Кейс-контроль

Розмовляли Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, Олена СТРУК, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Екс-голова НБУ, власник групи «ТАС» Сергій Тігіпко знає, як захистити вітчизняний ринок від філій банків-шахраїв

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Сергій Тігіпко розповів про те, що

1) очолив штаб Януковича, розраховуючи на кадрові дивіденди

2) активна політична діяльність шкодить бізнесу

3) зростання банківського сектору в Україні не триватиме вічно

4) спілкується з Ігорем Коломойським

Політичний офсайд

Чому напередодні останніх президентських виборів Леонід Кучма, визначаючи наступника, зробив ставку на Віктора Януковича, а не на вас?

— У політиці, як і в шахах, усі ходи прораховують на кілька кроків наперед. Ми не раз зустрічалися з Леонідом Даниловичем і обговорювали можливість мого висунення на пост глави держави. Свого часу Кучма окреслив коло завдань, які мав вирішити прем’єр (потенційний президент). Я розумів, про що йдеться, і чітко сказав, які завдання я можу виконати, а які — ні.

Конкретизуйте, будь-ласка, чого очікував Кучма від свого наступника?

— Я не готовий обговорювати цю тему. Запитайте краще у Леоніда Даниловича.

Хто запропонував вам очолити виборчий штаб Януковича?

— Сам Віктор Федорович. Я погодився, адже, з одного боку, вважав, що зможу провести успішну кампанію. З іншого — посада керівника штабу надавала можливість обстоювати інтереси партії і впливати на кадрові призначення після виборів. Виконком партії мене підтримав.

Після рішення Верховного Суду про фальсифікацію результатів виборів у другому турі ви залишили велику політику. Чому?

— Нічого особливого в цьому немає. Я просто вирішив, що займатися бізнесом і політикою одночасно не лише неефективно, а й некомфортно. Також я розумів, що маю нести відповідальність за поразку Януковича, і не вважав себе незамінним політиком.

Кажуть, ваш вихід з політики пов’язаний з тим, що ви зустріли чарівну жінку.

— Усе це чутки. Я вирішив взяти паузу, щоб визначити свою подальшу стратегію. У мене не було ані розчарування, ані бажання заховатися від світу.

Я не демонізував Лазаренка

Чи є остаточним ваш вибір бути бізнесменом, а не політиком?

— Не впевнений, що уникатиму політичної діяльності до кінця життя. Однак у найближчій перспективі планую займатися лише бізнесом. Наразі не підтримую і не входжу до складу жодної політичної сили, і нормально себе почуваю. Водночас політика мені не набридла, я уважно стежу за всім, що відбувається в країні. Але обговорюю питання, які мене цікавлять, уже не в кулуарах влади, а на кухні, як це роблять більшість українців. Вважаю, що зараз країна переживає складний етап становлення, але рухається у правильному напрямку, в бік демократії, і це вкрай важливо.

Загалом мені було нескладно вийти з політики, адже цілеспрямованої програми «походу» Тігіпка у владу не було. Свого часу я пішов на держслужбу тому, що мені була цікава ця робота, а не щоб лобіювати інтереси групи «Приват» чи захищати свій бізнес. Щоб робити це, не обов’язково бути в політиці. На мій погляд, вплив держави на бізнес цілком можна мінімізувати через судові рішення. Понад те, мій досвід свідчить, що активна політична діяльність шкодить бізнесу. Працюючи в уряді, нереально контролювати власні справи належним чином.

Але ж можливості доступу урядовця-бізнесмена до державних ресурсів є суттєвою конкурентною перевагою.

Хіба ні?

— Думка, що міністр-бізнесмен може легко спрямувати «золоті ріки» в потрібному напрямку, є хибною. Можна, наприклад, загнати усі держпідприємства в певні банки, але ж зрозуміло, що держава є найгіршим клієнтом з погляду комерційної установи. Так, українські монополісти мають величезні фінансові ресурси. Але тільки-но банк починає з ними працювати, відразу опиняється перед вибором: або поступитися частиною акцій на чиюсь користь, або відійти вбік. Встрявати в такі історії — дороге задоволення. Особливо з погляду вільного часу.

Свого часу ви працювали міністром економіки в уряді Ющенка. Чому ви вийшли зі складу того Кабміну, гучно грюкнувши дверима?

— Щодо «грюкнувши дверима», то це не в моєму стилі. Просто я зрозумів, що урядова команда, яка не спирається на парламентську більшість, а, навпаки, конфліктує з ВР, мало на що здатна. Тоді й висловив ідею створення коаліційного уряду. Нинішня ситуація підтверджує таке судження: уряд Януковича почувається більш упевнено і навіть може робити непопулярні кроки.

Чому ви продали частку в групі «Приват» незадовго до президентських виборів-2004?

— На той час я працював у державних структурах. Це створювало певні проблеми і мені, і акціонерам ПриватБанку, стабільність бізнесу яких була додатковим важелем тиску на мене. Зрозумівши, що деякі мої кроки заважають моїм партнерам, я вирішив розійтися з ними. Ми зробили це дуже спокійно і досі нормально спілкуємося.

У Приваті

Коли вперше замислилися над створенням банку?

— У 1991 році, коли пішов з роботи першого секретаря обкому комсомолу. Грунтовніші думки на цю тему з’явилися, коли працював на посаді заступника голови правління банку «Дніпро», — саме тоді відчув, що зможу організувати фінансову установу і керувати нею.

Кажуть, що подавати документи на реєстрацію банку ви йшли пішки. Яким був стартовий капітал Привату?

— Так, пам’ятаю, як мої знайомі біля кав’ярні зупинили мене і запитали, куди йду. Довго сміялися, коли відповів, що несу документи на реєстрацію банку. Спочатку грошей було мало. ПриватБанк створювала невеличка група — вісім однодумців. Усе, що ми мали, — це приміщення в студентському гуртожитку технікуму та ентузіазм. Створити банк запропонував я. Розуміючи, що ситуація в країні змінюється і що ми переходимо від соціалізму та планової економіки до капіталізму, я замислився над тим, чим зайнятися. Мені було байдуже, з чого починати. Працювати за спеціальністю «ливарне виробництво чорних та кольорових металів» (я закінчив Дніпропетровський металургійний інститут) було безперспективно. Потрібно було визначатися, що робити далі. Вирішив зайнятися банківською справою і не помилився... Від самого початку роботи ПриватБанку його власниками були Леонід Милославський (перший голова спостережної ради), Олексій Мартинов, Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов. У принципі, саме до них я звернувся з пропозицією створити банк. Через деякий час мені запропонували увійти до складу співзасновників.

Ви не мали великого досвіду роботи у банківський сфері. Як переконали інвесторів довірити вам гроші?

— Як писав Коельо, новачкам завжди щастить.

До вирішальної зустрічі ви були знайомі?

— Ні. Лише одного разу бачив Мартинова та Милославського, коли вони приходили до банку «Дніпро» оформляти кредит. Я не займався кредитуванням, тому не мав тоді нагоди познайомитися з ними особисто.

За рахунок чого ПриватБанк заробив перший мільйон?

— Становленню банку значною мірою допомогло запровадження платіжної системи м’яких валют у межах СНД. Саме на розрахунках між Україною та іншими країнами СНД, передусім Росією, Казахстаном та Білоруссю, банку вдалося заробити великі гроші. Завдяки тому, що ми весь час інвестували їх у розвиток, вони не згоріли під час гіперінфляції. Ми регулярно скуповували активи, які виставляв на продаж ФДМУ, але фактично не відчували конкуренції, адже тоді мало хто мав вільні гроші та приватизаційні сертифікати. За останнє десятиліття капіталізація цих підприємств зросла у сотні разів, але під час приватизації, наприклад, і Марганецький, і Орджонікідзевський ГЗК мали величезні борги й потребували десятків мільйонів доларів кредитів. На Марганецькому ГЗК, приміром, шахтарі страйкували через високу заборгованість із зарплати. На таких підприємствах можна було і заробити мільйони, і прогоріти.

Але головне, що нам вдалося налагодити систему управління та унеможливити розкрадання активів. Не секрет, що в середині 90-х директори державних підприємств почувалися дуже зручно: міністр далеко, а налагодити посередницькі схеми і заробляти на штучному завищенні витрат при закупівлі сировини та заниженні прибутків при реалізації не надто складно. Траплялося, що директори наших підприємств чинили спротив, але ми його подолали.

Кому належала ідея скуповувати проблемні підприємства?

— Такі рішення приймалися колегіально. Тоді ми не мали детально відпрацьованої стратегії, обговорювали лише напрями. Наприклад, пріоритетною вважали купівлю марганцевих активів. Деякі проекти були взагалі спекулятивними — ми оздоровлювали підприємства і, знайшовши покупців, продавали. Насамперед нас цікавили об’єкти, які знаходилися поблизу, в межах Дніпропетровської області.

Як складалися відносини вашої групи з Павлом Івановичем Лазаренком?

— Я його ніколи не демонізував. Але за всіх обставин Лазаренко завжди був зацікавлений в інвестиціях в область. Коли працівникам ГЗК затримують зарплату і вони страйкують, обласне керівництво змушене співпрацювати з інвесторами... Саме на цьому підгрунті ми знайшли з Павлом Івановичем компроміс. Крім того, група завжди ретельно відпрацьовувала всі напрями з юридичного погляду. Наприклад, під час приватизації ми брали участь виключно у публічних тендерах. Інша річ, що конкурентів у нас було небагато, іноземні інвестори тоді й не думали виходити на український ринок.

Трикутна альтернатива

З чого почали створення групи «ТАС»?

— З ідеї. Гроші, отримані після виходу з ПриватБанку, я спрямував на розвиток власної групи. Купив ТАС-Комерцбанк, який входив тоді до 5-ї десятки банків, придбав нульову структуру (страхову групу «ТАС»), частково залишився в моїй власності завод «Дніпрометиз». Першим кроком було створення керуючої компанії, яка об’єднала три сектори. Одна група контролювала банківський бізнес, друга — страховий, третя — промисловий. Налагодження ефективної структури бізнесу тривало приблизно 3-4 роки. Зараз статутний капітал наших банків становить понад $120 млн.

Хто окрім вас входить до складу засновників групи?

— Другий ключовий акціонер — Наталія Іванівна Тігіпко.

Яким чином ТАС формувала нефінансові активи?

— Фінанси (а саме банківська діяльність і страхування) є для нас стратегічним бізнесом. У промисловому секторі ми працюємо за такою схемою: купуємо підприємства, формуємо стратегію їх розвитку, стежимо за фінансами, у разі потреби допомагаємо обіговими коштами. Але зазвичай ми не є єдиними акціонерами таких підприємств і продаємо бізнес за привабливу ціну.

Навіщо придбали Муніципальний банк, який переживав не найліпші часи?

— Ми спробували відшукати та реалізувати варіант швидкого розвитку цього банку, але стратегія себе не зовсім виправдала. Щоправда, банк ми реанімували й налагодили всі процеси. Поки що продавати його не збираємося, плануємо акцентувати його роботу на ритейлі.

Ви можете назвати потенційного покупця ТАС-Комерцбанку?

— Те, що відбувається навколо ТАС-Комерцбанку, важко назвати переговорами про продаж. Ми плануємо зосередитися на капіталізації банків. Поки що я не готовий сказати, яким чином ми це зробимо. Є три основні варіанти — private placement, IPO або залучення стратегічного інвестора. У цьому трикутнику, власне кажучи, ми й ведемо переговори, але остаточних рішень поки що немає. Гадаю, що вони будуть прийняті приблизно в лютому. Особисто я не хотів би виходити з банківського бізнесу. У крайньому випадку готовий піти на співпрацю зі стратегічним інвестором чи з певними акціонерами, які так чи інакше увійдуть до складу співвласників банку.

Банківська селекція

Президент підписав закон, згідно з яким іноземні банки отримали право відкривати філії в Україні. Яким чином це нововведення вплине на вартість українських банків, які готуються до продажу?

— Несуттєво. Усі чудово розуміють, що швидке зростання банківського сектору в Україні не триватиме вічно. Темпи зростання на рівні 50-70% ми спостерігатимемо ще кілька років, і саме в цей час потрібно активно працювати, щоб закріпитися і втримати свою частку ринку. На розгортання банківської мережі потрібно щонайменше два роки. Тому з погляду іноземних покупців вигідніше придбати вже наявні банки, а не створювати філії. Закордонних інвесторів цікавлять не ліцензії, а частка ринку. Це з одного боку.

З іншого — якщо іноземні банки зможуть відкривати філії за спрощеними правилами, то ми матимемо чимало проблем. Передусім до України прийдуть банки з країн СНД, структури-нерезиденти, організовані українцями, які будуватимуть піраміди. Але я вірю в те, що НБУ відпрацює систему захисту від філій-шахраїв. По суті, процедура відкриття філії не повинна суттєво відрізнятися від процедури реєстрації нового банку.

Чи готові ви до загострення конкуренції на ринку банківських послуг після вступу України до СОТ у лютому 2007 року?

— Говорити про загострення конкуренції між банками в Україні, як на мене, зарано. Обсяги ринку банківських послуг зростають швидкими темпами. Водночас іноземні банки поки що не пропонують нашому ринку ексклюзивні продукти. Приміром, західні установи мають певні обмеження, які стримують розвиток (насамперед лімітовані фонди, дуже суворий ризик-менеджмент, а також громіздку систему внутрішньої бюрократії, яка ускладнює процес прийняття рішень). Зараз розвиток українських банків — це цікавий та перспективний процес, і конкуренція йому лише на користь.

Коефіцієнти, які враховують при продажу українських банків, зростають з кожною угодою. Як довго це триватиме?

— Якщо говорити про банки першої десятки, то приблизно 3-4 роки.

Чи поділяєте ви занепокоєння керівництва НБУ з приводу приходу в Україну російських держбанків?

— Я проти того, щоб розрізняти банки за національною ознакою. До всіх потрібно висувати однакові вимоги.

Як ви оцінюєте ініціативу НБУ щодо обов’язкового збільшення статутних фондів банків?

— Це позитивно вплине на ринок. Охочий займатися банківським бізнесом повинен мати гроші. Банк — це насамперед відповідальність перед вкладниками і клієнтами.

Нацбанк планує запровадити нові нормативи — довгострокової та середньострокової ліквідності. Ви за чи проти?

— Пасиви й активи мають відповідати одне одному як за термінами, так і за валютами, тоді банк не потраплятиме в ризиковані ситуації, — це золоте правило. Тому наміри регулятора я вважаю цілком логічними.

Наскільки банківські активи забезпечені реальними грішми, адже значна частина кредитів видається під заставу нерухомості, ринок якої може виявитися перегрітим?

— Нацбанк не дає розгулятися на переоцінці нерухомості. Час, коли такі можливості були, вже минув. Основна проблема ринку нерухомості полягає в тому, що ми не створили систему залучення інвестицій банків і фізичних осіб у будівництво. В Україні вкрай високі адміністративні бар’єри на ринку нерухомості, вони штучно обмежують пропозицію. Через певний час ціни на нерухомість в Україні знизяться до рівня країн Центральної та Східної Європи.

Яким є ваш курсовий прогноз на 2007 рік?

— Наразі немає підстав говорити про нестабільність гривні. ВВП зростає, уряд працює стабільно, непогана динаміка спостерігається на стратегічно важливих для України зовнішніх ринках — металу та хімії, відносно невеликий зовнішній борг, достатні валютні резерви... Загалом передумов для стрімкої девальвації чи ревальвації гривні я не бачу.

---

Кар’єра фінансиста

2005 р. — голова правління банку «ТАС-Коммерцбанк», співвласник групи «ТАС»

2004 р. — керівник виборчого штабу Віктора Януковича

2002 р. — голова НБУ

2000 р. — народний депутат

1999 р. — міністр економіки

1997 р. — віце-прем’єр і міністр економіки

1992 р. — голова правління ПриватБанку

1991 р. — заступник голови правління комерційного банку «Дніпро»

1989 р. — перший секретар Дніпропетровського обкому ЛКСМУ

1986 р. — заввідділом пропаганди та агітації обласного комітету ЛКСМУ

1984 р. — секретар комітету комсомолу, заввідділом, заступник директора з навчально-виховної роботи Дніпропетровського металургійного технікуму

1982 р. — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, служба в ЗС СРСР

13 лютого 1960 р. — народився в с. Драгонешти (Молдова)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар