Зіткнення інтеграцій

Ідея створення Єдиного економічного простору вже кілька місяців поспіль є лідером серед топ-тем української політекономії.

Перша (серпнево-вереснева) хвиля активного обговорення цієї теми була пов’язана з майбутнім підписанням угоди щодо створення ЄЕП президентами чотирьох країн — України, Росії, Казахстану й Білорусі, друга — очікується до часу ратифікації цієї угоди українським парламентом, що, за словами представника Президента у Верховній Раді Олександра Задорожнього, можливо лише за три-чотири місяці.

Тема ЄЕП надто глибока й багатогранна, щоб обмежитися дискусією тільки про Митний союз чи вважати угоду блефом, списуючи все на вибори в РФ, де Володимир Путін позиціонує себе «збирачем земель».

ЄЕП — це не карамельки й труби чи тактичний крок української діючої влади на шляху пошуку підтримки на президентських виборах в Україні. ЄЕП — це передусім самоідентифікація суспільства в період, якщо користуватися термінологією директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, зіткнення інтеграцій.

Усі — і ЄС, й Росія — хочуть контролювати транзитну державу в центрі Європи. Саме тому країна, усвідомлюючи свої переваги, повинна розуміти, що сьогоднішній вибір вектора визначить не лише майбутнє її ринків, товарів, валюту й паспорти, а й місце в геополітиці. Пошук відповіді на запитання — а чи справді Україні потрібен такий союз саме таких чотирьох держав — триває.

Редакція «Контрактів» не може стояти осторонь і пропонує своїм читачам приєднатися до полеміки «ЄЕП: за і проти», що розгортається на наших сторінках (gazeta@gc.kiev.ua). Починає рубрику, мабуть, один з головних прихильників економічної інтеграції — перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров, який пропонує керуватися в полеміці не емоціями, а аргументами. Сподіваємося, що хоча б цю думку поділятимуть усі охочі подискутувати на тему єдності економічного простору.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар