Спецпроект «Невідома Україна». Його Ряба

Наталія ГУЗЕНКО, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Власник компанії «Миронівський хлібопродукт» Юрій Косюк заробив мільярд на торгівлі зерном, газових схемах та охолоджених курях

Юрій Косюк, власник компанії «Миронівський хлібопродукт», одним із найсприятливіших періодів для свого бізнесу вважає час зміни влади. Змагаючись за голоси електорату, політики підвищують населенню зарплати та пенсії, у результаті зростає купівельна спроможність. Гроші українці передусім витрачають на їжу, зокрема на м’ясну продукцію Миронівського хлібопродукту.

Але від політики бізнесмен завжди тримався якнайдалі. Косюк принципово не бере участі у виборчих перегонах: «Я ніколи не балотувався в депутати. Можливо, будучи при владі, багато проблем мого бізнесу можна було б вирішити швидше. Але досягти успіху в підприємництві складніше, якщо ти просиджуєш штани в парламенті. Для мене головне, щоб держава платила гроші людям, які купуватимуть мою продукцію». Лобіювати пільги для харчової галузі не збирається: «Моєму бізнесу буде вигідніше, якщо держава перестане підтримувати вітчизняного виробника, оскільки тоді багато українських компаній не витримають конкуренції з іноземними ТНК і закриються. Без ввізного мита мені буде простіше робити бізнес, адже конкурентів стане менше».

Впевненість Косюка у своєму непохитному лідерстві виправдана, вважає голова Спілки птахівників України Євген Бакуленко: «Наша Ряба (ТМ Миронівського хлібопродукту) — продукт № 1 на ринку, підприємство поки що складно наздогнати». Підтверджують цю думку й інвестаналітики, які оцінюють статки Косюка у $930 млн — $1 млрд. Бізнесмен точних цифр не називає: пропонує дочекатися IPO компанії.

На запитання, як заробити мільярд, займаючись курми, Юрій Косюк не без бравади відповідає, що «давно одружений зі своєю роботою, працює по вихідних і вечорами й не дає спуску своїм підлеглим».

Воркахолік

Птахівник Косюк цілком міг стати біржовим магнатом. На четвертому курсі інституту він став біржовим брокером. «Я не знав, що таке біржа. Та й класичною біржею Київська торговельна біржа, де я працював, не була — швидше відділенням Держпостачу, де продавали й купували все підряд. Я розумів, що нічого не вмію й нічого не знаю, але було бажання працювати і вчитися. Цього виявилося достатньо — я став професійним трейдером», — з гордістю згадує бізнесмен.

Невдовзі Косюк зрозумів, що робота біржового воротили не для нього. Вирішив попрацювати за фахом: майбутній мільярдер закінчив Київський харчовий інститут. У наймані працівники Косюк іти не захотів, тому вирішив одразу відкрити завод із переробки м’яса. «Починали з мальованих на колінах проектів, нереальних планів і нерозуміння, що робити з цим бізнесом. Ми повторювали помилку багатьох новачків — знали, як виробляти товар, але не знали, куди й кому його продаватимемо, якому споживачеві він потрібен і які його конкурентні переваги», — говорить Косюк. Бізнес не мав успіху: завод прогорів, підприємець-невдаха повернувся у трейдинг.

Директори кількох підприємств харчопрому запропонували Косюку створити компанію, яка об’єднувала 10 держкомпаній — елеватори, заводи з виробництва комбікормів, цукрові та спиртові комбінати. Усі вони становили замкнений виробничий ланцюжок: продукт одного заводу був сировиною для іншого. Компанію назвали «Науково-технічний бізнес-центр харчової промисловості».

«Офіс моєї компанії був в Інституті харчової промисловості. Там я й познайомився з директорами, які запропонували створити об’єднання. У середині — наприкінці 90-х на ринку панувала розруха, ніхто не знав, кому і що продавати. У мене був бодай якийсь ринковий досвід, порівняно з управлінськими командами заводів, які увійшли до об’єднання, я багато що вмів, — відповідає підприємець на запитання, чому очолити об’єднання запропонували саме йому. — Ставши директором ВО, протягом кількох років займався перепродажем сировини, інтегрував компанії, шукав гроші на розвиток».

Під керівництвом Косюка НТБЦХП став лідером з експорту зерна в Україні. До 1997-го компанія щороку продавала по 200 тис. т зерна, у 1998-1999-му — майже по 400 тис. т. Косюку явно допоміг трейдинговий досвід. Паралельно з управлінням НТБЦХП він зайнявся торгівлею металом: постачав у Польщу оцинковане залізо виробництва українських комбінатів. З поляками його звів інститутський товариш Олександр Воробєй, який очолював меблеву фабрику «Рода».

У середині 90-х НТБЦХП вийшов на ринок газу. Компанія постачала в Туркменію зерно в рахунок українських боргів за газ, а від українського Нафтогазу отримувала блакитне паливо або товари. За словами Косюка, прибуток від продажу зерна на внутрішньому ринку був значно нижчим від газових комісійних. Отримати цей контракт бізнесмену допоміг Олександр Рембахч, екс-працівник компанії «Інтергаз Україна». Косюк пам’ятає добро. Зараз Рембахч працює на Миронівському хлібопродукті.

Трейдингом компанія займалася аж до 2001 року, коли курячий бізнес, який Косюк розвиває з середини 90-х, нарешті став окупатися.

Проти лому

Трейдинг як напрям діяльності Косюку не подобався: за словами підприємця, займаючись торгівлею зерном або металом, складно вибитися в лідери ринку, стати першим. Бізнесмен тяжів до виробництва, однак стримував невдалий досвід організації м’ясопереробного комбінату.

Наприкінці 90-х у Миронівського заводу комбікормів, що входив до НТБЦХП, почалися проблеми із завантаженням — він виробляв трохи більш ніж тисячу тонн кормів на місяць за потужності 500 т на добу. Косюк збільшив виробництво й налагодив збут продукції. Потім відновив виробництво на черкаській птахофабриці «Перемога», куди відправляли миронівські комбікорми. «У Перемогу довелося інвестувати кілька мільйонів доларів, — розповідає підприємець. — Фабрика мала велику кредиторську заборгованість, постало питання про її банкрутство. Я викупив усі боргові вимоги кредиторів Перемоги». Так колишній трейдер став птахівником.

Звідки в менеджера і співвласника трейдингової компанії гроші на цілу фабрику? «Заробив на зерно- і газотрейдингу, — зізнається бізнесмен. — Частину капіталу позичив у банку».

За словами Євгена Бакуленка, купувати птахівницькі активи наприкінці 90-х було нескладно. Імпортні бройлери займали більшу частину ринку, більшість фабрик були банкрутами, багато з них коштували копійки. «Купували землю із залишками пташників, — розповідає Косюк. — Наші потенційні конкуренти приїжджали, дивилися на ці будівлі і їхали. А ми бачили в них перспективу, тому скуповували збанкрутілі підприємства».

До 2001 року Косюку вже належали птахофабрики «Дружба народів», «Перемога» та «Орель-Лідер». Підприємець дуже швидко налагодив поставки свіжої м’ясної продукції практично в усі регіони України: у південні області стегенця постачала Дружба, у центральні — Перемога, Орель-Лідер забезпечував Дніпропетровськ і Донбас. У 2002-му «курячі» активи Косюка поповнили птахофабрика «Снятинська Нова», агрофірма «Київська», Старинська індича фабрика, переобладнана під племінний репродуктор, племрепродуктор «Шахтарський». На базі цих компаній Юрій Косюк заснував Миронівський хлібопродукт.

Бізнесмен не просто скуповував підприємства галузі — він вибудовував вертикально інтегрований холдинг: виробництво зернових і кормових культур, батьківського поголів’я птиці, інкубаційних яєць і протеїну, соняшникової олії, м’яса, напівфабрикатів. Важливий доважок до цієї структури — торгівля. За словами Бакуленка, без системи внутрішніх поставок компанія просто не вижила б: підрядчиків, здатних безперебійно забезпечувати птахівників сировиною, в Україні практично не було.

Агросектором Косюк не обмежився: купив кілька заводів з обслуговування аграрного господарства, зокрема завод залізобетонних конструкцій. «Хочеш зробити добре — зроби сам», — пояснює свою бізнес-тактику підприємець. До того ж, за його словами, у нього не було іншого вибору: на початку 2000-х років компанія продавала незвичайний на ті часи продукт — охолоджене м’ясо.

«В усьому світі споживачі віддають перевагу свіжому м’ясу. Українці ж до появи наших охолоджених курей могли купувати або морожених бройлерів у магазинах, або курей незрозумілого походження на ринках», — пояснює свій вибір стратегічного продукту Косюк.

Під новий продукт Косюк і КО придумали торгову марку «Наша Ряба». Але бізнес застопорився на продажу: супермаркети і ринки не хотіли продавати свіже м’ясо птиці. Довелося створювати власну дистриб’юторську мережу. «Вирішили вибудувати пряму систему продажу — відкрити власні торгові точки в супермаркетах і магазинах, — розповідає Косюк. — Куряче м’ясо — швидкопсувний продукт, тож у разі зволікання дистриб’юторів-партнерів товар міг просто не потрапити до торговельної точки до закінчення терміну придатності.

По-друге, для роботи з нашим продуктом багатьом регіональним партнерам треба було створити потужніші розподільні центри зі спеціальними холодильними установками, вдосконалити логістичну систему. На що дистриб’ютор мав витратити близько $2 млн. Багато хто або не міг, або не хотів цього робити». Критеріям компанії Косюка відповідав лише один дистриб’ютор із Вінниці. В інших великих містах Миронівський хлібопродукт побудував власні розподільні центри й відкрив точки продажу. «Спочатку ми демпінгували, продавали охолоджену курку дешевше, ніж морожену. Так виходили на регіональні ринки. Прагнули довести покупцям, що Наша Ряба — справді першокласний товар. Інакше лідером не станеш», — розкриває секрети бізнесу Косюк.

Без експорту

Інший проект Миронівського хлібопродукту — ТМ «Сертифікований Ангус» — поки що приносить Косюку збитки. За його словами, ідею виробляти дорогі стейки з елітної яловичини теж запозичили в європейців: у Європі виробляють — чому б нам не спробувати? Відсутність конкурентів, з одного боку, і зростання стейкової культури — з іншого, робили цю нішу м’ясного ринку вельми привабливою. З Англії та Франції Миронівський хлібопродукт завіз биків елітної породи абердин-ангус (їхнє м’ясо вважається світовим еталоном стейків завдяки схильності до «мармуризації»). За словами підприємця, щороку на підтримку проекту витрачається кілька мільйонів доларів.

З м’ясними напівфабрикатами Косюк справляється краще: ТМ «Легко» вивів менш ніж два роки тому. Продукція вже входить до п’ятірки лідерів ринку.

Чергова ідея-фікс Косюка — вирощування плодово-овочевої продукції. «Торгівці фруктами та овочами переважно імпортують продукцію або закуповують невеликими партіями у приватників, — каже Юрій Косюк. — Але останні не завжди можуть забезпечити необхідний супермаркетам обсяг поставок, гарантувати високу якість, сортність і збереження продукції». Бізнесмен уже організував в АР Крим плодово-ягідне господарство, що займається вирощуванням персиків, яблук, слив, черешень, винограду та полуниці.

Косюк планує публічне розміщення акцій компанії. Наступного року Миронівський збирається вийти на основний майданчик Лондонської фондової біржі — продати інвесторам близько 20% акцій компанії. Розміщення проведуть для залучення інвестицій в українські проекти — підкоряти закордонні ринки Миронівський хлібопродукт поки що не збирається. Зараз невелика частина миронівської продукції продається в Росії, Казахстані та Китаї. За словами Косюка, потреба внутрішнього ринку в курячому м’ясі, як і раніше, дуже висока й зростатиме за рахунок зміни уподобань споживачів: українці більше купуватимуть курятини за рахунок зростання споживання м’ясних продуктів загалом. Компанія планує ввести в експлуатацію птахокомбінат у Каневі й завод у Вінниці. Плани Косюка воістину наполеонівські — увійти до першої тридцятки світових виробників курячого м’яса.

Належить

• Миронівська бройлерна птахофабрика
• Старинська птахофабрика
• Птахофабрика «Шахтарська Нова»
• Птахофабрика «Перемога Нова»
• Птахофабрика «Орель-Лідер»
• Птахофабрика «Дружба народів Нова»
• Миронівський м’ясопереробний завод «Легко»
• ВАТ «Миронівський завод з виготовлення круп і комбікормів»
• Птахофабрика «Снятинська Нова»
• Кримська фруктова компанія
• Агрофірма «Київська»
• СГ ТОВ «Дружба народів»
• Таврійський комбікормовий завод
• Катеринопільський елеватор
• ТОВ «Зернопродукт»
• Внутрішньогосподарський комплекс «Орель-Лідер»
• ТОВ «Урожай»
• ТОВ «Агрофорт»
• Черкаський завод залізобетонних виробів я

За даними компанії

Кар’єра птахівника

27 травня 1968 р. — народився в Києві

1991 р. — брокер на Київській товарній біржі

1992 р. — закінчив Київський інститут харчових технологій

1992 р. — заснував СП «ЛКБ» (виробництво м’ясної продукції і трейдинг), однак незабаром закрив компанію

1995 р. — президент ЗАТ «Науково-технічний бізнес-центр харчової промисловості»

1998 р. — створив компанію «Миронівський хлібопродукт»

2001 р. — купив кілька птахофабрик

2001 р. — вивів на ринок ТМ «Наша Ряба»

2004 р. — виводить ТМ «Сертифікований ангус» — так зване елітне, делікатесне м’ясо. Проект поки що збитковий

Від редактора

У червні цього року в межах спецпроекту «Невідома Україна» Контракти почали знайомити читачів з другою лігою українських капіталістів. Герої колишніх і майбутніх публікацій — бізнесмени, що збили статки на компаніях «нової економіки». Сфера інтересів новоспечених мільйонерів — будівництво, харчопром, банківський сектор, IT.

Юрій Косюк — яскравий представник буржуа постперебудовної формації. Заробивши початковий капітал на газових схемах, торгівлі цінними паперами та бартері, він зайнявся скуповуванням підприємств харчопрому і досяг у цьому неабияких успіхів. Косюк відновив роботу кількох компаній-банкрутів, вибудував вертикально інтегрований холдинг і першим в Україні почав торгувати охолодженим м’ясом. Зараз його компанія «Миронівський хлібопродукт» є одним із лідерів на ринку охолодженого м’яса (за оцінками експертів, займає близько 40% ринку).

Юрій Косюк, на відміну від багатьох українських бізнесменів, не прагне диверсифікувати бізнес (йому належать виключно підприємства харчопрому), не шукає дружби з представниками політичної еліти, віддаючи перевагу бізнесу над політикою.

Як 39-річний киянин став мільярдером, займаючись курячими яйцями і стегенцями, читайте в цьому номері.

Олена ШКАРПОВА, в. о. редактора відділу «Гроші»

У попередніх випусках спецпроект «Невідома Україна»:

Про Василя Горбаля читайте в Контрактах № 27, Наталію Королевську — № 29, Олександра Кардакова — № 31, Миколу Толмачова — № 35, Вадима Гриба — № 36, Ігоря Єремєєва — № 37, Льва Парцхаладзе — № 39, Анатолія Гіршфельда — № 41

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар