Чому ви не перші?

Склавши рейтинг політичних невдах, ми запитали: Чому ви не перші?

Борис МАЛЬОВАНИЙ, фінансовий директор мережі радіостанцій «Шансон», «Шарманка», «Ренесанс»

— У дитинстві, програючи в шахи батькові, я часто не на жарт засмучувався. Іноді плакав і обіцяв собі, що ніколи не займатимуся тим, у чому мені не вдається бути лідером. Зараз згадую моє «темне минуле» з іронією. Думаю, якби в мене не було поразок, я не зміг би гідно оцінити смак перемог. Минуло багато років, але я твердо впевнений, що іноді варто програти, щоб потім по-справжньому втішатися хвилинами переможної слави. А де ж я не перший? Я не вмію в’язати крючком, і вже точно з мене ніколи не вийде справжній танцюрист. Як добре, що в дитинстві я не прислухався до власних обіцянок і не кинув грати в шахи — тепер небагато хто може мене обіграти, і, думаю, вже дуже скоро мої сини знемагатимуть від того, що, граючи зі мною в шахи, вони не перші.

Василь ТУНСЬКИЙ, страховий агент

— За великим рахунком є лише два варіанти життєвої поведінки. Або ти завжди й скрізь, не зважаючи ні на що обстоюєш свої інтереси, ідеш проти природи, і тоді ти — лідер. Або підлаштовуєшся під природу, стаєш гнучким, пливеш за течією ситуацій, що виникають, і тоді ти не є лідером у звичному розумінні цього слова. Я прихильник другого шляху, тому що знаю: перемогти природу, затративши при цьому мінімум енергії, можна, лише дотримуючись її законів. Роблячи мале, я досягаю більшого. І стаю лідером в істинному значенні — лідером свого життя і першим у розумінні його цінностей.

Наталя ДРЕНКІ, провідний спеціаліст відділу маркетингу компанії «Т. Д. К.»

— Зараз у перших рядах компанії зі значною історією або серйозними фінансовими інвестиціями. Навряд чи в якомусь сегменті можна знайти компанію-лідера, створену лише кілька років тому виключно коштом рядових приватних осіб-засновників. Звісно, на вершині Олімпу є фірми, які були засновані приватними особами, але не менш ніж 10 років тому, і весь цей час вони наполегливо працювали. Також лідером може бути і молода компанія, але за умови регулярних великих інвестицій. «Т. Д. К» не відповідає жодній з цих двох умов: на ринку працюємо лише чотири роки і великі інвестиції в наш бізнес не вливалися. Тому ми не перші й практично не можемо боротися з великими гравцями. І не шкодуємо про це. Ми працюємо, намагаючись за будь-якої можливості розширити коло своїх клієнтів, боремося за збереження вже існуючих.

Євген МЕЛЬНИКОВ, заступник директора поліграфічної компанії «ПоліграфАрт»

— Усі не можуть бути першими. Прагнення стати кращим завжди похвальне, але потрібно дивитися правді в очі. Якщо на ринку вже є кілька великих гравців, боротьба за перше місце точитиметься між ними. А дрібні та середні гравці цього ринку не зможуть претендувати на пальму першості. Наша компанія зараз не перша у своєму сегменті саме тому, що належить до категорії дрібних.

Денис МІТЮКОВ, старший менеджер відділу просування компанії «Відень»

— Буває, що в принципі компанія не перша, але для частини клієнтів є найкращою. Ми не займаємо перший рядок у рейтингах, але для клієнтів, напевно, все ж таки є найкращими, якщо вони вирішили з нами співпрацювати. Потрібно прагнути стати першим у всьому, але без фанатизму. Якщо весь час намагатися знайти відповідь на запитання «чому я не перший?», може виникнути серйозна депресія на цьому грунті. А психологи в будь-якій ситуації рекомендують шукати позитив. Ми не перший номер на ринку, зате нас не підозрює Антимонопольний комітет. Ми не перші, а отже, гіпотетична втрата клієнтів може вдарити по нас не так боляче, як такий самий відплив у разі втрати лідерства.

Завжди приємніше повертати ситуацію так, щоб відчути себе першим. Приміром, можу сказати, що став першим з народження: у батьків я перша дитина. Вступаючи до інституту, першим склав вступний іспит з математики. Завжди можна знайти ситуацію, у якій ти був першим. І це краще, ніж копатися в собі у пошуках відповіді на запитання «чому я не перший».

Олександра ВЕРШИНІНА, фахівець відділу кадрів ТОВ «Енергоконтакт»

— Не всім бути першими, лідерами, олігархами або президентами. До того ж бути першим — вельми сумнівне задоволення. У таких людей великі проблеми з безпекою, у будь-який момент можуть убити або отруїти. На перших постійно полюють, вивчають їхні звички, смаки, поведінку. За ними постійно спостерігають конкуренти, журналісти, суспільство, перевіряючі органи. Такі люди майже не вірять іншим, у них мало справжніх друзів. Кому таке життя в радість? Краще вже бути не першим, а десь у глибині списку, але без таких турбот, ворогів, заздрісників, а зі справжніми друзями і люблячою родиною. Нехай хтось інший буде першим, керує заводами і пароплавами, вирішує глобальні питання. А я віддаю перевагу місцю нижчому і життю спокійнішому. Але до абсурду теж не потрібно доводити, бо можна опинитися наприкінці списку, тому не слід забувати про самооцінку.

Ірина ЧУМАКОВА, маркетолог ВАТ «Будмеханізація»

— Кожна компанія по-своєму унікальна, тому в чомусь вона вже перша. Якщо керівництво і працівники компанії пам’ятатимуть про це і доводитимуть свою унікальність партнерам, клієнтам, конкурентам, це прискорить шлях до успіху.

Дмитро КЛЕПАЧЕВСЬКИЙ, позаштатний автор тижневика «Контракти»

— Не всі можуть, не всі хочуть і не всім потрібно бути першими. Бог створив майже сім мільярдів людей, які заснували мільйони компаній, і всі вони не можуть бути першими. Хтось призначений для того, щоб бути другим і третім. У цих других і третіх є інші можливості самореалізації. До речі, багато великих людей за життя не були першими. Прагнути до лідерства — одне із завдань нехай багатьох, але не всіх. Причому прагнення це зумовлене особливістю нервової системи та швидкістю біохімічних процесів. Зусилля, спрямовані на лідерство, які докладаються людьми без таких особливостей, — шлях до хвороб і депресій.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар