Дiловий тижневик "Контракти"
22 Листопад 2008, Субота Rambler's Top100 Свiжий номерАрхiвиРозсилкиКарта сайту Українською На русском
Ділові новини Прес релізи Бізнес-події Форум Власний рахунок Авто Нерухомість Робота
Український дiловий тижневик "Контракти" / № 41 вiд 13-10-2003 РЕКЛАМА ПЕРЕДПЛАТА 2009
ПОШУК
В цьому номерi:
Тема номера
Колонка редактора
Події
Фінанси
Персона
Правила гри
Успіхи і поразки
Точка зору
Алло, гараж!
Політика
Компанії
Ринки
Практика
Розбір польотів
Спосіб життя
Середній клас
Наприкінці номера
Змiст випуску

В "Контрактах":
Свiжий номер
Архiви

Про видання
Редакцiя
Передплата 2008
Передплата 2009
Реклама в газетi
"Конкретно про..."
"КАК КУПИТЬ"
"Гвардiя"
На сайтi:
Новини компаній
Розсилки сайту
Реклама на сайтi
Каталог лiнкiв
Контакти
Карта сайту
Зроби cтартовою
Додати у вибране
rss канали

Реклама:


Видання "ГК":

Бухгалтерський тижневик
"ДЕБЕТ-КРЕДИТ"


№46/2008
Реєструємося платником ПДВ... :: Скорочення штату - організація та облік :: Корисні поради щодо виходу підприємства з кризи ...


Рейтинги "ГВАРДІЯ"

Гвардия корпораций - рейтинг самых дорогих компаний и корпораций Украины.



Каталог
"Конкретно про будівництво"


"Конкретно про будівництво"
№11-2008

Будівництво, ремонт, матеріали, інструменти


Каталог
"Как купить ..."


"Как купить ..."
№4-2008

АВТОМОБИЛЬ


Реклама:


 

Повний «регрес»

Андрій ШЕШЕРА

Гучна кримінальна справа щодо розкрадання шахтарських грошей доводить: дурних грошей у вітчизняному вуглепромі ще вдосталь

Найперший «скарб» шахтаря — ізолюючий кисневий апарат для дихання у загазованих вибоях
фото Ігоря ТКАЧЕНКА

Управління з боротьби з організованою злочинністю Донецького обласного УМВС повідомило, що його працівниками викрито схему масштабного привласнення бюджетних коштів, виділених державою на оздоровлення вугільної галузі. Злочинне угруповання з шахтарської Горлівки, до якого входили адвокати, суддя та державні службовці, за відносно короткий термін спромоглося видурити у компанії «Укрвуглереструктуризація» щонайменше 1,3 млн грн. Додамо, що спецслужба називає зараз тільки ту суму, розкрадання якої їй вдалося довести. Наразі відомо, що з рахунків Укрвуглереструктуризації нібито на компенсаційні виплати «пішло» майже 63 млн грн — дві третини того, що державний бюджет виділив на соціальні виплати всьому вітчизняному вуглепрому.

Витоки проблеми

Вугільні пласти в Горлівці розташовано під землею майже вертикально, тому застосовувати сучасну техніку неможливо. Чорне золото у Горлівці й досі рубають стаханівським методом — відбійним молотком, підтримуючи кам’яну стелю над власною головою непевним дерев’яним кріпленням. Звідси — велика кількість нещасних випадків, з травмами та подальшою інвалідністю. За даними регіонального відділення Фонду соціального страхування, наданими на прохання «Контрактів», у 300-тисячному робочому місті зараз налічується близько 2 тисяч постраждалих на виробництві гірників.

Ще за радянських часів ризик шахтарської праці намагалися компенсувати, крім підвищених окладів, відносно ранніми та чималими пенсіями, а в разі завдання непоправної шкоди здоров’ю робітника — так званими регресними виплатами. Перші роки української незалежності минули під невгамовне стукотіння порожніх пластикових пляшок по столичній бруківці: у такий спосіб страйкарі Донбасу раз за разом «вибивали» з Кабміну додаткові пільги. Слабенька на той час центральна влада воліла не конфліктувати з добре організованою шахтарською масою й слухняно підвищувала зарплату, вводила підвищені коефіцієнти, екзотичні додаткові виплати. Через певний час з’ясовувалося, що переможці-страйкарі мусять обрати одне з двох: або добровільне зниження ставок до реальних розмірів, або постійні борги із заробітної плати та навіть зупинку підприємств. Зазвичай обиралося перше — як найменше зло. Але — до чергового «походу» на Київ.

Потому прийшла доба масового закриття старих копалень. Аби не гальмувати важливий процес (і не спровокувати, не дай Боже, соціальних заворушень), безрозмірні заборгованості робітникам, що накопичилися на приречених шахтах, узяла на себе спеціально створена державна компанія «Укрвуглереструктуризація». Ситуація заплутувалася все більше, тисячі гірників-інвалідів отримували компенсацію за своє професійне каліцтво, навіть не маючи змоги переконатися, чи їх часом не обдурено. Адже розмір тих «регресів» вираховується за вельми складною формулою, як похідний відсоток від галузевих тарифів за певний відтинок часу, так званої категорійності шахт (які часто-густо вже давно канули у вічність), наданої медкомісією групи інвалідності тощо.

50 на 50

Відповідно будувалися й схеми розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах організованим злочинним угрупованням з семи осіб (імена яких правоохоронці до суду воліють не називати), викритим УБОЗом у Горлівці. Пригледівши кандидатуру чергового ветерана-шахтаря, якому давно не збільшували «регрес», шахраї підсилали до нього свою довірену особу, яка відрекомендовувалась як незалежний юрист і робила майбутній жертві пропозицію, від якої майже неможливо було відмовитися. Мовляв, я забезпечу перерахунок твоїх компенсаційних виплат за останні роки, в результаті чого ти отримаєш кілька десятків тисяч гривень. Але... не задарма, самі розумієте. Проте обумовлений наперед адвокатський гонорар, з погляду незвичності запропонованої послуги та цілковитої фантастичності перспективи, що відкривалася зненацька перед змученою нестатками хворою людиною, не здавався таким уже й надмірним — 50% майбутньої компенсації.

Обнадієний ветеран здебільшого без особливих вагань складав довіреність на порушення адвокатом від його імені судового позову до компанії «Укрвуглереструктуризація» (адже щонайменшого авансу новий знайомий не вимагав). Найдивовижнішим у тій «казці наяву» було те, що вона... збувалася: за кілька місяців невідомості «незалежний юрист» знову з’являвся у шахтарській оселі й викладав перед ошелешеним ветераном грубі пачки гривневих банкнотів. Кілька автографів щасливчика на розписках та інших малозрозумілих документах, чуйні слова про громадський обов’язок піклуватися про слабких і стареньких — і таємничий гість зникав, не даючи клієнтові часу навіть запідозрити, що його цинічно обікрали, ба більше — зробили співучасником кримінального вчинку.

Сімейний «підряд»

«Вільні адвокати» зазвичай були штатними працівниками місцевої приватної юридичної фірми. Справами там заправляв 40-річний Ігор Н. — чоловік однієї з суддів Центрально-Міського районного суду Горлівки. Саме ця суддя, згідно з наданими слідчими пресі відомостями, останнім часом розглянула та задовольнила сотні позовів про збільшення розмірів регресних виплат. Насправді, як стверджують працівники Донецького обласного УБОЗу, у більшості випадків судові засідання у цих справах узагалі не провадилися, а ухвали та рішення фактично фабрикувалися. Причому, у справах фігурували завищені у багато разів, щодо існуючих нормативів, розміри компенсацій — у деяких випадках кілька сотень тисяч гривень на одну особу. Щодо реальних позивачів, то їх до суду взагалі не викликали — відповідно, останні не знали, які фантастичні суми для них стягували з держави добрі люди у мантіях.

Як наслідок — за три останніх роки з банківського рахунку Укрвуглереструктуризації було беззаперечно списано за судовими рішеннями, нібито на користь постраждалих горлівських гірників, 62,9 млн грн — дві третини того, що виділяв державний бюджет на соціальні виплати всій вітчизняній вугільній промисловості.

Справжнім регресникам з тих велетенських сум доходила мізерна частка. Наприклад, як довело слідство, одному з шахтарів-ветеранів «вільні адвокати» доповіли про нібито відсуджені у держави 31 тис. грн компенсації (не забувши нагадати, що половину суми повинен складати їх «гонорар»), у той час, як у судовому рішенні на користь інваліда фігурували 227 тис. грн. У місті зараз переповідають історію одного регресника, гірника шахти «Кіндратівська» Володимира Щерби, який помер від серцевого нападу, випадково довідавшись, що шахраї «списали» на нього аж 289 тис. грн поцуплених регресних виплат.

Запитання, на які ще немає відповіді

Лише по 16 уже розслідуваних епізодах діяльності горлівського суддівсько-адвокатського злочинного угруповання слідчі нарахували понад 1,3 млн грн украдених з державних фондів грошей. Зараз слідство досліджує ще 180 фактів підозрілого розгляду у судах Горлівки справ про значне збільшення регресних виплат, отже, загальна сума кримінального «здобутку», цілком вірогідно, зросте.

Щодо членів злочинного угруповання порушено кримінальну справу за ст. 364 ч. 2 (зловживання владою або службовим становищем з тяжкими наслідками) та ст. 190 ч. 4 (шахрайство, скоєне в особливо великих розмірах або групою осіб) Кримінального Кодексу України, які передбачають максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на 12 років. Слідство наразі активно просувається.

Чому держкомпанія «Укрвуглереструктуризація» (зокрема, її місцевий підрозділ — Горлівська дирекція ліквідації шахт) так довго і зі стоїчним спокоєм спостерігала, як шалені державні кошти зникають у таємничій «чорній дірі», — запитання, на яке ще повинно відповісти слідство. Як і на запитання, в який спосіб безготівкові кошти (що, згідно з судовим рішенням, перераховувалися на банківські рахунки, відкриті на ім’я конкретних регресників) опинялися у абсолютно сторонніх людей, а потім таємничо оберталися на готівку. Але факт є фактом: аферисти знайшли короткі шляхи для перевтілення зафіксованих на папері сумнівних юридичних вердиктів у хрусткі купюри. Тож ще одне запитання: а чи справді «горлівська банда» складалася лише з семи осіб і чи тільки у їхніх кишенях осіли викрадені мільйони? І зрештою: чому лише зараз всюдисущий і всезнаючий УБОЗ дав хід «оперативним розробкам»?

«Регреси» крали, бо ніхто їх не рахував?

Незалежні місцеві експерти, опитані «Контрактами», зазначають, що своєрідну логіку у витоках цього гучного кримінального скандалу таки можна побачити. Справа в тім, що системою розподілу шахтарських «регресів» тривалий час ніхто по-справжньому не опікувався. Компанія «Укрвуглереструктуризація», створена колись з метою докорінної модернізації вітчизняного вуглепрому, потроху перетворилася на філію благодійницького осередку, що повинна була тягти на собі, майже на громадських засадах, додатковий тягар перенавчання звільнених гірників, дбати про комунальну сферу старих шахтарських міст, погашення багаторічних заборгованостей з обов’язкових виплат тощо. Здійсненню прямих функцій компанії, зрозуміла річ, це, м’яко кажучи, не сприяло. До того ж гроші на покриття соціальних пільг влада завжди відшукувала «в ручному режимі» — залежно від політичної ситуації, наближення виборів, налаштованості донецьких шахтарів на страйки. Поступово й склалося так, що шлях до державних компенсацій відкрився не тому, хто найбільше постраждав у підземному вибої, а тому, хто здатен пробитися крізь численні бюрократичні перепони.


Коментарі фахівців

Микола БАБИЧ, головний інженер регіонального відділення державної компанії «Укрвуглереструктуризація» (Донецька область):

— Механізм виникнення усіляких афер на соціальних виплатах шахтарям не такий вже й складний. Наприклад, під час закриття найстарішої горлівської шахти «Кочегарка» фахівці компанії зіткнулися з багатомільйонними заборгованостями підземним робітникам, що підпадали пiд звільнення, не лише, скажімо, з «регресів», а й елементарно — із зарплатні. Адже впродовж багатьох років собівартість вугілля, яке видобувала на крутих вугільних пластах ця копальня, перевищувала вартість навіть білого хліба. Укрвуглереструктуризація повинна була конкретно узгодити розмір заборгованостей, було складено графік їх погашення. Але згодом, якось дуже масово, люди почали судитися з нами, висуваючи фантастичні суми претензій щодо регресних виплат та інших компенсацій.

Олександра КУЗЬМЕНКО, провідний експерт «Центру реабілітації старопромислових районів»:

— Ризикну висловити думку, що держкомпанію «Укрвуглереструктуризація» свого часу цілеспрямовано створювали, аби в Україні було кому «підхопити та переробити» 300-мільйоний доларовий грант, який вирішив виділити на реструктуризацію нашого вуглепрому Свiтовий банк. Часу на роздуми не було, тому плани версталися «від грошей», а не від здорового глузду. Чого, приміром, був вартий проект (звісна річ, валютний) з організації виробництва одноразових шприців у старих надшахтних будівлях, наскрізь просякнутих вугільним пилом.

Коли ж СБ, через численні порушення умов угоди, відмовився від подальшого фінансування, проект нібито «провис», мало кому потрібний. Раз на рік парламентарі, прислухавшись до гуркоту шахтарських шоломів за стінами ВР, передбачали щось там у бюджеті на «соціалку» вугільного Донбасу, а от контроль за витрачанням грошей традиційно був відсутній. Показовий епізод: минулого літа Кабмін виділив понад 100 млн грн на модернізацію київської урядової лікарні «Феофанія» та Інституту невідкладної хірургії у Донецьку. Справа, зрозуміло, шляхетна, але, як витікає з тексту повідомлень на цю тему вітчизняних інформагенцій, гроші чомусь вирішили взяти з фондів тієї самої Укрвуглереструктуризації — «за рахунок асигнувань, передбачених компанією на витрати з пом’якшення соціально-економічних наслідків ліквідації вуглевидобувних підприємств».



Обговорити на форумi На початок

Версія для друку   Відправити поштою
Оцiнити статтю   Ваш коментар

Реклама: