Остання інстанція

Дмитро ГОНГАЛЬСЬКИЙ, редактор відділу фінансів

На тлі бюджетних баталій, інтриг за місце голови Бюджетного комітету та боротьби за міністерські портфелі інші проблеми плавно відійшли на другий план. Узяти хоча б колись активно обговорювану реформу судової системи. Парламент минулого тижня без особливих зусиль ухвалив у другому читанні Цивільний процесуальний кодекс.

Але в тому й річ, що без зусиль. Міністр юстиції Олександр Лавринович просто в сесійнiй залі розкритикував законотворчість депутатів, оскільки кодекс не відповідає Конституції. Але справа навіть не у відповідності. Усім давно відомо, що суди переповнено позовами, розглянути які вони не в змозі. За такої ситуації спробувати добитися від сусіда відшкодування збитку за затоплену квартиру, звернувшись до суду, майже нереально. Зате для успішного ведення корпоративних воєн нинішня форма судової системи більш ніж зручна.

Суд — це хороша зброя для відбиття атаки конкурентів на приватизаційних конкурсах або загалом недопущення нового власника на підприємство. Тривала процедура розгляду справ — чудовий грунт для шантажу свого опонента, особливо якщо для його бізнесу імідж — необхідна складова. А судитися можна роками. Справу про банкрутство цілком можна затягнути на рік або й півтора. Вельми сумнівно, що ухвалений парламентаріями на початку нинішнього року Господарський кодекс здатний щось змінити. У цьому сенсі показовий приклад американської моделі судової системи.

Будь-яка справа і будь-якої складності розглядається щонайменше 45 хвилин. У виняткових випадках — годину тридцять. Справа спрощується наявністю прецедентів, що скорочують процес прийняття рішення. Прецедентів не бракує й у нас. Ось тільки використовувати їх невигідно. Бо сьогоднішні плани завтра можуть змінитися.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар