Компанії

Вугільний неліквід

Андрій ШЕШЕРА

На держбюджет чекають чергові шахтарські випробування

Кабінет Міністрів продовжує бомбардувати постановами щодо розвитку вітчизняної вугільної галузі. Підприємства галузі майже остаточно розподілено на три категорії — найбільш цікаві для приватних інвесторів пропонуються до приватизації (Павлоградвугілля та Краснодонвугілля), інші, з розряду прибуткових і потенційно прибуткових, передаються до складу НАК «Вугілля України». Що стосується решти, то вони приречені на закриття. Так, 28 жовтня уряд прийняв постанову «Про внесення змін до додатка Програми «Українське вугілля». Зокрема, згідно з нею, вже до кінця поточного року ліквідації підлягають шахтоуправління «Зуївське» та шахта «Житомирська» об’єднання «Шахтарськантрацит».

Обидві копальні є типовими «мишоловками», зведеними ще 1957 року ударними комсомольськими загонами за планом Микити Хрущова — якнайдешевшими методами та без перспективи подальшого розвитку. Однак протягом майже півстолітнього існування вони кількаразово піддавалися витратним модернізаціям з метою подовження терміну експлуатації. Зрештою шахти таки вичерпали можливі ресурси: як твердять експерти, «Житомирська» ще минулоріч видала на-гора останні тонни палива з відведених їй вугільних полів; підземні виробітки покинутої шахтарями «Зуївської» взагалі затоплені ґрунтовими водами.

Утім, закриття шахт — справа досить витратна. У комплекс передбачуваних на випадок ліквідації заходів зазвичай включаються виплата заборгованостей із зарплати звільненим шахтарям, створення відповідної кількості нових робочих місць, а також екологічна рекультивація території та заходи щодо запобігання підтоплення прилеглої місцевості. Чи не найбільшою статтею витрат на закриття шахт є забезпечення постійного відпомповування ґрунтових вод із підземних виробіток шахт, навіть після їх ліквідації протягом наступних кількох десятків років. Інакше великі терени індустріального регіону України можуть перетворитися на суцільні болота з «мертвою», сильно мінералізованою водою. До того ж, піднімаючись до поверхні, шахтні води витискають нагору природний метан, який несподівано з’являється в льохах житлових будинків, траншеях комунальних трубопроводів та навіть міських підземних переходах. Такі інциденти зафіксовано в шахтарських Горлівці, Макіївці, Єнакієвому тощо.

Крім того, державній компанії «Укрвуглереструктуризація», створеній у середині 90-х років для вирішення проблем закритих шахт, доведеться в першу чергу шукати ефективних шляхів погашення накопичених заборгованостей із зарплати за так званими регресами (компенсації за важкі виробничі травми, отримані під землею). А вони, за деякими оцінками, сягають за запланованими «під закриття» шахтами 670 млн грн.

За підрахунками Мінпаливенерго, остаточна ліквідація приречених підприємств коштуватиме державі по 35 млн грн на кожну копальню. Без сумніву, проблема ліквідації неперспективних копалень старого вугільного регіону, що має соціальну, технічну, екологічну складові, визначається розміром коштів, виділених державним бюджетом на її вирішення. Якщо поточного року в Україні буде закрито три копальні (на що планується витратити 149,2 млн грн), то на наступний 2005 рік Кабмін передбачає ліквідувати вже 10 шахт, із загальним кошторисом заходів у 722,2 млн грн. Проте незалежні донецькі експерти твердять, що реальні витрати обов’язково кількакратно перевищать заплановані показники.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар