Cпецпроект «Невідома Україна». Веселий молочник

Наталия ГУЗЕНКО, фото Світлани Скрябіної

Власник групи компаній «Контініум» Ігор Єремєєв відмовився від політики, аби стати власником Західної України

Ігор Єремєєв — один із найзагадковіших бізнесменів епохи Леоніда Кучми. Тривалий час про нього практично нічого не було відомо. Зовні Ігор Єремєєв не схожий на воротилу бізнесу. Він, скоріше, скидається на викладача інституту або працівника культури. Олігархом першого ешелону він так і не став, і свою компанію на один рівень зі східноукраїнськими бізнес-групами не вивів. Можливо тому, що займався не металургією й машинобудуванням, а паливом і молоком.

А може тому, що поставив у політиці не на правих чи лівих, а на центриста Володимира Литвина. Однак і невдахою Єремєєва не назвеш: до 38 років бізнесмен встиг сколотити статки, що оцінюються у $460 млн, зробити кар’єру політика під крилом спікера (очолював парламентську фракцію Народної партії). Ігор Єремєєв каже, що, в парламенті не займався своїми підприємствами і не використовував підтримку Литвина для розвитку бізнесу. Його колишні колеги по парламенту, втім, стверджують зворотне. Наприклад, що саме Єремєєв ініціював створення спеціальної комісії з перевірки фінансового стану нафтопереробного комплексу «Галичина», що йому належав, і лобіював припинення податкових перевірок, які здійснювалися на комбінаті в період депутатської каденції бізнесмена.

Єремєєва складно назвати self-made man. Як він розповідає, на його шляху постійно зустрічаються потрібні люди, готові підтримати й допомогти в задумах. Заслуга бізнесмена — вміння зберігати й підтримувати дружні стосунки з потрібними людьми і рідкісна для українських бізнесменів вірність партнерам. Навіть втративши вкладені в провальну передвиборну кампанію Литвина гроші, Єремєєв не вийшов з Народної партії. А з Петром Димінським, який став його хрещеним батьком у великому бізнесі й партнером у НПК «Галичина», навіть після продажу комбінату продовжує вести спільні проекти.

Будь-хто з бізнесменів готовий зробити хід конем

Зрадники комсомолу

Потрібна людина йому зустрілася ще в студентські роки. У Рівненському інституті водного господарства він познайомився зі своїм партнером Степаном Івахівим, якому й нині належить половина групи «Контініум». На третьому курсі двоє товаришів вирішили змінити студентську лаву на працю підпільних підприємців, заснувавши підприємство з пошиття шкіряних курток. В Одесі купували фурнітуру, на ринках Рівного — шкіру, одяг шили в місцевих майстрів. За деякий час студенти вирішили вийти з тіні. Партнери звернулися до ради села Острожець Рівненської області (звідки родом Єремєєв) із проханням зареєструвати кооператив. Засновники підприємства чесно записали в статуті, що в кооперативі працюватимуть найманці. «Використання найманої праці ганьбить звання справжнього комсомольця, а відтак — неприпустимо», — була відповідь голови управління праці.

1992 року Єремєєв з Івахівим таки зареєстрували підприємство. Так з’явився на світ прабатько групи «Контініум» — ПП «Контініум». Невдовзі партнери зрозуміли, що турецькому ширвжитку їхня продукція не конкурент, і вирішили зайнятися торгівлею продуктами харчування. 1993 року до харчопрому додалася торгівля нафтопродуктами — Єремєєв знову зустрів потрібну людину. «Я поїхав до Литви закуповувати каву. В офісі нашого партнера мені запропонували купити 2,5 тис. тонн бензину А-76. Я вирішив ризикнути й купив свій перший ешелон нафтопродуктів, не уявляючи реального обсягу придбаного товару» — зізнається Єремєєв.

У ті часи система Держпостачу СРСР перестала працювати як єдиний організм — Росія й Литва були залиті бензином і соляркою, а в Україні — паливний дефіцит. Першу партію Єремєєв продав Луцькнафтопродукту. Але заробити на угоді не вдалося. У середині 90-х обмінний курс валюти змінювався буквально щогодини, на курсових коливаннях новачки паливного бізнесу й погоріли. «Долю бізнесу врятувала наша чесність — партнери знали про наші проблеми й були здивовані, коли отримали вчасно й у повному обсязі всі гроші.

Після цієї історії нам стали довіряти — ми отримали другий, третій ешелони нафтопродуктів, — згадує Єремєєв. — Але через деякий час відносини України з Прибалтикою погіршилися, компанії перестали продавати пальне, і вона зосередилась на торгівлі продуктами харчування». Однак ненадовго. Торгівля пальним знову стала основним видом діяльності Контініуму: один з інститутських друзів Єремєєва познайомив його з ризьким бізнесменом Володимиром Сафіним, нафтовим магнатом, який погодився працювати з українськими підприємцями.

Тримай-хапай

У середині 90-х власники Контініуму скуповують усе, до чого можуть дотягтися. Але за межі західного регіону України Єремєєв з товаришами завбачливо не виходять. За кілька років ПП, пізніше перереєстроване у ТОВ, перетворюється на невелику фінансову групу. Партнери створюють СП «Західна нафтова група» — 14 АЗС і 44 джобери. Тоді ж з’являється бренд WOG, під яким сьогодні працюють близько 300 АЗС, понад 200 з них перебувають у власності СП. Нафтопродуктові потоки йдуть через Контініум-Укрресурс, оператором роздрібної торгівлі виступає фірма «Торговий дім «Контініум-Галичина», заснована в лютому 2004 року. Паралельно з нафтовою групою виникає торговий дім «Західна молочна група», до якого входить близько десяти молочних підприємств, що випускають товари під маркою «КОМО».

Створення групи «Контініум» на відміну від східноукраїнських ФПГ відбувається тихо, без корпоративних війн із розподілом майна. Єремєєв не зв’язується з підприємствами важкої промисловості, за які в інших регіонах точаться запеклі бої. Він стягує під крило Контініуму підприємства харчопрому, а згодом націлюється на НПК «Галичина».

2000 року Єремєєв познайомився із відомим західноукраїнським бізнесменом Петром Димінським. «У 2000 році я довідався, що частину акцій НПК «Галичина» виставлено на продаж. Зробили акціонерам пропозицію про придбання — нуль результату, пакет акцій продали іншим бізнесменам (компанії «Європа-II» Петра Димінського. — Прим. Контрактів). З новими власниками бачення розвитку заводу збігалось, і незабаром ми стали акціонерами НПК «Галичина», — розповідає Єремєєв. Він зацікавив львівського бізнесмена своїм досвідом торгівлі нафтопродуктами — Димінський на той момент займався винятково металом і вугіллям.

Сам Димінський каже, що йому завжди імпонували молоді талановиті підприємці на кшталт Ігоря Єремєєва. В інтерв’ю Контрактам Димінський зізнався, що навіть допомагав бізнесмену купувати активи. Після 2000 року Контініум придбав низку облгазів, Луцький картонно-руберойдовий завод, Липчаблок і Роздольський цегельний завод. У цей час компанія пробувала застосовувати рейдерські прийоми. Наприклад, пакет ВАТ ПКФ «Луцьккондитер», що належав трудовому колективу, під час літньої відпустки в 2001 році генерального директора Марії Журавльової був сконцентрований в одній з компаній Контініуму.

На початок нового тисячоліття Контініум став помітною в Західній Україні бізнес-групою з активами в енергетичній, будівельній й аграрній галузях. За оцінками експертів, щорічний оборот групи у 2002 році становив від 2 до 5 млрд грн. Група навіть обзавелася невід’ємними атрибутами повноцінної ФПГ — футбольною командою і друкованим виданням. Щоправда, ФК «Карпати» все-таки іграшка не Контініуму, а Димінського. Натомість газета «Волинські відомості» була й залишається дітищем Єремєєва та Івахіва. «Тоді вважалося, що бізнес-група без газети — не група», — пояснює Єремєєв.

Паралельно з поширенням впливу на Галичині Єремєєв зміцнює своє становище й на однойменному НПК. За рік бізнесмен стає власником майже 42% акцій НПК «Галичина». І майже одразу передає їх Петру Димінському, який стає головою спостережної ради НПК. На той момент обидва вирішили йти до парламенту.

Нафтове й аграрне лобі

Швидше за все, партнери йшли до Верховної Ради, щоб захистити ключовий актив — НПК «Галичина». З 2001 року після депутатського запиту, підписаного головою Комітету ВР із питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю Юрієм Кармазіним, на комбінат хлинули податкові перевірки. Народний депутат звинуватив керівництво НПК, а зокрема Димінського, в ухилянні від податків. За інформацією Кармазіна, за перше півріччя 2001 року підприємство заборгувало понад 300 млн грн акцизу, більш як 14 млн грн податку на прибуток і незаконно відшкодувало близько 50 млн грн ПДВ.

Петро Димінський потрапив до парламенту у складі Нашої України. Ігорю Єремєєву стати нардепом допоміг тодішній губернатор Волинської області Борис Климчук. Губернатор був зацікавлений у лобіюванні інтересів волинських аграріїв, а тому вирішив допомогти в просуванні у Верховну Раду великому регіональному бізнесмену. У парламенті майбутній захисник поліського села потрапив до Аграрної партії — запросила, за словами Єремєєва, землячка, один із засновників партії, Катерина Ващук.

Втім, нафтовій компанії депутатство двох її власників не допомогло — 2003 року ДПА Львівської області порушила кримінальну справу проти посадових осіб НПЗ за підозрою в ухилянні від сплати податків на суму 421,650 млн гривень. Перевірки й розгляди тяглися до 2004 року. Підприємству висували багатомільйонні претензії, правоохоронці оголошували в розшук генерального директора й бухгалтера заводу, блокували роботу комбінату. Перевірки збіглися з ідеєю керівництва Нафтогазу України створити вертикально інтегровану нафтову компанію на базі НАКу. Згідно з планами Нафтогазу, контрольний пакет «Галичини» мав перейти під крило держкомпанії.

Втім, сам Єремєєв вважає, що причиною багаторічного переслідування з боку податківців було членство Петра Димінського в опозиційній на той момент Нашій Україні. Не рятувала навіть близькість Єремєєва до спікера ВР Володимира Литвина — адже до 2004 року луцький бізнесмен уже був одним із найвпливовіших людей у фракції Аграрної партії. Дружба зі спікером хоч і не вберегла підприємство від перевірок, однак допомогла його власникам зберегти активи. Навіть більше: власникам Контініуму вдалося через судові інстанції заморозити продаж блокуючого пакета акцій НПК, що перебуває в держвласності, а також організувати тимчасову слідчу комісію Верховної Ради, покликану захистити завод від нападок податківців. Членом цієї комісії був, до речі, і опальний на той час Петро Димінський. Однак сам Єремєєв створення комісії пояснює аж ніяк не своїм впливом на спікера. Мовляв, прем’єр-міністр Віктор Янукович побачив відеоматеріали, які зафіксували напад податкових міліціонерів на працівників «Галичини», стрілянину по бензовозу підприємства, а тому вирішив припинити свавілля.

З приходом до влади «помаранчевої команди» 2005 року репресії проти НПЗ припинилися. Джерела в групі Контініум розповіли, що не останню роль у цьому відіграло членство Димінського в Нашій Україні і призначення Миколи Катеринчука, який раніше був співвласником юридичної фірми «Моор і Кросондович», що вела справи НПЗ «Галичина», першим заступником ДПАУ.

Останній скандал за участю Ігоря Єремєєва стосувався реекспорту нафти. Будучи депутатом, він відстоював необхідність скасування реекспорту «чорного золота». Єремєєв пояснював свою позицію обмеженням прав українських виробників нафтопродуктів і втратами держбюджету. На цьому грунті виник конфлікт між Єремєєвим і дружиною Романа Зварича, тодішнього міністра юстиції. Дружина міністра була генеральним директором нафтової компанії «Ойл-Транзит». За чутками, за луцького бізнесмена тоді заступилася сама прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Переміг у протистоянні власник НПЗ — реекспорт нафти заборонили (щоправда, потім дозволили знову).

Єремєєв, як і раніше, ставить на Народну (до цього — Аграрну) партію Володимира Литвина. І залишається лояльним до «Нашої України», куди входили Петро Димінський і Микола Катеринчук, а також Сергій Слабенко, співзасновник кількох підприємств, що входять до складу Контініуму. Свою вірність екс-спікеру Єремєєв пояснює життєвими принципами: не бачити тобі успіху, якщо ти здатен підвести своїх товаришів або партнерів. Навіть після провалу на минулих парламентських виборах Єремєєв не вийшов зі складу Народної партії. Але йти разом з Литвином на дострокові вибори відмовився: «Зараз мені цікавіше займатися бізнесом, ніж політикою».

Порядок передусім

У березні 2006 року Ігор Єремєєв продав свій пакет акцій НПК «Галичина» групі «Приват». За даними газети «Коммерсант-Украина», сума угоди становила $80 млн. У пресі мусувалися чутки, що Єремєєву просто знадобилися гроші на вибори. Однак навряд чи бізнесмен продавав би свій ключовий актив заради парламентського крісла, хоча передвиборна кампанія блоку Литвина справді була недешевою — 33,4 млн грн. «Продавати підприємство, щоб взяти участь у передвиборних перегонах — це ж смішно», — каже Єремєєв. За його словами, володіти акціями «Галичини» у той час було просто невигідно. Існує й інша версія причин продажу компанії: кажуть, Єремєєва змусили продати свою частку Привату. За кілька місяців до угоди компанії ділили контроль над підприємством.

Утім, навіть після продажу «Галичини» група «Контініум» не перестала цікавитися ринком нафтопродуктів. Нафтова група, як і раніше, потребує сировини, тому, за інформацією «Коммерсанта Украины», компанія «Контініум» викупила 27,64% акцій Херсонського нафтопереробного заводу в російської групи «Альянс» за $32 млн. Не дивно: НПЗ перспективний актив — навколо підприємства 200 гектарів вільної землі.

На початку 2006 року слабким місцем бізнесу Єремєєва вважалася розпорошеність активів у різних галузях народного господарства. За інформацією з відкритих джерел, групі належали 10% роздрібного ринку нафтопродуктів України, понад 10% молочного ринку (за окремими позиціями, зокрема за виробництвом сухого молока, сиру, група посідала перші місця). А ось на ринку кондитерських виробів, руберойду, цегли (інших напрямках діяльності Контініуму) вплив групи малопомітний.

Після провалу Блоку Литвина на парламентських виборах, коли Єремєєв офіційно повернувся до управління своїм бізнесом, він почав позбуватися непрофільних активів: продав Луцький картонно-руберойдовий комбінат, Луцьккондитер, облгази. «Бізнесмен рано чи пізно має позбутися хватального рефлексу і 100% грошей і часу віддавати профільному бізнесу», — розповідає про свою стратегію Єремєєв. Він вирішив далі займатися енергетикою і молочним бізнесом плюс розвивати будівельний напрямок холдингу (прояв ностальгії — Єремєєв закінчив будівельний факультет і вирішив згадати молодість). «Контініум зараз, — каже він, — щось на кшталт інвесткомпанії. Усіма бізнес-одиницями керують з одного центру — є рада керівників, яка оцінює роботу всіх підприємств. Менеджери при цьому мають достатньо повноважень».

За словами джерела в компанії, зараз Контініум посилює позиції в Західній Україні і активно займається скуповуванням підприємств. Однак, які конкретно компанії зараз купує або має намір купити група, керівництво Контініуму тримає в секреті. Розсекретять дані лише коли Контініум здійснить свої плани й зробить групу офіційною юридичною особою, на яку будуть оформлені всі підприємства. Наразі західноукраїнська бізнес-група існує лише de facto.

---

Кар’єра нафто- молочного магната

3 квітня 1968 р. — народився в селі Острожець (Млинівський р-н, Рівненська обл.)

1992 р. — закінчив Рівненський державний технічний університет

1992 р. — разом зі Степаном Івахівим зареєстрував ПП «Контініум»

1993 р. — почав торгувати нафтопродуктами

2000 р. — познайомився з Петром Димінським і став власником НПК «Галичина»

2002 р. — став народним депутатом. У Верховній Раді IV скликання очолював фракцію Народної партії

2006 р. — керівник виборчого штабу Народного блоку Литвина на виборах-2006. Після програшу блоку Литвина на парламентських виборах пішов з політики

2007 р. — став головою спостережної ради Херсонського НПЗ

---

Належить

50% акцій групи компаній «Контініум» Асоціюються із групою:

• ЗАТ «Херсонський НПЗ»
• ТОВ «Бориславська нафтова компанія»
• ВАТ «Ковельмолоко»
• ЗАТ «Житомирмолокопродукт»
• ВАТ «Вінницький міський молочний завод»
• ВАТ «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів»
• ВАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока»
• ВАТ «Волинська маслосирбаза»
• ВАТ «Новоград-Волинський сиркомбінат»
• ВАТ «Горохівський сирзавод»
• ЗАТ «Вінницький молочний комбінат»
• ВАТ «Львівський міський молочний завод»
• ВАТ «Дубномолоко»
• ВАТ «Прайм-банк»
• ЗАТ «Ковельнафтопродукт»
• ЗАТ WMG West Milk Limited
• ТОВ АТД «Волинь»
• ЗАТ «Західна нафтова група «Карпати» (володіє мережею АЗС під брендом WOG)
• ТОВ ТД «Контініум-Галичина»
• ТОВ «Марлін»
• ВАТ «Універмаг «Луцьк»
• Rixos Hotel Prikarpatye
• ТОВ «Комо-Експорт»
• Газета «Волинські відомості»
• Гіпермаркет «Там-там» (Луцьк)
• Роздольський цегельний завод
• Завод «Липчаблок» (Хустський район)
• Рівненський руберойдовий завод

---

Від редактора

У червні нинішнього року в межах спецпроекту «Невідома Україна» Контракти почали знайомити читачів із другою лігою українських капіталістів. Герої колишніх і майбутніх публікацій — бізнесмени, що сколотили статки на компаніях «нової економіки». Сфера інтересів новоспечених мільйонерів — будівництво, харчопром, банківський сектор, IT.

Ігор Єремєєв — великий західноукраїнський бізнесмен. Свою бізнес-імперію він побудував за принципом великих східноукраїнських бізнес-груп: Єремєєв старанно диверсифікував джерела доходу. Він і нафтовий магнат, і аграрій, і власник супермаркетів.

Ігор Єремєєв — один з найобережніших бізнесменів в Україні: після кількох скандалів навколо його підприємств Єремеєв вкрай рідко дає інтерв’ю. При цьому він один з небагатьох українських підприємців, що повернулися з великої політики у великий бізнес: зараз екс-соратник Володимира Литвина воліє займатися розвитком своїх компаній, а не лобіювати їхні інтереси в парламенті.

Втім, вважається, що без підтримки впливових бізнесменів західного регіону (у першу чергу Петра Димінського) і політичного лобі Єремєєву навряд чи вдалося б сколотити статки, що оцінюються у $500 млн. Про те, як Ігор Єремєєв став нафтовим і молочним магнатом, читайте у цьому номері.

Олена ШКАРПОВА, в. о. редактора відділу «Гроші»

---

У попередніх випусках спецпроект «Невідома Україна»:

Про Василя Горбаля читайте в Контрактах № 27, Наталію Королевську — № 29, Олександра Кардакова — № 31, Миколу Толмачова — № 35, Вадима Гриба — № 36

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар