Важко бути мером: Війни за крісла міських голів стають ознакою дня

Андрій ЛАВРИК

У вересні відбулася чергова спроба усунути з посади голови Київської міськадміністрації Олександра Омельченка. Привід — столичному мерові виповнилося шістдесят п’ять, що за чинним законодавством не дозволяє тримати в руках чиновницький портфель. Однак справжні причини «наїздів» на київського голову більшість вбачає у великій кількості інших бажаючих покерувати фінансовими потоками мегаполіса. Утім, подібні війни за мерські крісла дедалі частішають і в інших містах і містечках України. І пристрасті там подекуди вирують такі, що Київ «відпочиває». В Асоціації міст України та громад говорять: що ближче будуть вибори Президента, то жорсткішими стануть штурми мерій.

Хто, як і за що

«Зазвичай проблеми у міських голів виникають з двох причин: розподіл бюджетних коштів і перерозподіл комунальної власності, — зазначив у інтерв’ю «Контрактам» заступник виконавчого директора Асоціації міст України Степан Клебан. — Почасти з одного боку в конфлікті виступає мер і члени його команди, з іншого — держадміністрація районного або обласного рівня. Розпочинається все дуже просто — голова держадміністрації (обласної або районної) викликає міського голову на розмову, мовляв, пиши заяву про звільнення за власним бажанням. Коли голова відмовляється, починається другий етап: контролюючим органам, підконтрольним виконавчій владі на місцях (КРУ, ДПІ, санітарна служба тощо), дається завдання шукати якісь недоліки в роботі міського голови чи пов’язаних з ним комструктур.

Потім можливе підключення міліції, прокуратури, судів або навіть СБУ. Ще один, чи не найефективніший, інструмент — висловлення недовіри меру міською радою. За законом, для цього потрібно дві третини голосів депутатів міськради (міськрада, залежно від розмірів міста, складається з 15—50 депутатів). В більшості випадків міський депутат — це не олігарх (бодай провінційного значення), а директор дитсадка, школи, головлікар, тобто фактично посадовець, кар’єра та добробут якого безпосередньо залежать від виконавчої влади. Тож якщо мер надто посвариться з головою держадміністрації, зазвичай уникнути «імпічменту», ініційованого депутатами міськради, йому не вдасться».

За даними Асоціації міст України, в середньому на рік виникає до 30 конфліктних ситуацій, в які доводиться втручатися Асоціації. До цього слід додати близько 90 судових справ, пов’язаних з бюджетними конфліктами, що на сьогодні розглядаються господарськими судами різних рівнів. Причини конфліктів і схеми усунення «небажаних» мерів у всіх куточках країни ідентичні, щоправда, не позбавлені «місцевого колориту».

Красний Луч: «старі гріхи» й запрошення прем’єра

Колишній підприємець Сергій Лук’яненко, мер міста Красний Луч Луганської області, напевне, зараз «найсвіжіший» взірець мера, за якого «взялися» правоохоронні органи. Ще в листопаді 2001 року, коли він очолював мале приватне підприємство (МПП) «Прогрес», за результатами позачергової податкової перевірки щодо Лук’яненка й головного бухгалтера підприємства було порушено кримінальну справу за фактом ухиляння від сплати податків. За висновками правоохоронців, «Прогрес» «наухилявся» на 737 тис. грн. До речі, ситуація у кримінальній «справі Лук’яненка» схожа на безліч інших «податкових справ», порушених проти різних українських комструктур: дії та висновки ДПІ оскаржено у господарських судах, судами визнано, що фірма перед податковою чиста, натомість кримінальна справа, порушена за результатами перевірки, й надалі у проваджені. Справа Лук’яненка чомусь дійшла до суду тільки в квітні цього року.

У липні ж 2002 року, через кілька місяців після обрання керівника «Прогресу» мером міста, його вже намагалися «піти» в судовому порядку: міський суд Красного Луча за позовом екс-депутата Олександра Ржавського (об’єднання «Єдина Родина») усунув Лук’яненка з посади мера. Утім, підприємцю вдалося відсудити назад крісло міського голови.

Тепер Сергій Лук’яненко перетворився на справжнього рецидивіста: міський суд Антрациту, що розглядає справу про нібито ухиляння мера від сплати податків, 29 серпня видав санкцію на його арешт, а міліція оголосила всеукраїнський розшук. Привід — 29 серпня Лук’яненко не з’явився на засідання у своїй справі, що судді розцінили як ухиляння від правосуддя. Цікаво, що цього дня мер на запрошення прем’єр-міністра України Віктора Януковича відбув до Донецька на святкування Дня шахтаря, про що адвокати Лук’яненка попередили суд. Але...

На думку і місцевих спостерігачів, і Асоціації міст України, на Сергія Лук’яненка «наїхали» через те, що він втрутився в давно розподілену в Красному Лучі торгівлю вугіллям і брухтом.

Черкаси: трохи майна й багато політики

У пригодах нового мера Черкас Олександра Волошина хоча й простежується «майновий чинник» (після обрання він намагався переглянути розподіл комунальної власності та земельних ділянок міста), однак їх варто розглядати, швидше, як наслідок боротьби політичних сил за контроль над містом.

Нагадаймо, що «цирк» у Черкасах почався відразу після виборів 2002 року, коли гендиректор ЗАТ «Юрія» Олександр Волошин, не дочекавшись офіційного оголошення результатів голосування з виборів міського голови, зайняв крісло свого попередника Олександра Олійника і, рятуючись від натовпу обурених прихильників останнього, на кілька днів забарикадувався у кабінеті.

Згодом пристрасті трохи вщухли, але над новим мером постійно нависа загроза відставки. До певного часу Волошина підтримувала міськрадівська фракція «Нашої України», натомість представники КПУ, СПУ та БЮТ періодично намагались оголосити міському голові «імпічмент». «Піти» Волошина вдалось у лютому цього року, коли відставку мера на сесії міськради раптом підтримала фракція СДПУ(О) (див. «Контракти», № 11’03). Такий крок «есдеків» пояснювався тим, що після усунення міського голови його повноваження автоматично переходили до секретаря міськради Анатолія Джоболди — представника СДПУ(О).

Нові вибори мера було призначено на 6 липня, але ще в березні стало зрозуміло, що на них переможе екс-мер Олександр Олійник, якому почали симпатизувати опозиційні політичні сили регіону. Тож 22 квітня суд задовольнив скаргу Волошина на «імпічмент» і визнав лютневе рішення міськради незаконним. Місцеві спостерігачі зазначають, що повернення Волошина у мерське крісло пов’язане з появою у мера симпатій до СДПУ(О). Утім, Анатолію Волошину, на думку експертів, незабаром доведеться або знову змінювати політичні погляди, або готуватися до нової «облоги»: в міськраді Черкас збільшується кількість симпатиків партії «Регіони України».

Сквира: агрокорпорація під ударом

Місто Сквира й Свирський район Київської області контролюється родиною бізнесмена Івана Суслова, який, своєю чергою, контролює досить прибуткове (принаймні дозволяє родині здійснювати дорогі соціальні та меценатські проекти) ТОВ «Агропромислова корпорація «Сквира». 2002 року мером міста став син керівника агрокорпорації Євген Суслов (до речі, наймолодший мер в Україні — йому 21 рік). Водночас окреслюється конфлікт між Сусловими і головою Київської облдержадміністрації Анатолієм Засухою. «У мене було кілька конфліктів з регіональною владою, — сказав в одному з інтерв’ю Іван Суслов. — Мені здається, що всі неприємності навколо мене й моєї родини створюються з єдиною метою — залякати».

Після початку протистояння з губернатором усі підприємства, що входять до агропромислової корпорації, було піддано тотальним перевіркам — починаючи від податкових і закінчуючи екологічними. Зокрема, у травні минулого року було накладено штрафні санкції більш як на 1,5 млн грн на Шамраєвський цукрозавод. Конфлікт навколо «Сквири» дійшов до відвертого криміналу: підпалювали кафе, труїли худобу, а 8 серпня цього року намагалися висадити в повітря будинок і спалити гараж Суслових.

Утім, сквирському мерові та його родині порівняно з «колегами» з Київської області трішки легше. Наприклад, меру Василькова Валерію Поповичу після конфлікту з губернатором довелося побувати у слідчому ізоляторі. Поповичу згадали, як він 1996 року за гроші однієї приватної фірми їздив до Франції, й звинуватили в хабарництві.

Скадовськ: бюджетна війна

Проблеми у мера Скадовська (Херсонська обл.) Федора Терехова почалися після того, як він взявся відвойовувати у Скадовської райради бюджетні кошти. Приймаючи бюджет на 2002 рік, райрада визначила однією зі статей надходжень бюджет міста. Йшлося про 916 тис. грн. Мер Скадовська вирішив, що місту ці гроші потрібні більше, й звернувся до суду. Наприкінці 2002 року господарський суд Херсонської області визнав рішення райради незаконним і вирішив, що до міськбюджету слід повернути вже вилучені районом кошти (понад 700 тис. грн).

Після цього мером зацікавилися правоохоронні органи. Минулого року за порушення Закону «Про боротьбу з корупцією» на Терехова склали акт співробітники... СБУ. Пильні офіцери спецслужби висунули претензії до мера через те, що він нібито дозволив торгівлю горілкою на розлив біля начального закладу. Згодом Терехову пред’явила претензії Херсонська міжрайонна природоохоронна прокуратура. Було навіть порушено кримінальну справу, утім, прокурорським слідчим так і не вдалося знайти складу злочину в якихось діях мера.

Однак те, що Терехов протримається на посаді мера до кінця терміну, — не факт. Районні власті (разом з ними й правоохоронні органи) домоглися від міськради Скадовська висловлення меру недовіри. Міський голова оскаржив «імпічмент» в суді, й доки Феміда не винесла свого рішення, Терехов лишається мером.

---

Коментар

Тарас ЧОРНОВІЛ, народний депутат:

— Як на мене, основна причина тиску на органи місцевого самоврядування з боку держадміністрацій — ментальне нерозуміння самого принципу місцевого самоврядування. Ті люди, які зараз у державній владі, ментально живуть у СРСР. Вони сприймають органи самоврядування як нижчий сегмент виконавчої влади. Вирішити цю проблему можна тільки докорінними змінами у Конституції.

Доки у нас існуватиме такий рудимент, аналог обкомів і райкомів КПРС, як держадміністрації, що ніким не обираються, а призначаються згори, доти проблему тиску на органи місцевого самоврядування вирішити не вдасться.

Протилежна думка

Олександр ГАВРИШ, заступник голови Скадовської райдержадміністрації (Херсонська обл.):

— Є правове поле, в якому працює районна державна адміністрація, є правове поле, в якому працюють органи місцевого самоврядування. Якщо кожен працюватиме в своєму полі, виконуватиме правила гри, встановлені законодавцем, то все буде нормально. Слід, утім, зауважити, що існує чимало суперечностей між Законом «Про місцеві державні адміністрації» і Законом «Про місцеве самоврядування». Тому вважаю: щоб не було навіть передумов конфліктів, треба, аби парламентарії чітко визначили функції місцевої державної влади й місцевого самоврядування. І все.

Вважаю, що мають право на життя обидві форми влади. Щоправда, коли починаються амбіції окремих людей, коли людина хоче сказати, мовляв, я головніший, будь-який закон дає збій. Загалом скрізь, де є люди, є конфлікти.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар