

— Треба бути реалісткою — найближчим часом проблема заторів у столиці може тільки загостритися... У бардачку мого авто завжди лежить диск із записом уроків англійської, який я частенько прослуховую, стоячи в заторі. Іноді співаю для підняття настрою або озираюся навколо, тихо радіючи кількості хороших машин на поганих дорогах, але по мобільному в будь-якому разі намагаюся не розмовляти, щоб не потрапити в аварію. Годину вимушеного простою в заторі оцінюю в $5-10.

Маргарита МАЛЬОВАНА, PR-директор агенції «PR Квадрат»

— Попри відносно невеликий водійський стаж, я вже навчилася ставитися до пробок по-філософськи. Просто намагаюся не думати про те, що спізнююся на зустріч і на мене чекає роздратований клієнт, — все одно такі думки нічого не змінюють. Зате в цей золотий час, який нібито втрачаю, встигаю зробити безліч важливих справ. Приміром, зателефонувати подрузі, з якою не бачилася сто років, батькам, продумати відпустку або спланувати вихідні. А ще саме в заторах я зрозуміла, що всі чоловіки дуже культурні й галантні: щодня мене пропускають, для мене пригальмовують... Хоча, можливо, потім і обговорюють, наскільки небезпечні жінки за кермом.

Див. ще по темі: "Дорогі дороги"

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар